Рішення № 78849051, 28.11.2018, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 листопада 2018 р. Справа № 818/1609/18

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Шевченко І.Г.,

за участю секретаря судового засідання - Мельник О.П.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом дочірнього підприємство "Завод обважнених бурильних та ведучих труб" до Головного управління ДФС у Сумській області Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Дочірнє підприємство «Завод обважнених бурильних та ведучих труб» (далі - позивач, ДП «Завод ОБ та ВТ») звернулося до суду з позовною заявою до Головного управління ДФС у Сумській області Державної фіскальної служби України (далі - відповідач, ГУ ДФС у Сумській області), в якій просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 11.04.2018:

1) №0001151402 про зменшення суми відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток в сумі 26 536 953,00грн.;

2) №0001141402 про збільшення суми грошового зобовязання з податку на прибуток в сумі 255 007,00грн.;

3) №0001171402 про зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 610 849,00грн. та застосування штрафу в розмірі 152 712,00 грн.;

4) №0025381304 про збільшення суми грошового зобовязання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 2090,59 грн. та застосування штрафу 1912,94 грн.

Свої вимоги позивач мотивує безпідставним висновком посадових осіб податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства за результатами господарських операцій з товариством з обмеженою відповідальністю «Ман-Люкс» (далі ТОВ «Ман-Люкс») за 2016-2017роки, товариством з обмеженою відповідальністю «Сідабо» (далі ТОВ «Сідабо») за 2015-2016роки, товариством з обмеженою відповідальністю «Лінері» (далі ТОВ «Лінері») за 2017 рік, через відсутність підтвердження реальності здійснення операцій у ланцюгу постачання. Позивач зазначив, що господарські операції з вказаними контрагентами носили реальний характер та підтверджуються первинними документами, які були надані податковому органу під час перевірки.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 11.04.2018 №0025381304 представник позивача стверджує, що податок на доходи фізичних осіб ДП «Завод ОБ та ВТ» було визначено у відповідності до ст.ст. 164, 167 Податкового кодексу України. Натомість відповідачем при визначенні податку на доходи фізичних осіб, всупереч вимог ч.2 п.167.1. ст. 167 Податкового кодексу України було порушено алгоритм визначення податку та застосовано неактуальні норми чинного законодавства, а тому таке податкове повідомлення-рішення є протиправним.

Ухвалою суду від 14.05.2018 вказану позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 05.06.2018.

31.05.2018 представник відповідача подав до суду відзив на позов (т.14, а.с.58-66), відповідно до якого просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Зазначив, що причиною донарахування зобовязання з податку на прибуток, зменшення суми відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток та зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість стало встановлення під час перевірки заниження позивачем показників Декларації "Дохід від будь-якої діяльності" за період з 01.01.2015 по 30.09.2017 на загальну суму 27953660,55грн. по операціях з ТОВ «Ман-Люкс», ТОВ «Сідабо», ТОВ «Лінері» та завищення суми бюджетного відшкодування по операціям з ТОВ «Сідабо» за період березень 2015р. липень 2016р. на загальну суму 610848,68грн., оскільки за 2015-2017роки не встановлено реальність здійснення господарських операцій з даними контрагентами при дослідженні ланцюгу постачання, та як наслідок, у звязку з відсутністю факту (джерел) законного введення в обіг товару та реального задекларованого виробництва, встановлено незаконність формування витрат та податкового кредиту від вказаних господарських операцій з ідентифікованими товарами. Стверджує, що мало місце отримання товару, джерело походження якого не встановлено, а первинні документи, складені контрагентами позивача в частині реалізації товарно-матеріальних цінностей не мають жодної юридичної значимості, угоди, укладені з ТОВ «Ман-Люкс», ТОВ «Сідабо», ТОВ «Лінері» не були спрямовані на якісне та своєчасне виконання зобовязань перед замовником, а лише для збільшення витрат та податкового кредиту.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 11.04.2018 №0025381304, яким збільшено суму грошового зобовязання з податку на доходи фізичних осіб, представник відповідача, з посиланням на лист Державної податкової Адміністрації України від 03.02.2011 №2919/7/17-0717 та п.164.2.1 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України, відмічає, що під час нарахування доходів у формі заробітної плати база оподаткування визначається як нарахована заробітна плата, зменшена на суму єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових внесків до накопичувального фонду, а у випадках, передбачених законом, - обов'язкових страхових внесків до недержавного пенсійного фонду, які відповідно до закону сплачуються за рахунок заробітної плати працівника, а також на суму податкової соціальної пільги за її наявності згідно із п. 164.6 ст. 164 Кодексу

Зазначає, що відповідно до п. 167.1 ст. 167 Податкового кодексу України ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів одержаних, у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат та винагороди, які виплачуються платнику, у звязку з трудовими відносинами. У разі якщо загальна сума отриманих платником податку у звітному податковому місяці доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, тобто в 2015 році перевищує 12180,0 грн., ставка податку становить 20 відсотків суми перевищення з урахуванням податку, сплаченого за ставкою, визначеною в абзаці першому цього пункту. У звязку з чим вважає, що вказане податкове повідомлення-рішення прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства.

В підготовчому засіданні 05.06.2018 було оголошено перерву до 25.06.2018 з метою надання часу для підготовки сторонами відповіді на відзив та заперечення на відповідь на відзив (т.14, а.с.69).

15.06.2018 представник позивача подав до суду відповідь на відзив (т.14, а.с.71-74), в якій підтримав доводи, викладені у позові. Наголошував на тому, що порушення певними постачальниками товару у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку порушення покупцем товару вимог закону щодо формування податкового кредиту. Також, норми податкового законодавства не визначають місце знаходження платника податку (контрагента) та його звітування до контролюючих органів як критерій правового статусу платника податків (позивача) щодо отримання податкової преференції у формі податкового кредиту.

Ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання віл 25.06.2018, було продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів на підставі ч.4 ст.173 Кодексу адміністративного судочинства України, та оголошено перерву до 05.09.2018, у звязку з витребуванням додаткових доказів у справі (т.14, а.с.79).

Ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання від 05.09.2018, підготовче провадження було закрито та призначено справу до судового розгляду по суті на 04.10.2018 (т.17, а.с.222).

04.10.2018 представник позивача подав до суду заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, відповідно до якої просив стягнути з відповідача на користь позивача 100000,00грн. витрат на професійну правничу допомогу (т.18, а.с.7-8). До вказаної заяви було надано договір про надання правової допомоги від 16.04.2018 №5 з додатками, акт про надання послуг, рахунок, платіжне доручення, виписки по рахунку, довідку бухгалтера АО «Група правової допомоги» (т.18, а.с.9-30).

Судове засідання, у звязку з клопотанням представника відповідача (т.18, а.с.4) та витребуванням у сторін додаткових доказів було відкладено на 07.11.2018 (т.18, а.с.31,36).

02.11.2018 та 05.11.2018 представником позивача було надано додаткові пояснення, в тому числі з приводу алгоритму нарахування податку на доходи фізичних осіб та розрахунку суми професійної правничої допомоги (т.18, а.с.40-55,75-77).

05.11.2018 представник відповідача до суду подав заперечення проти заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу (т.18, а.с.56-58), в якому просив відмовити позивачу у стягненні заявленої суми витрат на оплату правничої допомоги адвоката у даній справі, оскільки вважає, що позивачем не надано до суду належних доказів на підтвердження використаного адвокатом на надання правничої допомоги, повязаної із даною справою, часу. Не надано жодного доказу того, що саме ОСОБА_3 здійснював підготовку позову до суду. Весь збір доказів, а також підготовка позову, інших процесуальних документів по справі здійснено представником ДП «Завод ОБ та ВТ» ОСОБА_4, який є працівником підприємства. Крім того, вважає, що дана справа не відноситься до категорії складних, а є типовою, спір в якій виник, у звязку з відсутністю у позивача належного документального підтвердження реальності здійснення господарських операцій з постачання товарно-матеріальних цінностей невстановленого походження. А тому виконі адвокатом, згідно актом про надання послуг, роботи не є складними, у звязку з чим такі витрати не є співмірними із складністю справи.

В судових засіданнях 07.11.2018 та 21.11.2018 оголошувалася перерва з метою витребуванням додаткових доказів у справі та наданням часу сторонам для підготовки до судових дебатів (т.20, а.с.60-61, 63).

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити з підстав, викладених у позові, відповіді на відзив та додаткових поясненнях.

Представник відповідача в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позову з підстав, викладених у відзиві та запереченні на заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні матеріали справи, заяви по суті справи та додаткові пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи та обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вбачає необхідним позов задовольнити, виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що позивач зареєстрований як юридична особа та перебуває на обліку в ГУ ДФС у Сумській області, як платник податків і зборів.

Судом встановлено, що ДП «Завод ОБ та ВТ» у квітні, травні, вересні, листопаді 2015р. у лютому, березні, квітні, травні, серпні 2016р. було подано до ГУ ДФС у Сумській області, податкові декларації з податку на додану вартість разом з розрахунками суми бюджетного відшкодування та заявою про повернення суми бюджетного відшкодування за (т.18, а.с.114-176, т.20, а.с.57-59,66-67).

Як вбачається з акта перевірки (т.1, а.с.99-106), відділом відшкодування податку на додану вартість проведено камеральну перевірку даних задекларованих у податковій звітності щодо відємного значення різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту щодо суми бюджетного відшкодування, серед іншого за березень 2015р., квітень 2015р., серпень 2015р., січень 2016р., лютий 2016р., березень 2016р., квітень 2016р., липень 2016р., за результатами якої порушень встановлено не було.

У період з 01.02.2018 по 15.03.2018 уповноваженими особами ГУ ДФС у Сумській області було проведено документальну планову виїзну перевірку ДП «Завод ОБ та ВТ» з питань дотримання вимог податкового, валютного законодавства, єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015 по 30.09.2017, за результатами якої складено акт від 22.03.2018 №1567/18-28-14-02/30991664/13 (т.1, а.с.24-138).

В ході перевірки, зокрема було встановлено порушення (т.1, а.с.137):

- п.44.1 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, п. 135.1 ст.135 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI (далі Податковий кодекс України), в результаті чого занижено податок на прибуток за 2015 рік в сумі 255007,0грн. та завищено відємне значення обєкта оподаткування податком на прибуток за 9 місяців 2017 року на загальну суму 26536953грн.;

- пп. «а» п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового Кодексу України, в результаті чого завищена суми податку, що підлягала бюджетному відшкодуванню всього в сумі 610848,68грн., в тому числі, за березень 2015р. в сумі 30774,49грн., квітень 2015р. - 79718,23грн., серпень 2015р. - 23271,5грн., листопад 2015р. - 52449,46грн., січень 2016р. - 45005,59грн., лютий 2016р. - 190638,48грн., березень 2016р. - 70748,55грн., квітень 2016р. - 70102,22грн., липень 2016р. - 48140,16грн.;

- пп.164.1.2 п.164.1 ст.164, п.164.6 ст.164, п.167.1 ст.167 Податкового кодексу України, внаслідок чого донараховано податку на доходи фізичних осіб в сумі 2090,59грн.

За наслідками перевірки ГУ ДФС у Сумській області 11.04.2018 були прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № НОМЕР_1, яким зменшено суму відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток за 9 місяців 2017р. у розмірі 26 536 953,00грн. (т.1, а.с.16);

- № НОМЕР_2, яким збільшено суму грошового зобовязання за платежем «податок на прибуток приватних підприємств» в сумі 255 007,00 грн. (т.1, а.с.17);

- № НОМЕР_3, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (далі - ПДВ), задекларовану на рахунок платника у банку у розмірі 610849,00грн., та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 152 712,00грн. (т.1, а.с.18);

- № НОМЕР_4, яким збільшено суму грошового зобовязання з податку на доходи фізичних осіб в загальному розмірі 4003,53грн., в т.ч. за основним зобовязанням - 2090,00грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 1912,94 грн. (т.1, а.с.20).

Підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 11.04.2018 №0001151402, №0001141402, № НОМЕР_3 (т.17, а.с.62-64) став висновок податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства за результатами господарських операцій з ТОВ «Ман-Люкс», ТОВ «Сідабо», ТОВ «Лінері», проведених в 2015-2017 роках з придбання товарно-матеріальних цінностей.

Такий висновок податкового органу суд визнає необґрунтованим, приймаючи до уваги наступне.

17.07.2014, 24.02.2016, 30.05.3017 між позивачем та відповідно ТОВ «Сідабо», ТОВ «Ман-Люкс», ТОВ «Лінері» були укладені договори на придбання лому чорних металів та лігатури, кількісні та якісні характеристики яких викладені в специфікаціях (т. 1, а.с.169-188, т.8, а.с.24-37, 233-238).

Факт здійснення фінансово-господарських операцій між ДП «Завод ОБ та ВТ» та зазначеними контрагентами підтверджуються наступними первинними документами, що містяться в матеріалах справи та які були надані під час перевірки (т.1, а.с.143-145), а саме: копіями рахунків на оплату, копіями видаткових накладних, копіями виписок із сертифікату, копіями податкових накладних, копіями платіжних доручень:

(ТОВ «Ман-Люкс» за період 2016-2017роки: ТОМ №1, а.с. 189-202,205,210,220-221, 229,235, 236,245, 246, ТОМ №2, а.с.4,9,14,19,23-33,36,37,46-47, 55, 61, 62, 70, 71, 80, 81,90,92,100-102,108-126,129,134,139,144,150,151,159,164,170-171,180,181, 189,194,199,204, 209, 214, 218-243, ТОМ №3, а.с.5,10,15,20,26-27,36,37,46,47,56-57,66-67,76,77,86, 87, 96, 102,106-126,132, 136, 140, 148,152,156, 160,164,168,172,176, 179-212,214,218,222,226,230, 234, 238, 242, 246, 250, ТОМ №4, а.с.4,8,12,16,20,24,28,32,36,40,44,48,52,55-78, 80, 84, 88, 92, 96,100, 104,108, 113,117, 122, 127, 132,136,140,143-161,163,167,171,175,179, 183,187,191, 195, 199, 203, 207,211, 213, 215,219,222-228, 230,234,238,242,246,250, ТОМ №5, а.с.4,8,12,16, 20, 24, 28, 32, 36, 40, 43-104, 106,111,121,126,131,136, 141,146,148,153, 158, 163, 168,173,178,183, 188, 194, 195,203,208,214, 215, 224,225,234,239,245,246, ТОМ 6, а.с.4,9,14,19, 24-53,55,60,65,70, 75, 79, 84,89,94,99,104,109, 114, 119,124, 129,134, 139,145, 146, 154, 159, 165, 166, 175, 176,185, 190, 196, 197,205,210,215,220, 225-250, ТОМ №7, а.с.1-5,8,13, 19, 24, 30, 35, 41, 46,52,57,63, 68, 74, 79, 85, 91,97,105,113,119,124,130,135, 141-226, ТОМ №11, а.с.220, 225, 230-250, ТОМ №12., а.с.1-26,29,30,39,40,48,54,55,65,66,67,79,85, 86,95,10, 107, 113,114,123, 129, 134, 141,142,143,155,156,166,167,168,180,186,187,194-237,240,241,249,250, ТОМ №13, а.с.9, 15, 21,27,33,39,44,50,51,60,61,69,70,79,85,86,95,96,103-118,121,127,133, 139,145, 150, 156,161,167,172, ТОМ №19, а.с.58-250, т.20, а.с.1-56,

ТОВ «Лінері» за 2017 рік: ТОМ №7, а.с.227-250, ТОМ №8, а.с.1-5,240,246,247, ТОМ №9, а.с.4,9,15,25,34,40,41,49,55,56,64,69,70, 78,83,88,89, 93,98,103,108,113,117-137,140, 145, 150, 155,160,165,170,175,180,185,190,195,200, 205,211,212,221,222,231,232,240,245, ТОМ №10, а.с.1,11,21,26,31,36,42,43,51,57,58,66,72,73,81,86,91,92,99-137,140,145,150, 155, 160, 165, 170, 175,180,185,190,195,200,206,211,216,221, 226,231,236,241, 246, ТОМ №11, а.с.1,6, 11, 15-33,35,40,45,50,55,60,65,70,75,80,85,90,95,100,104-149,151,157,158, 167, 168, 176,182, 183, 191,197,198,206,212,213, ТОМ №18, а.с.177-250, т.19, а.с.1-57,

ТОВ «Сідабо» за 2015-2016роки: ТОМ №8, а.с.6-23,38-55,58,60,64,69-72,74, 77-79, 81, 83, 85,88,90,93-94,96,99-101,103,106-108,110,113-115,117,120,122,125-127,129,132,134, 137-139, 141, 144-147,149,153,155-156,158,161-162,164,167,199-232).

Придбаний у ТОВ «Ман-Люкс», ТОВ «Сідабо», ТОВ «Лінері» товар був поставлений позивачу контрагентами згідно товарно-транспортних накладних, оприбуткований на склад та у подальшому використаний у власній господарській діяльності, а саме придбаний металобрухт та лігатура, що є сировиною для виплавки сталі, були використані у подальшому у виробництві металургійної продукції позивача - обважнених бурильних та ведучих труб, блюмів, поковок, що підтверджується копіями товарно-транспортних накладних, копіями приходних ордерів на товари, копіями приймально-здавальних актів, копіями актів приймання металів чорних (вторинних), копіями накладних на вантаж, копіями карток складського обліку, копіями лімітно-забірних карток (т.1, а.с.203,206-209,212-219,222-228,230-234, 237-244, 247-250, т.2, а.с.1-3,5-8,10-13, 15-18,20-22,34-35, 38-45, 48-54,56-60, 64-69,72-79,83-89,93-99, 103-107, 127-128,130-133,135-138,140-143,145-149,152-158,160-163,165-169,172-179,182-188, 190-193, 195-198, 200-203,205-208,210-213,215-217, 244-245,248-249, т.3, а.с.1-4,6-9,11-14,16-19,21-25,28-35,39-45,48-55,58-65,68-75,78-85,88-95,97-101, 103-105, 127-131, 133-135,137-139,141-147,149-151,153-155,157-159,161-163,165-167,169-171, 173-175, 177-178, 213,215-217,219-221,223-225,227-229,231-233,235-237,239-241,243-245,247-249, т.4, а.с.1-3, 5-7,9-11,13-15,17-19,21-23,25-27,29-31,33-35, 37-39,41-43,45-47,49-51,53-54,79,81-83, 85-87, 89-91,93-95,97-99,101-103,105-107,109-112,114-116,118-121,123-126,128-131,133-135, 137-139, 141-142, 162, 164-166,168-170,172-174,176-178,180-182,184-186,188-190,192-194, 196-198,200-202,204-206,208-210,212-214,216-218,220-221,229, 231-233, 235-237, 239-241, 243-245,247-249, т.5, а.с.1-3,5-7,9-11,13-15,17-19,21-23,25-27,29-31,33-35,37-39,41-42,105,107-110, 112-120, 122-125,127-130,132-135,136-140,142-145,147,149-152,154-157,159-162,164-167,169-172, 174-177, 179-182,184-187, 189-193,196-202,204-207,209-213,215-223,226-233,235-238, 240-244, 247-250, т.6, а.с.1-3,5-8,10-13,15-18,20-23,54, 56-59,61-64,66-69,71,74,76-78,80,83,85-88, 90-93, 95-98, 100-103,105-108,110-113,115-118,120-123,125-128,130-133,135-138,140-144,147-153, 155-158,160-164,166-175,177-184,186-189,191-195,198-204,206-209,211-214,216-219,221-224, т.7, а.с.6-7,9-12,14-18,20-23,25-29,31-34,36-40,42-45,47-51,53-56,58-62,64-67,69-73, 75-78,80-84,86-90,92-96,98-104, 106-112,114-18,120-123,125-129,131-134,136-140, т.8, а.с.56, 57, 59,61-63,65-68,73,75-76,80,82,84,86-87,89,91-92,95,97-98,102,104-105,109, 111-112, 116, 118-119,121,123-124,128,130-131,133,135-136,140, 142-143, 148,150-152,154,157,159-160, 163, 165-166,168-198,239,241-245,248-250, т.9, а.с.1-3,5-8,10-14,16-24,27-33,35-39,42-48,50-54, 57-63,65-68,71-77,79-82,84-87,89-92,94-97,99-102, 104-107, 109-112,114-116,138,139,141-145, 146-149, 151-154,156-160,161-164,166-169,171-175,176-179,181-184,186-189,191-194,196-199, 201-204, 206-210,213-220,223-230,233-239,241-244,246-249, т.10, а.с.2-10,12-20,22-25,27-30, 32-35, 37-41,44-50,52-56,59-65,67-71,74-80,82-85,87-90,93-98,139,141-144,146-149,151-154, 156-159, 161-164,166-169,171-174,176-179,181-184,186-189,191-194,196-199,201-205,207-210, 212-215, 217-220,222-225,227-230,232-235,237-240,242-245,247-250, т.11, а.с.2-5,7-10,12-14, 34, 36-39,41-44,46-49,51-54,56-59,61-64,66-69,71-74,76-7981-84,86-89,91-94,96-99,100-103, 150, 152-156,159-166,169-175,177-181,184-190,192-196, 199-205,207-211,214-219,221-224,226-229, т.12, а.с.27-28,31-38,41-47,49-53,56-64,68-78,80-84,87-94,96-100,102-106,108-112,115-122, 124-128, 130-133,135-140,144-154,157-165,169-179,181-185,188-193,238,239,242-248, т.13, а.с.1-8, 10-14,16-20,22-26,28-32,34-38,40-43,45-49,52-59,62-68,71-78,80-84,87-94,97-102,119, 120, 122-126,128-132,134-138,140-144,146-149,151-155,157-160,162-166,168-171,173-250, т.14, а.с.1-57).

Товарність облікованих господарських операцій та використання отриманого товару у господарській діяльності визнається і самим відповідачем в акті перевірки та відзиву, тобто не викликає спору факту реальних змін у майновому стані позивача, тобто в структурі активів та зобовязань, у звязку з господарською діяльністю позивача.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що господарські операції ДП "Завод ОБ та ВТ" з ТОВ «Ман-Люкс», ТОВ «Сідабо», ТОВ «Лінері» носили реальний характер та були фактично виконані, що підтверджується первинними документами податкового та бухгалтерського обліку, на момент проведення податкової перевірки ДП «Завод ОБ та ВТ» мало в наявності всі податкові накладні, належним чином зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних (т.14, а.с.87-88,т.17,а.с.194-195,213-221), а також всі інші первинні бухгалтерські документи, що підтверджують законність та обґрунтованість формування витрат по операціям з ТОВ «Ман-Люкс», ТОВ «Сідабо», ТОВ «Лінері» в загальному розмірі 27953660,55грн. та включення податку на додану вартість до складу податкового кредиту по операціям з ТОВ «Сідабо» у розмірі 610849грн.

Вказані обставини спростовують доводи представника відповідача про незаконність формування витрат (т.14, а.с.59) за вказаними операціями та про безоплатне отримання позивачем металобрухту та лігатури від невстановлених джерел, і як наслідок про завищення позивачем суми відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток за період з 01.01.2015 по 30.09.2017 та суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за період 2015-2016роки.

Надаючи правову оцінку матеріалам справи, суд виходить з наступного.

Відповідно до п.44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Обєктом оподаткування податку на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу (пп.134.1.1 п.134.1 ст. 134 Податкового кодексу України).

Згідно п.135.1 ст.135 Податкового кодексу України базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

За приписами ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-ХІV первинний документ документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Тобто, витрати для цілей визначення обєкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені та підтвердження належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Виходячи з системного аналізу вказаних норм та з урахуванням встановлених в судовому засіданні обставин у справі, суд вважає, що операції з придбання товарно-матеріальних цінностей у ТОВ «Ман-Люкс», ТОВ «Сідабо», ТОВ «Лінері» підтверджені належними первинними документами, у звязку з чим висновок податкового органу про заниження ДП «Завод ОБ та ВТ» задекларованих показників у ряд.01 Декларації «Дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих доходів), визначений за правилами бухгалтерського обліку в загальному розмірі 27953660,55грн., в т.ч. за 2015р. 1416707,52грн. та за 2016-9місяців 2017р. 26536953,03грн., що в свою чергу стало підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 11.04.2018 №0001151402 про зменшення суми відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток за 9 місяців 2017р. у розмірі 26 536 953,00грн. та №0001141402 про збільшення суми грошового зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств, зокрема, за 2015 рік в сумі 255 007,00 грн. (1416707,52грн.*18%), не знайшов своє підтвердження в судовому засіданні.

Крім того, суд відмічає, що відповідно до п. 14.1.181 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього кодексу.

Згідно пп. «а» п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно пп.198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг.

За приписами пп.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду серед іншого, у звязку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг.

При цьому, згідно пп. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Положення п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України визначають, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Тобто зазначені норми Податкового кодексу України прямо вказують на те, що передумовою щодо не віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість є той факт, коли відповідні товари/послуги не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 Податкового кодексу України. Отже, можна дійти висновку про існування декількох підстав для формування податкового кредиту з податку на додану вартість, а саме: наявність у платника податку - покупця належно оформленої та зареєстрованої податкової накладної, використання придбаного товару у власній господарській діяльності, а також фактичне виконання господарської операції за наслідками якої виникає право на податковий кредит з податку на додану вартість.

Враховуючи, що позивачем протягом 2015-2016років було отримано лігатуру від ТОВ «Сідабо», що підтверджується зазначеними вище дослідженими в судовому засіданні документами бухгалтерського та податкового обліку, зауваження до оформлення яких у податкового органу відсутні, дана продукція була використана у власній господарській діяльності, у ДП «Завод ОБ та ВТ» були всі підстави для формування податкового кредиту за даною операцією.

Відповідно до п.п.200.1, 200.4, 200.7 ст. 200 Податкового кодексу України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (п.200.1).

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету,

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п.200.4).

Платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації (п.200.7).

Приймаючи до уваги, що в судовому засіданні було достовірно встановлено, що на виконання умов укладеного між ТОВ «Сідабо» та ДП «Завод ОБ та ВТ» договору від 17.07.2014 №79/9-7814 (т.8, а.с.24-25), відбулась поставка товару на підприємство позивача згідно специфікацій, товар був оплачений позивачем та використаний у власній господарській діяльності, тобто така операція носила реальний характер та була виконана сторонами належним чином, суд визнає, що суму бюджетного відшкодування позивач сформував правомірно, оскільки податок на додану вартість входить до складу договірної суми, сплаченої продавцеві в ціні товару.

Доводи представника відповідача з посиланням на Єдиний реєстр податкових накладних (т.14, а.с.82-86,89-250, т.15, а.с.1-202, т.16, а.с.1-252,т.17, а.с.1-193,196-212) про відсутність доказів придбання ТОВ «Ман-Люкс», ТОВ «Сідабо», ТОВ «Лінері» металобрухту та лігатури від інших субєктів господарювання, не здійснення зовнішньоекономічної діяльності контрагентами позивача, посилання на незначну кількість трудових ресурсів у контрагентів ТОВ «Ман-Люкс», ТОВ «Сідабо», ТОВ «Лінері», відсутність у них (контрагентів ТОВ «Ман-Люкс», ТОВ «Сідабо», ТОВ «Лінері») основних засобів, не подання ними заяв-скарг та податкової звітності, суд визнає недостатніми підставами для висновку про порушення ДП «Завод ОБ та ВТ» податкового законодавства, оскільки відсутній обов'язок набувача товарів перевіряти походження придбаного ним товару по ланцюгу аж до виробника, тим паче, будь-яких зауважень до оформлених документів саме з безпосередніми контрагентами, у відповідача відсутні. Крім іншого, чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобовязань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобовязань, адже поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обовязку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобовязань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Чинне податкове зобовязання не ставить право платника податку на бюджетне відшкодування в залежність від сплати податку іншими учасниками по всьому ланцюгу товарообігу, та не встановлює обовязок покупця сплачувати податок на додану вартість до бюджету в разі, коли такий податок не буде сплачений продавцем. Зазначене узгоджується з позицією Європейського Суду з прав людини, викладеною в Рішенні від 22 січня 2009 року у справі «Булвес проти Болгарії», в якому Суд зазначив, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обовязків щодо своєчасного декларування податку на додану вартість, і, як наслідок, сплачувати податку на додану вартість повторно разом з пенею. Такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності.

Враховуючи встановлені в судовому засіданні обставини у справі та досліджені докази, суд приходить до висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Сумській області від 11.04.2018 №0001151402, яким зменшено суму відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток за 9 місяців 2017р. у розмірі 26536953,00грн.; №0001141402, яким збільшено суму грошового зобовязання за платежем «податок на прибуток приватних підприємств» в сумі 255 007,00 грн.; №0001171402, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану на рахунок платника у банку у розмірі 610849,00грн., та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 152 712,00грн. не відповідають критеріям правомірності, визначених ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому позовні вимоги про визнання протиправними та скасування даних рішень є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Що стосується податкового повідомлення-рішення від 11.04.2018 №0025381304, яким збільшено суму грошового зобовязання з податку на доходи фізичних осіб в загальному розмірі 4003,53грн., в т.ч. за основним зобовязанням - 2090,00грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 1912,94 грн. (т.1, а.с.20), суд зазначає наступне.

Як вбачається з акта перевірки (т.1, а.с.112-114), підставою для донарахування основного платежу з податку на доходи фізичних осіб за період лютий 2015 грудень 2015р. та застосування санкцій за вказаний період (т.18, а.с.65-67), стало встановлення податковим органом порушення позивачем пп. 164.1.2 п.164.1 ст.164, п.164.6 ст.164, п.167.1 ст.167 Податкового кодексу України в частині нарахування податку на доходи фізичних осіб при виплаті платникам податків доходу (таблиця акта перевірки т.1, а.с.112-114).

Однак, суд не погоджується з даним висновком податкового органу.

Відповідно до п.164.1, пп. 164.1.2 п. 164.1 ст. 164 Податкового кодексу України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця.

Згідно п. 167.1 ст. 167 Податкового кодексу України, в редакції чинній на час виникнення спірних правових відносин, ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.6 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами, якщо база оподаткування для місячного оподатковуваного доходу не перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року (далі у цьому пункті мінімальна заробітна плата).

Якщо база оподаткування, яка визначена з урахуванням норм пункту 164.6 статті 164 цього розділу щодо доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, в календарному місяці перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, до суми такого перевищення застосовується ставка 20 відсотків.

Тобто, для визначення ставок податку, що підлягають застосуванню, спершу необхідно визначити базу оподаткування згідно з п. 164.6 ст. 164 Податкового кодексу України.

В свою чергу відповідно до пп.164.2.1 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту).

Під час нарахування доходів у формі заробітної плати база оподаткування визначається як нарахована заробітна плата, зменшена на суму єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових внесків до Накопичувального фонду, а у випадках, передбачених законом, - обов'язкових страхових внесків до недержавного пенсійного фонду, які відповідно до закону сплачуються за рахунок заробітної плати працівника, а також на суму податкової соціальної пільги за її наявності (п.164.6 ст. 164 Податкового кодексу України).

Таким чином для визначення ставки податку, спочатку визначається база оподаткування (заробітна плата зменшується на суму єдиного внеску), після чого, в разі перевищення бази оподаткування 10 розмірів мінімальних заробітних плат, на суму перевищення застосовується ставка 20 відсотків.

Як встановлено судом, у відповідності до вказаних норм позивачем було визначено податок на доходи фізичних осіб за перевіряємий період (т.1, а.с.112-114, т.18, а.с.41).

Натомість податковим органом при нарахуванні податку було використано алгоритм, викладений в листі Державної податкової адміністрації України від 03.02.2011 №2919/7/17-0717, який передбачав визначення суми перевищення від загальної суми отриманих доходів, як це було передбачено до 2012року, а не від бази оподаткування, як це передбчено нормами чинними на момент виникнення спірних правовідносин (2015рік). На переконання суду, посилання на вказаний лист є необґрунтованим, оскільки норми Податкового кодексу України, які визначали порядок нарахування податку на доходи фізичних осіб, та на які посилається Державна податкова адміністрація України у згаданому листі, в подальшому були змінені, та на час виникнення спірних правовідносин, стаття 167 Податкового кодексу України вже діяла в новій редакції.

У звязку з чим, суд приходить до висновку, що дане оскаржуване податкове повідомлення-рішення, яким збільшено суму грошового зобовязання з податку на доходи фізичних осіб за основним платежем у розмірі 2090,00грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 1912,94 грн. також не відповідає ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно зі ст. 244 Кодексу адміністративного судочинства України, під час ухвалення рішення, суд, окрім іншого, має вирішити як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Представником позивача 04.10.2018 подано заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 100000,00грн. (т.18, а.с.7-8). В якості підтвердження фактичного здійснення вказаних витрат, ДП «Завод ОБ та ВТ» надані: договір на надання правової допомоги №5 від 16.04.2018 з адвокатським обєднанням «Група правової допомоги» (т.18, а.с.9-15), додаток №1 до договору «Умови надання правової допомоги» (т.18. а.с.16-20), додаток №2 до договору «Завдання на надання правової допомоги» (т.18, а.с.21-22), акт про надання послуг договору №1 від 05.09.2018 та від 22.10.2018 (т.18, а.с.23,54), додаток до акта №1 про надання послуг (т.18, а.с.24,55), докази сплати вартості послуг (т.18, а.с.25-30), копію планового розрахунку розміру вартості юридичних послуг (т.18, а.с.50-51), копію розрахунку розміру вартості юридичних послуг від 30.10.2018 (т.18, а.с.52-53), ордер (т.14, а.с.77), копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю (т.14, а.с.78).

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає, що у відповідності до ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, повязані з правничою допомогою адвоката несуть сторони. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вказаних вимог, суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є субєктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

В даному випадку, незважаючи на значні суму безпідставно нарахованого зобовязання та обсяг доказів, сама по собі справа є не складною, а спірні правовідносини не новими у судовій практиці. Також, не значними є і час, витрачений саме представником позивача адвокатом ОСОБА_3 на надання послуг, та обсяг цих послуг, оскільки у справі приймав участь ще один представник позивача ОСОБА_4 (т.1, а.с.168), який від самого початку представляв інтереси позивача у даній справі в суді (т.1, а.с.166,168, т.14, а.с.69), а суду не надано належного доказу того, що саме ОСОБА_3, здійснював підготовку всіх заяв по суті справи. Наведені обставини свідчать про неспівмірність розміру сплачених послуг, у звязку з чим, беручи до уваги заперечення представника відповідача, а також приймаючи до уваги, кількість судових засідань, в яких брав участь ОСОБА_3 та поданих безпосередньо ним письмових пояснень по справі (т.14,а.с.79, т.17, а.с.222, т.18, а.с.7-30,31, 40-42,45-55,75-77, т.20, а.с.60-61, 63), суд вважає за необхідне зменшити розмір витрат на правничу допомогу до 20 000, 00 грн. та відшкодувати цю суму позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Крім того, суд вважає за необхідне стягнути на користь ДП «Завод ОБ та ВТ» за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у Сумській області суму судового збору в розмірі 413392,87грн., сплаченого ним за подання позовної заяви згідно платіжних доручень від 17.04.2018 №2170 (т.1, а.с.3), від 20.04.2018 №2258 (т.1, а.с.4), від 04.05.2018 №2486 (т.1, а.с.5), від 05.05.2018 №2510 (т.1, а.с.6) та від 08.05.2018 №2556 (т.1, а.с.7).

Керуючись ст.ст. 90, 241, 242, 243, 244, 245, 246, 250, 255, 295, 297, п.15.5 Розділу VІІ Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву дочірнього підприємства "Завод обважнених бурильних та ведучих труб" (40020, Сумська область, м.Суми, вул.Комарова, буд.2, код ЄДРПОУ 30991664) до Головного управління ДФС у Сумській області Державної фіскальної служби України (40009, Сумська область, м.Суми, вул.Іллінська, буд.13, код ЄДРПОУ 39456414) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Сумській області від 11.04.2018:

- №0001151402, яким зменшено суму відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток в сумі 26 536 953,00грн.;

- №0001141402, яким збільшено суму грошового зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 255 007,00грн.;

- №0001171402, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 610 849,00грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 152712,00грн.;

- №0025381304, яким збільшено суму грошового зобовязання з податку на доходи фізичних осіб в загальному розмірі 4003грн. 53коп., в тому числі, з основного платежу - 2090,59грн. та штрафних (фінансових) санкцій - 1912,94грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Сумській області (40009, Сумська область, м.Суми, вул.Іллінська, буд.13, код ЄДРПОУ 39456414) на користь дочірнього підприємства "Завод обважнених бурильних та ведучих труб" (40020, Сумська область, м.Суми, вул.Комарова, буд.2, код ЄДРПОУ 30991664) судові витрати на оплату судового збору в сумі 413392,87грн. (чотириста тринадцять тисяч триста девяносто дві грн. 87коп.) та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 20 000,00грн. (двадцять тисяч грн. 00 коп.)

Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 10.12.2018.

Суддя І.Г. Шевченко