Рішення № 78922879, 07.11.2018, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/30505/17

Провадження № 2-а/761/162/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2018 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді: Волошина В.О.,

при секретарі: Яриновській Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними; скасування рішення; зобов'язати вчинити дії,

в с т а н о в и в :

В серпні 2018р. позивачка ОСОБА_1 звернулася до Шевченківського районного суду м. Києва з вказаним адміністративним позовом до відповідача Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому просила суд:

- визнати з 27 травня 2016р. дії відповідача щодо припинення виплати пенсії позивачці протиправними та дискримінаційними;

- скасувати рішення відповідача від 27 травня 2016р. № 857927 про відмову позивачці в продовженні виплати пенсії за віком, як протиправне та дискримінаційне;

- зобов'язати відповідача поновити виплату пенсії та виплатити виниклу заборгованість позивачці.

- встановити судовий контроль за виконанням судового рішення.

Одночасно з позовом стороною позивача було подано клопотання про поновлення строку.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 01 листопада 2017р. відкрито провадження по справі.

31 січня 2018р. відповідачем було подано відзив на позов, в якому сторона відповідача зазначала, що діяла в межах закону, відповідно до постанови КМУ № 637 від 05 листопада 2014р., при цьому позивачка не позбавлена в установленому законом досудовому порядку відновити виплату пенсії, звернувшись особисто до органів Пенсійного фонду.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 08 лютого 2018р. зупинено провадження по справі на підставі п. 1) ч. 1 ст. 236 КАС України.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 12 липня 2018р. поновлено зупинене провадження і в порядку ст. 52 КАС України залучено до участі у справі, в якості правонаступника відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві.

Свої позовні вимоги позивачка обгрунтовувала тим, що є пенсіонером та отримує пенсію за віком. У зв'язку з проведенням бойових дій та антитерористичної операції в її населеному пункті вона була вимушена покинути своє постійне місце проживання та переїхати до м. Києва, де і стала на облік як внутрішньо переміщена особа. Проте відповідач з липня 2016р. припинив їй виплату пенсії з підстав, не передбачених ст. 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Позивачка вважає такі дії незаконними, оскільки вони порушують її право на пенсійне забезпечення.

31 січня 2018р. відповідач подав відзив на адміністративний позов, в якому зазначив, що припинення виплати пенсії позивачці пояснює посиланням на постанови Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014р. № 509 «Про облік внутрішньо переміщених осіб», від 05 листопада 2014р. № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» та від 08 червня 2016 року № 365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам».

Відповідач зазначив, що для подальшого поновлення виплати пенсії позивачці необхідно було звернутися до відповідача особисто та надати необхідні документи.

Відповідач наголошував, що позивачка у визначеному законодавством порядку не вживала заходів, спрямованих на отримання належної їй суми пенсійних виплат та у зв'язку з цим не змогла отримувати вказані виплати, тобто реалізувати гарантоване Конституцією право. Відповідач вказує, що позивачем не надано до суду доказів, що вона була позбавлена права і можливості реалізувати своє право на пенсійне забезпечення, гарантоване Конституцією України.

На підставі викладеного відповідач вважає, що діяв у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України, Законом України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», підзаконними нормативними актами, прийнятими постановами Кабінету Міністрів України. Також відповідач вважає, що права позивача порушені не були, у зв'язку з чим у задоволенні позовних вимог просив суд відмовити.

До судового засідання сторона позивача подала на адресу суду заяву про розгляд справи у її відсутність заявлені позовні вимоги сторона позивача підтримує в повному обсязі, з підстав, зазначених в позові.

Сторона відповідача також клопотала про розгляд справи у відсутність свого представника, просило суд відмовити в задовленні позову, з підстав зазначених у відзиві на позов.

Суд, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи і це встановлено судом, позивачка ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1. народження, є громадянкою України та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується копією її паспорта громадянина України серії НОМЕР_2. Позивачка є пенсіонером за віком, про що свідчить копія її пенсійного посвідчення № НОМЕР_3, виданого Пенсійним фондом України з терміном дії довічно.

Судом встановлено, що позивачка перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

27 травня 2016р. рішенням Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві виплату пенсії позивачці de facto припинило. Підставою для припинення пенсії стало відсутність в наданій позивачкою довідці від 16 травня 2016р. №3010010788 про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб відмітки територіального підрозділу Державної міграційної служби про реєстрацію місця проживання.

Відповідно до ст. ст. 3, 19, 46 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості.

Стаття 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I цієї Конвенції. Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Звертаючись до суду з вказаним позовом, позивачка стверджувала, що є внутрішньо переміщеною особою, перебуває на обліку у відповідача як отримувач пенсії, виплату якої, їй з 27 травня 2016р. безпідставно припинено.

Статус внутрішньо переміщеної особи врегульований Законом України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», відповідно до ст. 7 якого для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав, зокрема, на пенсійне забезпечення здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» або інший закон з питань пенсійного забезпечення не передбачає будь-яких підстав призупинення виплати пенсій, є тільки підстави припинення виплати відповідно до ст. 49 цього Закону, але жоден з таких випадків управлінням не за застосований та не доведений.

Питання виплати пенсій врегульовані ст. 47 цього Закону, за якою пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.

Таким чином, з боку відповідача мало місце порушення вимог ст. 19 Конституції України, ч. 1 ст. 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки з 27 травня 2016р. позивачці зупинено виплату пенсії без прийняття відповідного рішення і за відсутності законодавчо встановлених підстав.

Також суд вважає, що подане позивачкою клопотання про поновлення строку підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України, в редакції яка діяла на час звернення до суду з позовом, передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Протягом розгляду справи, судом не встановлено, що відповідач належним чином повідомив позивачку про припинення виплати їй пенсії, а тому позивачка дізналася про порушення її прав і про підставу такого порушення після отримання її адвокатом відповіді на відповідний запит.

Статтею 24 Конституції України встановлено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

В даному випадку наявність у позивачки статусу внутрішньо переміщеної особи створює для неї на відміну від інших громадян України певні перешкоди в отриманні її пенсії, яка призначена у зв'язку з трудовою діяльністю, та потребує від пенсіонера здійснення додаткових дій, не передбачених Законами щодо пенсійного забезпечення, зокрема, ідентифікація особи, надання заяви про поновлення виплати пенсії, яка була припинена органом Пенсійного фонду без прийняття законного рішення, тощо.

В силу положень ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ЄСПЛ в рішенні у справі «Пічкур проти України», яке набрало статусу остаточного 07 лютого 2014р. зазначив, про право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (пункт 51 цього рішення). У п. 54 вказаного рішення ЄСПЛ зазначив, що наведених вище міркувань ЄСПЛ достатньо для висновку про те, що різниця в поводженні, на яку заявник скаржився, порушувала статтю 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

З огляду на викладене, суд вбачає в діях відповідача ознаки дискримінації по відношенню до позивачки, як внутрішньо переміщеної особи, та відсутність єдиного підходу до виплати пенсій громадянам України згідно діючого законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.

Враховуючи, що пенсія за віком - є виплатою довічною та постійною, а також встановлені судом протиправні дії щодо припинення виплати пенсії без прийняття відповідного рішення, неповідомлення позивачки про факт призупинення її пенсії, суд оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Приписами ч. 1 ст. 371 КАС України визначено, що негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

Оскільки, присуджені позивачці виплати є періодичними та здійснюються з Державного бюджету України, рішення підлягає негайному виконанню у межах суми стягнення за один місяць.

Щодо встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, суд вважає за необхідне зазначити, що в силу положень ч. 1 ст. 382 КАС України це є правом а не обов'язком суду.

Відповідно до ст. 139 КАС України з відповідача, за рахунок бюджетних асигнувань, на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1920,0 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 5-10, 72-77, 90, 121, 123, 132, 139, 241-246, 250, 255, 293, 295, 297, 371, 382 КАС України; ст. ст. 3, 19, 22, 24, 46 Конституції України; Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод; ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»; ст. ст. 46, 47, 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», суд, -

в и р і ш и в :

Поновити ОСОБА_1 процесуальний строк на звернення до суду з вказаним позовом.

Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1) до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (код ЄДРПОУ 42098368, місцезнаходження: м. Київ, вул. Бульварно - Кудрявська, 16) про визнання дій протиправними; скасування рішення; зобов'язати вчинити дії - задовольнити.

Визнати протиправними та дискримінаційними дії Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, правонаступником якого є Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо припинення з 27 травня 2016р. виплати пенсії ОСОБА_1.

Визнати протиправним та скасувати рішення Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, правонаступником якого є Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 27 травня 2016р. по о/р №857927, щодо відмови ОСОБА_1 в продовжені виплати пенсії за віком.

Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві відновити виплату ОСОБА_1 призначеної їй пенсії за віком з 27 травня 2016р.та виплатити їй існуючу заборгованість.

В частині присудження виплати пенсії в межах суми стягнення за один місяць рішення суду виконується негайно.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на користь держави, за рахунок бюджетних асигнувань, судовий збір в сумі 1920,0 /одна тисяча дев'ятсот двадцять/ грн.

Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на подання апеляційної скарги з клопотанням про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 16 листопада 2018р.

Суддя: