
ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
(про відмову у забезпеченні позову)
29 грудня 2018 року м. Житомир справа № 240/6077/18
категорія 6.2.1
Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Черняхович І.Е., розглянувши заяву про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Попільнянської районної державної адміністрації Житомирської області про визнання дій незаконними, скасування розпоряджень,
встановив:
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Попільнянської районної державної адміністрації Житомирської області, в якому просить:
- визнати незаконними (протиправними) дії голови Попільнянської районної державної адміністрації Житомирської області при винесенні розпоряджень від 19.07.2018 № 284 та № 285 "Про надання дозволу ОСОБА_2 на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості)" (із внесеними змінами розпорядженнями від 26.11.2018 № 465 та № 466).
- скасувати розпорядження голови Попільнянської районної державної адміністрації Житомирської області при винесенні розпоряджень від 19.07.2018 № 284 та № 285 "Про надання дозволу ОСОБА_2 на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості)" (із внесеними змінами розпорядженнями від 26.11.2018 № 465 та № 466);
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2018 року позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без руху, а позивачу було надано строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом: надання до суду належним чином оформленої позовної заяви (та її копії для відповідача) із зазначенням адреси електронної пошти позивача, а також реєстраційного номеру облікової картки платника податків представника позивача; зазначення в позовній заяві обґрунтування того, яким чином розпорядження голови Попільнянської районної державної адміністрації Житомирської області при винесенні розпоряджень від 19.07.2018 № 284 та № 285 "Про надання дозволу ОСОБА_2 на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості)" (із внесеними змінами розпорядженнями від 26.11.2018 № 465 та № 466) порушують права та інтереси позивача (з наданням належним чином завірених копій відповідних документів); надання до суду належним чином завірених копій додатків до позовної заяви (в 2-х екземплярах).
28 грудня 2018 року представником позивача – Горбовським ОСОБА_3 було подано до суду заяву про забезпечення позову, в якій представник просить забезпечити адміністративний позов шляхом дії розпоряджень голови Попільнянської районної державної адміністрації Житомирської області від 19.07.2018 № 284 та № 285 "Про надання дозволу ОСОБА_4 на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості)" (із внесеними змінами розпорядженнями від 26.11.2018 № 465 та № 466).
В обґрунтування заяви зазначено, що оскаржуваними в даній адміністративній справі розпорядженнями голови Попільнянської районної державної адміністрації Житомирської області від 19.07.2018 № 284 та № 285, ОСОБА_4 було надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) під нерозподіленими (невитребуваними) земельними частками (паями) з метою передачі в користування на умовах оренди, орієнтовною площею 28,68 га (пасовища) та 20,74 га (сіножаті). При цьому позивач зазначає, що зазначена в оскаржуваному розпорядженні земельна ділянка належить до земель, що перебувають у спільній нерозподіленій власності громадян - власників земельних часток (паїв) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території села Андрушки (за межами населеного пункту). Необхідність забезпечення позову представник позивача мотивує тим, що в подальшому, на підставі незаконних рішень Попільнянської районної державної адміністрації, ОСОБА_4 можуть бути передані землі на умовах оренди, що призведе до виникнення в нього цивільних прав не у спосіб та не на підставі чинного законодавства України, а тому невжиття заходів забезпечення позову, на думку представника, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.
Частиною першою статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Ознайомившись із заявою про забезпечення позову та приєднаними до неї документами, суд при вирішенні питання щодо наявності підстав для забезпечення адміністративного позову суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Згідно з ч. 2 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду;
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
За правилами ч. 1 ст. 151 КАС України, позов може бути забезпечено: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Частиною 2 статті 151 КАС України передбачено, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
За змістом приписів частин 4, 5, 6 ст. 154 КАС України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.
Згідно із п. 17 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 №2 "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ" в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Аналіз наведеної правової норми свідчить на користь висновку, що законодавець встановив наступні підстави для постановляння ухвали про забезпечення позову у справі: існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; захист прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат; наявні ознаки очевидної протиправності оскаржуваного рішення, дій чи бездіяльності. Забезпечення адміністративного позову можливе виключно за наявності вищевказаних обставин, які підлягають доведенню позивачем та встановленню судом у разі вжиття таких заходів.
У контексті наведеного суд наголошує, що забезпечення позову - це заходи адміністративного процесуального припинення дій, які можуть утруднити виконання майбутнього рішення суду чи зробити його виконання неможливим. Вони повинні гарантувати можливість реалізації позовних вимог у разі задоволення позову. Значення цього інституту адміністративного процесуального права в тому, що ним захищаються законні інтереси (права) позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли неприйняття заходів може призвести до невиконання судового рішення. Мета забезпечення позову це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акта, а також перешкоджання спричинення значної шкоди заявнику.
Таким чином, заходи забезпечення позову не мають якогось дискримінаційного характеру стосовно будь-якої із сторін у спорі, їх застосування здійснюється в рамках дискреційних повноважень суду і на основі принципів змагальності та процесуального рівноправ’я сторін.
Відтак, під час вирішення питання про забезпечення позову адміністративний суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Беручи до уваги викладене, суд приходить до висновку, що представником позивача у заяві про забезпечення позову не доведено та документально не підтверджено обставини, які б вказували на існування очевидної небезпеки заподіяння оскаржуваними розпорядженнями голови Попільнянської районної державної адміністрації Житомирської області від 19.07.2018 № 284 та № 285 шкоди правам, свободам та інтересам ОСОБА_1 до ухвалення рішення в даній справі. Також до заяви не було додано жодних доказів у підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову якимось чином може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач лише вказує на те, що на підставі незаконних розпоряджень Попільнянської районної державної адміністрації, ОСОБА_4 можуть бути передані землі на умовах оренди, що призведе до виникнення в нього цивільних прав не у спосіб та не на підставі чинного законодавства України.
З даного приводу суд зазначає, що дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі сам по собі ще не є рішенням про передачу ОСОБА_4 земельної ділянки в оренду.
Статтею 123 Земельного кодексу України, яка регулює порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування, передбачено, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.
Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об’єднання).
Надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, крім випадків, коли особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у користування, набуває право замовити розроблення такої документації без надання такого дозволу.
Згідно з ч. 2, 3, 4, 6, 10 ст. 123 Земельного кодексу України, особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.
Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи приймає рішення про надання земельної ділянки у користування.
Рішенням про надання земельної ділянки у користування за проектом землеустрою щодо її відведення здійснюються: затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що надання особі дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі, не є доказом подальшого прийняття позитивного рішення щодо подальшої передачі земельної ділянки цій особі в користування.
У зв'язку з цим суд приходить до висновку, що позивачем не доведено необхідності вжиття заходів забезпечення позову.
Окрім того, позивач жодним чином не підтвердив можливість настання негативних наслідків для заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам до ухвалення рішення в адміністративній справі через невжиття заходів забезпечення позову.
Враховуючи вище викладене, суд не вбачає обставин, які вказують на необхідність вжиття відповідних заходів забезпечення позову, а тому заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 150, 151, 156, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України,
ухвалив:
Відмовити ОСОБА_1 у забезпеченні позову.
Ухвала суду може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п’ятнадцяти днів з дня її складення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів пп. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.Е.Черняхович
Судове рішення № 78893138, Житомирський окружний адміністративний суд було прийнято 29.12.2018. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити необхідні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 240/6077/18. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: