Рішення № 78895008, 29.12.2018, Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 188/1450/17

Провадження № 2/188/33/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 грудня 2018 року Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Бурди П.О.,

при секретарі Власенко А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Петропавлівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

ПАТ КБ «Приватбанк» (далі – позивач) звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 (далі – відповідач) про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до укладеного договору № б/н від 30.11.2011 відповідач отримав кредит в сумі 2800 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Позивач свої зобов'язання за договором виконав надавши відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором. Натомість відповідач не надавав своєчасно грошові кошти для погашення заборгованості за кредитним договором, у зв'язку з чим станом на 31.08.2017,має заборгованість в сумі 70228,53 гривні, яка складається з такого: 2733,67 гривні - заборгованість за кредитом; 59179,81 гривні - заборгованість по процентах за користування кредитом; 4494,64 гривні - заборгованість по пені та комісії, а також відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг 500 гривень - штраф (фіксована частина), 3320,41 гривні штраф (процентна складова). На підставі чого позивач просить стягнути з відповідача на свою користь зазначену суму заборгованості та судові витрати.

Ухвалою суду від 03.11.2017 відкрите провадження у справі і призначений судовий розгляд на 10.11.2017, а потім у зв’язку з неявкою відповідача – на 01.12.2017.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, надав суду письмове клопотання про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.

Направлена відповідачу судова повістка-виклик повернулася не врученою з відміткою поштаря про смерть адресата.

На запит суду 11.12.2017 надійшла відповідь Петропавлівського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану ГТУЮ у Дніпропетровській області № 2166/14.39-40 від 08.12.2017 та копії актового запису про смерть № 26 від 13.11.2017, складеного виконавчим комітетом Брагинівської сільської ради Петропавлівського району, згідно з якими відповідач помер 10.11.2017, тобто після відкриття провадження у цій справі.

Ухвалою суду від 13 грудня 2017 року зупинено провадження у справі до прийняття правонаступниками спадщини та вступу їх до участі у справі як правонаступників відповідача.

У зв’язку з тим, що строк для прийняття спадщини закінчився 10.05.2018, суд поновив 14.05.2018 провадження у справі.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд приходить до такого.

Згідно зі ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До кредитних відносин застосовуються положення, що регулюють відносини позики.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Виходячи із положень ст.525, ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом встановлено, що відповідач за укладеним договором № б/н від 30.11.2011 отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом.

Відповідач зобов’язання належним чином не виконував, тому станом на 31.08.2017 року за ним утворилася заборгованість перед позивачем в розмірі 70228,53 грн., яка складається з такого: 2733,67 грн. - заборгованість за кредитом; 59179,81 гривні - заборгованість по процентах за користування кредитом; 4494,64 гривні - заборгованість по пені та комісії, а також відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг 500 гривень - штраф (фіксована частина), 3320,41 гривні штраф (процентна складова) (а.с. 4-5).

10.11.2017 року відповідач помер (а.с. 55).

Відповідно до інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) № 51989831 від 21.05.2018 року, виданої Петропавлівською державною нотаріальною конторою Дніпропетровської області, спадкова справа після смерті відповідача не заводилася (а.с. 63-64).

Згідно з довідкою Брагинівської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області № 168 від 11.06.2018 року на день смерті разом з відповідачем була зареєстрована і проживала в домоволодінні по вулиці Шоста, 17 в с. Богинівка його дружина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 70).

Частиною 1 ст. 608 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється

смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов'язаним з його особою і у зв'язку з цим не може бути виконане іншою особою.

Законодавець зберігає за кредитором право вимоги у разі смерті боржника у кредитних правовідносинах. У такому випадку відбувається правонаступництво, яке є транслятивним, тобто таким, що переносить права та обов'язки на нового боржника.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). При цьому, за змістом ст. 1218 ЦК України до складу спадкової маси входить сукупність прав та обов'язків, носієм яких був спадкодавець і які переходять до його спадкоємців після відкриття спадщини.

У відповідності до ч. ч. 1, 2 ст. 1220 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

Відповідно до ч.3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. В силу ч. 1 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкоємцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Положенням ст. 1270 ЦК України встановлено шестимісячний строк для прийняття спадщини.

Загальні правила пред'явлення кредитором спадкодавця вимог до спадкоємців визначається, зокрема, статтею 1281 ЦК України, що не підлягають зміні нормами процесуального законодавства.

Статтея 1281 ЦК України передбачає таке:

1. Спадкоємці зобов'язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги.

2. Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги.

3. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги.

4. Кредитор спадкодавця, який не пред'явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.

Згідно з абзацом 1 частини другої статті 1282 ЦК України вимоги кредитора спадкоємці зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено.

Наведене дає підстави для висновку, що у ЦК визнається право кредитора на вимогу до спадкоємців.

Спірні правовідносини допускають спадкоємство, тому підстави для закриття справи немає.

Ухвалами від 13.12.2018 року та 14.05.2018 року суд зупинив та поновив провадження у справі, на час перебігу строку для прийняття спадщини, який закінчився 10.05.2018, про що належним чином був повідомлений позивач.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази звернення спадкоємців до Державної нотаріальної контори з заявами про прийняття спадщини після смерті відповідача. Згідно з повідомленням державного нотаріуса спадкова справа після смерті відповідача не відкривалася.

Таким чином, з врахуванням викладеного, суд приходить до переконання, що кредитор спадкодавця, яким у даному випадку є позивач, може пред'являти вимогу лише до спадкоємців, які прийняли спадщину, але в порядку, передбаченому статтею 1281 ЦК України.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1).

Збирання доказів у цивільних справах не є обов’язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом (ч.2).

Як встановлено судом, відповідач помер, після його смерті спадкова справа не реєструвалася, відомостей про нерухоме майно, яке б значилося за відповідачем, немає, а отже й належних спадкоємців, які б могли відповідати за кредитними зобов'язаннями відповідача, немає, тому суд приходить до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити.

У відповідності до п.2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається у разі відмови в позові на позивача.

Враховуючи те, що в задоволенні позовних вимог позивача суд відмовляє, то судові витрати по справі слід покласти на позивача.

На підставі викладеного, ст. 1281 ЦК України, керуючись ст. ст. 12,13,76, 81,83,89, 141, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості відмовити повністю.

Судові витрати залишити за позивачем ОСОБА_1 акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк».

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій.