Рішення № 78870676, 24.10.2018, Пологівський районний суд Запорізької області

Справа№ 324/252/18

Провадження № 2/324/300/2018

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.10.2018 Пологівський районний суд

Запорізької області

в складі: головуючого судді Іванченка М.В.

при секретарі Кувіка О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Пологи справу за позовом акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

АТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду із позовом, в якому зазначив, що відповідно до укладеного кредитного договору б/н від 19.12.2011 ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 4000грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, затвердженими наказом №СП-2010-256 від 06.03.2010 року, та Тарифами банку складає між ним та банком договір, що підтверджується підписом в заяві. Відповідно до п.2.1.1.2.3, п.2.1.1.2.4 Умов та правил надання банківських послуг клієнт дає свою згоду на те, що кредитний ліміт встановлюється рішенням банку, і клієнт дає право банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт. Відповідно до п.1.1.7.12 Умов та правил надання банківських послуг договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання, якщо протягом цього терміну жодна зі сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично лонгується на той самий строк. АТ КБ «ПриватБанк» свої зобов’язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором. Відповідно до п.2.1.1.5.5 Умов та правил надання банківських послуг позичальник зобов’язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором. Згідно п.2.1.1.5.6 Умов та правил надання банківських послуг у разі невиконання зобов’язань за договором, на вимогу банку виконати зобов’язання з повернення кредиту (у тому числі простроченого кредиту та овердрафту), оплатити винагороди банку. Відповідно до п.2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг при пропущенні позичальником строків платежів по якомусь з грошових зобов’язань, передбачених цим договором більше ніж на 30 днів, позичальник зобов’язаний сплатити банку штраф в розмірі 500грн. + 5% від суми позову. Відповідач не надала своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором. Згідно ч.2 ст.1054, ч.2 ст.1050 ЦК України наслідками порушення боржником зобов’язань щодо повернення чергової частини суми кредиту є право заявника достроково вимагати повернення всієї суми кредиту. ОСОБА_1 не виконав зобов’язання за вказаним договором, у зв’язку із цим станом на 31.12.2017 виникла заборгованість в сумі 48907,73грн., яка складається із заборгованості за кредитом в сумі 3784,8грн., заборгованості по процентам за користування кредитом в сумі 42317,8грн., штрафів, передбачених п.2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг, в сумі 500грн. (фіксована частина) та 2305,13грн. (процентна складова). У зв’язку із цим, АТ КБ «ПриватБанк» просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором б/н від 19.12.2011 в сумі 48907,73грн.

Пред'явив позов до суду позивач поніс додаткові витрати по оплаті судових витрат у розмірі 1762рн., які складаються з судового збору в сумі 1762грн.

В судове засідання представник позивача АТ КБ «ПриватБанк» не з’явився, але подав до суду заяву про підтримання позовних вимог та про розгляд справи без участі представника позивача, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідач ОСОБА_1 повторно до суду не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, про час і місце розгляду справи відповідно до вимог ст.128 ЦПК України був належним чином повідомлений, заперечення проти позову до суду подав, тому суд відповідно до вимог ч.4 ст.223 ЦПК України вирішує справу на підставі наявних у ній доказів та, керуючись главою 11 розділу 3 ЦПК України, проводить заочний розгляд справи і ухвалює заочне рішення.

У відзиві на позовну заяву відповідач ОСОБА_1 зазначив, що у 2011 році він отримав кредитну картку в АТ КБ «ПриватБанк» з кредитним лімітом в розмірі 2000грн. В 2013 році банком за власною ініціативою було збільшено ліміт до 3800грн.. Користуючись кредитом відповідач сплачував відсотки та тіло кредиту вчасно та в повному обсязі. Останній платіж здійснив 03.10.2014. За весь період ним було сплачено суму в розмірі 21774,5грн. З 03.10.2014 кредитною карткою не користувався. З даного періоду жодних претензій від позивача не отримував. Вважає, що всі зобов’язання перед АТ КБ «ПриватБанк» він виконав в повному обсязі, тому керуючись ст. ст. 257, 267 ЦПК України просить застосувати строк позовної давності і відмовити в задоволенні позову.

У відповіді на відзив представник позивача АТ КБ «ПриватБанк» ОСОБА_2 зазначає, що відповідно до укладеного кредитного договору б/н від 19.12.2011 ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 4000грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач дав свою згоду на зміну кредитного ліміту банком. Представник відповідача стверджує, що строк позовної давності не пропущений.

Дослідивши матеріали справи та давши оцінку доказам, суд знаходить позов таким, що підлягає частковому задоволенню із наступних підстав.

Згідно ст. ст. 207, 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі і вважається вчиненим у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або декількох документах де відображена воля сторін.

19.12.2011 відповідач ОСОБА_1 звернувся до позивача АТ КБ «ПриватБанк» з анкетою-заявою про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку. Відповідач ОСОБА_1 засвідчив підписом, що ознайомлений і згодний з Умовами та правилами надання банківських послуг, а також тарифами банку, які були надані для ознайомлення у письмовому вигляді, та висловив згоду, що ця заява разом з Пам'яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг, а також тарифами складає між ним та банком договір про надання банківських послуг.

У витязі з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» викладені умови надання відповідачу ОСОБА_1кредиту АТ КБ «ПриватБанк».

В розділі 1.1.1. «Терміни і поняття» Умов та правил надання банківських послуг у п.1.1.1.62 визначене поняття платіжної карти. Платіжна карта – електронний платіжний засіб у вигляді емітованої у встановленому законодавством порядку пластикової або іншого виду карти, яка використовується для ініціалізації переказу коштів з рахунку платника, або відповідного рахунку банку з метою оплати вартості товарів та послуг, перерахування коштів з власних рахунків на рахунки інших осіб, отримання грошових коштів в готівковій формі у касах банку, через банківський автомат, а також здійснення інших операцій, передбачених даним договором.

Клієнт використовує платіжні карти в розмірі платіжного ліміту, який відповідає картрахунку, як засіб для безготівкових розрахунків за товари (послуги) для перерахунку коштів з картрахунку на рахунок інших осіб, а також як засіб для отримання готівкових грошових коштів в касах банків, фінансових установ, через банкомати та здійснення інших операцій передбачених згодою сторін та законодавством України.

За Умовами та правилами надання банківських послуг кредит виданий на строк дії кредитної карти. По закінченні строку дії відповідна карта продовжується банком на новий строк (шляхом надання клієнту карти з новим строком дії), якщо раніше (до початку місяця закінчення строку дії) не надійшла письмова заява держателя карти про закриття картрахунку, а також за умовами наявних грошових коштів на картрахунку для сплати послуг за виконання розрахункових операцій по картрахунку (в передостанній день місяця закінчення строку дії), та при дотримання інших умов продовження, передбачених договором.

Згідно довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної карти, оформленої на ОСОБА_1, відповідачу ОСОБА_1 з 19.12.2011 був встановлений кредитний ліміт 300грн., 19.12.2011 збільшений кредитний ліміт до 2000грн., 05.02.2013 збільшений кредитний ліміт до 4000грн., 06.10.2014 знижений кредитний ліміт до 3790грн., 14.10.2014 встановлений кредитний ліміт 3790грн., 01.12.2014 знижений кредитний ліміт до 500грн.

Згідно довідки АТ КБ «ПриватБанк» відповідачу ОСОБА_1 була надана кредитна картка №5577212709196979, дата відкриття: 19.12.2011, термін дії кредитної картки - 04/15.

Доказів того, що після закінчення строку дії платіжної (кредитної) карти відповідачем була отримана нова карта, матеріали справи не містять.

Для вирішення даної справи застосуванню підлягають ст. ст. 526, 546, 549, 610, 625, 629, 1048-1050, 1054, 1055 ЦК України, з аналізу яких вбачається, що зобов'язання за договором, у тому числі за договором кредиту, за яким кредитодавець надає кошти, а позичальник зобов'язується їх повернути зі сплатою процентів, є обов'язковими для виконання сторонами, має виконуватися належним чином, з застосуванням відповідальності за порушення грошового зобов'язання.

Встановлено, що відповідач ОСОБА_1 не виконав своїх зобов’язань за кредитним договором б/н від 19.12.2011, що складається з анкети-заяви позичальника, Умов та правил надання банківських послуг, а також тарифів банку, у зв’язку із цим станом на 31.12.2017 виникла заборгованість в сумі 48907,73грн., яка складається із заборгованості за кредитом в сумі 3784,8грн., заборгованості по процентам за користування кредитом в сумі 42317,8грн., штрафів, передбачених п.2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг, в сумі 500грн. (фіксована частина) та 2305,13грн. (процентна складова), що підтверджується наданим позивачем розрахунком заборгованості за вказаним кредитним договором.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч.1 ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. За правилом ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно з ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, для належного виконання зобов'язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов'язання є його порушенням.

Згідно з ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.

Згідно з ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

В оцінці застосування наведених норм права ОСОБА_3 Верховного Суду зробила висновок, викладений у постанові від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), згідно з яким право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.

З огляду на викладене, відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти до повного погашення заборгованості за кредитом.

В позовній заяві АТ КБ «ПриватБанк» зазначає, що кінцевий термін повернення кредиту відповідає строку дії картки. З матеріалів справи вбачається, що відповідачу ОСОБА_1 було видано одну кредитну карту №5577212709196979 з терміном дії до 04/15.

Виходячи з наведеного, стягненню з відповідача підлягає заборгованість за кредитним договором, нарахована по строк дії кредитної карти - 31.03.2015, відповідно до розрахунку заборгованості, наданого позивачем.

Статтею 256 ЦК України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимогпро стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідноч.4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

З урахуванням особливостей конкретних правовідносин початок перебігу позовної давності пов'язаний із певними юридичними фактами та їх оцінкою правомочною особою.

Так, згідно ч.5 ст.261 ЦК України за зобов'язаннями із визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у ст. ст. 252-255 ЦК України.

При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст.261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає із моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Згідно з правовими позиціями Верховного Суду України, викладеними у постанові від 19.03.2014 у справі №6-14цс14, у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів і процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

Відповідачем ОСОБА_1 подано до суду заяву про застосування строку позовної давності до вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Оскільки позивач АТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду із даним позовом, здавши його на пошту для відправлення до суду 13.02.2018, що вбачається із доданого до позову реєстру відправлень №8867856, то вимоги позивача про стягнення заборгованості за кредитом та заборгованості по процентам за користування кредитом у зв’язку із застосуванням строку позовної давності підлягають задоволенню згідно розрахунку із 13.02.2015, а вимоги позивача про стягнення штрафів у зв’язку із застосуванням строку позовної давності підлягають задоволенню згідно розрахунку із 13.02.2017.

Із наявного в матеріалах справи розрахунку заборгованості за кредитним договором б/н від 19.12.2011, наданого позивачем, вбачається, що поза строком позовної давності розрахована заборгованість за кредитом в сумі 35,5грн. та заборгованість по процентам за користування кредитом в сумі 1534,09грн., яка стягненню з відповідача не підлягає у зв’язку із застосуванням строку позовної давності.

Відповідно до п.2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг при пропущенні позичальником строків платежів по якомусь з грошових зобов’язань, передбачених цим договором більше ніж на 30 днів, позичальник зобов’язаний сплатити банку штраф в розмірі 500грн. + 5% від суми позову.

Останній платіж з погашення заборгованості за кредитним договором був вчинений відповідачем 03.10.2014 в сумі 500грн.

Таким чином, після спливу 30 днів з дати останнього платежу – 03.10.2014, коли мало місце порушення відповідачем строків платежів по грошовим зобов’язанням за кредитним договором, позивач мав право на стягнення з відповідача штрафів в розмірі 500грн. + 5% від суми позову. Однак, з цього часу і до звернення до суду із даним позовом позивачем, що мало місце 13.02.2018, минуло більше одного року, тому нараховані позивачем штрафи, передбачені п.2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг, в сумі 500грн. (фіксована частина) та 2305,13грн. (процентна складова), стягненню з відповідача не підлягають у зв’язку із застосуванням строку позовної давності, про яку заявлено відповідачем.

Виходячи з наведеного, в межах строку позовної давності підлягають стягненню: заборгованість за кредитом в сумі 3749,3грн.(3784,8грн. – 35,5грн.), нараховані проценти за період з 13.02.2015 по строк дії кредитної картки – 31.03.2015 відповідно до розрахунку заборгованості в розмірі 297,28грн. (1831,37грн. – 1534,09грн.).

Таким чином, суд дійшов висновку, що з відповідача ОСОБА_1 належить стягнути на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 19.12.2011 року, в сумі 4046,58грн. та понесені судові витрати, які складаються із витрат по оплаті судового збору, в сумі 145,78грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 207, 509, 525, 526, 546, 549, 610, 625, 629, 1048-1050, 1054, 1055 ЦК України, ст. ст. 11, 12, 13, 81, 133, 141, 223, 259, 263, 265, 280, 281, 282 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково, стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 19.12.2011 в сумі 4046 (чотири тисячі сорок шість)грн. 58коп., яка складається із заборгованості за кредитом в сумі 3749 (три тисячі сімсот сорок дев’ять)грн. 30коп., заборгованості по процентам за користування кредитом період з 13.02.2015 по 31.03.2015 в сумі 297 (двісті дев’яносто сім)грн. 28коп., а також судові витрати в сумі 145 (сто сорок п’ять)грн. 78 коп., в задоволенні позову в іншій частині відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до пп.15.5 п.1 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Пологівський районний суд Запорізької області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя :