Рішення № 78850090, 26.12.2018, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

26 грудня 2018 р. Справа № 520/9882/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Шляхової О.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1; АДРЕСА_1, 64263) до Зміївського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області (Балаклійський відділ обслуговування громадян), (код ЄДРПОУ, 41248550, вул. Соборна, буд. 45, м. Балаклія, Балаклійський район, Харківська область, 64200) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії , -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1, звернулась до Харківського окружного адміністративного суду із позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Зміївського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області (Балаклійський відділ обслуговування громадян) щодо припинення ОСОБА_1, нарахування та виплати пенсії;

- зобов'язати Зміївське об'єднане управління Пенсійного фонду України Харківської області (Балаклійський відділ обслуговування громадян) поновити ОСОБА_1, нарахування та виплату пенсії, сплатити заборгованість, яка виникла з часу припинення нарахування та виплати пенсії - з 01.02.2016., а також звернути постанову суду в частині присудження виплати пенсії в межах суми стягнення за один місяць до негайного виконання.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначила, що з липня 2014 року місце її постійного проживання м. Хрустальний (м. Красний Луч) Луганської області опинилось у зоні збройного конфлікту, в подальшому стало відноситись до переліку населених пунктів, а території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження. У звязку із чим позивач встала на облік у Зміївському обєднаному управління ПФУ Харківської області (Балаклійський відділ), яке на підставі її заяви нараховувало пенсійне забезпечення та перераховувало належні їй виплати на пенсійний рахунок, що відкритий на імя позивача та виплачувало належні їй пенсію на банківську картку й продовжувало це здійснювати по січень 2016 року включно. Але, починаючи з лютого 2016 року пенсійні виплати позивачу було припинено. У жовтні з телефонної розмови з працівником Управління позивачу стало відомо, що їй було припинено виплату пенсії у звязку із відсутністю за фактичним місцем проживання (перебування), тобто через порушення обовязкової вимог для отримання соціальних послуг у відповідності до ст.. 7 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб». Позивач зазначає, що окреме рішення про припинення виплати (нарахування) їй пенсії відповідачем не виносилось, отже і письмова інформація про таке припинення територіальним органом Пенсійного фонду їй не надсилалась.

Припинення виплати пенсії позивач вважає незаконним, оскільки своїми діями Зміївське об'єднане управління Пенсійного фонду України Харківської області Балаклійський відділ порушує її право на пенсійне забезпечення.

Ухвалою суду від 09.11.2018 року по справі відкрито спрощене провадження.

На виконання вимог ухвали суду відповідачем через канцелярію суду 03.12.2018 року надано відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування своїх доводів зазначає, що виплата пенсії ОСОБА_1 була припинена автоматично з 01.03.2016 р. за співставленням баз даних внутрішньо переміщених осіб з управлінням праці та соціального захисту населення Балаклійської районної державної адміністрації, як особі, яка фактично не проживає на території Балаклійського району Харківської області.

Відтак, припиняючи виплату пенсії ОСОБА_1, Зміївське ОУПФУ Харківської області діяло у відповідності до вимог чинного законодавства. Крім того, зазначає, що станом на 01.11.2018 року ОСОБА_1 до Зміївського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області із письмовою заявою про поновлення виплати пенсії не зверталась, що, на думку відповідача, також свідчить про те, що позивач не проживає на території Балаклійського району Харківської області.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 263 КАС України, суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо: оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

З 03.12.2018 по 24.12.2018 року суддя перебувала у відпустці, вирішення справи по суті здійснюється у перший робочий день судді.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно до вимог ст.229 КАС України.

Суд, вивчивши доводи позову і відзиву на позов, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

З матеріалів справи, судом встановлено, що позивач ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, має право на отримання пенсії за віком, що підтверджується пенсійним посвідченням №181302, виданим 12.03.2008.

Відповідно до довідки від 28.05.2015 року №6301003492, ОСОБА_1 взято на облік як внутрішньо переміщену особу. Фактичне місце проживання/перебування: 64263, Харківська область, Балаклійський район, с. Шевелівка, вул.. Центральна, б. 112, кв.1.

Позивача поставлено на облік до Зміївського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області Балаклійськимй відділ.

Як встановлено з матеріалів справи, позивачу з 01.03.2016 року автоматично припинено виплату пенсії за співставленням баз даних внутрішньо переміщених осіб з Управління соціального захисту населення Балаклійської районної державної адміністрації, як особі, що фактично не проживає на території Балаклійського району Харківської області.

Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Статтею 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Частиною 1 статті 4 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України "Про недержавне пенсійне забезпечення", Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

Частиною 3 статті 4 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Статтею 5 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом, зокрема, визначаються порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.

Відповідно до пункту 16 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Тобто, положення цього Закону є пріоритетними в питаннях виплати пенсій.

Отже, правовим актом, яким, зокрема, визначено підстави припинення пенсійних виплат, є Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Інші нормативно-правові акти у сфері правовідносин, врегульованих Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", можуть застосовуватися за умови, якщо вони не суперечать цьому Закону.

Статтею 44 Закону №1058-ІV визначено, що порядок призначення пенсії визначається Правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення.

Передбачено, що пенсія призначається довічно або на період, протягом якого пенсіонер має право на виплату пенсії відповідно до цього Закону.

Статтею 47 Закону №1058-ІV встановлено, що пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.

Частиною 1 статтею 49 Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до частини 2 статті 49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати.

Тобто, припинення виплати пенсії можливе лише за умови прийняття пенсійним органом відповідного рішення і лише з підстав, визначених статтею 49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Отже, вказаною нормою визначено перелік підстав припинення виплати пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду.

Поряд із цим, суд зазначає, що перелік підстав припинення виплати пенсії, визначений частиною 1 статті 49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, передбачених законом.

Крім того, суд зазначає, що не знаходження внутрішньо переміщеної особи на обліку місця перебування статтею 49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" не передбачено.

Поряд із тим, доказів прийняття відповідного рішення про припинення виплати позивачу пенсії відповідачем з підстав, визначених статтею 49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" до суду не надано.

З 22.11.2014 набрав чинності Закон України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб", яким відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, закріплені гарантії для внутрішньо переміщених осіб.

Відповідно до статті 7 цього Закону, для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на пенсійне забезпечення, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина-інвалід та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.

У пункті 1 постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 № 637 "Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам" встановлено, що призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, субсидій та пільг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 року №509. Виплата (продовження виплати) пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення (далі - соціальні виплати), що призначені зазначеним особам, проводиться через рахунки та мережу установ і пристроїв публічного акціонерного товариства Державний ощадний банк України.

Отже, умовами призначення та продовження виплати пенсій внутрішньо переміщеним особам є: знаходження внутрішньо переміщених осіб на обліку місця перебування, що підтверджується довідкою; наявність рахунку в установі ПАТ "Державний ощадний банк".

Відповідно статті 12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" підставою для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб є обставини, за яких внутрішньо переміщена особа: 1)подала заяву про відмову від довідки; 2) скоїла злочин: дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади; посягання на територіальну цілісність і недоторканність України; терористичний акт; втягнення у вчинення терористичного акту; публічні заклики до вчинення терористичного акту; створення терористичної групи чи терористичної організації; сприяння вчиненню терористичного акту; фінансування тероризму; здійснення геноциду, злочину проти людяності або військового злочину; 3) повернулася до покинутого місця постійного проживання; 4) виїхала на постійне місце проживання за кордон; 5) подала завідомо недостовірні відомості.

Рішення про скасування дії довідки відповідно до статті 12 Закону приймається керівником уповноваженого органу за місцем проживання особи надається внутрішньо переміщеній особі протягом трьох днів з дня прийняття такого рішення.

Проте, доказів скасування довідки про взяття позивача на облік як внутрішньо переміщеної особи відповідачем не надано. Факт того, що позивач не має рахунку в установі ПАТ Державний ощадний банк, відповідачем не доведено.

Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, форми і види пенсійного забезпечення, захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Крім того, суд зазначає, що у преамбулі до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" зазначено, що зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

Конституційне поняття "Закон України", на відміну від поняття "законодавство України", не підлягає розширеному тлумаченню, це - нормативно-правовий акт, прийнятий Верховною Радою України в межах повноважень. Зміни до закону вносяться за відповідно встановленою процедурою Верховною Радою України шляхом прийняття закону про внесення змін. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України є підзаконними, а тому не можуть обмежувати права громадян, які встановлено законами.

Суд зазначає, що не підтвердження фактичного місця проживання не є передбаченою законом підставою для припинення виплати пенсії, а Постанова КМУ №365 є підзаконним нормативно-правовим актом, який обмежує встановлене законодавством право на отримання пенсії позивачем.

У цьому випадку наявність у позивача статусу внутрішньо переміщеної особи потребує від пенсіонера на відміну від інших громадян України здійснення додаткових дій, не передбачених законами щодо пенсійного забезпечення, зокрема ідентифікація особи, надання заяви про поновлення виплати пенсії, яка була припинена органом Пенсійного фонду без законних на те підстав.

Відповідно до частини 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У рішенні у справі "Суханов та Ільченко проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (цитата у п. 25 цього рішення).

Отже, припиняючи нарахування та виплату позивачеві пенсії за відсутності передбачених законами України підстав, відповідач порушив право позивача на отримання пенсії. При цьому право на отримання пенсії є об'єктом захисту за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Втручання відповідача у право позивача на мирне володіння своїм майном у вигляді пенсії суд вважає таким, що не ґрунтується на Законі.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Щокін проти України", питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (цитата у п. 33 цього рішення).

Отже, встановлення судом відсутності законності втручання, тобто вчинення дій не у спосіб, визначений законом, є достатньою підставою для висновку про те, що право позивача на мирне володіння своїм майном було порушено.

Аналогічна правова позиція зазначена Верховним Судом в рішенні від 03.05.2018 у зразковій справі про припинення виплати пенсії внутрішньо переміщеній особі №805/402/18.

Аналізуючи вищевказані положення діючого пенсійного законодавства України, суд дійшов висновку, що відповідач безпідставно позбавив позивача права на отримання пенсії, що в свою чергу свідчить про протиправність дій Зміївського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області Балаклійський відділ по відношенню до ОСОБА_1

Також, суд керується приписами ч. 4 ст. 245 КАС України, за змістом якої у разі визнання бездіяльності субєкта владних повноважень протиправною та зобовязання вчинити певні дії, суд може зобовязати відповідача субєкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права субєкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність обов'язку у відповідача відновити нарахування та виплату позивачу, призначену їй пенсію з часу припинення її виплати, відповідно до вимог статті 47 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Оскільки позивач просить відновити нарахування та виплату їй пенсії з 01.02.2016 року, а відповідач зазначає, що нарахування та виплата пенсії позивачу припинена з 01.03.2016 року, проте доказів, з якої саме дати припинено нарахування та виплата пенсії сторонами по справі не надана, приймаючи до уваги вищенаведене, суд вважає за доцільне для відновлення законних прав позивача на отримання пенсії, задовольнити позов в частині визнання протиправними дій Балаклійського відділу Зміївського обєднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області, щодо припинення виплати ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1) призначеної їй пенсії з часу припинення її виплати; зобовязання Балаклійського відділу Зміївського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області поновити нарахування та виплату пенсії за віком ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1) з часу її припинення.

Відповідно до ст.ст. 7, 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У відповідності до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено правомірності припинення виплати пенсії позивачу, а отже адміністративний позов є таким, що підлягає частковому задоволенню.

Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до вимог ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст.6-9, ст.ст.72-77, 211, 241-243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Стосовно стягнення з відповідача судових витрат, суд зазначає, що оскільки ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 09.11.2018 року клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору задоволено, ОСОБА_1 звільнено від сплати судового збору за подання адміністративного позову - судові витрати з відповідача не стягуються.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1; АДРЕСА_1, 64263) до Зміївського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області (Балаклійський відділ обслуговування громадян), (код ЄДРПОУ, 41248550, вул. Соборна, буд. 45, м. Балаклія, Балаклійський район, Харківська область, 64200) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Зміївського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області (Балаклійський відділ обслуговування громадян) щодо припинення нарахування та виплати ОСОБА_2 (р.н.о.к.п.п НОМЕР_1) призначеної їй пенсії.

Зобов'язати Зміївського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області (Балаклійський відділ обслуговування громадян) поновити ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1) нарахування та виплату пенсії з часу припинення її нарахування та виплати.

В іншій частині позовні вимоги залишити без задоволення.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині присудження виплати пенсії у межах суми стягнення за один місяць.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 26 грудня 2018 року.

СуддяО.М. Шляхова