Рішення № 78892350, 21.12.2018, Ківерцівський районний суд Волинської області

Справа № 158/2689/18

Провадження № 2/0158/953/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 грудня 2018 року м. Ківерці

Ківерцівський районний суд Волинської області у складі:

головуючого - судді Корецької В.В.

при секретарі – Процик Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Ківерці цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Комунального закладу «Ківерцівське районне територіальне медичне об’єднання» про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася в суд з позовною заявою до комунального закладу «Ківерцівське районне територіальне медичне об’єднання» про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позовні вимоги мотивує тим, що 01.12.2017 року наказом Генерального директора Комунального закладу «Ківерцівське територіальне медичне об’єднання» ОСОБА_2 її звільнено з посади сестри медичної поліклінічного відділення відповідно до п. 4 ст. 40 КЗпП України.

Зазначає, що рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області від 01.03.2018 року визнано незаконним та скасовано наказ генерального директора КЗ «Ківерцівське територіальне медичне об’єднання» ОСОБА_2 від 01.12.2017 року №307-ОС про її звільнення за прогул без поважних причин, поновлено її на роботі та стягнуто заробітну плату за час вимушеного прогулу та стягнуто з відповідача в її користь заробітну плату за час вимушеного прогулу у розмірі 9818,56 грн.

Однак зазначає, що її поновлено на роботі лише 31.07.2018 року, а тому просить стягнути з відповідача в її користь заробітну плату за час вимушеного прогулу з 01.03.2018 року по 31.07.2018 року у розмірі 17383,68 грн.

Ухвалою Ківерцівського районного суду Волинської області від 07.11.2018 року даний позов прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

29.11.2018 року від представника відповідача КЗ «Ківерцівське РТМО» до суду подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого зазначає, що в резолютивній частині постанови Апеляційного суду Волинської області від 30.07.2018 року не має вказівки виплати ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з квітня 2018 року по 30 липня 2018 року. Також, зазначає, що за вимушений прогул тривав не 108 днів, а 103 дні, оскільки позивачем враховано офіційні (державні) вихідні дні. З врахуванням наведеного просять відмовити у задоволенні даного позову, а розгляд справи проводити з їх участю.

Ухвалою Ківерцівського районного суду Волинської області від 30.11.2018 року ухвалено судовий розгляд даної справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з’явилася, від її представника – ОСОБА_3 подано до суду заяву про розгляд справи без їх участі, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.

Представник відповідача КЗ «Ківерцівське РТМО» в судове засідання не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не відомі.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Всебічно проаналізувавши та дослідивши матеріали справи, з’ясувавши дійсні обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об’єктивному розгляді справи, зібрані по справі докази, керуючись законом, суд дійшов до наступного висновку.

Відповідно до положень ст. ст. 55, 124 ОСОБА_4 України та ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

За змістом ст. 12 ЦПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданими учасниками справи.

Відповідно до вимог ст. 19 ЦПК України, суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин.

Стаття 43 ОСОБА_4 України гарантує кожному громадянину право заробляти собі на життя працею та отримувати за це винагороду у вигляді заробітної плати, не нижчої від визначеної законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Судом встановлено, що згідно наказу Генерального директора КЗ «Ківерцівське РТМО» № 307-ОС від 01.12.2017 року ОСОБА_1 було звільнено з посади сестри медичної поліклінічного відділення, відповідно до п. 4 ст. 40 КЗпП України.

Рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області від 01.03.2018 року визнано незаконним та скасовано наказ генерального директора КЗ «Ківерцівське територіальне медичне об’єднання» ОСОБА_2 від 01.12.2017 року № 307-ОС про звільнення ОСОБА_1 із займаної посади сестри медичної поліклінічного відділення за прогул без поважних причин на підставі пункту 4 ст. 40 КЗпП України, поновлено ОСОБА_1 на посаді сестри медичної поліклінічного відділення КЗ «Ківерцівське територіальне медичне об’єднання» з 01.12.2017 року та стягнуто із відповідача на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу у розмірі 9818,56 грн. /а.с.9-11/.

Постановою Апеляційного суду Волинської області від 30.07.2018 року апеляційну скаргу залишено без задоволення, а рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 01.03.2018 року – залишено без змін /а.с.12-15/.

Також у судовому засіданні встановлено, що наказом № 210-ОС від 31.07.2018 року «Про поновлення на роботі ОСОБА_1Г.» ОСОБА_1 поновлено на посаді сестри медичної поліклінічного відділення з 01.12.2017 року та вказано вважати 31.07.2018 року днем виходу останньої на роботу/а.с.17/.

Судом також встановлено, що позивач ОСОБА_1 неодноразово зверталася до відповідача для поновлення її на роботі після ухвалення рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 01.03.2018 року, що підтверджується її заявами від 14.03.2018 року, 25.03.2018 року та 26.03.2018 року, однак згідно відповіді КЗ «Ківерцівське РТМО» за №317/15-24/2-18 від 26.03.2018 року зазначено, що виконання вказаного рішення в частині поновлення на роботі та виплати відповідних коштів буде здійснено після прийняття відповідної постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду /а.с.47-50/.

Частиною 2 ст. 235 КЗпП України передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більше як за один рік.

Тобто, судом встановлено, що рішення Ківерцівського районного суду від 01.03.2018 року було виконано лише 31.07.2018 року, а тому вимушений прогул ОСОБА_1 тривав з 01.03.2018 року по 31.07.2018 року, що становить 103 робочих днів (березень 2018 року – 22 робочих дні, квітень 2018 року - 20 робочих днів, травень 2018 року - 20 робочих днів, червень 2018 року - 20 робочих днів, липень 2018 року - 21 робочий день).

Суд не бере до уваги твердження позивача, що вимушений прогул тривав 108 днів, оскільки ОСОБА_1 при розрахунках не було враховано державні вихідні дні, а саме: 8 квітня – Великдень, 1 травня – ОСОБА_4 праці, 9 травня – ОСОБА_5, 27 травня – Трійця, 28 червня – ОСОБА_4 України.

Порядок обчислення середньої заробітної плати визначений Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100.

Відповідно до п. 2 Порядку у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.

Судом встановлено, що останні два місяці, які передували звільненню ОСОБА_1, остання не працювала з 01.12.2017 року по 31.07.2018 року (наказ про поновлення на роботі), а тому для обчислення заробітної плати за період з 01.12.2017 року по 31.07.2018 року має бути взятий посадовий місячний оклад за період жовтень – листопад 2017 року, що згідно довідки про доходи становить 6921 грн., при 43 робочих днях.

Пунктом 4 Порядку визначено, що в інших випадках, коли нарахування проводяться виходячи із середньої заробітної плати, працівник не мав заробітку, не з вини працівника, розрахунки проводяться виходячи з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу.

Таким чином, середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 за період жовтень – листопад 2017 року становить 160,96 грн. (6921 грн. : 43 робочих дні).

З п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» вбачається, що задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян (податку на доходи фізичних осіб) є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку і інших обов'язкових платежів.

Таким чином середній заробіток за час вимушеного прогулу, який підлягає стягненню з відповідача на користь ОСОБА_1 складає 16578,88 грн. (160,96 грн. х 103 днів) без обов’язкових відрахувань.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про: присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

Таким чином, суд вважає за необхідне допусти дане рішення в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць до негайного виконання.

Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Згідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються позивачі за подання позовів про стягнення заробітної плати.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви немайнового характеру фізичною особою сплачується 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи, за подання позову майнового характеру 1% ціни позову.

З врахуванням наведеного, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача КЗ «Ківерцівське РТМО» на користь держави судовий збір в сумі 704,80 грн.

На підставі ст. 43, 149, 235, КЗпП України, ст.ст. 13, 81, 89, 141, 258-259, 263-265 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до Комунального закладу «Ківерцівське районне територіальне медичне об’єднання» про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу – задовольнити частково.

Стягнути з Комунального закладу «Ківерцівське районне територіальне медичне об’єднання» в користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01 березня 2018 року по 31 липня 2018 року в сумі 16578 (шістнадцять тисяч п’ятсот сімдесят вісім) 88 коп.

Відповідно до ч. 1 ст. 430 ЦПК України допустити дане рішення до негайного виконання в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Стягнути з Комунального закладу «Ківерцівське районне територіальне медичне об’єднання» на користь держави судовий збір в сумі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до п. 15.5 розділу 15 XIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України рішення суду може бути оскаржено до Волинського апеляційного суду через Ківерцівський районний суд Волинської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

На виконання п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України суд зазначає повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач – ОСОБА_1, жителька м. Ківерці, вул. Грушевського, 14/3, Волинської області.

Представник позивача – ОСОБА_3, адреса: м. Луцьк, вул. Лесі Українки, 5, офіс 1, Волинської області.

Відповідач – Комунальний заклад «Ківерцівське районне територіальне медичне об’єднання», місцезнаходження: м. Ківерці, вул. Філатова, 6, Ківерцівського району Волинської області.

Суддя Ківерцівського районного суду В.В. Корецька