Рішення № 78895233, 26.12.2018, Харківський окружний адміністративний суд

61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

26 грудня 2018 р. справа № 520/9148/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Біленського О.О.,

при секретарі судового засідання – Поволяєвій К.В.,

за участі:

позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача – не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 61184, рнокпп НОМЕР_1) до Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м.Харкова (вул. Валентинівська, 22-Б, м.Харків, 61170, код ЄДРПОУ 22682655) про визнання протиправним та скасування рішення та зобов’язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м.Харкова, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати індивідуальне рішення суб’єкта владних повноважень - управління Пенсійного фонду в Московському районі м. Харкова (юридична адреса: вул. Валентинівська, 22-Б, м. Харків, 61170, код ЄДРПОУ: 22682655, код МТЗ: 572), оформлене протоколом «про розгляд спірних питань, які виникають під час призначення (перерахунку) та виплати пенсій» від 20.04.2018 без номеру пенсійної справи, про відмову у призначенні мені, працівнику прокуратури України, прокурору Гончаренку О.В., ІНФОРМАЦІЯ_1 (реєстраційний номер ОКПП НОМЕР_1, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, 61184) з підстави недостатності стажу роботи на посадах прокурорів, пенсії за вислугу років, право на яку я набув відповідно до ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-УІІ (в редакції, чинній на день звернення до Відповідача);

- визнати постановленим судовим рішенням за результатами розгляду цієї позовної заяви періоди моєї роботи (проходження служби) в системі прокуратури України на посадах: стажиста на посаді помічника прокурора Комінтернівського району м. Харкова (з 23.07.1998 по 21.01.1999); стажиста прокуратури Комінтернівського району м. Харкова (з 22.01.1999 по 17.06.1999); помічника Харківського міжрайонного прокурора (з 18.06.1999 по 01.11.1999); слідчого Харківської міжрайонної прокуратури (з 02.11.1999 по 19.09.2000); слідчого прокуратури Дворічанського району Харківської області (з 20.09.2000 по 24.04.2001); слідчого Харківської міжрайонної транспортної прокуратури (з 25.04.2001 по 01.04.2004); помічника прокурора Комінтернівського району м. Харкова (з 02.04.2004 по 06.05.2007); старшого помічника прокурора Комінтернівського району м. Харкова (з 07.05.2007 по 22.01.2012), такими, що підлягають зарахуванню до стажу роботи на посадах прокурорів та зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова (юридична адреса: вул. Валентинівська, 22-Б, м. Харків, 61170, код ЄДРПОУ: 22682655, код МТЗ: 572) зарахувати ОСОБА_1 зазначені періоди роботи (проходження служби) в системі прокуратури України на вказаних прокурорських посадах та на посаді слідчого прокуратури до стажу роботи на посадах прокурорів, які дають право на пенсійне забезпечення за вислугу років відповідно до ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VІІ;

- зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова (юридична адреса: вул. Валентинівська, 22-Б, м. Харків, 61170, код ЄДРПОУ: 22682655, код МТЗ: 572) прийняти рішення про призначення мені, працівнику прокуратури України, прокурору Гончаренку О.В., ІНФОРМАЦІЯ_1 (реєстраційний номер ОКПП НОМЕР_1, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, 61184) пенсії за вислугу років відповідно до ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-УІІ з часу звернення з заявою до Відповідача, тобто з 19.04.2018, в розмірі 60 відсотків від суми місячної (чинної) заробітної плати, обчисленої за останні 60 календарних місяці роботи перед зверненням за пенсією, на підставі відомостей, викладених у довідках прокуратури Харківської області про складові заробітної плати від 18.04.2018 № 18-175 та додатку до них від 04.05.2018 № 18-202; встановлення до призначеної пенсії за вислугу років надбавки на утримання непрацездатних членів сім’ї; а також виплатити з 19.04.2018 призначену пенсію за вислугу років та надбавку на утримання непрацездатних членів сім’ї у розмірах, на підставах та в порядку, визначених ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що з 23 липня 1998 року по теперішній час позивач безперервно працює в системі прокуратури України, поступово обіймаючи різні посади прокурора та слідчого прокуратури, які дають право на пенсійне забезпечення за вислугу років. Трудовий стаж, який дає право на пенсійне забезпечення за вислугу років відповідно до вимог ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII, а також його Прикінцевих положень (щодо дії окремих частин ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 № 1789-XII, яка регулює пенсійне забезпечення працівників органів прокуратури та поширюється на осіб, яким присвоєно класні чини) та Перехідних положень (поширення цього Закону, в тому числі статті 86, що регулює пенсійне забезпечення працівників органів прокуратури, на слідчих органів прокуратури) станом на 19.04.2018 становив 23 роки 6 місяців 4 дні, у тому числі стаж роботи на посадах прокурорів та слідчих прокуратури в системі прокуратури України 19 років 8 місяців 28 днів. У зв’язку з цим, 19.04.2018 року позивач звернувся до управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова із відповідною заявою про призначення пенсії за вислугу років, з подальшим обчисленням розміру пенсії та її виплатою у відповідному розмірі. Поряд з цим, 19.04.2018, на прохання відповідача, до заяви про призначення мені пенсії, позивач подав ще додаткову заяву (клопотання) від 19.04.2018 довільної форми, у якій обґрунтував факт виникнення права на пенсійне забезпечення за вислугу років на момент звернення до органів Пенсійного фонду. Крім того, одночасно з заявою про призначення пенсії за вислугу років позивачем було подано заяву про встановлення надбавки до призначеної пенсії на утримання непрацездатних членів сім’ї у розмірах і за умов, передбачених чинним законодавством. Проте, 02.05.2018 року позивач отримав копію протоколу «про розгляд спірних питань, які виникають під час призначення (перерахунку) та виплати пенсій» від 20.04.2018 без номера пенсійної справи та супровідний лист про направлення йому цього протоколу від 27.04.2018 № 348/Г-3, з яких позивач дізнався, що за наслідками розгляду його заяви про призначення пенсії за вислугу років від 19.04.2018 року відповідачем, прийнято індивідуальне рішення про відмову у призначенні пенсії за вислугу років у зв’язку з нібито недостатністю стажу роботи на посадах прокурорів, який, на думку відповідача, складає лише 6 років 2 місяці 27 днів, що не відповідає ч. 1 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII. Позивач вважає, що відповідач при прийнятті вказаного рішення щодо відмови у призначенні пенсії за вислугу років з підстави недостатності стажу роботи на посадах прокурорів, діяв усупереч вимогам ст. 19 Конституції України, тобто протиправно, та зловживаючи службовим становищем, усупереч інтересам служби, вийшов за межі своїх повноважень стосовно тлумачення законодавства, прийнявши завідомо незаконний (протиправний) індивідуальний акт у формі вищевказаного протокольного рішення, яким позбавив позивача гарантованих державою та Конституцією України соціальних гарантій на соціальний захист у вигляді пенсійного забезпечення працівника прокуратури за вислугу років. З огляду на вищевикладене, позивач просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином. 21.12.2018 року від представника відповідача до суду надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника відповідача. У відзиві на позов представник відповідача зазначив, що розглянувши надані до заяви документи ОСОБА_1, станом на 19.04.2018 року встановлено, що позивач набув загального стажу роботи 24 роки 6 місяців 25 днів, з них: за вислугу років 23 роки 6 місяців 4 дні, в тому числі на посадах прокурорів - 6 років 2 місяці 27 днів, що не відповідає ч.1 ст.86 Закону України «Про прокуратуру» №1697, оскільки необхідно не менше 13 років 6 місяців. Представник відповідача зазначив, що зарахування стажу роботи на посадах стажиста, помічника прокурора, слідчого прокуратури до стажу роботи на посадах прокурорів, суперечить нормам Закону №1697, оскільки робота на таких посадах зараховується лише до стажу загальної вислуги років, а вичерпний перелік саме посад прокурорів визначено ст.15 Закону №1697. На підставі зазначеного, рішення Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м.Харкова у формі протоколу від 20.04.2018, яким ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії згідно заяви від 19.04.2018, є цілком законним. З огляду на те, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень діяв правомірно, підстави для задоволення позову відсутні.

Позивач надав до суду відповідь на відзив, в якій підтримав правову позицію, викладену у адміністративному позові, та просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

З наявних матеріалів справи вбачається, що позивач проходив навчання у вищому юридичному навчальному закладі денної форми навчання Українській державній юридичній академії, з 04.12.2013 року по теперішній час Національний юридичний університет імені ОСОБА_2.

Також судом встановлено, що позивач проходив військову службу з 25.05.1995 року по 10.02.1998 року (2 роки 8 місяців 16 днів) в системі Службі Безпеки України.

З копії трудової книжки позивача судом встановлено, що позивач працював в системі органів прокуратури України на наступних посадах: з 23.07.1998 по 21.01.1999 стажистом на посаді помічника прокурора Комінтернівського району м. Харкова, з 22.01.1999 по 17.06.1999 стажистом прокуратури Комінтернівського району м. Харкова, з 18.06.1999 по 01.11.1999 помічником Харківського міжрайонного прокурора, з 02.11.1999 по 19.09.2000 слідчим Харківської міжрайонної прокуратури, з 20.09.2000 по 24.04.2001 слідчим прокуратури Дворічанського району Харківської області, з 25.04.2001 по 01.04.2004 слідчим Харківської міжрайонної транспортної прокуратури, з 02.04.2004 по 06.05.2007 помічником прокурора Комінтернівського району м. Харкова, з 07.05.2007 по 22.01.2012 старшим помічником прокурора Комінтернівського району м. Харкова, з 23.01.2012 по 28.11.2012 прокурором відділу нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян прокуратури Харківської області, з 29.11.2012 по 02.03.2014 прокурором відділу нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних провадженнях, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян прокуратури Харківської області, з 03.03.2014 по 26.08.2015 старшим прокурором відділу нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних провадженнях, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян прокуратури Харківської області, з 27.08.2015 по 12.04.2016 прокурором відділу нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних провадженнях, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян прокуратури Харківської області, з 13.04.2016 по теперішній час прокурором відділу нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних провадженнях та інших заходів примусового характеру прокуратури Харківської області.

Позивач зазначив, що його трудовий стаж, який дає право на пенсійне забезпечення за вислугу років станом на 19.04.2018 становив 23 роки 6 місяців 4 дні, у тому числі стаж роботи на посадах прокурорів та слідчих прокуратури в системі прокуратури України 19 років 8 місяців 28 днів.

З огляду на приписи ст.86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII, з урахуванням прикінцевих та перехідних положень щодо дії окремих частин ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 №1789-XII, позивач 19.04.2018 року звернувся до Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова із відповідною заявою про призначення пенсії за вислугу років, з подальшим обчисленням розміру пенсії та її виплатою у відповідному розмірі. Поряд з цим, 19.04.2018, на прохання відповідача, до заяви про призначення мені пенсії, позивач подав ще додаткову заяву (клопотання) від 19.04.2018 довільної форми, у якій обґрунтував факт виникнення права на пенсійне забезпечення за вислугу років на момент звернення до органів Пенсійного фонду. Крім того, одночасно з заявою про призначення пенсії за вислугу років позивачем було подано заяву про встановлення надбавки до призначеної пенсії на утримання непрацездатних членів сім’ї у розмірах і за умов, передбачених чинним законодавством.

Згідно копії протоколу про розгляд спірних питань, які виникають під час призначення (перерахунку) та виплати пенсій від 20.04.2018 року без номера пенсійної справи, який направлено в копії позивачу супровідним листом від 27.04.2018 року №348/Г-3, за наслідками розгляду заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії за вислугу років від 19.04.2018 року Управлінням Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року №1697-VII у зв’язку з недостатністю стажу роботи на посадах прокурорів.

У вказаному протоколі відповідачем зроблено висновок, що наявний стаж роботи за вислугу років ОСОБА_1 на дату звернення складає 23 роки 6 місяців 4 дні, у тому числі стаж роботи на посадах прокурорів 6 років 2 місяці 27 днів, що не відповідає ч.1 ст.86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року №1697-VII.

Позивач у адміністративному позові зазначив, що обчислений відповідачем стаж роботи за вислугу років станом на 19.04.2018 року склав 23 роки 6 місяців 4 дні відповідає дійсності, фактичним обставинам справи та позивачем не оскаржується.

При цьому позивач категорично незгоден з висновками відповідача про те, що стаж роботи позивача на посадах прокурорів складає 6 років 2 місяці 27 днів, що слугувало підставою для відмови у призначенні позивачу пенсії у відповідності до ч.1 ст.86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року №1697-VII, вважає вказані висновки відповідача протиправними та такими, що не відповідають чинному законодавству. З огляду на вказане позивач звернувся до суду з даним позовом.

Представник відповідача у відзиві на позов та оскаржуваному рішенні зазначив, що стаж роботи позивача на посадах прокурорів станом на 19.04.2018 складає 6 років 2 місяці та 27 днів, тобто відповідачем враховано виключно період роботи позивача з 23.01.2012 по 19.04.2018 на посаді прокурора відділу нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних провадженнях та інших заходів примусового характеру.

З приводу спірних правовідносин суд зазначає наступне.

Пенсійне забезпечення прокурорів та працівників прокуратури визначено в Законі України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 р. №1697-VII, який набрав чинності 15.07.2015 р. (далі - Закон №1697-VII).

Відповідно до ст.15 Закону №1697-VII прокурором органу прокуратури є: 1) Генеральний прокурор; 2) перший заступник Генерального прокурора; 3) заступник Генерального прокурора; 4) заступник Генерального прокурора - Головний військовий прокурор; 4-1) заступник Генерального прокурора - керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури; 5) керівник підрозділу Генеральної прокуратури України (у тому числі перший заступник та заступник Головного військового прокурора, керівник підрозділу Головної військової прокуратури на правах структурного підрозділу Генеральної прокуратури України); 6) заступник керівника підрозділу Генеральної прокуратури України (у тому числі Головної військової прокуратури та Спеціалізованої антикорупційної прокуратури на правах самостійних структурних підрозділів Генеральної прокуратури України); 7) прокурор Генеральної прокуратури України (у тому числі Головної військової прокуратури та Спеціалізованої антикорупційної прокуратури на правах самостійних структурних підрозділів Генеральної прокуратури України); 8) керівник регіональної прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах регіональної); 9) перший заступник керівника регіональної прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах регіональної); 10) заступник керівника регіональної прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах регіональної); 11) керівник підрозділу регіональної прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах регіональної); 12) заступник керівника підрозділу регіональної прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах регіональної); 13) прокурор регіональної прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах регіональної); 14) керівник місцевої прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах місцевої); 15) перший заступник керівника місцевої прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах місцевої); 16) заступник керівника місцевої прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах місцевої); 17) керівник підрозділу місцевої прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах місцевої); 18) заступник керівника підрозділу місцевої прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах місцевої); 19) прокурор місцевої прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах місцевої).

Статтею 86 Закону України "Про прокуратуру" (в редакції станом на 20.01.2018 року, тобто на час виникнення спірних правовідносин) визначено пенсійне забезпечення працівників прокуратури.

Зокрема, відповідно до ч.1 вказаної статті, прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше: з 1 жовтня 2017 року по 30 вересня 2018 року - 23 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 13 років 6 місяців.

Частиною 2 статті 86 Закону України "Про прокуратуру" визначено, що пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.

Відповідно до положень ч.6 статті 86 Закону України "Про прокуратуру", до вислуги років, що дає право на пенсію згідно з цією статтею, зараховується час роботи на прокурорських посадах, зазначених у статті 15 цього Закону, стажистами, на посадах помічників і старших помічників прокурорів; слідчими, суддями; на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ, податкової міліції, кримінально-виконавчої служби, офіцерського складу Збройних Сил України, Служби безпеки України, інших утворених відповідно до законодавства України військових формувань, на посадах державних службовців, які обіймають особи з вищою юридичною освітою; у науково-навчальних закладах Генеральної прокуратури України працівникам, яким до набрання чинності цим законом було присвоєно класні чини (працівникам військової прокуратури - відповідні військові звання), у тому числі час наукової та викладацької роботи в інших науково-навчальних закладах, якщо вони мали науковий ступінь чи вчене звання; на адміністративних та викладацьких посадах, посадах наукових працівників у Національній академії прокуратури України; на виборних посадах у державних органах, на посадах в інших організаціях, якщо працівники, яким до набрання чинності цим Законом було присвоєно класні чини (працівникам військової прокуратури - відповідні військові звання), були направлені туди, а потім повернулися в органи прокуратури; військова служба, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах денної форми навчання або на юридичних факультетах вищих навчальних закладів денної форми навчання; відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, якщо така відпустка надавалася.

Частиною 8 статті 86 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають особи, які безпосередньо перед зверненням за призначенням такої пенсії працюють в органах прокуратури чи в науково-навчальних закладах Генеральної прокуратури України, а також особи, звільнені з прокурорських посад органів прокуратури за станом здоров’я, у зв’язку з ліквідацією чи реорганізацією органу прокуратури, в якому особа обіймає посаду, або у зв’язку із скороченням кількості прокурорів, у зв’язку з обранням їх на виборні посади в органах державної влади чи органах місцевого самоврядування. Ветеранам війни, які мають необхідний стаж роботи для призначення пенсії за вислугу років, така пенсія призначається незалежно від того, чи працювали вони в органах прокуратури перед зверненням за призначенням пенсії.

Прокурорам, визнаним особами з інвалідністю I або II групи, призначається пенсія по інвалідності в розмірах, передбачених частиною другою цієї статті, за наявності стажу роботи в органах прокуратури не менше 10 років. Пенсії за вислугу років відповідно до цієї статті призначаються, перераховуються і виплачуються уповноваженими на це державними органами. (ч. 9, 13 ст. 86 Закону України "Про прокуратуру").

Також, відповідно до п.5 Перехідних положень Закону України «Про прокуратуру» положення цього Закону, в тому числі статті 86, що регулює пенсійне забезпечення працівників органів прокуратури, поширюється на слідчих органів прокуратури до початку діяльності державного бюро розслідувань.

З огляду на наведені норми законодавства, суд приходить до висновку, що прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення (з 01.10.2017 р. по 30.09.2018 р.) вислуги років не менше - 23 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 13 років 6 місяців. Статус слідчого прокуратури прирівнюється до статусу прокурора органу прокуратури, та зараховується до статусу роботи на прокурорських посадах до початку діяльності державного бюро розслідувань.

Враховуючи вищевикладене, законодавство розрізняє поняття «вислуги років, що дає право на пенсію» і «стажу роботи на прокурорських посадах». При цьому посади, період роботи на яких зараховується до стажу роботи на прокурорських посадах і до вислуги років, що дає право на пенсію, є відмінними. В той же час до вислуги років, що дає право на пенсію, включається весь стаж роботи на прокурорських посадах.

Відповідно до вимог п. 5 ч. 1 ст. 16 Закону №1697-VII гарантії незалежності прокурора забезпечується належним матеріальним, соціальним та пенсійним забезпеченням прокурора.

У відповідності до ст. ст. 22, 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов`язані з реалізацією права на соціальний захист, і формував правову позицію, згідно з якою Конституція України відокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема належать громадяни, які відповідно до ст.17 Конституції України перебувають на службі у правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, в т.ч. в прокуратурі (рішення Конституційного суду України від 06.07.1999 р. №8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20.03.2002 р. №5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсації і гарантій).

У зазначених рішеннях Конституційного Суду України вказував, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян під час проходження служби, як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба (зокрема) в правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.

Виходячи із висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зокрема працівників прокуратури, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства. Необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Порядок проходження служби у Збройних Силах України та інших військових формуваннях врегульовано спеціальними нормативно-правовими актами, які покладають на громадян, які перебувають на такій службі, додаткові обов'язки і відповідальність. Зупинення пільг, компенсацій і гарантій для військовослужбовців та працівників правоохоронних органів без відповідної матеріальної компенсації є порушенням гарантованого державою права на їх соціальний захист та членів їхніх сімей. Виходячи з висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій військовослужбовців та прирівняних до них осіб, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства, а правовідносини з їх пенсійного забезпечення виникають не в момент звернення за призначенням пенсії, а в момент виникнення права на її призначення.

Частиною 1 ст. 58 Конституції України встановлено, що Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Рішеннями Конституційного Суду України №1-рп від 13.05.1997 р., № 1-рп/99 від 09.02.1999 року та № 3-рп/2001 від 05.04.2001 р. встановлено, що нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності. Дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що під час вирішення питання про наявність чи відсутність підстав для зарахування періодів роботи на таких посадах до прокурорського стажу, підлягають застосуванню норми законодавства, чинні на час роботи особи на відповідних посадах.

Судом встановлено, що позивач звернувся до Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова з заявою про призначення йому пенсії за вислугу років відповідно до ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" №1697-VІ від 14.10.2014 р.

В оскаржуваному рішенні відповідач підставою для відмови визначив, що стаж роботи позивача на посадах прокурорів станом на 19.04.2018 складає 6 років 2 місяці та 27 днів, у позивача відсутня вислуга років на посадах прокурорів не менше 13 років 6 місяців, передбачена ч.1 ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" необхідна для призначення пенсії, відповідачем відмовлено позивачу у призначенні пенсії.

Щодо встановлення стажу роботи позивача на посадах прокурорів станом на 19.04.2018 року, судом, з копії трудової книжки позивача, встановлено, що позивач працював в системі органів прокуратури України на наступних посадах: з 23.07.1998 по 21.01.1999 стажистом на посаді помічника прокурора Комінтернівського району м. Харкова, з 22.01.1999 по 17.06.1999 стажистом прокуратури Комінтернівського району м. Харкова, з 18.06.1999 по 01.11.1999 помічником Харківського міжрайонного прокурора, з 02.11.1999 по 19.09.2000 слідчим Харківської міжрайонної прокуратури, з 20.09.2000 по 24.04.2001 слідчим прокуратури Дворічанського району Харківської області, з 25.04.2001 по 01.04.2004 слідчим Харківської міжрайонної транспортної прокуратури, з 02.04.2004 по 06.05.2007 помічником прокурора Комінтернівського району м. Харкова, з 07.05.2007 по 22.01.2012 старшим помічником прокурора Комінтернівського району м. Харкова, з 23.01.2012 по 28.11.2012 прокурором відділу нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян прокуратури Харківської області, з 29.11.2012 по 02.03.2014 прокурором відділу нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних провадженнях, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян прокуратури Харківської області, з 03.03.2014 по 26.08.2015 старшим прокурором відділу нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних провадженнях, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян прокуратури Харківської області, з 27.08.2015 по 12.04.2016 прокурором відділу нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних провадженнях, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян прокуратури Харківської області, з 13.04.2016 по теперішній час прокурором відділу нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних провадженнях та інших заходів примусового характеру прокуратури Харківської області.

При цьому, відповідачем враховано виключно період роботи позивача з 23.01.2012 по 19.04.2018 на посаді прокурора відділу нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних провадженнях та інших заходів примусового характеру

Отже, відповідачем виключені зі стажу роботи, що дають право на призначення пенсії за вислугою років, наступні періоди роботи на прокурорських посадах (загалом 13 років 6 місяців): з 23.07.1998 по 21.01.1999 стажистом на посаді помічника прокурора Комінтернівського району м. Харкова, з 22.01.1999 по 17.06.1999 стажистом прокуратури Комінтернівського району м. Харкова, з 18.06.1999 по 01.11.1999 помічником Харківського міжрайонного прокурора, з 02.11.1999 по 19.09.2000 слідчим Харківської міжрайонної прокуратури, з 20.09.2000 по 24.04.2001 слідчим прокуратури Дворічанського району Харківської області, з 25.04.2001 по 01.04.2004 слідчим Харківської міжрайонної транспортної прокуратури, з 02.04.2004 по 06.05.2007 помічником прокурора Комінтернівського району м. Харкова, з 07.05.2007 по 22.01.2012 старшим помічником прокурора Комінтернівського району м. Харкова.

Під час роботи позивача на цих посадах чинними були положення Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ від 5 листопада 1991 року, статтею 56 якого було надано роз'яснення поняття "прокурор", а саме: під поняттям "прокурор" у статті 8, частині четвертій статті 9, частинах першій, другій, третій статті 12, частині першій статті 20, статтях 34, 35, 36, 44, 45, частинах першій, четвертій і шостій статті 46, частині першій статті 46-1, частині першій статті 47, статтях 48, 49, 50, 50-1, частині п'ятій статті 52 і статті 55 цього Закону слід розуміти: Генеральний прокурор України та його заступники, підпорядковані прокурори та їх заступники, старші помічники і помічники прокурора, начальники управлінь і відділів, їх заступники, старші прокурори і прокурори управлінь і відділів, які діють у межах своєї компетенції.

Натомість законодавством, чинним як на час роботи позивача у спірні періоди так і на час звернення позивача із заявою про призначення пенсії, посада «стажиста» не охоплювалось поняттям «прокурор», визначення якого міститься у ст.56 Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ і не відноситься до прокурорських посад, зазначених у статті 15 Закону №1697-VII.

Відповідно, відсутні підстави для зарахування спірного періоду роботи позивача на посаді стажиста до стажу роботи на прокурорських посадах.

При цьому, з урахуванням вищенаведених висновків, посади помічника прокурора та старшого помічника прокурора відноситься до прокурорських посад на підставі ст.56 Закону №1789-ХІІ, у зв'язку з чим періоди з 18.06.1999 року по 01.11.1999 року, з 02.04.2004 року по 06.05.2007 року, з 07.05.2007 по 22.01.2012 повинні були бути враховані відповідачем при вирішенні питання про призначення пенсії, як прокурорський стаж.

Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 25.09.2018 року по справі №263/13789/16-а.

Відповідно до ч. 5 розділу ХІІІ «Перехідні положення» Закону № 1697-VII,положення цього Закону, в тому числі статті 86, що регулює пенсійне забезпечення працівників органів прокуратури, поширюється на слідчих органів прокуратури до початку діяльності державного бюро розслідувань.

Враховуючи пряму вказівку Закону №1697-VII про те, що статус слідчого прокуратури прирівнюється до статусу прокурора органу прокуратури та зараховується до стажу роботи на прокурорських посадах та те, що на час звернення позивача до відповідача із заявою про призначення пенсії державне бюро розслідувань свою діяльність не розпочало, суд приходить до висновку, що періоди роботи позивача з 02.11.1999 по 19.09.2000 слідчим Харківської міжрайонної прокуратури, з 20.09.2000 по 24.04.2001 слідчим прокуратури Дворічанського району Харківської області, з 25.04.2001 по 01.04.2004 слідчим Харківської міжрайонної транспортної прокуратури, підлягають зарахуванню до стажу роботи на прокурорських посадах для призначення пенсії за вислугою років.

Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 10.10.2018 року по справі №750/5022/16-а.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, суд приходить до висновку, що спірні періоди роботи позивача: з 18.06.1999 по 01.11.1999 помічником Харківського міжрайонного прокурора, з 02.11.1999 по 19.09.2000 слідчим Харківської міжрайонної прокуратури, з 20.09.2000 по 24.04.2001 слідчим прокуратури Дворічанського району Харківської області, з 25.04.2001 по 01.04.2004 слідчим Харківської міжрайонної транспортної прокуратури, з 02.04.2004 по 06.05.2007 помічником прокурора Комінтернівського району м. Харкова, з 07.05.2007 по 22.01.2012 старшим помічником прокурора Комінтернівського району м. Харкова, включаються до стажу роботи позивача на посадах прокурорів, що у сукупності складає 12 років 7 місяців 5 днів.

З урахуванням зарахованого та визнаного відповідачем стажу роботи позивача на посадах прокурорів 6 років 2 місяці 27 днів за період з 23.01.2012 року по 19.04.2018 року, загальний стаж роботи позивача на посадах прокурорів складає 18 років 10 місяців 2 дні, що є значно більшим ніж 13 років 6 місяців, як того вимагає ч.1 ст.86 Закону України «Про прокуратуру», відповідно ОСОБА_1 набув право на пенсійне забезпечення за вислугу років, оскільки на день звернення мав вислуги років не менше: з 1 жовтня 2017 року по 30 вересня 2018 року - 23 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 13 років 6 місяців.

Таким чином суд приходить до висновку, що рішення Управління Пенсійного фонду в Московському районі м. Харкова (вул. Валентинівська, 22-Б, м.Харків, 61170, код ЄДРПОУ 22682655), оформлене протоколом «про розгляд спірних питань, які виникають під час призначення (перерахунку) та виплати пенсій» від 20.04.2018 без номеру пенсійної справи, про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до ст.86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VІІ є противним, не відповідає фактичним обставинам справи та підлягає скасуванню.

