Рішення № 78851669, 22.12.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

22 грудня 2018 року № 826/2807/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участю секретаря судового засідання Легейди Я.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1до третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Фінансового управління Генерального штабу Збройних сил України Військова частина А0135 Міністерства оборони Українипро представники учасників справи: визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії позивача - ОСОБА_2; відповідача - Шамрай Б.М.; третьої особи - Остапенко В.В., ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1.) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України (надалі - відповідач), в якому просить суд:

- визнати протиправними дії фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги при звільненні, передбаченої статтею 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій»;

- зобов'язати фінансове управління Генерального штабу Збройних Сил України здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги при звільненні, з урахуванням додаткової щомісячної грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій» з урахуванням раніше виплачених сум.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що він проходив військову службу в Об'єднаному оперативному штабі Збройних Сил України. Наказом Міністра оборони України № 461 від 06.07.2017 його звільнено у запас за станом здоров`я. Наказом командира ВЧ А0135 (по стройовій частині) №184 від 17.08.2017, позивачу визначено здійснити виплату одноразової грошової допомоги по звільненню за 27 календарних років. На підставі зазначеного наказу, відповідачем позивачу виплачено вихідну допомогу без врахування додаткової щомісячної грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій».

У січні 2018 року позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив здійснити виплату вихідної допомоги з врахуванням щомісячної грошової винагороди, передбаченої Постановою № 889. Листом відповідача від 31.01.2018 № 305/169, позивачу відмовлено в перерахунку вихідної допомоги з посиланням на те, що відповідно до «Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», щомісячна грошова винагорода не враховується до вихідної допомоги.

Позивач вважає таку відмову відповідача протиправною та звернувся до суду за захистом своїх прав.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.02.2018 (суддя Пащенко К.С.) прийнято позовну заяви до розгляду та відкрито провадження в даній адміністративній справі; постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження; залучено Військову частину А0135 Міністерства оборони України до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору; призначено справу до розгляду в підготовче засідання на 28.03.2018.

14.03.2018 за вх. № 29037/18 до суду від ВЧ А0135 надійшов відзив на позовну заяву, у якому третя особа заперечує щодо заявленого позову, посилаючись на його необґрунтованість та просить відмовити у його задоволенні.

16.03.2018 за вх. № 30180 до Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов відзив на позовну заяву від фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України, де відповідач проти позову заперечує, вважає його безпідставним та звертає увагу суду на те, що пунктом 8 Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 24.10.2016 № 550, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 11.11.2016 за № 1470/29600 (далі - Інструкція 550), визначено, що винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Тому відповідач не мав законних підстав для врахування щомісячної додаткової грошової винагороди під час здійснення обрахування одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби позивача. Враховуючи вищевикладене, просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

19.03.2018 позивачем подано відповідь на відзив, де ОСОБА_1 зазначив, що під час проходження служби, позивач щомісячно отримував додаткову грошову винагороду, передбачену Постановою № 889, що підтверджується довідкою фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України від 03.10.2017 № 305/701 про нараховане та виплачене грошове забезпечення ОСОБА_1 Зауважив, що в ієрархії нормативно-правових актів Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», яким визначено розмір та складові одноразової грошової допомоги при звільненні, має вищу юридичну силу, ніж накази Міністра оборони України, тому саме норми Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» мають застосовуватися при вирішенні спору.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.05.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 11.07.2018.

У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлений позов та просив його задовольнити.

Представники відповідача та третьої особи щодо задоволення позову заперечували, обґрунтовуючи свою позицію доводами, які викладені у відзивах на позовну заяву.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 проходив військову службу в Об'єднаному оперативному штабі Збройних Сил України на посаді начальника відділу безпеки операцій центру планування Об'єднаного оперативного штабу Збройних Сил України.

Наказом Міністра оборони України №461 від 06.07.2017 ОСОБА_1 звільнено у запас за станом здоров`я.

Наказом командира ВЧ А0135 (по стройовій частині) №184 від 17.08.2017, позивачу визначено здійснити виплату одноразової грошової допомоги по звільненню за 27 календарних років.

На підставі зазначеного наказу, відповідачем позивачу виплачено вихідну допомогу без врахування додаткової щомісячної грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій».

У січні 2018 року позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив здійснити виплату вихідної допомоги з врахуванням щомісячної грошової винагороди, передбаченої Постановою № 889.

Листом відповідача від 31.01.2018 № 305/169, позивачу відмовлено в перерахунку вихідної допомоги з посиланням на те, що відповідно до «Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», щомісячна грошова винагорода не враховується до вихідної допомоги.

Вважаючи дії відповідача щодо відмови у здійсненні перерахунку одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди та відповідної виплати, позивач звернувся до суду.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей визначені Законом України від 20.12.1991 № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (із змінами і доповненнями) (далі - Закон № 2011-XII).

Військовослужбовцям у зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Відповідно до частини 2 статті 15 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Згідно з вимогами частин першої, другої статті 9 Закону № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів; до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу" установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Аналіз зазначених норм матеріального права дає підстави вважати, що щомісячна додаткова грошова винагорода відноситься до складу грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та має враховуватись при нарахуванні та виплаті одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров'я.

З матеріалів справи, зокрема копії довідки фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України від 03.10.2017 № 305/701 про нараховане та виплачене грошове забезпечення ОСОБА_1 за період з серпня 2015 року по серпень 2017 року, вбачається, що ОСОБА_1 щомісячно отримував додаткову грошову винагороду, яка була складовою його щомісячного грошового забезпечення.

Відмовляючи позивачу у здійсненні перерахунку розміру одноразової грошової допомоги при звільненні за станом здоров`я, відповідач посилається на пункт 8 Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 24.10.2016 № 550, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.11.2016 за № 1470/29600 (далі - Інструкція 550), яким визначено, що винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

З такою позицією позивач не погоджується, оскільки розмір одноразової грошової допомоги при звільненні визначений статтею 15 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», що в ієрархії нормативно-правових актів має вищу юридичну силу, ніж накази Міністра оборони України, тому при вирішенні спору підлягають застосуванню норми закону.

З огляду на вищевикладене, у відповідача відсутні правові підстави для відмови позивачу у включенні до складу одноразової грошової допомоги при звільненні щомісячної додаткової грошової винагороди, а тому позовна вимога щодо визнання протиправними дії Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України щодо нарахування та виплати позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні, передбаченої статтею 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, підлягає задоволенню.

До того ж, суд вбачає за можливе задовольнити позовну вимогу щодо зобов'язання фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги при звільненні, з урахуванням додаткової щомісячної грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій» з урахуванням раніше виплачених сум.

У силу частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (по тексту - КАС України), кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 28 серпня 2018 року (справа № 802/2236/17-а).

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з наведених висновків в цілому, проаналізувавши всі обставини справи, з урахуванням нормативного регулювання спірних правовідносин, суд приходить до висновку, що позов є обґрунтованим та визнається судом таким, що підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 1, 6, 9, 73-77, 79, 139, 194, 229, 242, 243, 246, 250, 255 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними дії фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди.

3. Зобов'язати фінансове управління Генерального штабу Збройних Сил України здійснити перерахунок (адреса: 03168, м. Київ, просп. Повітрофлотський, 6, ідентифікаційний код - 22990368) та виплату ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1) одноразової грошової допомоги при звільненні, з урахуванням додаткової щомісячної грошової винагороди з урахуванням раніше виплачених сум.

Рішення, відповідно до ст. 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного ухвали.

Відповідно до пп. 15.5 п. 1 Розділу VII Перехідні положення КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Окружний адміністративний суд міста Києва.

Суддя К.С. Пащенко