Рішення № 78851547, 27.12.2018, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 грудня 2018 року справа № 2340/4214/18 м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тимошенко В.П.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) в приміщенні суду адміністративну справу за позовом овариства з обмеженою відповідальністю Перше травня комбікормовий завод до старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_1, третя особа на стороні відповідача без самостійних вимог на предмет спору приватне підприємство NIBULON S.A. про визнання дій протиправними,

встановив:

18 жовтня 2018 року до Черкаського окружного адміністративного суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю Перше травня комбікормовий завод (19603, Черкаська область, Черкаський район, с. Хутори, вул.. Центральна, 2, кімн. 18, ідентифікаційний код 36330229) до старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_1 (01001, м. Київ, вул.. Архітектора Городецького, 13, код 00015622), в якій просить визнати протиправними дії службової особи відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, старшого державного виконавця Сіренко Сергія Володимировича, в межах виконавчого провадження №55583162 у відношенні до товариства з обмеженою відповідальністю Перше травня комбікормовий завод (ЄДРПОУ 36330229), які виявляються у направленні запиту державного виконавця №55583162/20.1-4/23 від 03.09.2018.

Позов мотивовано тим, що станом на дату направлення оскарженого запиту державного виконавця вмотивована постанова державного виконавця про залучення ТОВ «Перше травня комбікормовий завод» для участі у виконавчих діях не виносилась, а відтак позивач не відноситься до учасників виконавчого провадження, та відповідно, не набув обовязків передбачених Закону України «Про виконавче провадження». Позивач вказує, що запитування державним виконавцем від посадових осіб позивача інформації та документів про дебіторську заборгованість боржника у виконавчому провадженні, її розмір та причини виникнення не передбачено Законом, а такі дії державного виконавця розцінюються як незаконні. Також позивачем відмічається, що відповідач виходить за межі своїх повноважень, вимагаючи відомості, які мали місце до відкриття виконавчого провадження №55583162 та тим самим втручається у господарські відносини позивача. Державним виконавцем неодноразово порушуються вимоги законодавства, про що свідчать судові рішення, якими визнано протиправність аналогічних виконавчих дій відносно інших юридичних осіб. Позивач вважає, що національним законодавством не наділено державного виконавця дискреційними повноваженнями та державний виконавець зобовязаний діяти виключно в межах норм визначених законом, вихід за такі межі не допускається.

Ухвалою суду від 05.11.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у даній справі.

Заперечуючи проти позову відповідачем 31.10.2018 подано до суду відзив, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки державний виконавець діяв у відповідності до Закону України Про виконавче провадження, а відтак, на його думку, державний виконавець з метою захисту інтересів стягувача має право одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну. Крім того, відповідно до статті 18 вказаного Закону державний виконавець має право викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні та у разі якщо боржник без поважних причин не з'явився за викликом виконавця, виконавець має право звернутися до суду щодо застосування до нього приводу.

05.11.2018 позивач надіслав на адресу суду відповідь на відзив, в якому просить позов задовольнити повністю.

Ухвалою від 03.12.2018 залучено до участі у справі третьою особою на стороні відповідача без самостійних вимог на предмет спору приватне підприємство NIBULON S.A..

07.12.2018 на адресу суду надійшли пояснення третьої особи компанії NIBULON S.A, відповідно до яких третя особа заперечує проти позовних вимог, оскільки державний виконавець діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Законом України Про виконавче провадження.

Відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд зазначає таке.

У провадженні відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України перебуває виконавче провадження №55583162 з примусового виконання виконавчого листа Святошинського районного суду м. Києва №759/16206/14-ц, виданий 28.12.2017, боржником в якому є приватне акціонерне товариство «Компанія «Райз» (попереднє найменування публічне акціонерне товариство «Компанія «Райз») (код ЄДРПОУ 13980201), а стягувачем юридична особа «NIBULON S.A.», яка є резидентом Швейцарської Конфедерації, що підтверджується постановою державного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 22.01.2018.

Пунктом 2 постанови державного виконавця від 22.01.2018 про відкриття виконавчого провадження ВП №55583162 державний виконавець зобовязав ПАТ «Компанія «Райз» боржника у вказаному виконавчому провадженні подати декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України.

Однак, боржник у вказаному вище виконавчому провадженні обовязок з подання декларації про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших, за формою, встановленою Міністерством юстиції України, покладений на нього п. 3 ч. 5 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» не виконав, вказану декларацію не надав.

На виконання наданих законом повноважень державний виконавець звернувся із запитом державного виконавця від 23.01.2018 за №55583162/20.1-4/23 до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України та з вимогою державного виконавця від 13.07.2018 за №55583162/20.1-4/23 про надання інформації про наявність і розмір дебіторської заборгованості боржника в розрізі платників податків-дебіторів, а також підтверджуючих документів до Державної фіскальної служби України та до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України.

Листом від 07.03.2018 за №2584/9/28-10-41-08-06 Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби України надав відповідь про відсутність інформації про наявність і розмір дебіторської заборгованості боржника в розмірі платників податків дебіторів.

Листом від 17.07.2018 за №12601/15/99-99-12-03-06-16 Державна фіскальна служба України повідомила відповідача про те, що згідно з даними обліково-звітної інформаційної системи органів ДФС ПрАТ «Компанія «Райз» подало останню фінансову звітність за результатами фінансово-господарської діяльності першого кварталу 2018 року, а саме форму №1 «Баланс», що затверджена наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 за №73 «Про затвердження Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимог до фінансової звітності», зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 28.02.2013 за №33369/22868, де відображено на кінець звітного періоду суму у рядку 1040 «Довгострокова дебіторська заборгованість» 10000 тис. грн., рядку 1125 «Дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги» 164912 тис. грн., рядку 1130 «Дебіторська заборгованість за розрахунками за виданими авансами» 482 355 тис. грн., рядку 1135 «Дебіторська заборгованість за розрахунками з бюджетом» 27445 тис. грн., рядку 1136 «Дебіторська заборгованість за розрахунками у тому числі з податку на прибуток» 16 614 тис. грн., рядку 1140 «Дебіторська заборгованість за розрахунками з нарахованих доходів» 1904 тис. грн., рядку 1145«Дебіторська заборгованість за розрахунками із внутрішніх розрахунків» 14 815 209 тис. грн., рядку 1155 «Інша поточна дебіторська заборгованість» 2 022 411 тис грн.

Листом від 20.07.2018 за №8680/9/28-10-41/08-06 Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби України надав відповідачеві витяг з Єдиного реєстру податкових накладних стосовно податкових накладних, виданих і отриманих боржником ПАТ «Компанія «Райз» (в подальшому ПрАТ «Компанія «Райз») впродовж 2014-2018 років, на підставі якого Державним виконавцем встановлено, що в період з 2014 по 2018 рік ПАТ «Компанія «Райз» реалізувало позивачеві товарів (робіт, послуг) на загальну суму 9 970 296,25грн.

Клопотанням від 03.09.2018 компанія «NIBULON S.A.» як стягувач у виконавчому провадженні ВП №55583162 звернулась до відповідача з клопотанням про надсилання позивачеві запиту державного виконавця в порядку, передбаченому ст. 53 Закону України «Про виконавче провадження».

Враховуючи вищевказані обставини та той факт, що позивач, ймовірно, може бути дебітором боржника, відповідач керуючись статтями 13, 18, 53, 76 Закону України «Про виконавче провадження» та з метою захисту інтересів стягувача (компанії «NIBULON S.A.») надіслав позивачеві запит державного виконавця від 03.09.2018 за №55583162/20.1-4/23 щодо надання відомостей про належне боржнику майно, що перебуває у позивача, та майно чи кошти, які позивач повинен передати боржнику та довідку про стан заборгованості позивача боржником, письмові пояснення щодо підстав строків її виникнення та належним чином засвідчені копії підтверджуючих документів.

Позивач, вважаючи вказані дії державного виконавця протиправними, звернувся до суду за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 за №1404-VIII (далі Закон №1404-VIII).

Статтею 1 Закону №1404-VIII встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно частин 1-2 статті 14 Закону №1404-VIII, учасниками виконавчого провадження є виконавець, сторони, представники сторін, прокурор, експерт, спеціаліст, перекладач, суб'єкт оціночної діяльності - суб'єкт господарювання, особи, права інтелектуальної власності яких порушені, - за виконавчими документами про конфіскацію та знищення майна на підставі статей 176, 177 і 229 Кримінального кодексу України, статті 51-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Для проведення виконавчих дій виконавець за потреби залучає понятих, працівників поліції, представників органів опіки і піклування, інших органів та установ у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до частини 1 статті 13 Закону №1404-VIII, під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

У відповідності до частини 1 статті 18 Закону №1404-VIII, виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Пунктом 3 частини 3 статті 18 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну.

Частиною 4 статті 18 Закону №1404-VIIIпередбачено, що вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов'язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Згідно з частиною 5 статті 18 Закону №1404-VIII під час виконання рішень виконавець має право на безпосередній доступ до інформації про боржників, їхнє майно, доходи та кошти, у тому числі конфіденційної, яка міститься в державних базах даних і реєстрах, у тому числі електронних. Порядок доступу до такої інформації з баз даних та реєстрів встановлюється Міністерством юстиції України разом із державними органами, які забезпечують їх ведення.

Відповідно до ч. 2 ст. 36 Закону №1404-VIII, розшук боржника юридичної особи, майна боржника організовує виконавець шляхом подання запитів до відповідних органів, установ або проведення перевірки інформації про майно чи доходи боржника, що міститься в базах даних і реєстрах, та перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) або його місцезнаходженням.

Так, у відповідності до пункту 6 розділу I Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 № 512/5 (далі Інструкція) під час здійснення виконавчого провадження виконавець приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складання актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно пункту 9 розділу I Інструкції, вимога виконавця є письмовим документом, який складається у випадках, передбачених Законом, та є обов'язковою для виконання органами, установами, організаціями, посадовими особами і фізичними особами щодо надання виконавцю документів або їх копій, необхідних для здійснення його повноважень, вчинення інших дій, необхідних для виконання рішення. Вимога підписується виконавцем та надсилається поштою чи іншими засобами зв'язку або вручається виконавцем особі, яка зобов'язана вчинити дії.

Відповідно до пункту 11 розділу І Інструкції, запит виконавця є письмовим документом, який є обовязковим для виконання органами, установами, організаціями, посадовими особами і фізичними особами щодо надання виконавцю інформації, документів або їх копій, необхідних для здійснення його повноважень. Отримана інформація використовується органами державної виконавчої служби (приватним виконавцем) виключно із службовою метою.

Таким чином, як запит, так і вимога державного виконавця не є виконавчою дією, не стосується вжиття заходів примусового виконання рішення, а тому відповідач, складаючи та направляючи на адресу позивача вищевказану вимогу, діяв з метою розшуку майна боржника на виконання вимог статті 18 Закону №1404-VIII.

Статтею 53 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавець має право звернути стягнення на майно боржника, що перебуває в інших осіб, а також на майно та кошти, що належать боржнику від інших осіб.

Зазначені особи зобов'язані подати на запит виконавця у визначений ним строк відомості про належне боржнику майно, що перебуває у них, та майно чи кошти, які вони повинні передати боржнику.

Отже, державний виконавець може звернутись до осіб, в розпорядженні яких перебуває майно чи кошти боржника, та на запит отримати у таких осіб відповідні відомості про майно боржника.

Водночас, чинним на момент виникнення спірних правовідносин законодавством України не встановлено жодних обмежень періодів, за які може бути витребувана відповідна інформація.

З матеріалів справи слідує, що у провадженні відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України перебуває виконавче провадження ВП №55583162 з примусового виконання виконавчого листа Святошинського районного суду міста Києва №759/16206/14-ц від 28.12.2017, боржником за яким є приватне акціонерне товариство «Компанія «Райз» (попереднє найменування публічне акціонерне товариство «Компанія «Райз») (код ЄДРПОУ 13980201), а стягувачем юридична особа «NIBULON S.A.», яка є резидентом Швейцарської Конфедерації.

При цьому, суд зазначає, що незважаючи на те, що позивач не є учасником чи стороною виконавчого провадження, державний виконавець має право відповідно до вимог пункту 3 частини 3 статті 18 Закону №1404-VIII звернутись до нього з вимогою щодо надання інформації, яка необхідна йому для подальшого здійснення виконавчих дій в межах виконавчого провадження.

Оскільки, предметом вимоги відповідача було витребування інформації щодо наявності у позивача майна чи коштів, які належать ПрАТ «Компанія «Райз» та довідки про стан заборгованості позивача перед ПрАТ «Компанія «Райз», яке є боржником у виконавчому провадженні за №55583162, суд вважає, що державний виконавець мав право надіслати позивачу вимогу від 03.09.2018 та витребувати у товариства з обмеженою відповідальністю «Перше травня комбікормовий завод» відповідні відомості згідно вимог Закону України «Про виконавче провадження».

Посилання позивача на те, що ТОВ «Перше травня комбікормовий завод» не зобовязане надавати відповідь на вимогу, а відповідач не мав права витребовувати від нього вищевказану інформацію, суд вважає необґрунтованими, оскільки, як вже зазначалось, пункт 3 частини 3 статті 18 Закону №1404-VIII надає державному виконавцю повноваження на вчинення таких дій без жодних умов чи обмежень та відповідач вимагав надати інформацію, яка стосується виключно ПрАТ «Компанія «Райз», що виключає втручання у господарську діяльність позивача.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приписами статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Частинами 1-2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку, що оскаржувані дії державного виконавця вчинені відповідно до Закону України «Про виконавче провадження», а позовні вимоги позивача не підлягають до задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст.139 КАС України при відмові у задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, судові витрати стягненню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 2, 90, 139-143, 159, 242-246, 250, 255, 262, 295, 370 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Копію рішення направити сторонам.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення до суду апеляційної інстанції через Черкаський окружний адміністративний суд. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення складене у повному обсязі 27.12.2018.

Суддя В.П. Тимошенко