Рішення № 78894268, 22.12.2018, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2018 року ЛуцькСправа № 803/1317/13-a

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Волдінера Ф. А.,

при секретарі судового засідання Журомській І.М.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Луцької обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (надалі ФОП ОСОБА_3, позивач) звернулася з адміністративним позовом до Ківерцівської міжрайонної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби (надалі - Ківерцівська МДПІ) про скасування податкового повідомлення-рішення №0000401700 від 19.03.2013 року.

Постановою Верховного Суду від 28.08.2018 року скасовано постанову Волинського окружного адміністративного суду від 17.06.2013 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.11.2014 року у даній справі, а справу направлено на новий розгляд до Волинського окружного адміністративного суду.

01.10.2018 року вказана справа надійшла до Волинського окружного адміністративного суду та автоматизованою системою документообігу суду визначено головуючого суддю для її розгляду ОСОБА_4.

Ухвалою суду від 02.10.2018 року прийнято дану справу до провадження та призначено підготовче засідання.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в період з 20.02.2013 року по 22.02.2013 року Ківерцівською МДПІ безпідставно проведено документальну невиїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині обовязкової реєстрації платником ПДВ за період з 01.06.2010 року по 31.01.2013 року, за результатами якої було протиправно прийнято податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1, яким ФОП ОСОБА_3 збільшено суму грошового зобовязання по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів на загальну суму 91661,14 грн. в тому числі: за основним платежем - 73329,00 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями - 18332,14 грн.

22.10.2018 року від представника відповідача надійшло клопотання про заміну відповідача.

31.10.2018 року представником відповідача був поданий відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позову. Обґрунтовуючи правомірність оскаржуваного рішення зазначає, що згідно поданих до Ківерцівської МДПІ звітів про використання реєстраторів розрахункових операцій за період з червня 2010 року по травень 2011 року СПД ОСОБА_3 одержала виручку в сумі 315038 грн., внаслідок чого позивачці в порядку пункту 181.1 статті 181 Податкового кодексу України (надалі ПК України) необхідно було у червні 2011 року зареєструватися платником податку на додану вартість. У зв'язку з невиконанням нею цього обов'язку, податковим органом на підставі пункту 183.10 статті 183 ПК України, за період з червня 2011 року по січень 2013 року нараховано грошові зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 73328,55 грн.

14.11.2018 року ОСОБА_3 подала відповідь на відзив. З врахуванням висновків Верховного Суду, викладеного в постанові від 28.08.2018 року, позивач зазначила, що працівниками Ківерцівської МДПІ, в порушення вимог ПК України, до початку проведення перевірки не надіслано їй ні письмового запиту, ані наказу про проведення перевірки від 28.01.2013 року №32. Крім того, в сумі виручки в розмірі 315038 грн. наявний ПДВ в розмірі 47669 грн. і його необхідно відрахувати згідно методології пункту 181.1 статті 181 ПК України (положення «без урахування податку на додану вартість»), внаслідок чого загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів за період 12-ти місяців з червня 2010 року по травень 2011 року складає 267369 грн. Тобто отримана сума не перевищує 300000 грн.

Ухвалою суду від 14.11.2018 року замінено відповідача у справі на Луцьку обєднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Волинській області (надалі Луцька ОДПІ, відповідач).

22.11.2018 року представник відповідача подав заперечення на відповідь на відзив, в якому не погоджується з аргументами наведеними в останньому. Аргументуючи свою позицію представник відповідача вказав, що так як позивач не була платником ПДВ то згідно пункту 201.8 статті 201 ПК України право на нарахування податку та виписування податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованими платниками ПДВ, тому позивачу не могло бути нараховане ПДВ на ціну товарів. Отже 315038 грн. повністю підпадають під визначення суми без урахування ПДВ відповідно до пункту 181.1 статті 181 ПК України.

Ухвалою суду від 03.12.2018 року продовжено строк проведення підготовчого провадження на тридцять днів до 02.01.2018 року та призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 11.12.2018 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, зазначених в заявах, поданих по суті справи.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечила проти позову та просила відмовити у задоволенні позову з підстав, зазначених в заявах, поданих по суті справи.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши доводи позивача та відповідача у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази на предмет належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємозвязку доказів у їхній сукупності, встановив такі обставини.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 була зареєстрована 27.06.2007 року фізичною особою-підприємцем та перебувала на обліку як платник податків в Ківерцівській МДПІ з 02.07.2007 року за № 1623, перебувала на загальній системі оподаткування та не була платником ПДВ.

На підставі наказу Ківерцівської МДПІ № 32 від 28.01.2013 року «Про проведення невиїзної документальної перевірки» посадовими особами податкового органу в період з 20.02.2013 року по 22.02.2013 року проведено невиїзну документальну перевірку ФОП ОСОБА_5 (т. 1, а. с. 18). За результатами проведення даної перевірки складено акт №103/2301/НОМЕР_2 від 27.02.2013 року (т. 1, а. с. 8-11). Перевіркою встановлено, порушення позивачем пункту 181.1, пункту 183.2 ст. 181 ПК України в частині неподання заяви про реєстрацію платником ПДВ при перевищенні обсягів 300000 грн., що призвело до заниження суми ПДВ за період з червня 2011 року по січень 2013 року на суму 73328,55 грн.

19.03.2013 року Ківерцівською МДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1, яким ФОП ОСОБА_3 збільшено суму грошового зобовязання по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів на загальну суму 91661,14 грн. в тому числі: за основним платежем - 73329,00 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями - 18332,14 грн. (т. 1, а. с. 12).

04.04.2013 року ФОП ОСОБА_3 не погодившись з винесеним податковим повідомлення-рішення, оскаржила його в адміністративному порядку Державній податковій службі Волинської області.

21.05.2013 року Державна податкова служба у Волинській області винесла рішення про результати розгляду первинної скарги ФОП ОСОБА_3 №С/238/10.7-06, яким скаргу задоволено частково, податкове повідомлення-рішення частково скасоване в сумі 3008,00 грн. основного платежу та 1870,36 грн. застосованої штрафної санкції, разом на суму 4878,36 грн., в іншій частині залишено без змін (т. 1, а. с. 14-17).

Позивач, не погоджуючись з таким рішенням, звернулася до суду з даним адміністративним позовом.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 17.06.2013 року в даній справі адміністративний позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Ківерцівської міжрайонної державної податкової інспекції рішення Волинської області Державної податкової служби № НОМЕР_1 від 19.03.2013 року.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.11.2014 року задоволено апеляційну скаргу Ківерцівської МДПІ, постанову Волинського окружного адміністративного суду від 17.06.2013 року в даній справі скасовано та прийнято нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог ФОП ОСОБА_3 відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 28.08.2018 року касаційну скаргу ОСОБА_3 у даній справі задоволено частково, постанову Волинського окружного адміністративного суду від 17.06.2013 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.11.2014 року скасовано. Справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції, у звязку з тим, що судами не перевірено чи визначена податковим органом сума виручки ФОП ОСОБА_3 з урахуванням чи без урахування суми податку на додану вартість.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Згідно статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Статтею 180 ПК України визначено платників податку на додану вартість. Так, для цілей оподаткування платником податку є, зокрема, будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу; будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку.

Відповідно до пункту 181.1 статті 181 ПК України у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300000,00 гривень (без урахування податку на додану вартість),така особа обов'язана зареєструватися як платник податку в органі державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку.

Судом встановлено, що у періоді, який перевірявся, позивач не була платником єдиного податку та знаходилася на загальній системі оподаткування.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України органи ДПС мають право проводити перевірки платників податків в порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Згідно із підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

З матеріалів справи вбачається, що наказ про проведення невиїзної документальної перевірки від 28.01.2013 року № 32 винесений відповідачем на підставі підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 ПК України, який регулює порядок проведення документальних позапланових перевірок, однак відповідачем проведено документальну невиїзну перевірку, результати якої оформлено актом від 27.02.2013 року № 103/2301/НОМЕР_2.

Згідно із підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин, зокрема, за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Відповідно до пункту 78.4 статті 78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

З наданих пояснень сторін встановлено, що позивачу не було надіслано і не було вручено ні обовязковий письмовий запит, ні наказ про проведення перевірки. Підставою для проведення перевірки стало подання підприємцем до податкової інспекції щомісячних звітів про використання РРО за період з червня 2010 року по травень 2011 року, які були виявлені відділом оподаткування фізичних осіб безпосередньо перед виданням наказу № 32 від 28.01.2013 року про проведення документальної невиїзної перевірки.

Відповідно до статті 79 Податкового кодексу України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам органу державної податкової служби право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов'язкова.

Згідно з пунктом 79.1 статті 79 ПК України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу ДПС рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77-78 цього Кодексу.

Згідно пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам органу державної податкової служби право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Судом встановлено, що в порушення вищезазначених норм, наказ від 28.01.2013 року №32 до проведення перевірки ФОП ОСОБА_3 не вручався, отже відсутні підстави для її проведення. Тому, на момент проведення перевірки у органу державної податкової служби було відсутнє право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки, тобто порушено процедуру проведення документальної невиїзної перевірки.

Крім того, наказ Ківерцівської МДПІ №32 від 28.01.2013 року винесений за відсутності підстав, передбачених пунктом 79.2 статті 79 ПК України, за таких обставин дії відповідача щодо призначення, проведення документальної невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_3 з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині обовязкової реєстрації платником ПДВ за період з 01.06.2010 року по 31.01.2013 року є незаконними.

Відповідно до пункту 86.8 статті 86 ПК України податкове повідомлення-рішення приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Враховуючи вказану норму, твердження позивача про те, що останнім днем для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення було не 19.03.2013 року, а 14.03.2013 року, так як акт перевірки отримано нею 04.03.2013 року, суд не бере до уваги, оскільки доказів на підтвердження вказаної обставини суду не надано.

