Постанова № 78895627, 28.12.2018, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/7851/18

3/308/3509/18

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 грудня 2018 року м. Ужгород

Суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Фазикош О.В. з участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1, прокурора прокуратури Закарпатської області – ОСОБА_2, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, що надійшла з Управління захисту економіки в Закарпатській області Департаменту захисту економіки Національної поліції України, відносно громадянина України ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_2, 17 працюючого начальником Перечинського відділення поліції Ужгородського відділу поліції ГУНП в Закарпатській області, за ч. 2 ст. 172-6 КУпАП, -

В С Т А Н О В И В:

З протоколу про адміністративне правопорушення № 138 від 11.07.2018 року складеного відносно ОСОБА_1 вбачається, що останній обіймаючи посаду начальника Перечинського відділення поліції Ужгородського відділу поліції ГУНИ в Закарпатській області, будучи відповідно до підпункту «з» пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції», суб’єктом відповідальності за правопорушення, пов’язані з корупцією, в порушення вимог ч. 2 ст. 52 Закону України «Про запобігання корупції» без поважних причин, несвоєчасно повідомив Національне агентство з питань запобігання корупції про суттєві зміни у своєму майновому стані, чим вчинив адміністративне правопорушення, пов’язане з корупцією, передбачене частиною 2 статті 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Зокрема, вказано, що наказом начальника ГУНП в Закарпатській області від 09.12.2016 року ОСОБА_1 призначено на посаду начальника Перечинського відділення поліції Ужгородського ВП ГУНП в Закарпатській області.

Згідно протоколу вказується, що зібраними матеріалами, встановлено що відповідно до рахунку-фактури від 12.04.2017 № 474/2017 виданого дилерською компанією Kramar Cimbll, Німеччина, ОСОБА_1 було придбано легковий автомобіль марки Skoda SuperB, 2012 р.в., загальною вартістю 7800 Євро. 14.04.2017 року між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_3 було укладено договір-доручення про надання митно-брокерських послуг № 14/04/2017/1.

15.04.2017 року ОСОБА_1 через декларанта було подано попереднє повідомлення на митницю № UA 305160/2017/ на ввезення для розмитнення на митну територію України через ВМО №1 га № 2 МП «Ужгород-Центральний» Закарпатської митниці ДФС транспортного засобу Skoda Super В, 2012 р.в., вартістю 222741.9 гривень

Згідно посвідчення митниці № ZK № 0005017 від 22.04.2016 виданого Закарпатською митницею ДФС та роздруківки з системи «Гарт» ОСОБА_1 15.04.2017 року в’їхав на територію України на даному автомобілі. Для реєстрації автомобіля були подані наступні документи: рахунок-фактура № 474/2017 від 12.04.2017, свідоцтво № 260476280 від 19.07.2012.

Відповідно до ВМД № МД UA305160/2017/005579 від 22.04.2017 даний автомобіль ОСОБА_1 було придбано в Німеччині за 7800 євро. Курс євро вказаний у даній ВМД складав 28,75011100 гри. Таким чином митна вартість автомобіля склала 227125.88 грн.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» визначено розмір прожиткового мінімуму на одну працездатну особу на 01 січня 2017 року - 1600 гривень.

Таким чином, ОСОБА_1 придбав майно вартістю 227125.88 грн., що становить 134 прожиткових мінімуми, встановлених на 01 січня 2017 року, що потребує здійснення додаткових заходів фінансового контролю, передбачених частиною 2 статті 52 Закону.

Відповідно до статті 334 Цивільного кодексу України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації звязку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов’язання доставки.

Відповідно до рішення НАЗК від 02.02.2018 № 118 придбання суб’єктом декларування транспортного засобу за межами України, що підтверджується відповідними документами, без державної реєстрації такого транспортного засобу вважається «придбанням майна» в розумінні частини другої статті 52 Закону.

Суб’єкт декларування повинен подати повідомлення про суттєві зміни у майновому стані (у разі придбання ним транспортного засобу за межами України, вартість якого перевищує 50 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 1 січня відповідного року) протягом 10 днів з моменту набуття права власності за договором.

Тобто, ОСОБА_1, будучи суб’єктом декларування, у якого через набуття майна вартістю 227125.88 гривень виникли суттєві зміни в майновому стані, у порушення ст.52 Закону України «Про запобігання корупції» не повідомив у період з 15.04.2017 по 25.04.2017 НАЗК про вказані зміни.

Відповідно до інформації з офіційного веб-сайту Національного агентства з питань запобігання корупції, в Єдиному державному реєстрі декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування ОСОБА_1 подав повідомлення про суттєві зміни в майновому стані 30.04.2017 року, тобто несвоєчасно.

Вказаними діями, начальник Перечинського відділення поліції Ужгородського відділу поліції ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_1 вчинив правопорушення, пов’язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

В судовому засіданні гр.. ОСОБА_1, свою вину у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення, не визнав. Повідомив що в його діях відсутній склад даного правопорушення, оскільки діяння, передбачені ст. 172-6 КУпАП є діяннями з формальним складом, які можуть бути вчинені тільки з умислом, однак ні у протоколі, ні прокурором в судовому засіданні не наведено обґрунтувань та доказів на підтвердження суб’єктивної сторони даного правопорушення, тобто не встановлена його вина у формі умислу, мотив та мета інкримінованого йому правопорушення, а також час та місце його вчинення.

Також ОСОБА_1 зазначив, що не купляв автомобіль за кордоном, зареєструвавши 26.04.2017 року автомобіль на своє ім’я, своєчасно подав повідомлення про суттєві зміни в майновому стані (з 26.04.2017 - дня реєстрації автомобіля, до 30.04.2017 - дня подача повідомлення про суттєві зміни в майновому стані, минуло менше ніж десять днів). В повідомленні про суттєві зміни вказав дату набуття права на автомобіль - 26.04.2018 р. Фактично отримав автомобіль та всі документи тільки 22.04.2017 року, а до цього часу автомобіль був у ОСОБА_4. Просив закрити справу за відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення передбаченого ч.2 ст.172-6 КУпАП.

В судовому засіданні прокурор просив врахувати, що оскільки дослідженими доказами під час розгляду справи були встановлені нові обставини, які не були відомі під час складання протоколу не заперечував проти закриття провадження стосовно ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Заслухавши пояснення особи, стосовно якої складено протокол про вчинення адміністративного правопорушення, пояснення свідків, вислухавши думку прокурора та дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Згідно з вимогами ст. ст. 245, 252, 280, 283 КУпАП при розгляді справи про адміністративні правопорушення забезпечується всебічне, повне та об’єктивне з’ясування обставин справи, зокрема підлягають для з’ясування питання про те, чи було вчинене адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчинені, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, водночас рішення приймається на підставі доказів, долучених у суді й оцінених суддею за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному дослідженню всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до п. 9 ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції» (далі Закону) правопорушення, пов'язане з корупцією - діяння, що не містить ознак корупції, але порушує встановлені цим Законом вимоги, заборони та обмеження, вчинене особою, зазначеною у ч. і ст. З цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність.

Положеннями ч. 2 ст.172-6 КУпАП законодавець передбачив відповідальність за неповідомлення або несвоєчасне повідомлення особою, яка є суб’єктом відповідальності за корупційні правопорушення та адміністративні правопорушення пов’язані з корупцією, про відкриття валютного рахунка в установі банку-нерезидента або про суттєві зміни у майновому стані.

Згідно примітки до ст. 172-6 КУпАП, суб’єктом правопорушень у цій статті є особи, які відповідно до частини першої статті 45 Закону України "Про запобігання корупції" зобов’язані подавати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Згідно з вимогами підпункту «з» пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції» суб’єктами, на яких поширюються дія цього Закону, є поліцейські.

ОСОБА_1 09.12.2016 року призначено на посаду начальника Перечинського відділення поліції Ужгородського відділу поліції ГУНП в Закарпатській області, та відповідно до підпункту «з» пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції», є суб’єктом відповідальності за правопорушення, пов’язані з корупцією. Вказані обставини сторонами не заперечувались.

Згідно з вимогами ч.ч. 2,3 ст. 52 даного Закону, у разі суттєвої зміни у майновому стані суб’єкта декларування, а саме отримання ним доходу, придбання майна на суму, яка перевищує 50 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб станом на 1 січня відповідного року, зазначений суб’єкт у десятиденний строк з моменту отримання доходу або придбання майна зобов’язаний письмово повідомити про це Національне агентство. Зазначена інформація вноситься до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та оприлюднюється на офіційному веб-сайті Національного агентства. Порядок інформування Національного агентства про відкриття валютного рахунка в установі банку-нерезидента, а також про суттєві зміни у майновому стані визначаються Національним агентством.

Відповідно до роз’яснень викладених у п. 64-4 НАЗК щодо застосування окремих положень Закону України «Про запобігання корупції» стосовно заходів фінансового контролю» затверджених рішенням НАЗК від 11 серпня 2016 року за №3 (із наступними змінами та доповненнями), придбавання суб’єктом декларування транспортного засобу за межами України, що підтверджується відповідними документами, без державної реєстрації такого транспортного засобу вважається «Придбанням майна» в розумінні ч. 2 ст. 52 Закону. Суб’єкт декларування повинен подати повідомлення про суттєві зміни у майновому стані протягом 10 днів з моменту набуття права власності за договором.

При цьому, зазначено, що відповідно до статті 334 Цивільного кодексу України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв’язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов’язання доставки.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 у вину ставиться те, що ним відповідно до рахунку-фактури від 12.04.2017 № 474/2017 виданого дилерською компанією Kramar GmbH, Німеччина,. було придбано легковий автомобіль марки Skoda SuperB, 2012 р.в., загальною вартістю 7800 Євро, а 15.04.2017 року в’їхав на територію України на даному автомобілі та впродовж десяти днів, тобто з 15 квітня по 25 квітня 2017 року включно не подав до Єдиного державно реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, повідомлення про суттєві зміни у майновому стані.

Згідно з вимогами ст. 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв'язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов'язання доставки.

До передання майна прирівнюється вручення коносамента або іншого товарно-розпорядчого документа на майно.

Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Якщо ж договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.

Законодавство не встановлює вимог про нотаріальне посвідчення чи державну реєстрацію договору купівлі-продажу автомобіля.

Водночас, відповідно до вимог ст. 210 ЦК України правочин підлягає державній реєстрації у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації. Перелік органів, які здійснюють державну реєстрацію, порядок реєстрації, а також порядок ведення відповідних реєстрів встановлюється законом.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 14.04.2017 року між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_3 було укладено договір-доручення про надання митно-брокерських послуг № 14/04/2017/1, предмет договору - загальний, без конкретизації того чи іншого товару, що свідчить про відсутність інформації на цей день щодо автомобіля марки Skoda Super В, 2012 р.в., вартістю 222741.90 гривень.

15.04.2017 року декларантом ОСОБА_3 було подано попереднє повідомлення на митницю № UA 305160/2017/ на ввезення для розмитнення на митну територію України через ВМО №1 та № 2 МП «Ужгород-Центральний» Закарпатської митниці ДФС транспортного засобу Skoda Super В, 2012 р.в., вартістю 222741.90 гривень

Відповідно до ВМД № МД UA305160/2017/005579 від 22.04.2017 транспортний засіб автомобіль Skoda Super В, 2012 р.в., розмитнений. Митна вартість автомобіля - 227 125,88 грн.

Статтею 7 Закону України « Про Державний бюджет України на 2017 рік» визначено розмір прожиткового мінімуму на одну працездатну особу на 01 січня 2017 року - 1600 гривень.

Таким чином ОСОБА_1 придбав майно вартістю 227125,88 грн., що становить 134 прожиткових мінімумів на одну працездатну особу, встановлених на 01 січня 2017 року, що потребує здійснення додаткових заходів фінансового контролю, передбачених частиною 2 статті 52 Закону.

Відповідно до інформації з офіційного веб-сайту Національного агентства з питань запобігання корупції, в Єдиному державному реєстрі декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування ОСОБА_1 подав повідомлення про суттєві зміни в майновому стані 30.04.2017 року, в якому вказано дату набуття права на таке майно 26.04.2017 року.

Як видно із матеріалів справи згідно посвідчення митниці № ZK № 0005017 від 22.04.2017 виданого Закарпатською митницею ДФС та роздруківки з системи «Гарт» ОСОБА_1 15.04.2017 року в’їхав на територію України на даному автомобілі.

Відповідно до статті 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Разом з тим, передачею визнається фактичне вручення майна набувачеві, здача його перевізникові чи організації зв'язку для відправлення, пересилання. В таких випадках транспортна організація, організація зв'язку вважаються представниками набувача. Під передачею також слід розуміти фактичне надходження майна у володіння набувача (наприклад, поставка на склад), а також передачу йому товаро-розпорядчого документа. Вручення даного документа означає передачу набувачу всіх повноважень з розпорядження майном. Набувач, якому переданий в установленому законом порядку товарно-розпорядчий документ, набуває права шляхом здійснення правочинів з даним документом продати товар, заставити його тощо.

Відповідно до ст. 34 Закону України «Про дорожній рух» державній реєстрації та обліку підлягають призначені для експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування транспортні засоби усіх типів: автомобілі, автобуси, мотоцикли всіх типів, марок і моделей, самохідні машини, причепи та напівпричепи до них, мотоколяски, інші прирівняні до них транспортні засоби та мопеди. Цією ж статтею встановлена імперативна норма відповідно до якої власники транспортних засобів та особи, які використовують їх на законних підставах, зобов'язані зареєструвати (перереєструвати) належні їм транспортні засоби після придбання, митного оформлення, одержання транспортних засобів або виникнення обставин, що потребують внесення змін до реєстраційних документів.

Відповідно до ч. 11 ст. 34 Закону України «Про дорожній рух» власники транспортних засобів та особи, які використовують їх на законних підставах, зобов'язані зареєструвати (перереєструвати) належні їм транспортні засоби протягом десяти діб після придбання, митного оформлення, одержання транспортних засобів або виникнення обставин, що потребують внесення змін до реєстраційних документів.

Із пояснень в судовому засіданні ОСОБА_1 встановлено, що він попередньо домовлявся з гр. ОСОБА_4 про свої наміри придбати автомобіль в Німеччині, а гр. ОСОБА_4 погодився підібрати авто та довезти такий до кордону України без конкретизації тої чи іншої моделі автомобіля. Жодної довіреності на вчинення дій від свого імені не надавав такому.

В квітні 2017 року, перебуваючи в Німеччині гр. ОСОБА_4, контактував з дилерською компанією Kramar GmbH, Німеччина, отримав рахунок-фактуру за № 474/2017, в якому зазначено, що вказана компанія продає легковий автомобіль марки Skoda SuperB, 2012 р.в., за загальною вартістю 7800 Євро. 22.04.2017 року даний транспортний засіб був розмитнений, митна вартість автомобіля складала 227 125,88 грн. Цього дня він отримав від ОСОБА_4 автомобіль, документ на нього, ВМД, та ключі, однак до цього часу автомобіль фактично перебував у володінні ОСОБА_4. Фактично розрахувався з ОСОБА_4 за автомобіль тільки 25.04.2017 року.

Показання ОСОБА_1 в цій частині в суді підтвердив допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_4, який, суду показав, що, займається купівлею транспортних засобів за кордоном, які привозить до кордону та перепродає їх. Дійсно розмовляв з ОСОБА_1 про купівлю автомобіля за кордоном, але такий не конкретизував, яку модель має бажання придбати, вказуючи тільки приблизну вартість за яку може придбати.

В квітні 2017 року він придбав за кордоном автомобіль Skoda SuperB, 2012 р.в., загальною вартістю 7800 Євро, у дилерській компанії Kramar GmbH, Німеччина та привіз його до кордону України.

При цьому свідок показав, що ОСОБА_1 спочатку не погоджувався на купівлю автомобіля за ціною яку він пропонував, після того як він зменшив ціну та привів автомобіль до порядку вони дійшли згоди стосовно вартості автомобіля. Оформленням документів займався декларант ОСОБА_3. Фактично передав автомобіль Skoda SuperB, 2012 р.в., та всі документи ОСОБА_1 після того як останній сплатив його вартість, до цього часу автомобіль був у нього.

Показання ОСОБА_4 також узгоджуються з іншими письмовими доказами по справі.

Згідно посвідчення митниці № ZK № 0005017 від 22.04.2017 виданого Закарпатською митницею ДФС ОСОБА_1 отримав вказане посвідчення 22.04.2017 року.

22.04.2017 року ОСОБА_1 з метою купівлі даного автомобіля отримав позики, в розмірі 10 000 дол. США, що стверджено договором позики від 22.04.2017 р. (зареєстрований в реєстрі за № 256 та укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_5О.) та договором позики від 22.04.2017 р. (зареєстрований в реєстрі за № 255 та укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_6Ф.).

25.04.2017 року ОСОБА_1 передав суму в розмірі 12 000 дол. США ОСОБА_4 за автомобіль Skoda superB, 2012 р. в., що стверджено розпискою гр. ОСОБА_4 від 25.04.2017 року.

25.04.2017 року ОСОБА_1 звернувся до Сервісного центру 2141 із заявою № 116998487 про проведення операції «Первинна реєстрація легкових ТЗ, які ввезено з-за кордону», для реєстрації автомобіля Skoda superB, 2012 р.в..

26.04.2017 р. автомобіль Skoda superB, 2012 р.в. був зареєстрований, що стверджено свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу СХМ 304797.

В матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_1 безпосередньо контактував з компанією Kramar GmbH або оплачував вартість даного автомобіля на рахунок компанії Kramar GmbH.

Цими ж матеріалами підтверджується, що фактична передача ОСОБА_1 транспортного засобу відбулась 22.04.2017 року, що узгоджується з показаннями свідка ОСОБА_4 про те, що пригнаний ним автомобіль перебував у нього.

В матеріалах справи відсутні будь-які інші належні та достовірні докази, які б підтверджували факт придбання ОСОБА_1 даного транспортного засобу 15 квітня 2017 року в розумінні ч. 2 ст. 52 Закону України «Про запобігання корупції».

Суд, враховуючи положення ст. 334 ЦК України, приймає до уваги доводи ОСОБА_1 про те, що придбаний автомобіль був переданий йому – 22 квітня 2017 року.

Дані твердження ОСОБА_1 належними та достовірними доказами не спростовані.

Крім того, наявність сумнівів не узгоджується з гарантіями, визначеними ст.62 Конституції України про те, що усі сумніви щодо доведеності винуватості особи тлумачаться на її користь і наявність сумнівів суперечить стандартам доказування, який застосовується при оцінці доказів з огляду також на практику Європейського суду з прав людини.

Статтею 62 Конституції України, окрім іншого, передбачено, що ніхто не зобов’язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а також, що усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Ті самі приписи повною мірою стосуються встановленої статтею 129 Конституції України засади забезпечення доведеності вини і у вчиненні адміністративного правопорушення.

Суд вважає, що посилання лише на рахунок-фактуру за № 474/2017 від 12.04.2017 року та ввезення транспортного засобу 15 квітня 2017 року при визначенні дати придбання транспортного засобу ОСОБА_1 в розумінні ч. 2 ст. 52 Закону України «Про запобігання корупції», з засадами, встановленими статтею 62, п.3 ч.3 ст. 129 Конституції України не узгоджується.

Суд також враховує, що датою прийняття п.64-4 роз’яснень щодо застосування окремих положень Закону стосовно заходів фінансово контролю, затверджених рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції №118 є 02.02.2018 р., а події, які описано в протоколі відбувались - в квітні 2017 року.

При розгляді справ цієї категорії слід керуватися Конституцією України, Конвенцією ООН проти корупції (Нью-Йорк, 31 жовтня 2003 року), Кримінальною конвенцією Ради Європи про боротьбу з корупцією (Страсбург, 27 січня 1999 року), додатковим протоколом до Кримінальної конвенції Ради Європи про боротьбу з корупцією (Страсбург, 15 травня 2003 року), Законом України від 14 жовтня 2014 року № 1700-VII «Про запобігання корупції» (далі - Закон), Кодексом України про адміністративні правопорушення, іншими нормативно-правовими актами України, а також практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

Враховуючи викладені обставини, суд звертає увагу на те, що рішенням ЄСПЛ, від 14 жовтня 2010 року, у справі «Щокін проти України» визначено концепцію якості закону, зокрема з вимогою, щоб він був доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні. Відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості і точності порушує вимогу «якості закону». В разі коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов'язків осіб, національні органи зобов'язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід. Тобто вирішення колізій у законодавстві завжди тлумачиться на користь особи.

Вирішуючи питання щодо наявності чи відсутності умислу в діянні ОСОБА_1, не можливо залишити поза увагою і те, що транспортний засіб, про який йдеться, був задекларований 30.04.2017 року поданням повідомлення про суттєві зміни в майновому стані, а також відображений у щорічній декларації за 2017 рік.

На підставі викладеного суд приходить до переконання, що пояснення ОСОБА_1, як не спростоване, відкинуто бути не може, а його врахування виключає наявність у нього умислу приховати придбання майна або своєчасно надати відомості для фінансового контролю, а отже виключає і встановлення в його діянні складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 172-6 КУпАП.

Так, відповідно до вимог ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції», корупційне правопорушення - діяння, що містить ознаки корупції, вчинене особою, зазначеною у частині першій статті 3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність; корупція - використання особою, зазначеною у частині першій статті 3 цього Закону, наданих їй службових повноважень чи пов’язаних з ними можливостей з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття такої вигоди чи прийняття обіцянки/пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб або відповідно обіцянка/пропозиція чи надання неправомірної вигоди особі, зазначеній у частині першій статті 3 цього Закону, або на її вимогу іншим фізичним чи юридичним особам з метою схилити цю особу до протиправного використання наданих їй службових повноважень чи пов’язаних з ними можливостей.

Склад правопорушення – це наявність об’єктивних та суб’єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням. Відсутність хоча б однієї з цих ознак означає відсутність складу в цілому.

Таким чином, вирішуючи питання про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного корупційного правопорушення, крім іншого, необхідно враховувати наявність суб’єктивної сторони даного правопорушення, яка виходячи із поняття корупційного правопорушення, викладеного в ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про запобігання корупції», завжди характеризується умисною формою вини.

Одночасно, суддею враховуються висновки Європейського суду з прав людини, зокрема, наведені в рішеннях «Гавенда проти Польщі»(Gaweda v. Poland, жалоба N 26229/95, ECHR 2002-II) від 14 березня 2002 року та «ОСОБА_4 проти Швейцарії» (CASE OF AMANN v. SWITZERLAND, заява № 27798/95) від 16 лютого 2000 року про те, що «якість закону вимагає, щоб він був доступний для даної особи і вона також могла передбачити наслідки його застосування до неї та щоб закон не суперечив принципові верховенства права. Це означає, що в національному праві закон має містити досить зрозумілі й чіткі формулювання, які давали б громадянам належне уявлення стосовно обставин та умов, за якими державні органи уповноважені вдаватися до втручання в право.

Окрім цього, відповідно до положень ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Вина є одним з елементів суб’єктивної сторони будь-якого правопорушення, а тому юридична відповідальність за загальним правилом можлива лише при винному вчиненні забороненого діяння чи бездіяльності.

Доводи ОСОБА_1 про відсутність у нього прямого чи непрямого умислу на несвоєчасне повідомлення про суттєві зміни в майновому стані, заслуговують на увагу, оскільки вони підтверджуються долученими до матеріалів справи доказами, а саме роздруківкою декларації ОСОБА_1, яку ним було подано в електронному кабінеті на сайті НАЗК, а також самостійним поданням повідомлення про суттєві зміни в майновому стані 30.04.2017 року.

Більше того, під час розгляду справи не було встановлено в діях ОСОБА_1 мотивів на уникнення фінансового контролю отриманого доходу, оскільки транспортний засіб ним був отриманий у законний спосіб та за власні кошти, після придбання якого він був зареєстрований на ім’я ОСОБА_1 у реєстрі транспортних засобів МВС України.

Відтак, суд вважає, що саме 22 квітня 2017 року ОСОБА_1 придбав даний транспортний засіб в розумінні ч. 2 ст. 52 Закону України «Про запобігання корупції» та у період з 22 квітня 2017 року по 01 травня 2017 року у нього виник обов’язок повідомити НАЗК про суттєві зміни в майновому стані.

Згідно ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Під складом адміністративного правопорушення розуміється встановлена адміністративним законодавством сукупність об'єктивних і суб'єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням.

Відсутність хоча б однієї з ознак означає відсутність складу адміністративного правопорушення в цілому.

Згідно з вимогами ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, кожен має право на розгляд його справи незалежним та безстороннім судом. Кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

В силу вимог ст. 62 Конституції України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на це законодавством України.

Згідно із вимогами п. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у випадку відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

У свою чергу, вище зазначені обставини в поєднанні з відсутністю умислу ОСОБА_1 на несвоєчасне подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, свідчать про відсутність у діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-6 КУпАП.

Враховуючи викладене, а також те, що в силу принципу презумпції невинуватості всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості, суд вважає, що провадження в справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 172-6 КУпАП слід закрити, за відсутність у його діях складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст.ст.9, 245, 247ч.1 п.1, 280, 283 КУпАП, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Провадження в справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_2, 17 працюючого начальником Перечинського відділення поліції Ужгородського відділу поліції ГУНП в Закарпатській області, за ч. 2 ст.172-6 КУпАП, закрити у зв’язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, прокурором та потерпілим, протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга подається до відповідного апеляційного суду через місцевий суд, який виніс постанову.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду ОСОБА_7