Рішення № 78863738, 17.12.2018, Світловодський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа № 401/1929/18

Провадження № 2/401/1011/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2018 року місто Світловодськ

Світловодський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі:

головуючий суддя - Кадигроб С.М.

за участю секретаря судового засідання - Федоренко О.В.

позивача – ОСОБА_1

представника позивача – ОСОБА_2

представника відповідача – ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в Світловодському міськрайонному суді Кіровоградської області, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4, де третьою особою, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору є Світловодська районна державна нотаріальна контора про продовження строку на прийняття спадщини, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4, де третьою особою є Світловодська районна державна нотаріальна контора про продовження строку на прийняття спадщини. В своїх позовних вимогах просив суд визначити йому додатковий строк тривалістю три місяці для подання до Світловодської районної нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини, яка відкрилася після смерті його матері ОСОБА_5, померлої 12 липня 2000 року.

В обґрунтуванні позовних вимог посилається на те, що він є рідним сином померлої 12 липня 2000 року ОСОБА_5. У березні 1996 року мати подарувала йому житловий будинок, але продовжувала в ньому проживати до самої смерті. В 1999 році у зв’язку з поганим станом її здоров’я та значним віком матері він майже рік особисто доглядав за нею. В тому ж році він знайшов роботу і домовився з однією жителькою села Павлівка, щодо здійснення догляду за матір’ю. Проте, мати відповідача, яка приходиться йому рідною сестрою запропонувала взяти матір до себе, для догляду. Він погодився, але при цьому постійно спілкувався з матір’ю, купував їй все необхідне. Після смерті матері, він не звертався до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, оскільки вважав, що окрім подарованого йому будинку у матері іншого спадкового майна немає. В жовтні 2017 року від людей йому стало відомо, що племінник ОСОБА_4 володіє земельним паєм, який начебто заповіла йому ОСОБА_5, яка йому приходилася матір’ю. Він звернувся до Павлівської сільської ради за роз’ясненнями і йому надали письмову відповідь, що від імені ОСОБА_5 10 лютого 2000 року посвідчено заповіт на сертифікат на право на земельну частку (пай) серії КР №022831. При повторному зверненні йому надали і копію заповіту. Звіривши підписи матері, які були на заповіті і договорі дарування будинку він прийшов до висновку, що підпис на заповіті зроблений не матір’ю. Вважає отримання спадщини його матері відповідачем несправедливим, тому просить надати йому додатковий строк для звернення із заявою про прийняття спадщини.

Ухвалою від 22 серпня 2018 року відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження, надано відповідачу строк для подання відзиву, а третій особі – для подання письмових пояснень.

Відповідач, скористався своїм процесуальним правом, та в порядку ст.178 ЦПК України подав до суду відзив на позовну заяву,в якому просить відмовити в задоволенні позову повністю. В обґрунтуванні відзиву посилається на те, що його мати ОСОБА_6, яка померла 23.11.2014 року, станом на 1999-2000 роки здійснювала догляд за своєю матір’ю ОСОБА_5, яка померла 12 липня 2000 року, оскільки позивач не бажав здійснювати догляд за своєю матір’ю. Після смерті ОСОБА_5 позивач постійно проживав в ІНФОРМАЦІЯ_1, тому не був обмежений у зверненні до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. ОСОБА_1 був обізнаний про наявність у матері права на земельну частку (пай), оскільки вже двічі звертався до Світловодського міськрайонного суду із позовом про визнання заповіту ОСОБА_5 нікчемним, в яких вказував, що весною 2000 року, за життя своєї матері шукав сертифікат на землю, але не знайшов. Проте, позови за його заявою були повернені. Так як сертифікат не знайшов, вважав, що окрім раніше подарованого йому будинку в 1996 році, у його матері більше немає ніякого спадкового майна, тому до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини не звертався.

Ухвалою від 23 жовтня 2018 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач в судовому засіданні позов підтримав повністю та підтвердив викладені в позовній заяві обставини. На запитання учасників процесу пояснив, що нікуди з 2000 року з м.Світловодська не виїздив та не хворів.

Представник позивача ОСОБА_2 позовні вимоги підтримав повністю та пояснив, що задоволення даного позову є необхідним, щоб в подальшому звертатися до суду з вимогою про визнання заповіту ОСОБА_5 від 10 лютого 2000 року недійсним. Оскільки, його довіритель вважає, що підпис на заповіті зроблений від імені його матері, останній не належить. Так як, ОСОБА_5 була неписьменна, не вміла читати і писати, а підпис ставила хрестиком. Позивач не знав нічого про існування земельного паю у матері, тому і не звертався із заявою про прийняття спадщини.

