Рішення № 78873280, 17.12.2018, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 645/4543/17

Провадження № 2/645/1858/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 грудня 2018 року м. Харків

Фрунзенський районний суд м.Харкова у складі:

головуючого судді Шарка О.П., секретаря судових засідань – ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові у цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 третя особа – ПрАТ «Страхова компанія «ВУСО», про відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

Встановив:

Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, третя особа – ПрАТ «Страхова компанія «ВУСО», в уточненій редакції якого просить суд стягнути з відповідача матеріальну шкоду у розмірі 16062 грн. 83 коп., франшизу: 2000,00 гривень; вартість експертної оцінки по визначенню матеріального збитку: 800,00 гривень; вартість електронного повідомлення про проведення огляду КТЗ: 100,00 гривень, витрати з надання правової допомоги: 10075,00 гривень; моральну шкоду: 20000,00 гривень; поштові витрати: 43,46 гривень; витрати на судовий збір: 2560,00 гривень.

Позивач в обґрунтування позову зазначив, що 3 грудня 2016 року, близько 21.00 годин ОСОБА_3, керуючи належним йому автомобілем НОМЕР_1, в районі будинку №16 по вул. Рибалко в м. Харкові, скоїв ДТП, а саме: наїзд на стоячий автомобіль НОМЕР_2, який належить йому на праві власності, після чого з місця ДТП зник. 25.03.2017 року, в результаті оперативно-розшукових заходів Патрульній поліції м.Харкова ГУНП Харківської області, винуватця даного ДТП - відповідача, було встановлено, щодо нього було складено протоколи про адміністративні правопорушення, передбачені ст.ст. 122-4,124 КУпАП. 29.04.2017 року, Фрунзенський районний суд м. Харкова, розглянувши справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_3, виніс рішення, яким визнав в його діях склади адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст. 122-4,124 КУпАП. У зв'язку з вчиненням відповідачем адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124, 122-2 КУпАП, позивачу було завдано як матеріальна, так і моральна шкода. Матеріальний збиток полягає в пошкодженні автомобіля ВАЗ 2108, держномер АХ 3382 ЕЕ, який належить позивачу на праві власності, та становить згідно зі звітом щодо визначення вартості матеріального збитку №202/03/17 від 31.03.2017 року, суб'єкта оціночної діяльності ФОП ОСОБА_4 (Сертифікат суб'єкта оціночної діяльності №395/16 від 24.05.2016 року) - 18516,04 гривень. Крім того, позивач поніс витрати пов'язані з відновлення своїх прав, а саме: неодноразові поїздки в управління патрульної поліції з тим, щоб привезти, відвезти документи, доставити запит страхової компанії в поліцію, забрати з поліції довідку про ДТП, відвезти її в страхову компанію, зробити неодноразові поїздки до експерта, в банк, до медичного закладу, на що потрібні були кошти. 25.09.2017 року страховою компанією «ВУСО», якою була застрахована цивільна відповідальність відповідача перед Третіми особами, в разі заподіяння їм шкоди, позивачу була виплачена сума страхового відшкодування, за вирахуванням ПДВ і франшизи, у розмірі 10690,00 гривень. Різниця між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою становить: 18516,04 - 10690,00 = 7826,04 гривень. Згідно п. 36.6. Закону України «Про ОСЦПВВНТЗ», страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування. Цивільна відповідальність відповідача перед третіми особами, в разі заподіяння їм шкоди, була застрахована в СК «ВУСО», поліс № АЕ-7891185, за яким, сума франшизи становить 2000,00 гривень, що зазначено у листі СК «ВУСО» від 07.04.2017 року, про розрахунок страхового відшкодування. На думку позивача, відповідач має компенсувати йому суму франшизи у розмірі 2000,00 гривень. В наслідок протиправних дій відповідача, йому також було завдано моральну шкоду, а саме: під час скоєння відповідачем адміністративного правопорушення, він побачив, як відповідач залишає місце ДТП пошкодивши його автомобіль, після чого, він пережив емоційний стрес, який супроводжувався почуттями розгубленості, образи, збурення, приниженого гідності, тривоги. Так, неправомірними суспільно-небезпечними діями відповідач завдав йому немайнову шкоду, спричинену моральними і фізичними стражданнями, які спричинили негативні зміни в його житті: щоденні думки і спогади про наслідки психотравмуючої події, страх можливого повторення подій, негативні переживання і спогади, настороженість, тривога, емоційні і тілесні реакції при згадці про подію, що сталася, тяжкість виконання повсякденних обов'язків, фіксованість уваги на проблемі психологічного одужання і реабілітації, переживання фізичних незручностей і психологічного дискомфорту, тимчасова відірваність від активного соціального життя, нестійкий настрій, емоційне переживання, нервозність, дратівливість, реакції замикання, бажання уникати контактів, почуття образи, обурення, приниженої гідності; побоювання щодо майбутнього стану здоров'я. Крім того, зазначені обставини негативно вплинули на стан здоров'я його батька, з яким він проживає разом, та який в зазначений період знаходився на стаціонарному лікуванні в лікарні № 7 з діагнозом інсульт судин головного мозку, що підтверджується випискою з історії хвороби. Так, через відсутність автомобіля, позивачу довелося постійно користувався послугами таксі та громадським транспортом для відвідування лікувального закладу в якому знаходився мій батько на стаціонарному лікуванні, а також його транспортування в різні лікувальні установи для проведення діагностики, так як його стан здоров'я, після перенесеного інсульту, не дозволяв йому користуватися громадським транспортом. Наслідки вчиненого відповідачем адміністративного правопорушення, також негативно вплинуло на стан його здоров'я: появі негативних психоматичних та психоемоційних змін, а саме: порушення сну, неприємних сновидінь, швидкою стомлюваністю, пасивністю, зниженим настроєм, пригніченістю, нервозністю, дратівливістю, уразливістю, чутливістю, реакцією замикання , фіксованістю на негативних переживаннях, емоційній напрузі, настороженістю, невпевненості в собі, відчуття власної трудової неповноцінності, тривоги з приводу майбутнього. Внаслідок перерахованих вище наслідків протиправних дій відповідача, для нормалізації свого стану здоров'я, позивач змушений був витрачати час на консультації лікаря невропатолога і психіатра, а також витрачати гроші на придбання лікарських препаратів. Моральну шкоду, завдану неправомірними діями відповідача позивач оцінює в 20000,00. Розмір моральної шкоди вважає позивач достатнім для того щоб пробачити відповідачу спричинені йому негаразди та переживання, а також потрачений на з’ясування питання час. У зв'язку з необхідністю підготовки та подання позовної заяви до суду, та представництва його інтересів у суді, він уклав договір про надання правової допомоги, загальна вартість витрат на правову допомогу склала 10075,00 гривень.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити у повному обсязі, надав суду пояснення, аналогічні викладеним у позовні заяві.

Представнк відповідача у судовому засіданні просив відмовити у задоволені позовних вимог, вважаючи їх необгрнтоуваними та безпідставними, надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що позивачем на підтвердження позовних вимог був наданий звіту про визначення вартості матеріальної шкоди, складений 31.03.2017 року суб'єктом оціночної діяльності, маючим сертифікат з оцінки об’єктів у матеріальній формі. Цей суб'єкт оціночної діяльності за відсутністю належних знань, що підтверджується долученими сертифікатами, був не в змозі зробити висновок про наявність причинного зв'язку між наявними пошкодженнями автомобілю позивача та подією, результатом якої стали пошкодження, оскільки ФОП ОСОБА_4 не є експертом та йому невідомі вимоги ст.29 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». 25.09.2017 року страховою компанією «ВУСО», якою була застрахована цивільна відповідальність відповідача позивачу була виплачена сума страхового відшкодування, за вирахуванням ПДВ і франшизи, у розмірі 10690,00 гривень, ТОВ «Експерт» був підготовлений Розрахунок вартості відновленого ремонту з якого були виключені вартість фарбування та матеріалів фарбування боковини задньої лівої, вартість ремонту даху, оскільки на них є пошкодження, не пов’язані з ДТП. Оцінка пошкоджень належного позивачу автомобіля була виконана через 4 місяця після ДТП. Позивачем були понесені витрати, пов’язані на його думку, з розглядом справи: вартість експертної оцінки по визначенню матеріального збитку: 800,00 гривень; вартість електронного повідомлення про проведення огляду КТЗ: 100,00 гривень. Разом з цим вартість експертної оцінки по визначенню матеріального збитку здійснював суб’єкт оціночної діяльності, у якого відсутні належні знання.

Представник третьої особи ПАТ «Страхова компанія ВУСО» в судове засідання не з’явився, про час там місце розгляду справи повідомлявся заздалегідь і належним чином.

Ухвалою суду від 18 жовтня 2018 року задоволено клопотання представника відповідача про витребування доказів, витребувано від третьої особи з ПрАТ «Страхова компанія «ВУСО» висновок Товариства з обмеженою відповідальністю «Експерт» про вартість відновлювального ремонту автомобіля НОМЕР_3, а також копію страхового полісу АЕ № 7891185, яким була застрахована відповідальність водія автомобіля «ВАЗ 21093», державний номерний знак «АХ 3876ЕЕ» перед третіми особами.

10 грудня 2018 року на адресу суду надійшли витребувані судом докази.

Суд, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 3 ст 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Загальними засадами диспозитивності цивільного судочинства, встановленими ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групі доказів).

Об'єктом оцінки судом при ухваленні рішення є як докази (фактичні дані, відомості), так і процесуальні джерела, що їх містять (показання свідків, висновки експертів, тощо).

Виходячи з принципу процесуальної рівності сторін і враховуючи обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, судом досліджено кожний доказ, наявний у матеріалах цивільної справи.

Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року, яка набрала чинності для України з 11.09.1997 року і, відповідно до ст.9 Конституції України, є частиною національного законодавства, передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку належним і безстороннім судом, встановленим законом.

У п.24 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Надточій проти України» та в п.23 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гурепка проти України №2» наголошується на принципі рівності сторін - одному із складників ширшої компетенції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище, порівняно з опонентом.

В п.23 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» наголошується, що п.1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, а в п.58 рішення Європейського суд у справі «Серявін та інші проти України» зазначається про те, що призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті… Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватися публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії»).

В судовому засіданні із наявних матеріалів справи достовірно встановлено, що 03.12.2016 року о 21:00 год. гр. ОСОБА_3 у м. Харкові по вул. Рибалко, 16, керуючи автомобілем ВАЗ 21093, державний номерний знак 3876ЕЕ, не вибрав безпечну швидкість руху та не врахував дорожню обстановку та допустив наїзд на автомобіль ВАЗ 2108, державний номерний знак НОМЕР_4, від чого вказаний автомобіль отримав механічні пошкодження, завдано матеріальні збитки. Своїми діями водій ОСОБА_3 порушив п. 12.1 Правил дорожнього руху України. Також, 03.12.2016 року, о 21:00 год. гр. ОСОБА_3 у м. Харкові по вул. Рибалко, 16,, керуючи автомобілем ВАЗ 21093, державний номерний знак 3876ЕЕ, став учасником дорожньо-транспортної пригоди та з невідомих причин залишив місце події. Своїми діями водій ОСОБА_3 порушив п. 2.10а Правил дорожнього руху України.

Постановою судді Фрунзенського районного суду м.Харкова Федорової О.В. від 29 березня 2017 року (справа №645/1110/17) ОСОБА_3 було притягнуто до адміністративної відповідальності, визнано винним у скоєнні зазначеної дорожньо - транспортної пригоди, а також в залишенні місця дорожньо - транспортної пригоди, провадження у справі закрито, у зв’язку з закінченням строків накладення адміністративного стягнення.

У відповідності до ч.4, ч.5 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній справі або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказується при розгляді іншої справи, проте, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Згідно з ч.1 ст.22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України – майнова шкода, заподіяна майну фізичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала.