Окремо суд зазначає, що з наявних матеріалів справи вбачається, що 22.11.2016 року позивач звертався до відповідача з заявою про призначення пенсії за вислугу років у відповідності з вимогами Закону України «Про прокуратуру». Протокольним рішенням відповідача від 30.11.2016 року позивачу відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років, у тому числі з підстави відсутності у нього стажу роботи за вислугу років, який станом на 22.11.2016, за розрахунками відповідача, складав 20 років 9 місяців. Але при цьому, Відповідачем у зазначеному протокольному рішенні вказано: «…наявний стаж роботи за вислугу років ОСОБА_1 на дату звернення складає: 20 років 9 місяців, в тому числі стаж роботи на посадах прокурорів і слідчих 17 років 5 місяців 6 днів…».

Також, 31.08.2017 року позивач повторно звертався до відповідача з заявою про призначення пенсії за вислугу років у відповідності з вимогами Закону України «Про прокуратуру». Протокольним рішенням відповідача від 31.08.2017 року позивачу відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років, у тому числі з підстави відсутності стажу роботи за вислугу років, який станом на 31.08.2017, за розрахунками відповідача, складав 21 років 5 місяців 29 днів. Але при цьому, відповідачем у зазначеному протокольному рішенні вказано: «…наявний стаж роботи за вислугу років ОСОБА_1 на дату звернення складає: 21 років 5 місяців 29 днів, в тому числі стаж роботи на посадах прокурорів і слідчих 18 років 2 місяці 5 днів…».

Окрім цього, 09.10.2017 року позивач втретє звертався до відповідача з заявою про призначення пенсії за вислугу років у відповідності з вимогами ст.86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII. Протокольним рішення відповідача від 17.10.2017 відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років, у тому числі з підстави відсутності у позивача стажу роботи за вислугу років, визначеного, як приписами ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 № 1789-XII (що діяв до 15.07.2015), так і ч. 1 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII, який станом на 09.10.2017, за розрахунками відповідача, складав 21 років 7 місяців 17 днів. Але при цьому, відповідачем у зазначеному протокольному рішенні двічі вказано: «…наявний стаж роботи за вислугу років ОСОБА_1 на дату звернення складає: 21 років 7 місяців 17 днів, в тому числі стаж роботи на посадах прокурорів і слідчих 18 років 3 місяці 23 дні…»; «…вислуга років заявника на день звернення з заявою про призначення пенсії (тобто на 09.10.2017 року) складає 21 років 7 місяців 17 днів, в тому числі на посадах прокурорів 18 років 3 місяці 23 дні…».

З огляду на викладене, відповідач у вищенаведених протокольних рішеннях визнавав всі періоди роботи позивача в системі прокуратури України, починаючи з 1998 року, роботою на посадах прокурорів і слідчих, у тому числі в жовтні 2017 року окремо на посадах прокурорів, відповідно до вимог ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII.

Щодо позовної вимоги визнати постановленим судовим рішенням за результатами розгляду цієї позовної заяви періоди роботи (проходження служби) позивача в системі прокуратури України на посадах: стажиста на посаді помічника прокурора Комінтернівського району м. Харкова (з 23.07.1998 по 21.01.1999); стажиста прокуратури Комінтернівського району м. Харкова (з 22.01.1999 по 17.06.1999); помічника Харківського міжрайонного прокурора (з 18.06.1999 по 01.11.1999); слідчого Харківської міжрайонної прокуратури (з 02.11.1999 по 19.09.2000); слідчого прокуратури Дворічанського району Харківської області (з 20.09.2000 по 24.04.2001); слідчого Харківської міжрайонної транспортної прокуратури (з 25.04.2001 по 01.04.2004); помічника прокурора Комінтернівського району м. Харкова (з 02.04.2004 по 06.05.2007); старшого помічника прокурора Комінтернівського району м. Харкова (з 07.05.2007 по 22.01.2012), такими, що підлягають зарахуванню до стажу роботи на посадах прокурорів та зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова (юридична адреса: вул. Валентинівська, 22-Б, м. Харків, 61170, код ЄДРПОУ: 22682655, код МТЗ: 572) зарахувати ОСОБА_1 зазначені періоди роботи (проходження служби) в системі прокуратури України на вказаних прокурорських посадах та на посаді слідчого прокуратури до стажу роботи на посадах прокурорів, які дають право на пенсійне забезпечення за вислугу років відповідно до ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VІІ, суд зазначає, що вказані факти є предметом доказування та були досліджені судом, в силу приписів статті 5 КАС України не можуть складати окрему позовну вимогу, відповідно підстави для її задоволення відсутні.

Відповідно до положень ч.2 ст.9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно з вимогами ч.4 ст.245 КАС України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

У відповідності до пункту 10 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд в порядку адміністративного судочинства може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що належним способом захисту прав позивача є визнання протиправним та скасування рішення Управління Пенсійного фонду в Московському районі м. Харкова, оформлене протоколом «про розгляд спірних питань, які виникають під час призначення (перерахунку) та виплати пенсій» від 20.04.2018 без номеру пенсійної справи, про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до ст.86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VІІ; зобов’язання Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м.Харкова призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року №1697-VІІ з 19.04.2018 року на підставі відомостей, викладених у довідках прокуратури Харківської області про складові заробітної плати від 18.04.2018 року №18-175 та додатку до них від 04.05.2018 року №18-202.

Відносно позовної вимоги зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років в розмірі 60 відсотків від суми місячної (чинної) заробітної плати, обчисленої за останні 60 календарних місяці роботи перед зверненням за пенсією, на підставі відомостей, викладених у довідках прокуратури Харківської області про складові заробітної плати від 18.04.2018 № 18-175 та додатку до них від 04.05.2018 № 18-202; встановлення до призначеної пенсії за вислугу років надбавки на утримання непрацездатних членів сім’ї; а також виплатити з 19.04.2018 призначену пенсію за вислугу років та надбавку на утримання непрацездатних членів сім’ї у розмірах, на підставах та в порядку, визначених ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.3 та ч.4 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за будь-які 60 календарних місяців такої роботи підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв протягом цього періоду на даній роботі. Середньомісячна сума зазначених виплат за 60 календарних місяців визначається шляхом ділення загальної суми таких виплат на 60. Коригування зазначених виплат проводиться із застосуванням коефіцієнта загального підвищення розмірів посадового окладу та надбавок до нього. Посадовий оклад, надбавки за вислугу років під час призначення пенсії враховуються в розмірах за останньою займаною посадою прокурора, встановлених на момент виникнення права на перерахунок пенсії за вислугу років.

З огляду на вказане, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині, оскільки порядок визначення розміру пенсії закріплений на законодавчому рівні та є обов’язковим для відповідача.

Також, згідно з вимогами ч.7 статті 86 Закону України «Про прокуратуру», до пенсії за вислугу років, призначеної згідно з цією статтею, встановлюються надбавки на утримання непрацездатних членів сім'ї та на догляд за одиноким пенсіонером у розмірах і за умов, передбачених чинним законодавством.

Суд зазначає, що надбавки на утримання непрацездатних членів сім'ї встановлюються до пенсії за вислугу років, призначеної згідно з цією статтею. З огляду на те, що на даний час позивачу не призначена пенсія за вислугу років, вказана позовна вимога є передчасною та не підлягає задоволенню.

За приписами ч.1 та ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За викладених обставин, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування рішення Управління Пенсійного фонду в Московському районі м. Харкова, оформлене протоколом «про розгляд спірних питань, які виникають під час призначення (перерахунку) та виплати пенсій» від 20.04.2018 без номеру пенсійної справи, про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до ст.86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VІІ та зобов’язання Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м.Харкова призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року №1697-VІІ з 19.04.2018 року на підставі відомостей, викладених у довідках прокуратури Харківської області про складові заробітної плати від 18.04.2018 року №18-175 та додатку до них від 04.05.2018 року №18-202, документально і нормативно обґрунтовані та підлягають задоволенню.

В іншій частині позовних вимог підстави для задоволення відсутні.

Щодо вимоги позивача стосовно встановлення судового контролю, суд зазначає, що в силу положень ч.1 ст.382 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Отже, зазначене є правом суду, а не обов'язком, водночас, позивачем не наведено обставин, які б викликали у суду сумнів у тому, що відповідач може ухилятись від виконання судового рішення, у зв'язку з чим у суду відсутні підстави для застосування приписів ст.382 КАС України щодо встановлення судового контролю шляхом зобов’язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду.

Відносно клопотання позивача про звернення виконання рішення до негайного виконання, суд зазначає, що задоволені позовні вимоги не включені до переліку, визначеному ч.1 ст.371 КАС України, відповідно відсутні підстави для задоволення вказаного клопотання позивача.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 19, 139, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 61184, рнокпп НОМЕР_1) до Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м.Харкова (вул. Валентинівська, 22-Б, м.Харків, 61170, код ЄДРПОУ 22682655) про визнання протиправним та скасування рішення та зобов’язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Управління Пенсійного фонду в Московському районі м. Харкова (вул. Валентинівська, 22-Б, м.Харків, 61170, код ЄДРПОУ 22682655), оформлене протоколом «про розгляд спірних питань, які виникають під час призначення (перерахунку) та виплати пенсій» від 20.04.2018 без номеру пенсійної справи, про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до ст.86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VІІ.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м.Харкова (вул. Валентинівська, 22-Б, м.Харків, 61170, код ЄДРПОУ 22682655) призначити ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 61184, рнокпп НОМЕР_1) пенсію за вислугу років відповідно до ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року №1697-VІІ з 19.04.2018 року на підставі відомостей, викладених у довідках прокуратури Харківської області про складові заробітної плати від 18.04.2018 року №18-175 та додатку до них від 04.05.2018 року №18-202.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м.Харкова (вул. Валентинівська, 22-Б, м.Харків, 61170, код ЄДРПОУ 22682655) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 61184, рнокпп НОМЕР_1) судовий збір у сумі 704,80 (сімсот чотири) грн. 80 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 28.12.2018 року.

Суддя Біленський О.О.