Згідно з статтею 82 ПК України тривалість перевірок, визначених у статті 77 цього Кодексу, не повинна перевищувати 30 робочих днів для великих платників податків, щодо суб'єктів малого підприємництва - 10 робочих днів, інших платників податків - 20 робочих днів. Продовження строків проведення перевірок, визначених у статті 77 цього Кодексу, можливе за рішенням керівника органу державної податкової служби не більш як на 15 робочих днів для великих платників податків, щодо суб'єктів малого підприємництва - не більш як на 5 робочих днів, інших платників податків - не більш як на 10 робочих днів. Тобто така перевірка має бути проведена протягом 10 робочих днів з 29.01.2013 року, а фактично була проведена протягом 29 календарних днів 27.02.2013 року, що є прямим порушенням вимог статті 82 ПК України.

Відповідно було порушено пункт 86.4 статті 86 ПК України, яким встановлено, що акт документальної невиїзної перевірки складається у двох примірниках, підписується посадовими особами органу державної податкової служби, які проводили перевірку та реєструється в органі державної податкової служби протягом пяти робочих днів з дня, що настає за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку що зроблено не було. Тобто початок перевірки згідно наказу 29.01.2013 року, однак акт зареєстровано через 16 днів після граничного строку проведення перевірки.

Відповідно до пункту 102.1 статті 102 ПК України контролюючий орган, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

З огляду на вищевикладене, судом встановлено, що Ківерцівська МДПІ діяла в порушення вищенаведених норм чинного законодавства України.

Щодо твердження представника відповідача про те, що позивач не був платником ПДВ і тому потрібно враховувати всю суму оподатковуваних операцій, а саме 315038 грн., то суд зазначає наступне.

На виконання вимог постанови Верховного Суду від 28.08.2018 року у даній справі позивачем було надано оригінали закупівельних накладних за період з червня 2010 року по травень 2011 року (т. 1, а. с. 176-241; т. 2, а. с. 1-253), згідно яких нею було отримано та оплачено товарів на суму без ПДВ 238563 грн., а ПДВ складає 47669 грн. У відповіді на відзив на позовну заяву позивач стверджує, що, виходячи з проаналізованих закупівельних накладних, в сумі виручки 315038 грн. наявний ПДВ в розмірі 47669 грн., причому згідно пункту 181.1 статті 181 ПК України останній треба відрахувати. Кінцева сума складає 267369 грн. і не перевищує встановлену ПК України норму для реєстрації платником ПДВ.

Відповідно до пункту 181.1 статті 181 ПК України у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300 000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку в органі державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку.

Таким чином, у разі нарахування (сплати) особі протягом останніх 12 календарних місяців загальної суми від здійснення операцій з постачання товарів/послуг , що підлягають оподаткуванню, сукупно перевищує 300000 грн. (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку в органі державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання).

Разом з тим положення «без урахування податку на додану вартість» слід розуміти як необхідність вирахування суми податку на додану вартість із загальної суми із здійснення операцій з постачання товарів, в іншому випадку вказане правове положення не матиме застосування, оскільки відповідні норми стосуються осіб, що не є платниками податку на додану вартість та відповідно не повязані з жодним іншим податком на додану вартість, окрім того, що сплачується ними при придбанні товарів (послуг).

Такої позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 09.08.2018 року у справі №811/1367/13-а.

З матеріалів справи вбачається, що в період з червня 2010 року по травень 2011 року загальна сума від здійснення господарської діяльності ФОП ОСОБА_3, що підлягає оподаткуванню, сукупно склала 315038 грн., в тому числі ПДВ в розмірі 47669 грн.

При проведенні перевірки податковим органом не було відраховано з цієї суми ПДВ як того вимагає пункт 181.1 статті 181 ПК України, внаслідок чого відповідач дійшов помилкового висновку про перевищення позивачем встановленої цією нормою граничної суми у 300000 грн.

З огляду на вищевикладене, судом встановлено, що Ківерцівська МДПІ діяла в порушення вищенаведених норм чинного законодавства України.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої, другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем не наведено належних та допустимих доказів для обґрунтування правомірності винесення податкового повідомлення-рішення №0000401700 від 19.03.2013 року щодо ФОП ОСОБА_3

ФОП ОСОБА_3 надала суду достатні та беззаперечні докази, що свідчать про те, що податкового повідомлення-рішення №0000401700 від 19.03.2013 року прийняте всупереч вимог податкового законодавства.

З врахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ФОП ОСОБА_3 є обґрунтованими, відтак підлягають задоволенню.

Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є субєктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відтак, на користь позивача слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір в розмірі 869,00 грн., сплачений згідно з квитанцією №П580075 від 07.06.2013 року (т. 1, а. с. 2).

Керуючись статтями 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України та на підставі Податкового кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Ківерцівської міжрайонної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби №0000401700 від 19.03.2013 року.

Стягнути на користь ОСОБА_3 (45201, Волинська область, Ківерцівський район, місто Ківерці, вулиця Воровського, будинок 110, РНОКПП НОМЕР_2) за рахунок бюджетних асигнувань Луцької обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області (43010, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, будинок 4, код ЄДРПОУ 39497665) судовий збір в розмірі 869 (вісімсот шістдесят девять) гривень 00 копійок.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 255, 295 КАС України, та може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ф.А. Волдінер

Повний текст судового рішення складено 29.12.2018 року.