Рішення № 78866816, 27.12.2018, Дергачівський районний суд Харківської області

справа №619/3306/18

провадження №2/619/1471/18

Рішення

іменем України

27 грудня 2018 року

м.Дергачі

Дергачівський районний суд Харківської області у складі головуючого судді Нечипоренко І.М., за участю секретаря судового засідання Носачової І.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу №619/3306/18,

ім'я (найменування) сторін:

позивач: Служба у справах дітей Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області,

відповідач: ОСОБА_1,

вимоги позивача: про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

16.08.2018 Служба у справах дітей Дергачівської районної державної адміністрації звернулася до суду з позовом, в якому просить позбавити батьківських прав громадянку ОСОБА_1 по відношенню до її малолітнього сина ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 та стягнути з неї аліменти на утримання сина у розмірі 1/4 частини всіх видів доходів щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину, до досягнення дитиною повноліття на користь опікуна (піклувальника), батьків вихователів, прийомних батьків або державного дитячого закладу (в залежності від форми влаштування дитини), посилаючись на те, що на обліку служби у справах дітей райдержадміністрації з 10.04.2018 перебуває малолітня дитина ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, у зв'язку з неналежним виконанням матір'ю - громадянкою ОСОБА_1 батьківських обов'язків. 05.12.2017 до служби у справах дітей райдержадміністрації надійшов лист від Дергачівського районного центра соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді про сім'ю громадянки ОСОБА_1, яка має малолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, та є одинокою матір'ю у відношенні нього. З листа центра стало відомо, що громадянка ОСОБА_1 схильна до зловживання спиртних напоїв, веде аморальний спосіб життя, постійно знаходиться в сумнівних компаніях, часто не ночує вдома, залишаючи свого сина на прабабусю. Громадянці ОСОБА_1 було направлено повістку з проханням прибути до служби у справах дітей райдержадміністрації 08.12.2017 для з'ясування обставин зазначених у листі центра та проведення профілактичної бесіди з нею про належне виконання батьківських обов'язків. Громадянка ОСОБА_1 прибула до служби у справах дітей райдержадміністрації 13.12.2017, з нею працівниками служби у справах дітей райдержадміністрації було проведено профілактичну бесіду про належне виконання батьківських обов'язків, а також було попереджено про адміністративну відповідальність за невиконання належним чином батьківських обов'язків. Під час бесіди громадянка ОСОБА_1 не заперечувала всі обставини зазначені в листі та зобов'язалась стати на шлях виправлення і створювати належні умови для нормального розвитку дитини. 13.02.2018 до служби у справах дітей райдержадміністрації із заявою звернулась громадянка ОСОБА_4 - матір громадянки ОСОБА_1, та повідомила, що її донька неналежно виконує свої батьківські обов'язки у відношенні малолітнього сина ОСОБА_3, зловживає спиртними напоями, веде аморальний спосіб життя, на зауваження рідних стати на шлях виправлення, не реагує. Після чого громадянці ОСОБА_1 знову було направлено повістку з проханням прибути до служби у справах дітей райдержадміністрації, але зазначена громадянка так і не прибула до служби у справах дітей райдержадміністрації, а бабуся займалась вихованням свого онука, в той час коли матір дитини не з'являлась додому. 26.03.2018 до служби у справах дітей райдержадміністрації надійшов лист від КЗ «ДЗ (ясла-садок) № 106 комбінованого типу Харківської міської ради. З листа стало відомо про те, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, 17.08.2017 на підставі заяви матері громадянки ОСОБА_1 був зарахований до їх закладу. Дитину до дитячого садка приводила та забирала бабуся громадянка ОСОБА_4, за період відвідування дитиною дитячого закладу, матір жодного разу не приходила до дитячого садка і не цікавилася життям дитини у дошкільному закладі. Також з листа стало відомо, що 09.02.2018 бабуся ОСОБА_3 - громадянка ОСОБА_4 написала заяву на відрахування дитини у зв'язку з тим, що вона працює і не має змоги приводити онука. ОСОБА_4 повідомила, що малолітній онук ОСОБА_3 знаходиться на її утриманні. Після чого на підставі заяви громадянки ОСОБА_4, про тимчасове влаштування, дитину було влаштовано до її сім'ї. За час перебування дитини в сім'ї бабусі, матір дитини жодного разу не прибула до служби у справах дітей райдержадміністрації для вирішення подальшої долі дитини. За інформацією селищної ради громадянка ОСОБА_1 веде бродячий спосіб життя, не працює, зловживає спиртними напоями, часто влаштовує сварки з сусідами та в сім'ї. Веде антигромадський спосіб життя, вихованням свого сина не займається. З листа Дергачівського районного центра соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді стало відомо, що соціальний супровід було припинено в зв'язку з невиконанням плану соціального супроводу отримувачем послуг без поважних причин. Відповідно до акту депутата громадянка ОСОБА_4 за час проживання на території Слатинської селищної ради характеризуються з позитивної сторони. Зазначена громадянка в конфліктних ситуаціях з сусідами не помічена, дружелюбна, врівноважена, розсудлива, піклується про фізичний та духовний розвиток свого онука. В квартирі створені всі належні умови для виховання та розвитку дитини. За місцем роботи громадянка ОСОБА_4, де вона працює з 01.09.1996, характеризується як досвідчений, порядний і старанний співробітник. У зв'язку з вищевикладеним після надання дитині соціального статусу громадянка ОСОБА_4 має намір оформити над ним опіку. За результатами розгляду питання про позбавлення батьківських прав, комісією з питань захисту прав дитини райдержадміністрації було визнано доцільним позбавити батьківських прав громадянку ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, у відношенні її малолітнього сина ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.

Відповідач у судове засідання не з'явилася, надавши заяву, у якій повідомляє, що вона позовні вимоги не визнає у повному обсязі, просить справу розглянути без її участі та врахувати надані письмові докази.

Представник Служби у справах дітей Дергачівської районної державної адміністрації в судове засідання не з'явилася, надавши заяву про підтримання позовних вимог та розгляд справи за її відсутності.

Відповідно до ч.3 ст.211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Ухвалою судді від 21.09.2018 провадження по справі відкрито за правилами загального провадження, підготовче засідання призначено на 17.10.2018, яке відкладалося на 15.11.2018, 05.12.2018, 13.12.2018, 27.12.2018 у зв'язку з клопотанням відповідача, перебуванням судді в Харківському регіональному відділенні Національної школи суддів України.

Згідно ухвали від 27.12.2018 закрито підготовче засідання, призначено до судового розгляду по суті.

Фактичні обставини, встановлені судом, норми права, які застосовував суд, мотиви суду.

Судом установлено, що ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_1. Його батьками записані ОСОБА_5 та ОСОБА_1, що підтверджується копією свідоцтва про народження (а.с.12).

Згідно даних витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження, відомості про батька записані відповідно до ч.1 ст.135 СК України (а.с.22).

Відповідно до ч.2 ст.141 СК України розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.

Згідно з ч.ч. 1-4 ст.150 СК України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.

Відповідно до ч.1 ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Пунктом 2 ч.1 ст.164 СК України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.

За змістом ч.2 ст.157 СК України той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.

Звертаючись до суду з цим позовом, Служба у справах дітей Дергачівської районної державної адміністрації, посилалася на те, що відповідачка ухиляється від виконання своїх обов'язків з виховання сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, не займається його вихованням, схильна до вживання спиртних напоїв, веде аморальний спосіб життя, часто не ночує вдома, залишаючи свого сина на прабабусю та на підтвердження зазначених вище обставин надано наступні письмові докази:

-висновок Дергачівської районної державної адміністрації від 13.08.2018 за №01-49/3022, згідно якого вважають за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_1 у відношенні її малолітнього сина ОСОБА_2, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.7-9);

-лист Дергачівського районного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді Дергачівської районної державної адміністрації від 05.12.2017 за №01-22/796, відповідно до якого ОСОБА_1 разом з дитиною мешкає у бабусі. Мати дитини належним чином не виконує батьківські обов'язки, веде аморальний спосіб життя. Сім'я ОСОБА_1 перебувала під соціальним супроводом з 13.05.2017 по 28.07.2017 (а.с.13);

-заява ОСОБА_4 про те, що її донька ОСОБА_1 неналежним чином виконує свої батьківські обов'язки та просить провести профілактичну роботу (а.с.16);

-лист Комунального закладу «Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) №106 комбінованого типу Харківської міської ради» від 02.03.2018 №42, зі змісту якого вбачається, що дитину ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 до дитячого садка приводила та забирала бабуся ОСОБА_4 За період виховання дитини мати жодного разу не приходила і не цікавилася життям дитини у дошкільному закладі. 09.02.2018 ОСОБА_4, бабуся ОСОБА_2 написала заяву на відрахування дитини, у зв'язку з тим, що вона працює і не має змоги приводити онука до ЗДО, з її слів мати хлопчика пиячить, а він щоденно перебуває з прабабусею, якій близько 80 років. Просять сприяти влаштуванню дитини до закладу дошкільної освіти за місцем проживання (а.с.19);

-повідомлення ОСОБА_4 від 10.04.2018, про те, що на її вихованні знаходиться малолітній внук ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, та як його мати ухиляється від його виховання, матеріально не забезпечує, здоров'ям дитини не цікавиться, веде аморальний спосіб життя. Вона просить прийняти міри (а.с.20);

-пояснення ОСОБА_1 від 13.12.2018, з яких вбачається, що вона проживає разом з сином ОСОБА_2 у своєї бабусі, працює швачкою з 08год 00хв до 19год 00хв, зобов'язується доглядати свого сина та не зловживати спиртним напоями, створювати належні умови для нормального розвитку дитини. З нею проведено профілактичну роботу (а.с.23;);

-акт обстеження умов проживання малолітньої дитини ОСОБА_2 від 10.04.2018 за адресою: АДРЕСА_1, згідно якому останній проживає в трьохкімнатній квартирі, умови проживання задовільні, відповідають санітарно-гігієнічним нормам. Мати дитини самоухиляється від виховання дитини. Малолітню дитину ОСОБА_2 на підставі заяви ОСОБА_4 тимчасово влаштовано у сім'ю бабусі ОСОБА_4 та взято на облік ССДРДА (а.с.24);

-заява ОСОБА_4 від 10.04.2018 про те, що вона бажає залишити у своїй сім'ї ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 на правах підопічного на період з 10.04.2018 до прийняття рішення про подальшу долю дитину (а.с.28);

-характеристика від 02.04.2018, надана директором кафе «Каліпсо» про те, що ОСОБА_4 працює з 01.09.1996 проявила себе позитивного боку, порушення законності не допускає, врівноважена, доброзичлива та тактовна (а.с.29);

-довідка видана 02.2018 ОСОБА_4 в тому, що вона дійсно працює у ФОП ОСОБА_6, з 04.06.2009 за основним місцем роботи та займає посаду олверлочниця (а.с.30);

-акт депутата Слатинської селищної ради від 05.04.2017, з якого вбачавється, що було проведено комісійне обстеження квартири за адресою: АДРЕСА_1. Трикімнатна квартира післ капітальногот ремонту, газифікована, проведено гарячу та холодну воду, створений дитячий куточок. Бабуся ОСОБА_4 повністю займається вихованням свого онука ОСОБА_2, так як мати дитини ОСОБА_1 самоухиляється від виховання свого сина (а.с.32);

-характеристика депутата Слатинської селищної ради від 02.05.2018, зі змісту якої вбачається, що ОСОБА_4 проживає за адресою: АДРЕСА_1 разом з онуком ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1. ОСОБА_5, доброзичлива, працелюбна та активна людина. За характером спокійна, врівноважена, розсудлива, до кримінальної та адміністративної відповідальності не притягалася (а.с.33);

-характеристика депутата Слатинської селищної ради від 02.05.2018, ОСОБА_1 зареєстрована за адреосою: АДРЕСА_1. Вона веде бродячий спосіб життя, не працює вживає спиртні напої, веде антигромадський спосіб життя. Вихованням своєї неповнолітньої дитини не займається, притягувалася до кримінальної та адміністративної відповідальності (а.с.34);

-лист КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги Дергачівської районної ради» від 22.05.2018, зі змісту якого вбачається, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 спостерігається сімейним лікарем, знаходиться на «Д» обліку у Слатинській АЗПСМ з народження. Діагноз: вроджена вада розвитку сечостатевої системи. Крипторхізм. Гіпоспадія, правостороння пахова грижа. Дитина регулярно з'являлась на прийом до сімейного лікаря з мамою. Догляд за дитиною був достатній. Дитина щеплена відповідно віку (а.с.39) ;

-наказ Служби у справах дітей Дергачівської районної держаної адміністрації Харківської області від 10.04.2018 №32 про взяття на облік та тимчасове влаштування малолітньої дитини ОСОБА_2 до сім'ї бабусі дитини ОСОБА_4, яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1, на період з 10 квітня 2018 до надання дитині відповідного статусу та влаштування до сімейних форм виховання або повернення на виховання батькам (а.с.42);

-акт обстеження умов проживання малолітньої дитини ОСОБА_2 від 30.07.2018 за адресою: АДРЕСА_1, згідно якому останній проживає в трьохкімнатні квартирі, умови проживання задовільні, окремий дитячий куточок. Дитина любить свою бабусю, мати дитини ОСОБА_1 самоухиляєтьсчя від виховання та утримання дитини, не працює (а.с.43) ;

-клопотаня Служби у справах дітей Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області від 06.08.2018 за №01-26/1521 щодо доцільності позбавлення батьківських прав громадянки ОСОБА_1, у відношенні малолітньої дитини ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.44-45);

-лист Дергачівського ВП ГУНП в Харківській області від 06.08.2018, зі змісту якого вбачається, що ОСОБА_1 мешкає за адресою: АДРЕСА_1 зарекомендувала себе з негативної сторони, участь у благоустрої вулиці та села не приймає, з сусідами та мешканцями села в конфлікти не вступає, зловживає спиртними напоями, підтримує зв'язки з особами, що ведуть антигромадський спосіб життя (а.с.46).

Як роз'яснено у пунктах 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та інші), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Жорстоке поводження полягає у фізичному або психічному насильстві, застосуванні недопустимих методів виховання, приниженні людської гідності дитини тощо. Хронічний алкоголізм батьків і захворювання їх на наркоманію мають бути підтверджені відповідними медичними висновками.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, що тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини і допускається лише у разі, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, за наявності вини в діях батьків.

Відповідно до статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатися у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

За правилами статті 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Як передбачено ч.8 ст.7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Статтею 11 Закону України Закону України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 року, № 2402-III передбачено, що сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Згідно частин 1, 2 статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Відповідно до статті 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і заходи національних органів, спрямовані перешкоджати цьому, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції (пункт 49 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України» та пункт 47 рішення ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України»).

Тобто вирішення питання про позбавлення відповідача батьківських прав охоплюється статтею 8 Конвенції і є втручанням у його право на повагу до свого сімейного життя, яке у свою чергу не є абсолютним.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики ЄСПЛ» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV суди застосують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.

В силу статті 9 Конституції України Конвенція є частиною національного законодавства і закріплює мінімальні гарантії в галузі права, які можуть бути розширені в національному законодавстві, яке в свою чергу, в силу взятих на себе Україною зобов'язань, не може суперечити положенням Конвенції (стаття 19 Закону України «Про міжнародні договори» від 29 червня 2004 року № 1906-IV, стаття 27 Віденської конвенції про право міжнародних договорів від 23 травня 1969 року).

Втручання у право на повагу до сімейного життя не становить порушення статті 8 Конвенції, якщо воно здійснене «згідно із законом», відповідає одній чи кільком законним цілям, про які йдеться в пункті 2, і до того ж є необхідним у демократичному суспільстві для забезпечення цих цілей (пункт 50 рішення ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України»).

Одним з фундаментальних принципів демократичного суспільства є законність, на яку посилається преамбула до Конвенції. Законність передбачає, серед іншого, що втручання з боку виконавчої влади в права осіб повинно бути предметом ефективного контролю. Цей контроль звичайно здійснюється судовою владою (принаймні, в якості останньої інстанції), оскільки судовий контроль надає найкращі гарантії незалежності, неупередженості і належної процедури.

Демократичне суспільство характеризується плюралізмом, терпимістю, широтою поглядів. Таким чином, держави мають позитивне зобов'язання із забезпечення процедурних гарантій від свавілля як умову обґрунтованості втручання в права, що захищаються статтею 8 Конвенції. Щоб втручання було визнано «необхідним у демократичному суспільстві», воно повинно бути обґрунтовано «гострою соціальною необхідністю». Причини, що наводяться внутрішніми судами для обґрунтування оскаржених заходів, повинні бути достатніми і стосуватися справи.

Відповідачем на підтвердження заперечень проти позову надано наступні докази:

-довідку Слатиської селищної ради Дергачівського району Харківської області від 24.07.2018 за №2654, згідно змісту якої ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 з 21.04.2009;

-акт депутата Слатинської селищної ради від 27.12.2018, згідно даним якого ОСОБА_1 за останній час поводила себе належним чином, приймає участь в громадських роботах. На даний час працює, скарг від сусідів не має;

-акт депутата Слатинської селищної ради від 27.12.2018, відповідно до якого ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_1 з бабусею і неповнолітньою дитиною ОСОБА_2 Для дитини умови проживання задовільні.

Як передбачено ч.3 ст.12, ч.1, ч.6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Суд зазначає, що у цій справі відсутні виключні обставини, за яких відповідач може бути позбавлена батьківських прав, що не суперечить Конвенції про права дитини, і в такому випадку судом на перше місце ставляться «якнайкращі інтереси дитини», оцінка яких включає в себе знаходження балансу між усіма елементами, необхідними для прийняття рішення. Позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав не відповідає цілям, зазначеним у пункті 2 статті 8 Конвенції. Позбавлення батьківських прав є втручанням у приватне і сімейне життя. Таке втручання в даному випадку не є виправданим і пропорційним. Поведінка матері відносно своєї дитини свідчить про її спроможність та волевиявлення виконувати свої природні батьківські обов'язки та суду не надано переконливих доказів небажання ОСОБА_1 виконувати свої обов'язки з виховання сина, а надані нею докази спростовують твердження позивача щодо її ухилення від виконання батьківських обов'язків.

Відповідно до частини шостої статті 19 СК України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

13.08.2018 за №01-49/3022 Дергачівською районною державною адміністрацією Харківської області надано висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 у відношенні її малолітнього сина ОСОБА_2, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1.

З висновку вбачається, що підставою для його винесення є лист Дергачівського районного центра соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, лист КЗ «ДЗ (ясла-садок) №106 комбінованого типу Харківської міської ради, лист ОСОБА_4, інформація Слатинської селищної ради, акт депутата Солоницівської селщшної ради, але ОСОБА_1 надала до суду докази, а саме довідку про реєстрацію місця проживання, акти депутатів Слатинської селищної ради Дергачівського району Харківської області, які спростували вищевказані докази надані позивачем.

Враховуючи викладене, висновок органу опіки та піклування є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Таким чином, суд, перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази у їх сукупності, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 259 ЦПК України, ст.129-1 Конституції України, суди ухвалюють рішення іменем України негайно після закінчення судового розгляду.

Керуючись ст.ст. 7, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 268 273 ЦПК України, суд

ухвалив:

У позові Служби у справах дітей Дергачівської районної державної адміністрації відмовити повністю.

Апеляційна скарга на рішення суду подається Харківському апеляційному суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення відповідно до п.п.15.5 п.15 Перехідних положень ЦПК України через Дергачівський районний суд Харківської області.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування (ім'я) сторін:

позивач: Служба у справах дітей Дергачівської районної державної адміністрації, код ЄДРПОУ 38381694, місцезнаходження: Харківська область м. Дергачі майдан Перемоги, 1, Будинок культури, к.226.

відповідач: ОСОБА_1, ІПН НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_2.

Суддя І. М. Нечипоренко