На підставі ч.2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності) володіє транспортним засобом, використання якого створює підвищену небезпеку.

На підставі ст.1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

У абз. 1 п. 4 Ухвали Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування збитку» з подальшими змінами і доповненнями від 8 липня 1994 р. № 7, від 30 вересня 1994 г. № 11(далі по тексту – ППВС України № 6) вказано, що джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати яку-небудь діяльність, здійснення якої створює підвищену вірогідність спричинення шкоди через неможливість контролю за нею людиною. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, повинна наступати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояві їх шкідливих особливостей.

У абз. 2 і 3 п. 4 ППВС України № 6 вказане, що під власником джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, які здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки через право власності, повного господарського ведення, оперативного управління або по інших підставах (договори оренда, довіреність і т.п.). Не вважається власником джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальність за збиток перед потерпілим особу, яка управляла джерелом підвищеної небезпеки через трудові відносини з власником цього джерела (шофер, машиніст, оператор і т.п.).

Відповідно до ст. 22.1. Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобі» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує в установленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП життю, здоров’ю, майну третьої особи.

Згідно ст. 29 зазначеного Закону, у зв’язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов’язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому діючим законодавством України.

Цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_3 на час ДТП була застрахована відповідно до полісу обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АЕ - 7891185, укладеного з ПрАТ «Страхова компанія «ВУСО» 02 липня 2014 року.

Позивач звернувся до страховика із заявою про виплату страхового відшкодування, надавши усі документи, необхідні для виплати страхового відшкодування.

25.09.2017 року страховою компанією «ВУСО», якою була застрахована цивільна відповідальність відповідача перед Третіми особами, в разі заподіяння їм шкоди позивачу була виплачена сума страхового відшкодування, за вирахуванням ПДВ і франшизи, у розмірі 10690,00 гривень, що підтверджується листом СК «ВУСО», та випискою з карткового рахунку позивача.

Відповідно до ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування шкоди, завданої нею іншій особі, зобов’язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

ПрАТ «Страхова компанія «ВУСО» на ухвалу суду надано розрахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Експерт» визначення вартості відновлювального ремонту автомобіля «ВАЗ 2108», державний номерний знак АЗ 3392ЕЕ на момент дослідження складає 14961 грн. 50 коп.

Різниця між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою становить: 14961 грн.- 10690,00 = 4271 грн. 50 коп., яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Суд критично відноситься до наданого позивачем звіту про визначення вартості матеріальної шкоди, складеного 31.03.2017 року суб'єктом оціночної діяльності ФОП «ОСОБА_5В.» , погоджуючись з доводами представника відповідача і зазначає наступне.

Як вбачається зі звіту №202/03/17 про визначення вартості матеріальної шкоди, складеного 31.03.2017 року суб’єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_5,вартість матеріальної шкоди, завданої власнику автомобіля «ВАЗ 2108», держномер АХ 3382 ЕЕ, який належить на праві власності ОСОБА_3 , внаслідок ДТП 03.12.2016 року складає 18516 грн. 04 коп., однак, ФОП ОСОБА_4 не визначена наявність причинного зв'язку між наявними пошкодженнями автомобілю позивача та дорожньо – транспортної пригоди, результатом якої стали пошкодження, відповідно з актом огляду ТЗ від 05.01.2017 року, оскільки частина пошкоджень, зазначені ФОП ОСОБА_4 не утворилися внаслідок дорожньо- транспортної пригоди, яка відбулася 3 грудня 2016 року з вини відповідача ОСОБА_3.

Згідно п. 36.6. Закону України «Про ОСЦПВВНТЗ», страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування. Цивільна відповідальність відповідача перед третіми особами, в разі заподіяння їм шкоди, була застрахована в СК «ВУСО», поліс № АЕ-7891185, за яким, сума франшизи становить 2000,00 гривень, що зазначено у листі СК «ВУСО» від 07.04.2017 року, про розрахунок страхового відшкодування,

Згідно ст. 9 ЗУ «Про страхування», франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

У відповідності до ст. 12 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту. Франшиза при відшкодуванні шкоди, заподіяної життю та/або здоров'ю потерпілих, не застосовується.

Згідно ст. 36.6 Зазначеного закону, страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування.

Відповідач ОСОБА_3 надіслав позивачу 1000 грн. у якості відшкодування вартості франшизи.

За таких обставин, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума франшизи в розмірі 1000 гривень.

Згідно ч.3 ст. 386 ЦК України право на відшкодування шкоди, завданої майну фізичної особи є власник.

Таким чином з відповідача на користь позивача стягненню матеріальна шкода, завдана внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 5271 грн. 50 коп.

Щодо позовних вимог про стягнення моральної шкоди у розмірі 20000,00 грн. суд зазначає наступне.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода, зокрема, полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно роз'яснень, викладених в п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (зі змінами та доповненнями), відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Врахувавши вимоги розумності та справедливості, суд відзначає глибину душевних страждань позивача та його сім’ї, які через дорожньо-транспортну пригоду зазнали душевних страждань, які полягають у порушенні життєвого укладу, погіршення стану здоров’я, внаслідок пошкодження автомобіля, у позивача погіршилася якість життя, зокрема, через значні незручності у пересуванні через зумовлене ДТП користування громадським транспортом, з відповідача підлягає стягненню в рахунок відшкодування моральної шкоди 3000,00 грн. на користь позивача.

У відповідності до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов’язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу, пов’язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи: пов’язані з витребуванням доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів, пов’язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до ч. 141 ЦПК України.

Судовий збір, сплачений за подання позовної заяви підлягає стягнення з відповідача на користь позивача пропорційно від задоволенних позовних вимог, а саме у розмірі 1409 грн. 60 коп.

В частині стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу суд зазначає наступне.

Статтею 59 Конституції Українивизначено, кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно зі ст.137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.

Дана правова позиція викладена у Постанові Верховного суду від 20.09.2018 року у справі №751/3840/15ц.

Позивач просить стягнути витрати на правову у загальному розмірі 10075 грн.,на підтвердження цього надано квитанцію від 13 квітня 2017 року, відповідно якої юридична консультацію Київського району прийняла від ОСОБА_2 5000 гривень за представництво інтересів по цивільній справі за позовом до ОСОБА_3, однак, ким саме отримані ці кошти не зазначено, окрім того, дана позовна заява надійшла в провадження суду лише 17 жовтня 2017 року, жодного посилання, що саме в межах даної позовної заяви заявлені витрати до віщкодування, зазначена квитанція не містить.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477- IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).

У пункті 269 Рішення у цієї справи Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

За наявності правових підстав для відшкодування витрат на правничу допомогу, суду надані неналежні документи, які унеможливлюють вирішення питання про відшкодування витрат на користь позивача.

Також суд не вбачає підстав для стягнення вартостс експертної оцінки по визначенню матеріального збитку: 800,00 гривень, оскільки судом критично оцінений даний висновок; вартість електронного повідомлення про проведення огляду КТЗ: 100,00 гривень, а також поштових витрати: 43,46 гривень;

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 110, 111, 112, 114 Сімейного Кодексу України, ст.ст. 3, 6, 7, 10, 12, 259-260, 264 -266, 269 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 третя особа – ПрАТ «Страхова компанія «ВУСО», про відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина ОСОБА_6, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у сумі 4271 грн. 50 коп. (чотири тисячі двісті сімдесят одна гривня п’ятдесят копійок).

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина ОСОБА_6, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь ОСОБА_2 франшизу у розмірі 1000 грн. (тисяча гривень).

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина ОСОБА_6, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь ОСОБА_2 відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у сумі 3000 грн. 00 коп. (три тисяч гривень).

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина ОСОБА_6, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь ОСОБА_2 судовий збір пропорційно від задоволених вимог у розмірі 1409 грн. 60 коп. (тисяча чотириста дев’ять гривень шістдесят копійок).

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; на ухвали суду якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

У разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційного скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Надруковано в нарадчій кімнаті.

Головуючий-суддя