Рішення № 78886349, 26.10.2018, Основ'янський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Червонозаводський районний суд м. Харкова)

Справа № 646/5458/17

№ провадження 2/646/242/2018

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26.10.18 року м.Харків

Червонозаводський районний суд міста Харкова у складі:

головуючий суддя Єжов В.А.

при секретарі Костіні О.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», ОСОБА_2 про визнання договору поруки припиненим,

ВСТАНОВИВ:

03 серпня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Червонозаводського районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_3 комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк», ОСОБА_2, в якому просив визнати припиненим договір поруки №834/19-27/35/8-79 (далі Кредитний договір), укладений 07 березня 2008 року між ОСОБА_3 банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1. В обґрунтування своїх позовних вимог посилався на ті обставини, що 07 березня 2008 року між ОСОБА_3 комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» (далі Банк) та ОСОБА_2 (далі Позичальник) був укладений договір кредиту №834/18-27/35/8-75 (далі Кредитний договір), згідно умов якого останній отримав у Банку кредит в сумі 313588,00 гривень під 13,25% річних, з кінцевим терміном повернення до 06 березня 2023 року. У забезпечення виконання зобовязань Позичальника за вказаним Кредитним договором, між позивачем та Банком був укладений договір поруки №834/19-27/35/8-79 (далі Договір поруки), за умовами якого позивач взяв на себе зобовязання відповідати перед Банком за належне виконання зобовязань Позичальника умов Кредитного договору. Вважає, що вказаний Договір поруки слід визнати припиненим з огляду на наступне.

Дійсно, 07 березня 2008 року між Банком та Позичальником був укладений договір кредиту №834/18-27/35/8-75, згідно умов якого останній отримав у Банку кредит в сумі 313588,00 гривень під 13, 25 % річних, з кінцевим терміном повернення до 06 березня 2023 року.

Крім того, 07 березня 2008 року у забезпечення виконання зобовязань Позичальника за вказаним Кредитним договором, між ОСОБА_1 - позивачем та Банком був укладений Договір поруки №834/19-27/35/8-79, за умовами якого позивач взяв на себе зобовязання перед Банком у повному обсязі солідарно відповідати за виконання зобовязань Позичальника, щодо повернення суми кредиту.

У відповідності до ст. 1, п.1.1. Кредитного договору сторони визначили відсоткову ставку на рівні 13,25 відсотків річних протягом погашення основної суми заборгованості до 10 числа кожного місяця згідно графіку, який вказаний в пп. 1.1.1 п.1.1 ст. 1 Кредитного договору.

Крім того, 10 листопада 2008 року між Банком та Позичальником була укладена додаткова угода №1 про внесення змін до договору кредиту №834/18-27/35/8-75 від 07 березня 2008 року (далі Додаткова угода).

Згідно умов Додаткової угоди Відповідачі домовились встановити процентну ставку за Кредитним договором в розмірі 20% річних, таким чином збільшивши обсяг відповідальності позивача за Кредитним договором на 6,75% річних, при цьому своєї згоди на таке збільшення відсоткової ставки за Кредитним договором позивач не надавав, жодної додаткової угоди та відповідного погодження з Банком не підписував.

Крім того, спірний Договір поруки, не містить жодного застереження про відповідальність поручителя у разі збільшення обсягу відповідальності за Кредитним договором без його згоди на то, а навпаки, пунктом 3.3.2. статті 3 Договору поруки передбачено, що кредитор зобовязаний до моменту виконання зобовязання забезпеченого порукою, не змінювати умов Договору кредиту без попереднього письмового погодження поручителя. Таким чином, враховуючи те що обсяг відповідальності за Кредитним договором дійсно збільшився без його згоди, та враховуючи те що будь - які зміни і доповнення до спірного Договору поруки у письмовій формі з Банком він не погоджував, вважає, що у даному випадку є всі підстави припинити Договір поруки за Законом.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_4, який діє на підставі виданої довіреності позовні вимоги позивача підтримав у повному обсязі, посилаючись на вищенаведене, просив позов задовольнити та у разі повторної неявки відповідачів, просив ухвалити заочне рішення.

Відповідачі ОСОБА_3 банк соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 в судові засідання на неодноразові виклики не зявилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, про причини неявки не повідомили, заяви про розгляд за їх відсутністю не надали. Зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.ст. 280 282 ЦПК України.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Матеріалами справи встановлено, що 07 березня 2008 року між Банком та Позичальником був укладений договір кредиту №834/18-27/35/8-75, згідно умов якого останній отримав у Банку кредит в сумі 313588,00 гривень під 13,25 % річних, з кінцевим терміном повернення до 06 березня 2023 року.

Крім того, 07 березня 2008 року у забезпечення виконання зобовязань Позичальника за вказаним Кредитним договором, між ОСОБА_1 - позивачем та Банком був укладений договір поруки №834/19-27/35/8-79, за умовами якого позивач взяв на себе зобовязання перед Банком у повному обсязі солідарно відповідати за виконання зобовязань Позичальника, щодо повернення суми кредиту.

У відповідності до ст. 1, п.1.1. Кредитного договору сторони визначили відсоткову ставку на рівні 13,25 відсотків річних протягом погашення основної суми заборгованості до 10 числа кожного місяця згідно графіку, який вказаний в пп. 1.1.1 п.1.1 ст. 1 Кредитного договору.

Крім того, 10 листопада 2008 року між Банком та Позичальником була укладена додаткова угода №1 про внесення змін до договору кредиту №834/18-27/35/8-75 від 07 березня 2008 року.

Згідно умов Додаткової угоди Відповідачі домовились встановити процентну ставку за Кредитним договором в розмірі 20% річних, таким чином збільшивши обсяг відповідальності позивача за Кредитним договором на 6,75% річних, при цьому своєї згоди на таке збільшення відсоткової ставки за Кредитним договором позивач не надавав, жодної додаткової угоди та відповідного погодження з Банком не підписував.

При цьому доказів про те, що між позивачем та Банком укладалися додаткові угоди стосовно збільшення обсягу відповідальності за Кредитним договором суду, не надано, як і про отримання позивачем від Банку повідомлення про факт збільшення обсягу відповідальності за Кредитним договором.

Як встановлено судом, про порушення своїх прав позивач дізнався у Постійно діючому третейському суді при Асоціації українських банків у жовтні 2015 року, під час ознайомлення через свого представника з матеріалами цивільної справи №396/11 про стягнення заборгованості за Кредитним договором з ОСОБА_2, ОСОБА_1, СК «Перспектива» на користь ПАТ «УКРСОЦБАНК».

Також позивач зазначив та підтвердив належними доказами, що рішенням Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 20 квітня 2011 року по справі №396/11 було стягнуто заборгованість за Кредитним договором з ОСОБА_2, ОСОБА_1, СК «Перспектива» на користь ПАТ «УКРСОЦБАНК» у розмірі 324431,00 гривень.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 26 вересня 2016 року по справі №755/2795/16ц за заявою позивача про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 20 квітня 2011 року по справі №396/11, вказане рішення Третейського суду було скасовано.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст право чину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно з ч. 1 ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором за виконання ним свого обовязку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобовязання боржником.

Відповідно до ч. 1 ст. 554 ЦК України, у разі порушення божником зобовязання, забезпеченою порукою боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Відповідно до ч. 1 статті 559 порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобовязання, а також у разі зміни зобовязання без згоди на то поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Пленум ВищогоСпеціалізованого судуУкраїни зрозгляду цивільнихі кримінальнихсправ від30березня 2012року усвоїй Постанові№ 5(пункт22)«Про практикузастосування судамизаконодавства привирішенні спорів,що виникаютьіз кредитнихправовідносин» зазначив, що відповідно до частини першої статті 559 ЦК припинення договору поруки повязується зі зміною забезпеченого зобовязання за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови збільшення обсягу відповідальності поручителя. При цьому обсяг зобовязання поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобовязань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель. Проте якщо в договорі поруки передбачено, зокрема, можливість зміни розміру процентів за основним зобовязанням і строків їх виплати тощо без додаткового повідомлення поручителя та укладення окремої угоди, то ця умова договору стала результатом домовленості сторін (банку і поручителя), а отже, поручитель дав згоду на зміну основного зобовязання. Якщо в договорі поруки такі умови сторонами не узгоджені, а з обставин справи не вбачається інформованості поручителя і його згоди на збільшення розміру його відповідальності, то відповідно до положень частини першої статті 559 ЦК порука припиняється у разі зміни основного зобовязання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. У цьому випадку поручитель має право на предявлення позову про визнання договору поруки припиненим.

Пунктом 3.3.2. Договору поруки, укладеного між позивачем та Банком, передбачено, що кредитор зобовязаний до моменту виконання зобовязання за забезпеченою порукою, не змінювати умов договору кредиту без попереднього письмового погодження.

На підставі викладеного суд вважає можливим позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити та визнати припиненим Договір поруки №834/19-27/35/8-79, укладений 07 березня 2008 року між ОСОБА_3 комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, суд стягує з відповідачів на користь позивача витрати по сплаті судового збору 650 грн. з кожного.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 13, 81, 83, 89, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, ч. 1 ст. 559 Цивільного кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати припиненим Договір поруки №834/19-27/35/8-79, укладений 07 березня 2008 року між акціонерним комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1.

Стягнути з акціонерного комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 витрати по сплаті судового збору по 325 грн., з кожного.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідачів, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач: ОСОБА_1 адреса: АДРЕСА_1, ІНН НОМЕР_1.

Відповідач: акціонерний комерційний банк соціального розвитку «Укрсоцбанк», 03150, м. Київ, вулиця Ковпака, 29, ЄДРПОУ 00039019.

Відповідач: ОСОБА_2: адреса: АДРЕСА_2, ІНН НОМЕР_2.

Суддя: Єжов В.А.