Ухвала суду № 78855803, 27.12.2018, Тлумацький районний суд Івано-Франківської області

Справа № 353/983/18

Провадження № 2/353/473/18

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 грудня 2018 року м.Тлумач

Тлумацький районний суд Івано-Франківської області у складі:

головуючого - судді Луковкіна У.Ю.

з участю: секретаря судового засідання – Мороз М.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тлумач в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 районної державної адміністрації Івано-Франківської області про стягнення невиплаченої заробітної плати, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся в суд з цивільним позовом до ОСОБА_2 РДА про стягнення з ОСОБА_2 РДА на його користь 53977 грн. 55 коп., з яких: 48984 грн. 00 коп. невиплачена заробітна плата, 993 грн. 55 коп. відшкодування індексації заробітної плати, 4000 грн. 00 коп. відшкодування витрат на правову допомогу. В обґрунтування позову вказував, що відповідно до розпорядження ОСОБА_2 РДА № 3-К від 09.01.2014 року він був призначений на посаду Начальника управління житлово-комунального господарства, інфраструктури та будівництва ОСОБА_2 РДА. У зв'язку із призовом на військову службу під час мобілізації згідно Наказу військового комісара Івано-Франківського ОВК № 51 від 19.03.2014 року його було звільнено від виконання посадових обов'язків начальника управління житлово-комунального господарства, інфраструктури та будівництва ОСОБА_2 РДА, про що видано розпорядження № 37-Л від 28.03.2014 року. 05.03.2015 року він уклав контракт на проходження військової служби у Збройних силах України до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію. Всупереч вимогам КЗпП України, Законів України «Про військовий обов'язок і військову службу» та «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», ОСОБА_2 РДА не збережено за ним посаду, а також з 01.01.2016 року припинено нарахування та виплату заробітної плати. Рішенням Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 16.06.2017 року стягнуто з ОСОБА_2 РДА на його користь за період з 01.01.2016 року по 01.07.2017 року не виплачену заробітну плату та відшкодування індексації. А тому, просить стягнути з відповідача невиплачену заробітну плату за період з 01.07.2017 року по 01.09.2018 року, з врахуванням встановленого законом розміру мінімальної заробітної плати (за період з 01.07.2017 року по 31.12.2017 року: 6 х 3200,0 = 19200,0 грн.; за період з 01.01.2018 року по 01.09.2018 року: 8 х 3723,0 грн. = 29784,0 грн.), з виплатою індексації заробітної плати за період затримки – 993,55 грн., а також судові витрати понесені на правову допомогу в сумі 4000,0 грн. Посилаючись на норми ст.ст. 1, 2 , 4, 33 Закону України «Про оплату праці», ст.ст. 199, 233 КЗпП України, ст.ст. 2, 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», ст.ст. 10, 11, 60, 61, 88, 208, 212-215 ЦПК просив позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідачем на адресу суду було направлено заперечення проти позову, в якому ОСОБА_2 РДА проти задоволення позову заперечила, оскільки не вважала себе належним відповідачем по справі. Також через канцелярію суду 26.12.2018 року представником відповідача була подана заява про закриття провадження у даній справі на підставі п.1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, оскільки даний спір слід розглядати в порядку КАС України. В заяві також зазначено, що позивач ОСОБА_1 не звільнений, значиться на посаді начальника управління житлово-комунального господарства, інфраструктури та будівництва ОСОБА_2 РДА з посадовим окладом згідно штатного розпису та із збереженням 11 рангу державного службовця. А тому, відповідно до ст. 19 КАС України, даний спір поширюється на юрисдикцію адміністративних судів, як спір з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження та звільнення з публічної служби.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат ОСОБА_3 в судове засідання не з’явився, однак до суду подав письмову заяву, в якій просив розгляд справи без його участі.

Представник відповідача ОСОБА_2 районної державної адміністрації Івано-Франківської області в судове засідання не з’явився, однак до сууд подав письмову заяву, в якій вказав, що викладені заперечення підтримує в повному обсязі та просив справу розглянути у його відсутності.

Суд, дослідивши матеріали справи, розглянувши заяви та клопотання сторін, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що позивач подав позовну заяву за правилами ЦПК України.

Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі визначеного законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім випадків, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Однак, у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема у спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Термін «публічна служба» в сучасній Україні на законодавчому рівні використано Кодексом адміністративного судочинства України, де визначено, що публічна служба – це діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування. Очевидно, це визначення є надмірно широким і викладено лише в цілях цього Кодексу. Адже від публічної служби, як мінімум, необхідно відокремлювати діяльність політиків на державних політичних посадах та суддів. За своєю природою ці посади не є службовими. Одним з видів публічної служби є служба професійного апарату чиновників, тобто осіб, що забезпечують функціонування органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Отже, публічна служба — це професійна, політично нейтральна діяльність осіб, на адміністративних посадах в органах виконавчої влади та органах місцевого самоврядування. До публічної служби можна також відносити професійну, неполітичну діяльність в апаратах інших органів державної влади: глави держави, парламенту, судів тощо.

Згідно до чинного Закону України «Про державну службу», державна служба в Україні — це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Державний службовець — це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов’язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.

Дія нового Закону поширюється на державних службовців: 1) Секретаріату Кабінету Міністрів України; 2) міністерств та інших центральних органів виконавчої влади; 3) місцевих державних адміністрацій; 4) органів прокуратури; 5) органів військового управління; 6) закордонних дипломатичних установ України; 7) державних органів, особливості проходження державної служби в яких визначені ст. 91 цього Закону (див. нижче); 8) інших державних органів.

Державна служба як різновид публічної служби, є часткою (стороною) діяльності держави по організації та правовому регулюванню особового складу державних органів і інших державних установ та безпосередня діяльність особового складу - державних службовців по практичному та безпосередньому здійсненню завдань і функцій держави.

Наведене визначення державної служби охоплює її найбільш суттєві сторони, до того ж показує в першу чергу на наявність в інституті служби елементу організаційної діяльності держави підкреслює значення державної служби.

Проходження публічної служби - це процес діяльності особи на посадах, які вона обіймає, починаючи від моменту призначення на відповідну посаду та завершуючи припиненням публічної служби, із сукупністю всіх обставин і фактів, які супроводжують таку діяльність. Оскільки така професійна діяльність нерозривно пов'язана з отриманням оплати (винагороди) за роботу, яку особа виконує на відповідній посаді, то правовідносини, пов'язані з нарахуваннями, виплатами, утриманнями, компенсаціями, перерахунками заробітної плати, компенсацій, грошової допомоги під час виконання такою особою своїх посадових обов'язків, є одним з елементів проходження публічної служби, а під час звільнення з публічної служби - одним з елементів припинення такої служби.

Оскільки публічна служба є різновидом трудової діяльності, відносини публічної служби як окремий різновид трудових відносин існують на стику двох галузей права - трудового та адміністративного, тому правовідносини, пов'язані з прийняттям на публічну службу, її проходженням та припиненням, регламентуються нормами як трудового, так і адміністративного законодавства, а спори, які виникають з таких правовідносин, підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Управління житлово-комунального господарства, інфраструктури та будівництва ОСОБА_2 РДА є державним органом, позивач перебуває на державній службі та йому встановлено 11 ранг державного службовця. Позивач ставить предметом позову вимоги щодо невиплаченої йому заробітної плати.

Таким чином, суд приходить до висновку, що спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки вимоги пред'явлені позивачем стосуються безпосереднього проходження публічної служби, а цей спір є публічно-правовим. Тобто, публічна державна служба, яку проходив позивач в органах публічної влади в Управлінні житлово-комунального господарства, інфраструктури та будівництва ОСОБА_2 РДА є державною публічною службою, а тому даний спір підлягає вирішенню у Івано-Франківському окружному суді Івано-Франківської області.

Як вбачається з матеріалів справ, ухвалою Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 19.09.2018 року відкрито провадження у справі за правилами ЦПК України.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Згідно ст. 256 ЦПК України якщо провадження у справі закривається з підстав, визначених пунктом 1 частини першої статті 255 цього Кодексу, суд повинен повідомити заявникові, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

Вищевказаної правової позиції притримується і Верховний Суд. Так, при розгляді Верховним Судом у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду аналогічної справи, ухвалою від 01.08.2018 року справу було передано на розгляд ОСОБА_4 Верховного Суду з підстав порушення правил предметної і суб'єктної юрисдикції. Постановою ОСОБА_4 Верховного Суду від 31.10.2018 року касаційну скаргу залишено без задоволення, а постанову апеляційного суду, якою було закрито провадження у цивільній справі за аналогічних підстав, залишено без змін.

На підставі наведеного, та керуючись Законом України «Про державну службу», ст. 19 КАС України, ст.ст. 19, 255, 256, 258, 260-261, 353-354 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Закрити провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 районної державної адміністрації Івано-Франківської області про стягнення невиплаченої заробітної плати.

Роз’яснити позивачу та його представнику про можливість подання позовної заяви до Івано-Франківського окружного адміністративного суду за правилами КАС України.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Івано-Франківського Апеляційного суду через Тлумацький районний суд Івано-Франківської області протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення, що є датою її ухвалення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Головуючий У.Ю. Луковкіна