Рішення № 78868661, 26.12.2018, Холодногірський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Харкова)

"26" грудня 2018 р.

справа № 642/371/18

провадження № 2/642/636/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2018 року Ленінський районний суд м. Харкова (діє на підставі п.3 розділу ХІІ прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів») в складі:

головуючого судді Ольховського Є.Б.

за участю секретаря Алімурадовій Т.Я.

розглянувши цивільну справу за позовною заявою Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом, в якому просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором № 845\1-27\17\10\7- 053 від 22.08.2007 року у розмірі 865 494 гривень 85 копійки, що складається з заборгованості за кредитом у розмірі 485 013 гривень 15 копійок та заборгованості за процентами за користування кредитом у розмірі 407 481 гривень 70 копійок. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на те, що відповідач взяті на себе зобов’язання за кредитним договором виконав не в повному обсязі, у зв’язку з чим за ним виникла заборгованість у наведеному вище розмірі, яку він в добровільному порядку погашати не бажає.

Ухвалою суду від 14.02.2018 року відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

Відповідач у встановлені судом строки надав письмовий відзив на позов, в якому зазначив, що в 2010 році позивач вже звертався до постійно діючого Третейського суду при асоціації українських банків з позовом про стягнення з нього грошових коштів за кредитним договором №845/1-27/17/10/7-053 в сумі 195843,53 грн. Підставою для звернення до суду із зазначеним позовом було те, що станом на 15.04.2010 рік ним, як позичальником більш ніж 30 календарних днів були порушенні обов’язки, передбачені п.п. 3.3.7,3.3.9 кредитного договору №845/1-27/17/10/7-053, у зв’язку з цим, відповідно до п. 3.3.8,3.2.8 договору він повинен був погасити кредит в повному обсязі, сплатити відсотки за фактичний час використання кредиту та штрафні санкції, оскільки строк користування кредитом вважається таким, що сплив. Рішенням постійно діючого Третейського суду при асоціації українських банків по справі № 1019/10 від 19.08.2010 року стягнуто з нього, ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» грошові кошти за кредитним договором в сумі 195843,53 грн., з яких: залишок неповернутих грошових кредитних коштів у розмірі 17233,6 доларів США, що в еквіваленті на момент розрахунку за курсом НБУ складало 136 598,68 грн.; проценти за користуванням кредиту в розмірі 1514,55 доларів США, що в еквіваленті на момент розрахунку за курсом НБУ складало 12004,77 грн.; пеня та штраф у розмірі 44581,04 грн. Відповідач вважає, що згідно ст.611 Цивільного кодексу України після того, як позивач направив йому письмовою вимогою-повідомленням вих. №1142/96-2100 від 12.04.2010 року про повернення кредиту в повному обсязі, сплатити відсотків за фактичний час використання кредиту та штрафних санкцій, ПАТ «Укрсоцбанк», як кредитор змінив визначений термін повернення кредиту за договором №845/1-27/17/10/7-053 з 10.08.2014 року на повернення всієї суми в термін 30 днів з моменту отримання вимоги. Водночас сам кредитний договір припинив свою дію з дати направлення вимоги про дострокове погашення кредиту. У зв’язку з чим у позивача, як кредитора відсутні підстави для стягнення з нього відсотків. Крім того, відповідач зазначив, що постановою господарського суду Харківської області від 11.08.2011 року по справі № 5023/5886/11 визнано його, ФО-П ОСОБА_1, як суб’єкта підприємницької діяльності виконавчим комітетом Харківської міської ради 27.08.2003 року - банкрутом та відкрито ліквідаційну комісію. Зазначеною постановою господарського суду встановлений факт наявності активів боржника - ОСОБА_1, зокрема, заборгованість за договором кредиту № 845\1-27\17\10\7-053 від 22.08.2007 року укладеного з ПАТ «Укрсоцбанк» в сумі 195 843,53 грн., стягнутої за рішенням Постійно діючого третейського суду при асоціації українських банків від 19.08.2010 року по справі № 1019\10. Ухвалою господарського суду Харківської області від 25.02.2016 року по справі № 5023/5886/11 затверджено звіт ліквідатора, припинено його, як ФО-П підприємницьку діяльність. Визнано вимоги кредиторів, що були незадоволені за недостатністю у нього майна, як банкрутом ФО-П ОСОБА_1, погашеними. Також, відповідач вважає, що позивачем при зверненні до суду із зазначеними позовними вимогами взагалі пропущенні строки позовної давності, передбачені ст. 256 Цивільного кодексу України, оскільки про строчка платежів за кредитом ним, як позичальником була допущена з 10.07.2009 року, кінцевий термін повернення основної заборгованості за кредитним договором становить до 10.04.2014 року, а позивач звернувся до суду із зазначеним позовом лише 24.01.2018 року.

Позивач у встановлені законом строки не скористався правом, передбаченим ст. 179 Цивільного процесуального кодексу України, відповідь на відзив не надав.

Ухвалою суду від 13.04.2018 року закрито підготовче провадження у цивільній справі, справу призначено до розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.

Ухвалою суду від 11.06.2018 року визнано явку представника ПАТ ОК «Укрсоцбанк» у судове засідання обов’язковою.

Ухвалою суду від 05.12.2018 року, за клопотанням представника позивача вирішено провести розгляд справи 19.12.2018 року у режимі відео конференції.

Відеоконференція не відбулась за технічних причин. Представник позивача в письмовій заяві прохав в разі неможливості провести судове засідання дистанційно – розглядати справу за їх відсутності.

Відповідач та його представник в судове засідання не з’явилися, про час, день та місце проведення судового засідання повідомлені в установленому законом порядку, причин неявки суду не відомі.

Враховуючи, що розгляд справи відбувався за відсутності сторін, відповідно до частини 2 статті 247 Цивільного процесуального кодексу України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до статті 2 Цивільного процесуального кодексу України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно до положень статті 5 Цивільного процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспорюваного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Сторона несе ризик настання наслідків, пов’язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій (стаття 12, 81 Цивільного процесуального кодексу України).

Згідно до статті 13 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов’язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом (стаття 81 Цивільного процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 82 Цивільного процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, що якої встановлено ці обставини. Обставини, встановлені рішенням третейського суду або міжнародного комерційного суду арбітражу, підлягають доказуванню в загальному порядку при розгляді справи судом.

22.08.2007 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «УКРСОЦБАНК», правонаступником якого є ПАТ «УКРСОЦБАНК» та ОСОБА_1 укладено договір кредиту № 845/1-27/17/10/7- 053 (далі -Договір), відповідно до умов якого позивач надав відповідачу у кредит грошові кошти у сумі 23353,00 долари США на купівлю автотранспортного засобу SKODA OCTAVIA, 2007 року випуску, сірого кольору, зі сплатою 8.5 процентів річних та з кінцевим терміном повернення до 10.08.2014 року ( а.с.13-15).

Відповідно до п. 1.1. Договору ОСОБА_1 зобов’язався повертати позивачу отриманий кредит щомісячно, не пізніше 10 числа кожного місяця у сумі 278,01 дарів США.

17.10.2008 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «УКРСОЦБАНК», правонаступником якого є ПАТ «УКРСОЦБАНК» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду №1 про внесення змін до договору кредиту № 845/1-27/17/10/7- 053 на купівлю автотранспортних засобів від 22. 08. 2007 року (далі - Додаткова угода)( а.с.17).

Відповідно до умов Додаткової Угоди сторони домовились, що з 20 жовтня 2008 року встановлено процентну ставку за кредитування кредитом на рівні 10.5 процентів річних. Інші умови Договору залишаються незмінними і сторони підтвердили свої зобов’язання.

Згідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 Цивільного кодексу України).

Договір є обов’язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України ).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків (частина перша статті 626 Цивільного кодексу України).

Визначення поняття зобов’язання міститься у частині першій статті 509 Цивільного кодексу України. Відповідно до цієї норми зобов’язання – це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з нормою статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

На виконання вимог статті 1054 Цивільного кодексу України позивач надав відповідачу грошові кошти у розмірі 23 353,00 доларів США, що відповідачем не оспорюється та підтверджується заявою на видачу готівки № 05 від 22.08.2007 року (а.с.19).

Однак, відповідач взяті на себе зобов’язання виконав не в повному обсязі допускаючи просрочку платежів. Згідно з наданого позивачем розрахунку заборгованості за Договором відповідач здійснив останній платіж з погашення кредиту 11.06.2009 року, в установлені Договором строки кредитні кошти не повернув. У зв’язку з чим за відповідачем станом на 24.10.2017 рік мається заборгованість у розмірі 865 494 гривень 85 копійки, що складається із заборгованості за кредитом у розмірі 485 013 гривень 15 копійок та заборгованості за процентами за користування кредитом у розмірі 407 481 гривень 70 копійок ( а.с.7-9).

У разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 Цивільного кодексу України ).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 Цивільного кодексу України).

Одним із видів порушення зобов’язання є прострочення – невиконання зобов’язання в обумовлений сторонами строк.

При цьому в законодавстві визначаються різні поняття як "строк дії договору", так і "строк (термін) виконання зобов’язання" (статті 530, 631 Цивільного кодексу України).

Якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Як убачається з матеріалів справи, сторони встановили як строк дії договору – до повного погашення позичальником заборгованості за кредитами та процентами за користування ними (пункт 7.3 Договору), кінцевий строк повернення кредиту – до 10.08.2016 року (пункти 1.1 Договору), так і строки виконання зобов’язань зі щомісячним погашенням платежів – щомісяця до 10 числа включно кожного календарного місяця для основної заборгованості (пункт 1.1. Договору) і для процентів за користування кредитом (пункт 2.4.1 Договору).

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у частині другої статті 1050 Цивільного кодексу України, відповідно до положень якої якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Правові наслідки порушення зобов’язання позичальником також передбачені п. 3.2.3. Договору, відповідно до яких кредитор має право вимагати достроково повернення кредиту, нарахованих процентів та можливих штрафних санкцій у разі, зокрема, порушення позичальником зобов’язань та строків щодо повернення кредиту та сплаті процентів.

Згідно до п. 3.3.8 Договору позичальник протягом 30 календарних днів з дати одержання повідомлення кредитора згідно з п. 3.2.3 цього Договору про невиконання вимог п. 3.2.3.1- 3.2.3.6 цього Договору, повернути в повному обсязі Кредит та нараховані проценти з можливою неустойкою.

Як було встановлено в судовому засіданні та не спростовано позивачем, враховуючи те, що відповідачем більш ніж 30 календарних днів були порушенні обов’язки, передбачені п.п. 3.3.7,3.3.9 Договору, ПАТ «Укрсоцбанк» з метою досудового врегулювання спору, відповідно до п. 3.3.8,3.2.8 Договору на адресу відповідача направлено письмове повідомлення вих. № 1142/96-2100 від 12.04.2010 року з вимогою повернути кредит в повному обсязі, сплатити відсотки за фактичний час використання кредиту та штрафні санкції, оскільки строк користування кредитом вважається таким, що сплив.

Згідно статті 611 Цивільного кодексу України після того, як кредитор направив боржнику вимогу про дострокове погашення кредиту, він змінив терміни повернення кредиту, які були передбачені кредитним договором.

Таким чином, направлення на адресу відповідача письмової вимоги-повідомлення вих. №1142/96-2100 від 12.04.2010 року про повернення кредиту в повному обсязі, сплатити відсотків за фактичний час використання кредиту та штрафних санкцій, ПАТ «Укрсоцбанк», як кредитор змінив визначений термін повернення кредиту за договором №845/1-27/17/10/7-053 від 22.08.2007 року з 10.08.2014 року на 13.05.2010 рік. Водночас сам кредитний договір припинив свою дію з дати направлення вимоги про дострокове погашення кредиту, тобто з 12.04.2010 року.( а.с.22).

Відповідно до частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Припис абзацу 2 частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Враховуючи викладене, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.

Вказані правові висновки викладені у постанові ОСОБА_2 Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18).

Однак, як вбачається з розрахунку заборгованості та графіку погашення кредиту, в порушення вищезазначених приписів закону, позивач після направлення вимоги, в період з 13.04.2010 року по 24.10.2017 рік продовжував нараховувати відсотки. У зв’язку з чим, заперечення відповідача в цій частині суд визнає обґрунтованими.

Відповідачем під час виконання вимог статті 178 Цивільного процесуального кодексу України щодо надання відзову на позов, заявлено про застосування строку позовної давності, оскільки позивач звернувся до суду за захистом своїх прав поза межами строку, передбаченого статтею 256 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі статтею 257 Цивільного кодексу України позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 Цивільного кодексу України).

За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку (частина п'ята статті 261 Цивільного кодексу України ).

Якщо умовами договору (графіком погашення кредиту) встановлено окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу, а тому й початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення. Отже, якщо за умовами договору погашення кредиту повинне здійснюватися позичальником частинами кожного місяця, то початок позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання позичальником цього зобов'язання.

При цьому право вимагати повернення щомісячних прострочених платежів у кредитора виникає за обставин, якщо ним дотримано строк давності за вимогами про повернення кредиту в цілому.

Перебіг позовної давності щодо повернення кредиту у цілому обчислюється із дня настання строку виконання основного зобов'язання, яким є строк виконання зобов'язання у повному обсязі (кінцевий строк повернення кредиту й платежів за ним) або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково, передбаченого статтею 1050 Цивільного кодексу України.

Враховуючи те, що направленням на адресу відповідача письмової вимоги-повідомлення вих. №1142/96-2100 від 12.04.2010 року про повернення кредиту в повному обсязі, сплатити відсотків за фактичний час використання кредиту та штрафних санкцій, ПАТ «Укрсоцбанк», як кредитор змінив визначений термін повернення кредиту за договором №845/1-27/17/10/7-053 від 22.08.2007 року з 10.08.2014 року на 13.05.2010 рік, перебіг позовної давності щодо повернення кредиту у цілому необхідно обчислювати з 13.05. 2010 року.

Як було встановлено в судовому засіданні рішенням постійно діючого Третейського суду при асоціації українських банків по справі № 1019/10 від 19.08.2010 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» грошові кошти за кредитним договором в сумі 195843,53 грн., з яких: залишок неповернутих грошових кредитних коштів у розмірі 17233,6 доларів США , що в еквіваленті на момент розрахунку за курсом НБУ складало 136 598,68 грн.; проценти за користуванням кредиту в розмірі 1514,55 доларів США, що в еквіваленті на момент розрахунку за курсом НБУ складало 12004,77 грн.; нараховану пеню та штраф у розмірі 44581,04 грн. (а.с.51-53).

Зазначений факт позивачем не спростовано, також підтверджується обставинами, встановленими у постанові господарського суду Харківської області ухваленої 11.08.2011 року по справі № 5023/5886/11.

Доказів щодо звернення позивача у встановленому законом порядку та строки до суду із заявою про надання дозволу на примусове виконання рішення постійно діючого Третейського суду при асоціації українських банків по справі № 1019/10 від 19.08.2010 року, сторонами суду не надано.

Враховуючи вищезазначене, положення статті 264 Цивільного кодексу України, суд вважає дії позивача щодо звернення до постійно діючого Третейського суду при асоціації українських банків з вищезазначеним позовом, як такими, що переривають перебіг позовної давності.

Таким чином, суд приходить до висновку, що початок перебігу позовної давності про повернення кредиту за Договором необхідно рахувати з 19.07.2010 року ( дати звернення позивача до постійно діючого Третейського суду при асоціації українських банків), який, з урахуванням положення статті 256 Цивільного кодексу України, сплив 20.07. 2013 року.

Позивач звернувся до суду за захистом свого права 24.01.2018 року, тобто поза межами строку позовної давності.

Згідно статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

З огляду на викладене, враховуючи, що матеріали справи містять заяву відповідача про застосування строку позовної давності, яка була викладена в письмовому відзові на позов, те, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості по кредитним коштам та за нарахованими процентами за їх користування заявлені з порушенням строку позовної давності, клопотань щодо поновлення пропущеного строку з поважних причин для звернення до суду, позивачем не заявлено, а відтак порушене право позивача не підлягає захисту, що є підставою для відмови у задоволенні пред'явленого позову.

Суд, враховуючи положення частини 2 статті 49 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції Закону № 784-ХIV від 30.06.1999 року), не бере до уваги заперечення відповідача стосовно того, що ухвалою господарського суду Харківської області, постановленої 25.02.2016 року у справі 5023/5886/11 визнано вимоги кредиторів - ПАТ «УКРСОЦБАНК» про стягнення заборгованості за кредитним договором № 845/1-27/17/10/7- 053 від 22.08.2007 року , що не були задоволені за недостатністю майна банкрута ФОП ОСОБА_1, погашеними. Оскільки відповідачем не надано суду доказів використання грошових коштів, отриманих останнім відповідно до умов кредитного договору № 845/1-27/17/10/7- 053 від 22.08.2007 року на купівлю автотранспортних засобів, саме з метою здійснення підприємницької діяльність, а не для особистих потреб.

Відповідно до статті 141 Цивільного процесуального кодексу України покласти судові витрати зі сплати судового збору на позивача.

Керуючись статтями 2, 4, 5, 10, 11,12, 13, 141, 258-259 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Апеляційного суду Харківської області через Ленінський районний суд м. Харкова, шляхом подачі апеляційної скарги в тридцяти денний строк з дня його проголошення, а у разі проголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно до ч. 11 ст. 272 ЦПК України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Суддя Є.Б. Ольховський