Вирок № 78875245, 21.12.2018, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 1-кп/754/88/18

Справа№754/14166/13-к

Вирок

Іменем України

21 грудня 2018 року колегія суддів Деснянського районного суду м. Києва у складі:

головуючого судді - Вінтоняк Р.Я.

суддів Лісовської О.В., Клочко І.В.

при секретарі - Федорченко А.В.

за участю прокурора - Ковальчук О.В.

за участю захисника - Шевчука В.С.

обвинуваченого - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12012110000000386 від 05.12.2012 року відносно

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, громадянина України, українця, освіта вища, працюючого в ТОВ»КЛК-Транс», одруженого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.189ч.2 КК України,

ВСТАНОВИЛА:

Судом визнано доведеним, що обвинувачений ОСОБА_2 приблизно у невстановлений досудовим слідством час у травні 2012 року, будучи обізнаним щодо попередніх протиправних дій відносно ОСОБА_3 з отримання внаслідок вимагання у останнього грошових коштів в особливо великих розмірах, погодився на пропозицію особи, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, приймати подальшу участь у вимаганні у ОСОБА_3 наступної частини грошових коштів у розмірі 30 000 доларів США, таким чином вступив в попередню змову з особою, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, зокрема, погодився на виконання відведеної йому ролі імітування посередника між ОСОБА_3 та вказаною особою у виказуванні вимог з передачі грошових коштів та вчинення інших дій, у яких виникне необхідність для досягнення мети вимагання.

Так, ОСОБА_2, діючи відповідно до розробленого плану вчинення злочину, в період часу з травня 2012 року до припинення вчинення злочину 04.04.2013 року працівниками міліції, використовуючи можливості всесвітньої системи загального доступу Інтернет з власного мобільного телефону «Іphone» ІМЕІ НОМЕР_1 відправляв з електронних поштових скриньок «ІНФОРМАЦІЯ_2», «ІНФОРМАЦІЯ_3», «ІНФОРМАЦІЯ_4», «ІНФОРМАЦІЯ_5» на електронну поштову скриньку «ІНФОРМАЦІЯ_6», якою користувався ОСОБА_3, електронні поштові повідомлення з погрозами застосування до ОСОБА_3 та його близьких родичів насильства, а також розголошення відомостей, які б потерпілий бажав би залишити в таємниці, при цьому вимагаючи в потерпілого ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 30 000 доларів США.

В свою чергу, ОСОБА_3, перебуваючи за місцем розташування офісу ПП «Київ-Авто центр» (код ЄДРПОУ 32377064) за адресою: м. Київ, вул. Червоногвардійська, 5, сприйняв погрози, викладені в електронних поштових повідомленнях, як реальні, побоюючись за своє та його близьких родичів життя та здоров'я.

В цей же проміжок часу особа, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, спільно з невстановленими досудовим розслідуванням особами, згідно попередньо розробленого плану, періодично знаходились біля будинку АДРЕСА_2 за місцем проживання ОСОБА_3, демонструючи при цьому готовність застосувати насильство над останнім та членами його сім'ї.

Продовжуючи злочинні дії, ОСОБА_2 22.03.2013 року, знаходячись в приміщенні ПП «Київ-Автоцентр» по вул. Червоногвардійській, 5 в м. Києві, виказав усну вимогу ОСОБА_3 передати грошові кошти в сумі 30 000 доларів США невстановленим особам, на чолі яких перебував вигаданий керівник одного з правоохоронних органів України на ім'я «ОСОБА_5», виказуючи при цьому погрози застосування вигаданими особами насильства та розголошення відомостей, які б потерпілий бажав залишити в таємниці.

Крім того, в проміжок часу з березня 2013 року, згідно розробленого плану вчинення злочину, ОСОБА_2 та особою, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, до вчинення дій, направлених на вимагання у ОСОБА_3. наступної частини грошових коштів у розмірі 30 000 доларів США, було залучено ОСОБА_4, який був обізнаний щодо попередніх злочинних дій відносно ОСОБА_3 та погодився на виконання відведеної йому ролі з передачі останньому вигаданої ОСОБА_2 інформації, яка містила погрози на адресу ОСОБА_3 та вимоги передачі грошових коштів.

Виконуючи вказівки ОСОБА_2, відповідно до відведеної ролі, ОСОБА_4, 25.03.2013 року, знаходячись по вул. Червоногвардійській,3 в м. Києві, передав для ОСОБА_3 лист, складений ОСОБА_2, з реквізитами банківської установи, на які ОСОБА_3 повинен перерахувати грошові кошти.

Крім того, ОСОБА_4, діючи відповідно до відведеної йому ролі, 26.03.2013 року та 27.03.2013 року, використовуючи мобільний зв'язок та раніше підготовлену сім-картку відправив на номер НОМЕР_2, яким користувався ОСОБА_3, смс-повідомлення з нагадуванням про час передачі останнім грошових коштів.

Крім того, 27.03.2013 року ОСОБА_4, виконуючи вказівку ОСОБА_2, відповідно до відведеної йому ролі, зателефонував на номер телефону НОМЕР_2, яким користувався ОСОБА_3, та представившись вигаданим прес-секретарем керівника одного з правоохоронних органів України на ім'я «ОСОБА_5», повідомив тому, що в подальшому всі перемовини від імені вигаданих осіб, буде вести ОСОБА_2

Злочинні дії ОСОБА_2, ОСОБА_4, особи, матеріали якої виділено в окреме провадження тривали до 04.04.2013 року та були припинені працівниками міліції.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 визнав себе винним та показав, що ОСОБА_3 він знав з 2004 року, вони разом відкривали одну фірму, був спільний бізнес, після чого у 2010 році у них виникли непорозуміння і вони як бізнес-партнери перестали працювати. З 2010 року до 2012 року він ОСОБА_3 не бачив. У травні 2012 року до нього звернувся раніше знайомий ОСОБА_9, і повідомив, що є так особа - ОСОБА_3, і треба про останнього все дізнатись, особливо його фінансовий стан, для чого йому, ОСОБА_2, необхідно було відновити спілкування з ОСОБА_3 Після цього, він зі своєї поштової скрині відправив ОСОБА_3 електронний лист не від свого імені, із запитанням як у нього справи із борговими зобов'язаннями перед фірмою якою у останнього був борг, на що ОСОБА_3 відповів що нормально. Потім ОСОБА_9 познайомив його з раніше невідомим ОСОБА_5, якого він повинен був представити ОСОБА_3 як впливову людину. У зв'язку з цим він написав ОСОБА_3 електронного листа, після чого переписку з ОСОБА_3 через його, ОСОБА_2 ІР-адресу, вже здійснював ОСОБА_9 та ОСОБА_5. Зокрема він, ОСОБА_2, написав ОСОБА_3 близько 10 листів. В подальшому у вересні 2012 року до нього зателефонував ОСОБА_9, і повідомив про компромат на ОСОБА_3, та що знову необхідно зв'язатись з останнім. Він, ОСОБА_2, написав листа з компроматом, після чого ОСОБА_3 відповів, що готовий заплати за нерозповсюдження інформації 3000-5000 доларів США. Потім, через деякий час, до нього прийшов ОСОБА_9, вони склали лист, у якому було вказано адресу куди необхідно було перевести гроші. Він, ОСОБА_2, попросив свого знайомого ОСОБА_4 щоб той передав лист ОСОБА_3, що останній і зробив. Після цього, ОСОБА_3 попросив зустрічі, на якій останній сказав йому, ОСОБА_2, що гроші він буде передавати особистій зустрічі з ОСОБА_5. Вказав, що у листі, який ОСОБА_4 передав ОСОБА_3, мова велась не про 50000 доларів США а про 30000 доларів США. ОСОБА_9 дізнавшись, що ОСОБА_3 не бажає переводити гроші на вказаний ним рахунок, сказав йому, ОСОБА_2, по необхідність психологічного впливу на ОСОБА_3, для чого було написано ще один лист з вимогою перевести гроші та з незареєстрованого телефону ОСОБА_9 став відправляти щодня на телефон ОСОБА_3 смс-повідомленнями про необхідність переведення коштів. В подальшому при зустрічі з ОСОБА_3 він був затриманий працівниками поліції.

Встановлені судом обставини підтверджуються наступними дослідженими в суді доказами, а саме даними, що містяться у друкованому листі під заголовком «Здравствуйте ОСОБА_10, аркушем паперу з номером банківського рахунку; даними що містяться у протоколі огляду системного блоку від 01.08.2013 року, який належить ОСОБА_2, відповідно до якого на жорсткому диску знаходяться файли у яких зберігались листи та реквізити банку, на який необхідно було перевести гроші та інформація, що стосується ОСОБА_3, та у яких ведеться мова про 30000 доларів США; даними, що містяться у протоколі огляду компакт-диску «Verbatim» від 15.04.2013 року, на якому містяться розмова ОСОБА_3 та ОСОБА_2 та друковані листи між ОСОБА_3 та особами на ім'я «ОСОБА_5», у яких велась розмова про 30000 доларів США; даними, що містяться у протоколах огляду від 05.04.2013 року, в ході яких були оглянуті документи ОСОБА_3 у ЗАТ»Про Кредитбанк», копії паспортів ОСОБА_8, копії документів про господарську діяльність ПП»Київ-Автоцентр»; мобільні телефони «Іphone», «Самсунг» у яких містились контакти ОСОБА_8, ОСОБА_3 а також один з листів який був направлений ОСОБА_3, від імені «ОСОБА_5»; даними, що містяться у протоколі обшуку за місцем проживання ОСОБА_2 від 04.04.2013 року; даними, що містяться у протоколі пред'явлення для впізнання за фотознімками від 16.07.2013 року, згідно яких ОСОБА_3 впізнав ОСОБА_2 а також особу на ім'я «ОСОБА_11», яка вимагала у нього гроші погрожуючи при цьому насильством; даними, що містяться у листі Київських телекомунікаційних технологій, відповідно яких ОСОБА_2 використовував для доступу в мережу Інтернет наступні ІР-адреси: НОМЕР_3 та НОМЕР_4; даними, що містяться у листіТОВ "АЙ ЮЕЙ" від 12.12.2013 року, у якому зазначається детальний звіт в цифровому вигляді, щодо листування між адресами «ІНФОРМАЦІЯ_5»та «ІНФОРМАЦІЯ_6», відповідно до якого листування між зазначеними адресами розпочалось з 25.05.2012 року та вхід до електронної поштової скриньки «ІНФОРМАЦІЯ_5»відбувався з ІР-адреси: НОМЕР_3 та НОМЕР_4, який використовується за місцем проживання ОСОБА_2; даними, що містяться у листі ТОВ "АИ ЮЕЙ" від 16.01.2013 року, згідно якого листування з електронних поштових скриньок «ІНФОРМАЦІЯ_3», «ІНФОРМАЦІЯ_5»на ІНФОРМАЦІЯ_6» розпочалось з 25 травня 2012 року та вхід до вищевказаних електронних поштових скриньок відбувався з ІР-адреси: НОМЕР_3 та НОМЕР_4, що використовується за місцем проживання ОСОБА_2; даними, що містяться у протоколі про результати зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж від 28.03.2013 року, а саме сім-карти оператора мобільного зв'язку ТОВ»Астеліт» НОМЕР_5, яким користувався ОСОБА_2

Разом з тим, ОСОБА_2 обвинувачувався прокурором у вчиненні за попередньою змовою групою осіб вимоги передачі 50000 доларів США з погрозою застосування насильства над потерпілим та його близькими родичами, розголошення відомостей, які потерпілий бажає зберегти у таємниці.

Відповідно до вимог ст. 323 КПК України вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим. Суд обґрунтовує вирок лише на тих доказах, які були розглянуті в судовому засіданні, в їх сукупності.

Провівши судове слідство по справі, дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів не погоджується з розміром суми, яку вимагав обвинувачений ОСОБА_2, і ці обставини не були доведені прокурором у суді.

Зокрема в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 стверджував про вимагання у потерпілого ОСОБА_3 саме 30000 доларів США, що також підтверджується файлом листа, вилученого з його комп'ютера, який був створений 01.04.2013 року та який був переданий ОСОБА_4 потерпілому за місцем роботи останнього 02.04.2013 року.

Виходячи з цих об'єктивних даних, колегія суддів вважає, що обвинуваченим ОСОБА_2 були висунуті вимоги до ОСОБА_3 передачі саме 30 тисячі доларів США, що також узгоджується даними, що містяться в ухвалі колегії судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва від 10 липня 2015 року.

З врахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку про те, що обвинувачений ОСОБА_2 своїми умисними діями вчинив вимогу передачі чужого майна з погрозою застосування насильства над потерпілим та його близькими родичами, розголошення відомостей, які потерпілий бажає зберегти у таємниці(вимагання), вчинене за попередньою змовою групою осіб, а тому його дії необхідно кваліфікувати за ст.189ч.2 КК України.

При призначенні покарання ОСОБА_2 суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним злочину, обставини справи, дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, працює, задовільно характеризуються за місцем проживання.

Обставиною, що пом'якшує покарання ОСОБА_2 колегією суддів визнано - щире каяття.

Обставин, що обтяжує покарання ОСОБА_2 колегією суддів не встановлено.

Враховуючи обставини справи, особу обвинуваченого ОСОБА_2, колегія суддів призначає останньому покарання, необхідне й достатнє для його виправлення та перевиховання, а також для попередження вчинення нових злочинів у вигляді позбавлення волі, яке він з врахуванням особи і тяжкості скоєного злочину має відбувати в ізоляції від суспільства. При цьому правових підстав для застосування ст.75 КК України колегія суддів не вбачає, оскільки саме таке покарання, на думку суду, є справедливим, а також необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нового злочину.

Що стосується цивільного позову ОСОБА_3 про стягнення з ОСОБА_2 80000 доларів США матеріальної шкоди завданої злочином то колегія суддів приходить до наступного.

У відповідності до ст..337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта. Відповідно до висунутого прокурором обвинувачення, ОСОБА_2 вчинив вимогу передачі грошових коштів, при цьому матеріальна шкода злочином не була задана.

В судовому засіданні встановлено, що обвинуваченний ОСОБА_2 вчинив дії щодо вимагання у потерпілого ОСОБА_3 грошових коштів, однак під час розгляду справи факт передачі грошових коштів не доведено, а тому у задоволенні цивільного позову ОСОБА_3 в частині стягнення матеріальної шкоди слід відмовити.

Оскільки винність ОСОБА_2 у вимаганні у ОСОБА_3 грошових коштів доведена судовим слідством, суд вважає, що своїми протиправними діями ОСОБА_2 завдав ОСОБА_3 моральної шкоди.

Враховуючи обставини справи, характер правопорушення, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, глибині фізичних та душевних страждань постраждалого, які останнім не доведені в розмірі 200000грн., та виходячи з принципу розумності та справедливості, колегія суддів вважає, що розмір моральної шкоди в сумі 5000грн. буде достатньою для відшкодування понесених ОСОБА_3 моральних страждань, що виникли внаслідок протиправної поведінки ОСОБА_2

Питання з речовими доказами суд вирішує відповідно до ст.100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.127,129,370,374 КПК України, колегія суддів

ЗАСУДИЛА :

ОСОБА_2 визнати винуватим у пред'явленому обвинуваченні за ст.189ч.2 КК України і призначити йому покарання у вигляді п'яти років позбавлення волі.

Строк відбуття покарання ОСОБА_2 обчислювати з 04 квітня 2013 року.

На підставі ст.72 КК України в редакції Закону України від 26 листопада 2015 року, зарахувати в строк покарання ОСОБА_2 строк попереднього ув'язнення та перебування під вартою з 04 квітня 2013 року по 18.02.2016 року включно із розрахунку, що 1 день попереднього ув'язнення відповідає двом дням позбавлення волі.

З урахуванням зарахованого строку попереднього ув'язнення відбутого ОСОБА_2 в рамках даного кримінального провадження, яке перевищує фактичне призначене йому основне покарання, ОСОБА_2 підлягає звільненню від відбування покарання.

Речові докази: предмети, що були вилучені в ході обшуку 04.04.2013 року та перебувають на зберіганні у камері схову ГУНП України в м. Києві, квитанція №0001336 - повернути ОСОБА_2

Позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення коштів - задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 5000грн. моральної шкоди, в частині позовних вимог про стягнення матерільної школи відмовити.. Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Деснянський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги за відсутності такої скарги, а при оскарженні вироку - після постановлення ухвали апеляційним судом.

Колегія суддів: