Рішення № 78895129, 28.12.2018, Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 188/1517/18

Провадження № 2/188/692/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 грудня 2018 року Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області в складі головуючого судді Бурди П.О.,

при секретарі Власенко А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Петропавлівка у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі позивач) звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 (далі відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що 28 травня 2013 року між ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» (далі - ТOB «ФК «ЦФР») та ОСОБА_2 (далі - відповідач) було укладено кредитний договір № 166314746.

26 вересня 2013 року між ТOB «ФК «ЦФР» та відповідачем було укладено кредитний договір № 668383157.

14.07.2017 між ТОВ «ФК «ЦФР» та позивачем було укладено договір факторингу, відповідно до якого ТОВ «ФК «ЦФР» відступив право грошової вимоги до відповідача позивачу.

Згідно з п.1.2. договору відступлення права вимоги внаслідок передачі (відступлення) портфеля заборгованості за цим договором позивач заміняє ТОВ «ФК «ЦФР» у кредитних договорах, що входять до портфеля заборгованості та відповідно вказані у реєстрі боржників, та набуває права грошових вимог ТОВ «ФК «ЦФР» за цими кредитними договорами, включаючи право вимагати від боржників належного виконання всіх грошових та інших зобовязань боржників за кредитними договорами.

Відповідно до реєстру боржників - додатку № 1 до договору відступлення права вимоги № 20170714 від 14.07.2017 позивач набув права вимоги до відповідача в сумі 24043,36 грн., яка складається з наступних складових: 6906,28 гривень - прострочена заборгованість за кредитом; 2720,78 гривень - прострочена заборгованість по відсоткам; 7916,30 гривень - прострочена плата за управління кредитом; 6500,00 гривень - штраф/пеня.

Відповідно до реєстру боржників - додатку № 1 до договору відступлення права вимоги № 20170714 від 14.07.2017 позивач також набув права вимоги до відповідача в сумі 38862,74 грн., яка складається з наступних складових: 14153,32 гривень прострочена заборгованість за кредитом; 5743,10 гривень прострочена заборгованість по відсоткам; 10671,24 гривень прострочена плата за управління кредитом; 8294,61 гривень штраф/пеня.

Позивач зазначає, що відповідач не виконував умов договорів та не повернув кредит, хоча був повідомлений про виникнення заборгованості по сплаті передбачених договорами платежів.

Станом на 20.07.2017 заборгованість відповідача перед позивачем не погашена, тому позивач, посилаючись на статті 509, 512, 526, 530, 549, 610-612, 625 Цивільного кодексу (далі ЦК) України просить суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитними договорами та його судові витрати.

Ухвалою суду від 23.11.2018 дану позовну заяву було прийнято до розгляду, відкрито провадження в справі та за клопотанням представника позивача справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Також даною ухвалою суду було визначено строки для подання сторонами відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив, відгуку, заперечення.

Представник позивача в судове засідання не зявився, подав заяву про розгляд справи за його відсутності. Позовні вимоги підтримав, позов просив задовольнити.

Відповідач в судове засідання не зявився, подав заяву про розгляд справи без його участі, у задоволенні позову просив відмовити з підстав, викладених у поданому ним відзиві на позовну заяву. У відзиві відповідач заявив клопотання про застосування до позовних вимог позивача строків позовної давності. Також відповідач не визнав розмір заборгованості, надав свій розрахунок заборгованості.

Суд відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України у зв'язку з розглядом справи в порядку спрощеного провадження за відсутністю всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснював.

Суд, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що 28 травня 2013 року між ТОВ «ФК «ЦФР» та відповідачем було укладено кредитний договір № 166314746 (а.с. 11-12).

26 вересня 2013 року між ТOB «ФК «ЦФР» та відповідачем було укладено кредитний договір № 668383157 (а.с. 5-6).

14.07.2017 між ТОВ «ФК «ЦФР» та позивачем було укладено договір факторингу, відповідно до якого ТОВ «ФК «ЦФР» відступив право грошової вимоги до відповідача позивачу (26-28).

Слід зазначити, що позивач надав суду лише 6 сторінок з 10 договору про відступлення права вимоги № 20170714, та витяг з реєстру боржників, а не повний реєстр, що не дало суду можливості дослідити належним чином докази позивача (а.с. 26-30).

Згідно з п.1.2. договору відступлення права вимоги внаслідок передачі (відступлення) портфеля заборгованості за цим договором позивач заміняє ТОВ «ФК «ЦФР» у кредитних договорах, що входять до портфеля заборгованості та відповідно вказані у реєстрі боржників, та набуває права грошових вимог ТОВ «ФК «ЦФР» за цими кредитними договорами, включаючи право вимагати від боржників належного виконання всіх грошових та інших зобовязань боржників за кредитними договорами.

Відповідач умов кредитних договорів та вимог закону не дотримувався, внаслідок чого згідно з наданими позивачем довідками та розрахунками заборгованості за кредитним договором № 166314746 від 28.05.2013 за позичальником станом на 20.07.2017 рахується заборгованість в сумі 24043,36 грн., яка складається з: 6906,28 гривень прострочена заборгованість за кредитом; 2720,78 гривень прострочена заборгованість по відсоткам; 7916,30 гривень прострочена плата за управління кредитом; 6500,00 гривень штраф/пеня (а.с. 18-19, 21).

За кредитним договором № 668383157 від 26.09.2013 за позичальником станом на 20.07.2017 рахується заборгованість в сумі 38862,74 грн., яка складається з такого: 14153,32 гривень - прострочена заборгованість за кредитом; 5743,10 гривень - прострочена заборгованість по відсоткам; 10671,24 гривень - прострочена плата за управління кредитом; 8294,61 гривень - штраф/пеня (а.с. 17,20).

Загальна сума боргу відповідача за розрахунками позивача складає 62905 грн. 63 коп.

З довідок та розрахунків, наданих позивачем, вбачається, що відповідач неодноразово допускав порушення умов кредитних договорів.

У разі порушення позичальником терміну внесення чергового платежу, передбаченого договором (прострочення боржника), відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України кредитодавець до спливу визначеного договором строку кредитування вправі заявити вимоги про дострокове повернення тієї частини кредиту, що залишилася, і нарахованих згідно зі статтею 1048 ЦК України, але не сплачених до моменту звернення кредитодавця до суду, процентів, а також попередніх невнесених до такого моменту щомісячних платежів у межах позовної давності щодо кожного із цих платежів. Невнесені до моменту звернення кредитора до суду щомісячні платежі підлягають стягненню у межах позовної давності, перебіг якої визначається за кожним з платежів окремо залежно від настання терміну сплати кожного з цих платежів.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 06 листопада 2013 року у справі № 6-116цс13, від 19 березня 2014 року у справі № 6-20цс14, від 12 листопада 2014 року у справі № 6-167цс14, від 03 червня 2015 року у справі № 6-31цс15, від 30 вересня 2015 року у справі № 6-154цс15, від 29 червня 2016 року у справі № 6-272цс16, від 23 листопада 2016 року у справі № 6-2104цс16 і від 14 грудня 2016 року у справі № 6-2462цс16.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України). Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Позовна давність відповідно до ч. 1 ст. 260 ЦК України обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими ст. ст. 253-255 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 254 ЦК України строк, обчислюваний роками, спливає у відповідні місяць і число останнього року цього строку, а коли він обчислюється місяцями, то у відповідне число останнього місяця строку.

Початок перебігу строку давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Механізм застосування позовної давності повинен бути достатньо гнучким, тобто, як правило, він мусить допускати можливість зупинення, переривання та поновлення позовної давності, а також корелювати із суб'єктивним фактором, а саме - обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права (пункти 62, 66 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 20 грудня 2007 року за заявою №23890/02 у справі «Фінікарідов проти Кіпру»).

Порівняльний аналіз термінів «довідався» та «міг довідатися», що містяться в статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Як вбачається з доданих позивачем до позову довідок та розрахунків заборгованості, остання сплата за кредитним договором № 166314746 та кредитним договором № 668383157 відбулася 09 січня 2015 року, що свідчить про пропуск позивачем строку позовної давності.

Згідно з частинами третьою, четвертою статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Така позиція викладена у постанові ОСОБА_3 Верховного Суду від 08.08.2018 року № 61-16531св18.

Заперечуючи проти позову, відповідач просив суд застосувати до позовних вимог позивача наслідки пропуску строку позовної давності.

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору відступлення права вимоги № 20170714 від 14 липня 2017 року позивач набув права грошової вимоги до відповідача в розмірі 43137,18 грн. (а.с. 29-30).

Набуття позивачем права вимоги до відповідача, тобто укладення договору факторингу, не є перериванням строку позовної давності.

Право на звернення за захистом своїх порушених прав набуло ще 09.01.2015 ТОВ «ФК «ЦФР», а відповідно до ст.262 ЦК України заміна сторін у зобов'язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності.

Отже, строк позовної давності для подання позову про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договорами закінчився 10.01.2018 року. Позивач з заявою до суду про поновлення пропущеного строку не звертався.

Вказані обставини є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст.141 ЦПК України суд залишає витрати на позивачеві.

На підставі викладеного та ст.ст. 257-267, 526, 527, 530, 549, 611, 612, 623, 625, 634, 1054 ЦК України, керуючись ст.ст. 4, 13, 76-81, 141, 263-265, 280-284, 288, 289, 352, 354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Європейська агенція з повернення боргів», код ЄДРПОУ 35625014, яка розташована за адресою: 07400, Київська область, м. Бровари, вул. Лісова, 2, поверх 4, до ОСОБА_2, РНОКПП НОМЕР_1, що мешкає за адресою: 52744, вулиця Вокзальна, 140, с. Миколаївка, Петропавлівський район, Дніпропетровська область, про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Судові витрати залишити на позивачу ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Європейська агенція з повернення боргів». Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання

апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду через Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Суддя ОСОБА_4