Відповідач в судовому засіданні позов не визнав та пояснив, що на час складення заповіту бабусею він перебував на заробітках у Москві. Дізнався про заповіт вже після смерті ОСОБА_5 Своєчасно подав заяву про прийняття спадщини і оформив спадок на себе. Хоча після смерті баби було двоє спадкоємців за законом – позивач і його мати ОСОБА_6, які заяви до нотаріальної контори не подавали. Минулого року осінню він зустрівся із дружиною свого дядька, який є позивачем у справі і остання повідомила, що ОСОБА_1 хворіє, і доцільним було б поділитися із ним земельним паєм баби ОСОБА_5 Через деякий час він зустрічався із дядьком з даного приводу. Так як, позивач є єдиним його родичем на сьогоднішній день, він погодився подарувати половину земельного паю дядькові. Проте, нотаріус їм роз’яснив, що земля не може бути подарована чи продана. Це обурило дядька, і він звернувся до суду з даним позовом. Крім того, ще років з десять тому, він запитував сина позивача чому дядько на нього сердиться, а той відповів, що батько сердиться через земельний пай, який дістався йому від баби ОСОБА_5.

Представник відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги не визнала повністю та пояснила, що з 2000 року позивач з м.Світловодська Кіровоградської області нікуди не виїздив, був рухливим, з огляду на стан здоров’я, був обізнаним про наявність у ОСОБА_5 земельного паю, і йому нічого не заважало своєчасно звернутися із заявою про прийняття спадщини, а не через 18 років.

Представник третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору в судове засідання не з’явився. 05 грудня 2018 року подав до суду заяву про розгляд справи без його участі. (а.с.89)

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснив, що ОСОБА_5 жила одна, дуже любила свого сина ОСОБА_8, який є позивачем, проте була неграмотна, не вміла писати та читати. На час смерті ОСОБА_5 вона в с.Павлівка Світловодського району вже не жила.

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні пояснив, що перед смертю баби ОСОБА_5 він виїхав жити до м.Кременчук. Пояснив, що баба ОСОБА_5 не вміла писати і читати.

Аналогічні покази, що ОСОБА_5 не вміла писати і читати надали в судовому засіданні свідки ОСОБА_10, ОСОБА_11

Свідок ОСОБА_12, яка є дружиною позивача, в судовому засіданні пояснила, що її чоловік був улюбленим сином ОСОБА_5. В 1996 році вона подарувала йому житловий будинок, а якби ОСОБА_5 знала, що у неї є земельний пай вона б і його подарувала сину. З донькою ОСОБА_6 у них були складні стосунки, і мати чоловіка постійно скаржилася на неї позивачу. Осінню 2017 року вона дізналася про те, що у ОСОБА_5 був земельний пай, який свекруха заповіла онукові ОСОБА_4. ОСОБА_5 не вміла писати і читати, а підпис ставила хрестиком.

Свідок ОСОБА_13, яка є секретарем Павлівської сільської ради Світловодського району з 1994 року, в судовому засіданні пояснила, що ОСОБА_5 мала 4-х дітей і спочатку у сільській раді був складений нею заповіт на всіх дітей. Потім двоє дітей померли і залишився ОСОБА_1 та ОСОБА_6. Те, що ОСОБА_5 була неписьменною і не грамотною не відповідає дійсності, оскільки в 1996 році вона подарувала сину ОСОБА_1 житловий будинок і підпис ставила самостійно з буквеними елементами, а не хрестиком. В лютому 2000 року ОСОБА_5 в приміщенні Павлівської сільської ради склала заповіт на свого онука ОСОБА_4, якому заповіла сертифікат на право на земельну частку (пай). В зв’язку з тривалим плином часу, детально процес складення заповіту вона не пам’ятає. Пояснила, що оскільки в заповіті не міститься жодних відміток, що підпис виконаний за станом здоров’я іншою особою, або за межами сільської ради, то це означає, що заповіт підписаний ОСОБА_5 особисто, в приміщенні сільської ради.

Заслухавши пояснення сторін, їх представників, свідків, дослідивши письмові докази у справі, судом встановлені слідуючи факти та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 є рідним сином ОСОБА_5, померлої 12 липня 2000 року в с.Павлівка Світловодського району Кіровоградської області. (а.с.5, 6, 18)

13 березня 1996 року ОСОБА_5 подарувала свій житловий будинок розташований по вул.Набережній, 36 в с.Павлівка Світловодського району сину ОСОБА_1. (а.с.20)

10 лютого 2000 року ОСОБА_5 склала заповіт на належний їй сертифікат на право на земельну частку (пай) серії КР №0222831, яка перебуває у колективній власності АКСП «Дніпро» своєму онуку ОСОБА_4. (а.с.19)

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, як спадкоємець за заповітом після смерті ОСОБА_5, померлої 12 липня 2000 року, отримав свідоцтво про право на спадщину на спадкове майно, а саме право на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом серії КР №0222831, виданого Світловодською районною державною адміністрацією 03 серпня 1997 року, розміром 4,76 га. (а.с.43)

Згідно постанови про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_5 від 25 липня 2018 року, ОСОБА_1 у встановлений законом строк із заявою до нотаріальної контори не звертався, разом із спадкодавцем зареєстрований не був. (а.с.16)

Згідно Інформаційного довідки зі Спадкового реєстру від 07 серпня 2018 року, після смерті ОСОБА_5, померлої 12 липня 2000 року заведено спадкову справу, видано свідоцтво про право на спадщину 06 серпня 2001 року. (а.с.17)

Дані факти сторони у справі не заперечували.

04 травня 2018 року та 14 червня 2018 року ОСОБА_1 двічі звертався до Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області з позовами про визнання заповіту ОСОБА_5, померлої 12 липня 2000 року, недійсними, де відповідачем був ОСОБА_4. Дані позови були повернуті позивачу за його заявою. Із змісту вищевказаних позовів вбачається, що мати хотіла подарувати йому сертифікат на землю ще весною 2000 року, незадовго до її смерті, але він ніде не міг його знайти. Так як, у матері іншого, крім подарованого йому будинку і втраченого сертифіката на земельний пай майна не було, після смерті матері він не подавав до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини, вважаючи сертифікат втраченим. В жовтні 2017 року він дізнався що його племінник ОСОБА_4 володіє земельним паєм, який начебто заповіла його мати ОСОБА_5 Позови підписані особисто позивачем. (а.с.44-49)

Враховуючи те, що ОСОБА_5 померла 12 липня 2000 року, на час смерті та відкриття спадщини діяв Цивільний кодекс Української РСР 1963 року, то виниклі правовідносини регулюються саме вказаним Кодексом.

Відповідно до ст.549 ЦК Української РСР 1963 року визнається, що спадкоємець прийняв спадщину якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном, або якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначенні в цій статті дії повинні бути вчиненні протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Як вбачається з наданих суду доказів, відповідач у відповідності до всіх вимог закону вчинив всі необхідні дії для прийняття спадщини.

Згідно ст.550 ЦК Української РСР 1963 року, строк для прийняття спадщини, встановлений статтею 549 цього Кодексу, може бути продовжений судом, якщо він визнає причини пропуску строку поважними. Спадщина може бути прийнята після закінчення зазначеного строку і без звернення до суду при наявності згоди на це всіх інших спадкоємців, які прийняли спадщину.

Враховуючи те, що відповідач не надав такої згоди, від часу відкриття спадщини після смерті ОСОБА_5 минуло більше 18 років, даний спір підлягає вирішенню лише виключно в судовому порядку.

Причинами пропуску строку для прийняття спадщини є ті, які пов’язані з об’єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Тобто, у спадкоємця були перешкоди для подання заяви про прийняття спадщини до нотаріальної контори і ці обставини визнані судом поважними.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 з 2000 року по сьогодні нікуди на тривалий час не виїздив з м.Світловодська Кіровоградської області, стан здоров’я дозволяв своєчасно подати заяву протягом 6 місяців після смерті матері. Тобто, відсутні об’єктивні причини пропуску строку для подання відповідної заяви.

Твердження позивача, що він дізнався про існування сертифіката на земельну частку пай лише в жовтні 2017 року не знайшло свого підтвердження в суді та спростовується раніше вказаними обґрунтуваннями позову при зверненні до суду з позовами про визнання заповіту від 10.02.2000 року недійсним, що сертифікат він шукав весною 2000 року в будинку де жила мати, а оскільки він його вважав втраченим, то заяву в нотаріальну контору не подавав.

Таким чином, суд не вбачає жодного порушення права позивача на своєчасне звернення із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5, яким останній виявив бажання скористався через 18 років. Причини пропуску не є об’єктивними та поважними, а тому у задоволенні позову повинно бути відмовлено повністю.

Судові витрати у справі, у відповідності до ст.141 ЦПК України, суд відносить за рахунок позивача.

Керуючись ст.ст.534, 549, 550 Цивільного кодексу Української РСР в редакції 1963 року, ст.ст.4, 5, 12, 13, 76-89, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_4, де третьою особою, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору є Світловодська районна державна нотаріальна контора про продовження строку на прийняття спадщини відмовити повністю, за безпідставністю вимог.

Судові витрати у справі віднести за рахунок позивача.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення Світловодського міськрайонного суду може бути подана до Кропивницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення не були вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрований та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, паспорт серії ЕА 267554 виданий Світловодським МРВ УМВС України в Кіровоградській області 16 травня 1997 року, ідентифікаційний код НОМЕР_1.

Відповідач: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрований та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5, паспорт серії ЕА 552700 виданий Світловодським МРВ УМВС України в Кіровоградській області 23 грудня 1998 року, ідентифікаційний код НОМЕР_2.

Третя особа: Світловодська районна державна нотаріальна контора (юридична адреса: вул.Михайла Грушевського, 20, Світловодськ Кіровоградської області).

Головуючий суддя С.М. Кадигроб

17.12.2018