Постанова № 78855794, 26.12.2018, Тлумацький районний суд Івано-Франківської області

Справа № 353/1164/18

Провадження № 3/353/416/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2018 року м.Тлумач

Суддя Тлумацького районного суду Івано-Франківської області Луковкіна У.Ю., розглянувши матеріали, які надійшли від Управління держпраці в Івано-Франківській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрованого ІНФОРМАЦІЯ_3, жителя ІНФОРМАЦІЯ_4, фізичної особи-підприємця, одруженого, на утриманні має двох неповнолітніх дітей, гр. України, за ч. 1 ст. 41 КУпАП, -

в с т а н о в и в :

31.10.2018 року при інспекційному відвідуванні Управління держпраці в Івано-Франківській області фізичної особи-підприємеця ОСОБА_1 встановлено, що останній вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 41 КУпАП, оскільки порушив вимоги законодавства про працю, а саме:

- ч.ч. 1, 2 ст. 115 КЗпП України, зокрема виплата заробітної плати проводиться регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом) не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує 16 календарних днів, не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. Однак, ФОП ОСОБА_1 не виплачував заробітну плату монтажнику ОСОБА_2 з жовтня 2017 року по серпень 2018 року;

- ч. 1 ст. 116 КЗпП України, зокрема при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після предявлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Однак, ФОП ОСОБА_1 звільнив монтажника ОСОБА_2 з 28.09.2018 року (наказ № 1 від 28.09.2018 року), проте розрахункові кошти вищевказаний працівник не отримував по 31.10.2018 року;

- ч. 1 ст. 117 КЗпП України, зокрема в разі не виплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Однак, ФОП ОСОБА_1 звільнив монтажника ОСОБА_2 з 28.09.2018 року (наказ № 1 від 28.09.2018 року), проте середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку не нарахував та не виплатив по 31.10.2018 року;

- ст. 83 КЗпП України, зокрема, у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки. Так, з 01.02.2017 року (наказ № 1) ОСОБА_3 було прийнято на роботу та з 01.12.2017 року звільнено (наказ № 1-1). При звільненні їй належала грошова компенсація за 20 днів невикористаної щорічної відпустки. Однак компенсація за невикористану відпустку ФОП ОСОБА_1 їй не нарахував та не виплатив по 31.10.2018 року.

В судовому засіданні ОСОБА_1 роз'яснені права, передбачені ст.268 КУпАП, заяв та клопотань не надходило.

При розгляді справи ОСОБА_1 свою вину у вчиненому правопорушенні визнав частково, а саме в частині не нарахованої та не виплаченої ОСОБА_3 грошової компенсації при звільненні за 20 днів невикористаної щорічної відпустки. Зазначив, що після того як на нього склали припис він виплатив їй грошову компенсацію. Стосовно решти порушень свою вину не визнав, вказав, що його колишній працівник ОСОБА_2 отримував аванс та заробітну плату двічі на місяць, проте відмовлявся від підпису у відомостях про видачу заробітної плати. Зазначив, що він надіявся на порядність даного працівника, однак той в подальшому почав його шантажувати з тих підстав, що нібито заробітна плата не виплачувалась. А тому, в подальшому відмова ОСОБА_2 від підпису у відомостях про видачу заробітної плати, була засвідчена відповідними актами в присутності свідків. Розрахункові були виплачені ОСОБА_2 шляхом перерахування коштів через «Укрпошту». Проте жодних доказів на підтвердження викладених обставин ОСОБА_1 під час розгляду справи суду не надав.

Крім часткового визнання вини самим ОСОБА_1, його вина у вчиненому адміністративному правопорушенні доведена матеріалами справи, зокрема, даними, що містяться у: протоколі про адміністративне правопорушення № ІФ1966/47/АВ/П/ПТ1 від 01.11.2018 року (а.с. 4-5); акті перевірки інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю № ІФ1966/47/АВ від 31.10.2018 року (а.с. 6-8), з якого вбачається наявність виявлених порушень вимог законодавства про працю; копії виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 06.07.2001 року (а.с. 9), з якої вбачається, що ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець; копії наказу № 1 від 31.01.2017 року про прийняття на роботу ОСОБА_3 (а.с. 10); копії наказу № 1-1 від 01.12.2017 року про звільнення ОСОБА_3 (а.с. 11); копії штатного розпису станом на 02.01.2018 року (а.с. 12); копії наказу № 2 від 01.10.2017 року про прийняття на роботу ОСОБА_2 (а.с. 13); копії наказу № 1 від 28.09.2018 року про звільнення ОСОБА_2 (а.с. 14); копії розрахунків про нарахування заробітної плати ОСОБА_2 з жовтня 2017 року по вересень 2018 року (а.с. 15-26); копії табелів відпрацьованого робочого часу працівниками та копії платіжних відомостей на видачу зарплати працівникам (а.с. 27-57).

Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і обєктивне зясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності за законом.

Згідно вимог ст. 33 КУпАП при накладенні адміністративного стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини що пом'якшують і обтяжують відповідальність.

Обставин, що пом'якшують та обтяжують відповідальність ОСОБА_1 за вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 41 КУпАП, не встановлено.

Вислухавши пояснення ОСОБА_1 та дослідивши матеріали справи, вважаю, що його вина у вчиненому правопорушенні доведена повністю, а тому із врахуванням особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, характеру вчиненого правопорушення, ступеня його вини та інших обставин, передбачених ст. 33 КУпАП, вважаю, що відносно нього слід застосувати адміністративне стягнення у виді штрафу в мінімальному розмірі, передбаченому санкцією ч. 1 ст. 41 КУпАП.

Питання судових витрат суд вирішує у відповідності до ст. 40-1 КУпАП.

На підставі ч. 1 ст. 41 КУпАП, та керуючись статтями 40-1, 283, 284, 294 КУпАП, суддя,-

П О С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 41 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 30 (тридцяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 510 (пятсот десять) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Державної судової адміністрації України (отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106, код за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача: 899998; р/р 31211256026001; код класифікації доходів бюджету: 22030106) судовий збір в розмірі 352 (триста пятдесят дві) грн. 40 коп.

На постанову може бути подана апеляційна скарга до Івано-Франківського Апеляційного суду на протязі 10 днів з дня винесення постанови через Тлумацький районний суд Івано-Франківської області.

Суддя У.Ю. Луковкіна