Рішення № 78851668, 22.12.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

22 грудня 2018 року № 826/14341/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участю секретаря судового засідання Легейди Я.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справуза позовомОСОБА_1доДепартаменту містобудування та архітектури Виконавчого органу Київської міської ради (КМДА)провизнання протиправними дійпредставники сторін:позивача - ОСОБА_2; відповідача-1 - не з'явився, ВСТАНОВИВ:

14.09.2016 ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Департаменту містобудування та архітектури Виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) (надалі - відповідач), в якому просив визнати протиправними дії, які полягають у порушенні терміну (десяти робочих днів) для надання висновку про погодження (або про відмову у погодженні) проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована по АДРЕСА_1; стягнути із відповідача витрати, пов'язані з розглядом справи.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 21.06.2016 ТОВ «Земпроект-Груп» як розробник проекту землеустрою звернувся до відповідача в порядку ст. 186-1 ЗК України для отримання висновку про погодження (або про відмову в погодженні) проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки позивачу для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1; 04.08.2016 відповідач надав висновок № 7916/0/12-4/19-16; відповідно до ч. 5 ст. 186-1 ЗК України висновки про погодження або про відмову в погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки надаються протягом 10 робочих днів; в порушення наведеної норми відповідач надав висновок № 7916/0/12-4/19-16 більше ніж через місяць.

Справу відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справу було передано судді Федорчуку А.Б.

15.09.2016 ухвалою суду було відкрито провадження в адміністративній справі № 826/14341/16 та призначено судовий розгляд на 09.11.2016.

09.11.2016 в судовому засіданні суд заслухав представника позивача та ухвалив перейти у письмове провадження.

Розпорядженням керівника апарату суду № 4511 від 10.10.2017 справу передано на повторний автоматичний розподіл.

Відповідно до протоколу повторного автоматичного розподілу від 11.10.2017 справу № 826/14341/16 було передано судді Пащенку К.С.

Ухвалою від 16.11.2017 суддя Пащенко К.С. прийняв справу № 826/14341/16 до свого провадження та призначив справу до судового розгляду у судовому засіданні 13.02.2018.

13.02.2018 в судовому засіданні суд заслухав представника позивача та оголосив перерву до 13.03.2018.

В судовому засіданні 13.03.2018 представник позивача надав лист (вих. № 055-3424 від 12.03.2018) разом із додатком для залучення до матеріалів справи.

Заслухавши в судовому засіданні представника позивача та зважаючи на заявлене клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження, суд ухвалив адміністративну справу, відповідно до ч. 3 ст. 194 КАС України, розглядати в порядку письмового провадження на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як свідчать матеріали справи, ТОВ «Земпроект-Груп» було розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадянину ОСОБА_1 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1.

Вказаний проект землеустрою був поданий на погодження до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) разом із заявою (вих. № 56-04/16 від 21.06.2016) та зареєстрований відповідачем 21.06.2016 за вхідним № 7371/0/9-16, про що свідчить відмітка відповідача на супровідному листі.

Вважаючи, що відповідачем порушено десятиденний строк погодження (або відмови у погодженні) проекту землеустрою, позивач звернувся із відповідним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 1 ст. 2, ч.1 ст. 3 ЗК України земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Землеустрій - це сукупність соціально-економічних та екологічних заходів, спрямованих на регулювання земельних відносин та раціональної організації території адміністративно-територіальних одиниць, суб'єктів господарювання, що здійснюються під впливом суспільно-виробничих відносин і розвитку продуктивних сил (ст. 181 ЗК України в редакції станом на час виникнення спірних відносин).

Пунктом «д» ст. 184 ЗК України встановлено, що землеустрій, зокрема, передбачає складання проектів відведення земельних ділянок.

Відповідно до ч. 6 ст. 186 ЗК України проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу, і затверджуються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Частинами 1, 2 ст. 186-1 ЗК України встановлено, що проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов'язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у межах населеного пункту або земельної ділянки за межами населеного пункту, на якій розташовано об'єкт будівництва або планується розташування такого об'єкта (крім проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки зони відчуження або зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи), подається також на погодження до структурних підрозділів районних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій у сфері містобудування та архітектури, а якщо місто не входить до території певного району, - до виконавчого органу міської ради у сфері містобудування та архітектури, а в разі, якщо такий орган не утворений, - до органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань містобудування та архітектури чи структурного підрозділу обласної державної адміністрації з питань містобудування та архітектури.

Відповідно до ч. 4, 5 ст. 186-1 ЗК України розробник подає на погодження до органу, визначеного в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а до органів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, - завірені ним копії проекту, а щодо земельної ділянки зони відчуження або зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, розробник подає оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на погодження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, а до органів, зазначених у частині третій цієї статті, - завірені ним копії проекту.

Органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов'язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов'язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки повинен бути розглянутий відповідним органом і про результатами такого розгляду заявник має бути повідомлений протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту (копії проекту) землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Оскільки проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність позивачу для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1 був поданий ТОВ «Земпроект-Груп» 21.06.2016, то відповідно встановлений законодавством строк для повідомлення заявника про результати розгляду проекту сплив 05.07.2016.

Натомість висновок № 7916/0/12-4/19-16 щодо відповідності заявленої ініціативи містобудівній документації або ситуації, а також щодо наявних містобудівних умов і обмежень, що мають бути враховані при розробці документації із землеустрою, датований відповідачем лише 04.08.2016.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій.

Разом з тим, згідно із ч. 2 ст. 5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

В рішенні від 01.12.2004 по справі № 1-10/2004 Конституційний Суд України визначив поняття «охоронюваний законом інтерес» як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного права і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).

Частиною 2 ст. 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частинами 1 та 2 ст. 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, Європейський суд з прав людини у п. 50 рішення від 13.01.2011 (остаточне) по справі «Чуйкіна проти України» (case of Chuykina v. Ukraine) (Заява № 28924/04) зазначив, що суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює «право на суд», в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21.02.1975р. у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom), пп. 2836, Series A № 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог п. 1 ст. 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати «вирішення» спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для п. 1 ст. 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах «Мултіплекс проти Хорватії» (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, п. 45, від 10.07.2003, та «Кутіч проти Хорватії» (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II).

Аналіз наведених норм у їх сукупності дає підстави для висновку про те, що завданням судочинства є вирішення судом спору з метою ефективного захисту порушеного права.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії. Отже, вирішення даної справи залежить від доведеності відповідачем правомірності своїх дій.

При цьому, суд акцентує увагу, що в порядку виконання обов'язку, встановленого ч. 2 ст. 77 КАС України, відповідачем не спростовано факт порушення строків розгляду проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки і не доведено правомірність своїх дій.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача за поданим адміністративним позовом є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, витрат на професійну правничу допомогу (ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України).

Оскільки в даному випадку суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, то судові витрати із оплати судового збору підлягають відшкодуванню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.

Стосовно витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Із наявного в матеріалах справи договору № 01/09-1 від 01.09.2016 про надання правової допомоги вбачається, що юридичні послуги позивачу були надані ФОП ОСОБА_2

Втім докази того, що ОСОБА_2 має свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, в матеріалах справи відсутні.

На підставі викладеного, суд вважає, що витрати понесені позивачем на оплату юридичних послуг, наданих ФОП ОСОБА_2, не підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 1, 2, 9, 72-78, 241-246, 250 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1, адреса реєстрації: АДРЕСА_2) до Департаменту містобудування та архітектури Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (ідентифікаційний код юридичної особи: 26345558; місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 32) задовольнити.

2. Визнати неправомірними дії Департаменту містобудування та архітектури Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), які полягають у порушенні строку для надання висновку про погодження або про відмову в погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1.

3. Стягнути з Департаменту містобудування та архітектури Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (ідентифікаційний код юридичної особи: 26345558; місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 32) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1, адреса реєстрації: АДРЕСА_2) на будь-який рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, судові витрати у сумі 551 грн. (п'ятсот п'ятдесят одна гривня) 21 коп.

Рішення, відповідно до ст. 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма часниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного ухвали.

Відповідно до пп. 15.5 п. 1 Розділу VII Перехідні положення КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Окружний адміністративний суд міста Києва.

Суддя К.С. Пащенко