Рішення № 78892401, 21.12.2018, Ківерцівський районний суд Волинської області

Справа № 158/2401/18

Провадження № 2/0158/845/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 грудня 2018 року м. Ківерці

Ківерцівський районний суд Волинської області в складі:

головуючого - судді Корецької В.В.

при секретарі - Процик Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Ківерці цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, третя особа – Перший відділ ДВС Луцького міського управління юстиції, про звільнення майна з під арешту, -

В С Т А Н О В И В :

ПАТ «Дельта Банк» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про звільнення майна з під арешту.

Позовні вимоги мотивує тим, 06.08.2007 року між ТзОВ «Український промисловий банк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №509/ФКВ/07, згідно з умовами якого Банк надав Позичальнику кредитні кошти в сумі 15300 доларів США з розрахунку 14,3 % річних за користування кредитом, з датою повернення кредиту – 05.08.2022 року.

З метою забезпечення виконання грошових зобов’язань іпотекодавець ОСОБА_2 за договором іпотеки №509/Zфквіп-07 від 06.08.2007 року передав в іпотеку нерухоме майно: земельну ділянку загальною площею 0,10 га., що знаходиться у с. Липляни Ківерцівського району Волинської області та належить іпотекодавцю.

30.06.2010 року між ТзОВ «УПБ» та ПАТ «Дельта Банк» укладено договір купівлі-продажу прав вимоги.

Зазначає, що позичальник умови кредитного договору не виконує, внаслідок чого заборгованість станом на 20.09.2018 року становить 800818,17 грн.

Разом з тим відомо, що 18.11.2011 року першим відділом ДВС Луцького МУЮ накладено арешт на нерухоме майно, яке належить на праві власності ОСОБА_2, в тому числі на об’єкт нерухомого майна, а саме земельну ділянку загальною площею 0,10 га., що знаходиться у с. Липляни Ківерцівського району Волинської області.

З врахуванням наведеного просить зняти арешт з вищевказаного нерухомого майна, який накладений 18.11.2011 року.

Ухвалою Ківерцівського районного суду Волинської області від 05.10.2018 року по даній справі було відкрито загальне позовне провадження.

29.10.2018 року від представника відповідача ОСОБА_2 – ОСОБА_3 до суду подано відзив на позовну заяву, згідно якого останній зазначає, що рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22.02.2011 року вищезазначений кредитний договір розірвано та стягнуто солідарно з відповідачів в користь ПАТ «Дельта Банк» 111433 грн. Крім того, постановою апеляційного суду Волинської області від 23.07.2018 року визнано припиненим зобов’язання за іпотечним договором №509/Zфквіп-07 від 06.08.2007 року, вважає, що позов є безпідставним, а тому просить у його задоволенні відмовити.

Ухвалою Ківерцівського районного суду Волинської області від 28.11.2018 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Представник позивача ПАТ «Дельта Банк» в судове засідання не з'явився, подав до суду заяву, згідно якої позовні вимоги підтримує повністю та просить їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з’явився, від його представника ОСОБА_3 до суду подано заяву про розгляд справи за їх відсутності, щодо задоволення позову просять відмовити.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з’явилася, про дату, час та місце розгляду повідомлена належним чином, причини неявки суду невідомі.

Представник третьої особи – першого відділу ДВС Луцького МУЮ в судове засідання не з’явився, подав до суду заяву про розгляд справи без їх участі.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до положень ст. ст. 55, 124 Конституції України та ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

За змістом ст. 12 ЦПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що 06.08.2017 року між ОСОБА_4 та ТзОВ «Український промисловий банк», правонаступником якого є ПАТ «Дельта Банк», укладено кредитний договір №509/ФКВ-07, за яким Банк надав Позичальнику кредитні кошти у розмірі 15300 доларів США зі сплатою процентів за користування кредитними коштами.

В забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором 06.08.2007 року між ОСОБА_2 та ТзОВ «Український промисловий банк» укладено іпотечний договір №509/Zфквіп-07 від 06.08.2007 року, що посвідчений приватним нотаріусом Ківерцівського районного нотаріального округу ОСОБА_5 за реєстровим №1204.

У судовому засіданні встановлено, що за умовами вищезазначеного іпотечного договору Банку надано – земельну ділянку, площею 0,10 га, що знаходиться у с. Липляни Ківерцівського району Волинської області.

Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про іпотеку» (в редакції чинній на час посвідчення спірних договорів іпотеки) іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом. наступна іпотека - передання в іпотеку нерухомого майна, яке вже є предметом іпотеки за попереднім іпотечним договором.

За рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання. Якщо вимога за основним зобов'язанням підлягає виконанню у грошовій формі, розмір цієї вимоги визначається на підставі іпотечного договору або договору, що обумовлює основне зобов'язання, у чітко встановленій сумі чи шляхом надання критеріїв, які дозволяють встановити розмір цієї вимоги на конкретний час протягом строку дії основного зобов'язання. Якщо інше не встановлено законом або іпотечним договором, іпотекою також забезпечуються вимоги іпотекодержателя щодо відшкодування: витрат, пов'язаних з пред'явленням вимоги за основним зобов'язанням і зверненням стягнення на предмет іпотеки; витрат на утримання і збереження предмета іпотеки; витрат на страхування предмета іпотеки; збитків, завданих порушенням основного зобов'язання чи умов іпотечного договору(ст. 7 ЗУ «Про іпотеку»)

Разом з тим, рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22.02.2011 року вищезазначений кредитний договір розірвано та стягнуто солідарно з відповідачів по даній справі в користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 111433 грн., а також судові витрати.

Судом встановлено, що на виконання зазначеного рішення суду 29.07.2011 року першим відділом ДВС м. Луцька ГТУЮ у Волинській області відкрито виконавче провадження №27902973.

З квитанції №566 від 09.08.2017 року вбачається, що відповідачем ОСОБА_2 сплачено суму заборгованості в повному обсязі, що стягнута за рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22.02.2011 року. Даний факт також підтверджується постановою державного виконавця від 14.08.2017 року про закінчення виконавчого провадження у зв’язку із сплатою суми заборгованості.

Разом з тим, постановою Апеляційного суду Волинської області від 23.07.2018 року визнано припиненим зобов’язання за іпотечним договором №509/Zфквіп-07 від 06.08.2007 року, що був укладений між ТОВ «Український промисловий банк» та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Ківерцівського РНО ОСОБА_5 за реєстрованим №1204.

Встановлене свідчить, що оскільки вищезазначений договір іпотеки визнано припиненим то відповідно і іпотека припиняється в силу статті статей 3, 17 Закону України «Про іпотеку» частини 1, 2 статті 548 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Окрім того, згідно ч. 1 ст. 18 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов’язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з ч. 1 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Згідно ч. 5 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03.06.2016 року №5 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» позов про зняття арешту з майна може бути пред’явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на відчуження).

Також, в силу п. 11 даної Постанови при розгляді позову про визнання права власності на арештоване майно та/або зняття арешту з майна судам слід всебічно і повно з’ясувати обставини, наведені позивачем на підтвердження своїх вимог, неухильно додержуватись при цьому як правових норм, що гарантують права осіб, які беруть участь у справі, так і положень про належність та допустимість доказів.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що позивач просить звільнити майно з під арешту при цьому, відповідно до чинного законодавства, не є ні власником іпотечного майна, ні його володільцем.

Враховуючи вищевикладене, зваживши у сукупності надані сторонами докази, суд вважає, що позивач не довів обставини викладені в позовній заяві, на які посилається як на підставу своїх вимог, оскільки вони не підтверджені належними та допустимим доказами, а тому суд дійшов до висновку, що в задоволені позовної заяви слід відмовити.

Вирішуючи питання щодо судових витрат суд, відповідно до ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на відмову у задоволенні позовних вимог, суд відмовляє позивачу у стягненні судового збору із відповідача, та відносить їх за рахунок позивача.

Керуючись ст.ст. 15, 16, 23, 317, 319, 321 ЦК України, ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», ст.ст. 13, 81, 89, 141, 235, 258, 263-265 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В :

В задоволені позовної заяви Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, третя особа – Перший відділ ДВС Луцького міського управління юстиції, про звільнення майна з під арешту - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до п. 15.5 розділу 15 XIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України рішення суду може бути оскаржено до Волинського апеляційного суду через Ківерцівський районний суд Волинської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

На виконання п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України суд зазначає повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач – Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк», адреса: м. Київ, вул. Дружби Народів, 38.

Представник позивача – ОСОБА_6, адреса: м. Київ, вул. Дружби Народів, 38.

Відповідач – ОСОБА_2, житель ІНФОРМАЦІЯ_1.

Представник відповідача – ОСОБА_3, адреса: м. Луцьк, просп. Відродження, 49/140, Волинської області.

Відповідач – ОСОБА_1, жителька м. Луцьк, вул. К. Савури, 46Б, Волинської області.

Третя особа – Перший відділ ДВС Луцького міського управління юстиції, адреса: м. Луцьк, вул. Винниченка, 27А, Волинської області.

Суддя Ківерцівського районного суду В.В. Корецька