Рішення № 78855537, 11.12.2018, Снятинський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 351/1014/18

Номер провадження №2/351/957/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2018 року м. Снятин

Снятинський районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого-судді Калиновського М.М.

з участю секретаря Равлюк М.І

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в місті Снятині справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості згідно кредитного договору, -

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № б/н від 05.11.2007 року (далі кредитний договір), укладеним у вигляді заяви між позивачем і ОСОБА_1 разом із «Умовами та Правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами банку».

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що відповідно до вказаного кредитного договору ОСОБА_1 отримав кредит в сумі 300,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 22,80 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Проте, грошові зобов'язання відповідно до умов кредитного договору ОСОБА_1 належним чином не виконуються, що є підставою для стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором, яка станом на 30.04.2018р. становить 12397,38 грн. та складається з наступного: 191, 78 грн. – заборгованість за кредитом; 7323,52 грн. -заборгованість по процентам за користування кредитом; 4053,63 грн. – заборгованість за пенею та комісією, а також 250 грн. штрафу (фіксованої частини) та 578,45 грн. штрафу (процентної складової).

Представник позивача, який належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи в судове засідання не з’явився, однак надіслав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позов підтримав та просив його задовольнити.

Представник відповідача подав до суду відзив на позов, у якому зазначив, що заборгованість у відповідача виникла ще 01.01.2008р., тобто саме тоді у позивача і виникло право на звернення до суду. Передбачений законодавством трирічний строк позовної давності закінчився у 2011р., а позов до суду подано у 2018р.. Окрім того, жодних договорів про збільшення терміну позовної давності відповідач не підписував. Жодних дій на визнання ним боргу ОСОБА_1 не вчиняв. Просить в задоволенні позову відмовити, розгляд справи проводити без його участі.

Суд, дослідивши письмові докази у справі, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 05.11.2007 року між Банком та відповідачем було укладено кредитний договір № б/н, згідно умов якого останній отримав кредит у розмірі 300 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 22,80 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Підписанням заяви позичальника відповідач підтвердив свою згоду на те, що дана заява разом із Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною картою і Тарифами складає між ним і Банком договір про надання банківських послуг.

Із заяви позичальника вбачається, що відповідач ознайомився та згідний з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою і Тарифами банку.

Згідно з п. 6.5 Умов і правил надання банківських послуг позичальник зобов'язався погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим Договором.

При цьому в п. 4.6 Умов і правил надання банківських послуг клієнт доручає банку здійснювати списання грошових коштів з його рахунків, які відкриті в валюті кредитного ліміту, в межах сум, що підлягають сплаті банку за цим договором при настанні строків платежів.

Відповідно до пункту 9.12 Умов та Правил надання банківських послуг договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього строку ні одна із сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично лонгується на той самий строк.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання за кредитним договором, у зв'язку з чим виникла заборгованість за кредитом у розмірі 12397,38 грн., що складається з: 191,78 грн. заборгованості за кредитом; 7323,52 грн. заборгованості за відсотками за користування кредитом; 4053,63 грн. заборгованості за пенею та комісією; штрафів: 250,00 грн. фіксованої частини; 578,45 грн. процентної складової.

Згідно зі статтею 1050 та частиною 1 статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) громадянину у розмірі та на умовах, встановлених договором, а громадянин зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

За вимогами статей 526, 530 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Згідно із статтею 610 ЦК України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 ЦК України, в разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Разом із тим, статтею 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки, тобто строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з частиною 1 статті 260 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред’явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Частинами 3 та 4 статті 267 ЦК України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Як встановлено судом, кредитні кошти були надані відповідачу 05.11.2007 року.

Відповідно до наданої представником позивача виписки з рахунку відповідача, останній платіж за кредитним договором зроблений відповідачем 11.08.2015 року, а з даним позовом Банк звернувся до суду лише 16.05.2018р..

Однак, даний платіж було здійснено самостійно позивачем без погодження з боржником шляхом автоматичного списання коштів з інших рахунків.

Отже, дії відповідача, які б свідчили про визнання ним боргу або іншого обов'язку, які б свідчили про переривання строку позовної давності в матеріалах справи відсутні.

Таким чином, автоматичне списання банком частини суми кредиту з іншого рахунку в 2015 році не може свідчити про визнання боргу відповідачем та не може слугувати підставою для переривання строку позовної давності.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що ПАТ КБ «ПриватБанк» пропущено строк позовної давності для стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором від 05.11.2007 року.

Враховуючи, що відповідачем заявлено про застосування позовної давності до вимог ПАТ КБ «ПриватБанк», у задоволенні позову необхідно відмовити у зв’язку із пропуском строку позовної давності.

Керуючись ст. ст. 4, 5, 10, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог Публічного Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції з дня його проголошення. У разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий: підпис

Суддя Снятинського районного суду Калиновський М.М.