Ухвала суду № 78879675, 28.12.2018, Франківський районний суд м. Львова

914/4275/14

6/465/243/18

У Х В А Л А

судового засідання

28.12.2018 м. Львів

Франківський районний суд м.Львова в складі

Головуючого судді- Кузь В.Я.

При секретарі- Янковській С.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові подання державного виконавця Франківського відділу державної виконавчої служби міста Львів ОСОБА_1 про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України до виконання в повному обсязі виконавчого листа № 914/4275/14 від 31.03.2015 року, виданого Господарським судом Львівської області,-

ВСТАНОВИВ:

Державний виконавець Франківського відділу державної виконавчої служби міста Львів ОСОБА_1 звернувся до суду із поданням про тимчасове обмеження ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України до виконання в повному обсязі виконавчого листа № 914/4275/14 від 31.03.2015 року, виданого Господарським судом Львівської області, а саме: про стягнення грошових коштів з боржника ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП: НОМЕР_1, зареєстрованого за адресою ІНФОРМАЦІЯ_2), на користь ТзОВ «Ромстал Україна» на загальну суму 233 799,12грн. (17385,18грн. боргу, 19343,60грн. пені, 3726,51грн. три відсотки річних, 32230,61грн. інфляційних та 4646.22грн. судового збору).

В обґрунтування подання посилається на те, що на виконанні у Франківському відділі державної виконавчої служби міста Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області перебуває виконавче провадження №47430596 з примусового виконання наказу Господарського суду Львівської області №914/4275/14 від 31.03.2015р., про стягнення грошових коштів з боржника ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП:НОМЕР_1, зареєстрованого за адресою ІНФОРМАЦІЯ_2), на користь ТзОВ «Ромстал Україна» на загальну суму 233 799,12грн. (17385,18грн. боргу, 19343,60грн. пені, 3726,51грн. три відсотки річних, 32230,61грн. інфляційних та 4646.22грн. судового збору).

Керуючись ст. 17, 19, 20, 25 Закону України «Про виконавче провадження», 12.05.2015р. державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. 18.04.2016р., керуючись ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження», винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

19.12.2017р., керуючись ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про арешт коштів боржника. Грошові кошти на рахунках згідно відповідей фінансових установ відсутні.

19.12.2017р.. керуючись ст. 36 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про розшук майна боржника.

Згідно відповідей на запити до Державної фіскальної служби України, Пенсійного фонду України, боржник офіційно доходів не отримує, не працює, пенсії не отримує.

На виклики державного виконавця боржник не з'являється, умисно ухиляється від виконання рішення суду.

При неодноразовому виході за адресою місця проживання боржника згідно виконавчого документу м. Львів, вул. Народна, 10. перевірити майновий стан боржника не вдалося, оскільки за даною адресою знаходиться приватний будинок, оточений огорожею, двері будинку ніхто не відчиняє.

06.12.2018 року державним виконавцем скеровано у Франківський ВП ГУНП у Львівській області, заяву про внесення відомостей в Єдиний реєстр досудових розслідувань про притягнення ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, до кримінальної відповідальності за невиконання рішення суду.

Станом на сьогоднішній день, рішення суду боржником не виконано. Просить подання задовольнити.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 441 ЦПК України, суд негайно розглядає подання, без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.

Дослідивши надані докази, суд приходить до висновку, що у задоволенні подання слід відмовити.

Відповідно до вимог ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і вїзду в Україну» громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон у випадку, якщо він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи)до виконання зобов'язань.

Згідно п.19 ч.3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець має право звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника фізичної особи або керівника боржника юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням.

Пунктом 2 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» передбачено, що підставою для тимчасового обмеження у праві виїзду громадян України за кордон є наявність неврегульованих зобов'язань.

На стадії виконання судового рішення обмеження права особи на виїзд за кордон здійснюється в порядку, передбаченому ст. 441 ЦПК України за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження.

Застосування тимчасового обмеження права особи на виїзд за межі України (за кордон) слід вважати доцільним у випадках, коли особа ухиляється від виконання зобов'язання, покладеного на неї рішенням суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Подання виконавця повинно бути обґрунтованим, тобто містити зазначенні обставин, що підтверджують необхідність обмежити право особи на виїзд за межі України.

Відкриття виконавчого провадження не може розглядатись як достатня підстава для застосування судом саме такого заходу, як обмеження права особи на виїзд за межі України.

У разі розгляду заяви про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи у праві виїзду за межі України, відповідно до ст. 441 ЦПК України, доказуванню підлягають факти ухилення боржника від виконання рішення суду, можливість виїзду за межі України з метою ухилення від виконання рішення суду, в тому числі наявність закордонного паспорта громадянина України, вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішення суду відповідно до ст. 32 Закону України «Про виконавче провадження» тощо.

Відповідно до положення ст. 12 ЦПК України, наявність умислу та обставини, які є предметом посилання суб'єкта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України як на підставу його вимог, підлягають доведенню. Зокрема, задоволення такого подання можливе лише за умови доведення факту ухилення боржника від виконання зобов'язання.

За змістом ч. 4 ст. 441 ЦПК України, вирішення питання про тимчасове обмеження конституційного права за поданням державного виконавця за відсутності останнього не є виправданим, оскільки саме він зобов'язаний довести суду, з наданням відповідних матеріалів виконавчого провадження, необхідність обмеження конституційного права боржника у виконавчому провадженні.

Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України орієнтує суди на те, що законом передбачені юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявністю факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання, тому з метою всебічного і повного з'ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов'язків учасників спірних правовідносин, підлягає з'ясуванню судом, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов'язання у повному обсязі або частково.

Таким чином, сама по собі наявність невиконання зобов'язання не є безумовною підставою для встановлення обмеження у праві, доведенню підлягає ухилення боржника від виконання.

Відповідно до ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен, хто законно перебуває на території будь-якої держави має право вільно пересуватися і вільно вибирати місце проживання в межах цієї території. Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною.

На здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Також ст. 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об'єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров'я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.

На вищевказані обставини звертає увагу Верховний Суд України в узагальненнях від 01.02.2013 року «Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України».

Відповідно до ст. 33 Конституції України право кожного вільно залишати територію України може бути обмежено лише законом. Підстави для тимчасових обмежень у праві виїзду громадян України за кордон передбачені Законом України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України». Стаття 6 цього Закону передбачає, що за наявності зазначених у цій нормі підстав для тимчасових обмежень у праві виїзду громадян України за кордон громадянину може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта чи вилучено або затримано паспорт.

Аналізуючи зазначене та враховуючи, те, що з матеріалів справи не встановлено в чому саме полягає ухилення боржника від виконання рішення суду та не доведено можливість виїзду боржника за межі України з метою ухилення від виконання рішення суду, в задоволенні подання слід відмовити.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 12, 260, 261, 441 ЦПК України, ст. 33 Конституції України, ст. 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України" від 21.01.1994 року, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні подання державного виконавця Франківського відділу державної виконавчої служби міста Львів ОСОБА_1 про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України до виконання в повному обсязі виконавчого листа № 914/4275/14 від 31.03.2015 року, виданого Господарським судом Львівської області- відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п"ятнадцять днів з дня її проголошення через суд, що постановив ухвалу.

Суддя В. Кузь