Рішення № 78847293, 16.11.2018, Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 214/5235/18

2/214/2604/18

ЗАОЧНЕ Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

16 листопада 2018 року,Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, у складі:

головуючого - судді Чернової Н.В.,

при секретарі - Звади Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу, в порядку спрощеного позовного провадження, за позовною заявою ОСОБА_1 (проживає та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1) до ОСОБА_2 (зареєстрований АДРЕСА_1), ОСОБА_3 (зареєстрований АДРЕСА_1), третя особа Служба у справах дітей виконкому Саксаганської районної у місті ради (адреса: 50071, вул. Володимира Великого,32, м. Кривий Ріг, Дніпропетровської області), третя особа Виконком Саксаганської районної у місті ради Відділ реєстрації місця проживання громадян Саксаганського району (адреса: 50071, вул. Володимира Великого,32, м. Кривий Ріг, Дніпропетровської області) про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, суд -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому просить визнати ОСОБА_4,ІНФОРМАЦІЯ_2 такою, що втратила право користування квартирою АДРЕСА_1 та зняти її з реєстрації обліку; визнати ОСОБА_3,ІНФОРМАЦІЯ_3 таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1 та зняти його з реєстрації.

В обґрунтування свого позову вказала, що згідно договору дарування 11.01.2002 року позивач є власником квартири АДРЕСА_1. З 16.03.2002 року по 04.07.2018 позивач перебував в шлюбі з відповідачем. Вищевказана квартира була подарована ОСОБА_1 його матірю ОСОБА_5 до шлюбу. 04.07.2018 року Саксаганським районним судом м. Кривого Рогу шлюб розірвано між позивачем та ОСОБА_2. На сьогоднішній день в квартирі АДРЕСА_2 зареєстровані: позивач- ОСОБА_1, ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 та їх син- ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3. Відповідач та неповнолітній ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3 з лютого 2018 року за адресою АДРЕСА_1 не проживають, не сплачують вартість комунальних послуг, не несуть інших витрат по утриманню вказаної квартири та не приймають участі у спільному побуті, не є членами сім'ї.

Позивач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином.

Представник позивача адвокат ОСОБА_8 в судове засідання не з'явилась, заздалегідь надала до суду заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує, просить задовольнити в повному обсязі, не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач про дату, час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, однак у судове засідання не з'явився. В матеріалах справи маються поштові повідомлення, заяв до суду не надавав.

Представник третьої особи виконкому Саксаганської районної у місті ради про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, однак у судове засідання не з'явився, надавши заяву про розгляд справи за їх відсутності та прийняти рішення на розсуд суду.

Представник третьої особи Виконкому Саксаганської районної у місті ради Маслова Н.М. про дату, час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, однак у судове засідання не з'явився.

На підставі наявних у справі доказів та зі згоди представника позивача, суд вважає за можливе ухвалити рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

15.12.2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VIII від 03.10.2017, яким ЦПК України викладеного в новій реакції.

У відповідності до п.9 п.1 Розділу ХІ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції - справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Таким чином, подальший розгляд цієї справи відбувається за правилами, що передбачені новою редакцією ЦПК України.

Зі змісту п. 25 рішення Європейського суду з прав людини від 11 квітня 2011 року у справі "Жук проти України", яке підлягає застосуванню відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", вбачається, що суди, розглядаючи справи без участі учасників процесу, повинні пересвідчитися, що їм вчасно повідомлено про дату і час розгляду справи, тобто, що їхнє право бути присутніми під час судового розгляду не було порушено.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав та основних свобод людини, ратифікованої Україною 11 вересня 1997 року, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов'язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.

Відповідно до п. 1 ст. 8 вказаної Конвенція кожній особі, окрім інших прав, гарантовано право на повагу до її житла. Воно охоплює, насамперед, право займати житло, не бути виселеною чи позбавленою цього житла.

Пункт 2 ст. 8 цієї Конвенції чітко визначає підстави, за яких втручання держави у використання особою прав, зазначених в п.1 цієї статті, є виправданим.

Таке втручання має бути передбачене законом і необхідне в демократичному суспільстві, а також здійснюватися в інтересах національної і громадської безпеки або економічного добробуту країни, для охорони порядку і запобігання злочинності, охорони здоров'я чи моралі, захисту прав і свобод інших осіб.

Цей перелік підстав для втручання є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню. Водночас державі надаються широкі межі розсуду, які не є однаковими і в кожному конкретному випадку залежать від цілей, зазначених у п. 2 ст. 8 Конвенції.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін, кожна з яких відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений, і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки, у разі не подання відповідачем відзиву, зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи. Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 41 ч.4 Конституції України, статтею 321 ч.1 ЦК України передбачена непорушність права власності, в т.ч. те, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності або обмежений у його здійсненні.

В свою чергу відповідно до ст. 1 першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини під майном також розуміються майнові права. Отже право користування відповідачем спірною квартирою підлягає захистові відповідно до змісту вказаної конвенції.

Пунктом 33 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 07.02.2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», передбачено, що застосовуючи положення ст. 391 ЦК, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, навіть якщо вони не пов'язані із позбавленням права володіння.

Суд, дослідивши письмові докази, встановив наступні обставини і визначив відповідні їм правовідносини, які регулюються нормами ЦК України.

З матеріалів справи вбачається, що позивачу ОСОБА_1 на підставі договору дарування квартири від 11 січня 2002 року, належить спірна квартира АДРЕСА_1 (а.с.12).

Також, відповідно до листа КП Дніпропетровської обласної ради «Криворізьке бюро технічної інвентаризації» відповідач ОСОБА_2. згідно архівної справи ОСОБА_2 приймала участь в приватизації та, станом на 31.12.2012 року, право власності на частку квартири за адресою : АДРЕСА_1 зареєстроване в КП ДОР «Криворізьке БТІ» на її ім'я на праві спільної сумісної власності. (а.с.59)

Згідно ст. 317 ЦК України власникові належить права володіння, користування та розпорядження майном.

Гарантуючи захист права власності, передбачене ст. 41 Конституції України, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. Способи захисту права власності передбачені нормами ст.ст. 16, 386, 391 ЦК України.

На підставі ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Об'єктом власності особи може бути, зокрема, житло - житловий будинок, садиба, квартира, інше житлове приміщення, призначені та придатні для проживання в них(ст.ст. 379, 380 ЦК).

Права власника житлового будинку, квартири визначені ст. 383 ЦК та ст. 150 ЖК, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатись своїм житлом на власний розсуд.

Обмеження чи втручання в право власника можливе лише з підстав, передбачених законом.

Під час розгляду позовів про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, судам необхідно чітко розмежовувати правовідносини, які виникають між власником та попереднім власником житла, і правовідносини, які виникають між власником житла та членами його сім'ї, попередніми членами його сім'ї, а також членами сім'ї попереднього власника житла. Так, власник житла має право вимагати визнання попереднього власника таким, що втратив право користування житлом, що є наслідком припинення права власності на житлове приміщення (пункт 3 частини першої статті 346 ЦК) із зняттям останнього з реєстрації.

Усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, зокрема жилим приміщенням, шляхом зняття особи з реєстраційного обліку, залежить від вирішення питання про право користування такої особи жилим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства (наприклад, статті 71, 72, 116, 156 ЖК УРСР; стаття 405 ЦК), а саме від вирішення однієї із таких вимог: про позбавлення права власності на жиле приміщення; про позбавлення права користування жилим приміщенням; про визнання особи безвісно відсутньою; про оголошення фізичної особи померлою.

На підставі ст.7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть.

Відповідно до ст.405 ЦК України, члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним мають право на користування цим житлом відповідно до закону.

Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Збереження або втрата права користування житлом за відсутнім мешканцем, у будь-якому випадку, прямо залежить від причин відсутності, тобто волі, намірів та свідомих дій цієї особи щодо реалізації свого права на проживання у спірному приміщенні.

Що стосується вимоги про визнання таким, що втратив право на користування жилим приміщенням ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3 , то слід зазначити, що неповнолітня дитина не має права вільно та самостійно обирати місце свого проживання, і набуває право користування житлом за місцем проживання батьків, або одного з батьків, з ким вона проживає.

Права неповнолітньої дитини є похідними від права батьків (або одного з них). Причини не проживання неповнолітньої дитини за місцем реєстрації не залежать від волі дитини, а тому неможливо встановити їх характер (поважні або неповажні) окремо для неповнолітньої дитини, незалежно від причин відсутності батьків.

Неповнолітня дитина не є самостійним суб'єктом житлових правовідносин, а набуття або втрата права користування житлом дитиною залежить від набуття або втрати такого права її батьками.

Фізична особа, яка не досягла чотирнадцяти років, має часткову дієздатність, яка обмежується лише правом самостійно вчиняти дрібні побутові правочини та здійснювати особисті немайнові права на результати інтелектуальної та творчої діяльності (стаття 31 ЦК України).

Обмеження дієздатності особи у віці до чотирнадцяти років в інших правовідносинах, в тому числі і у праві самостійно та вільно обирати місце свого проживання, кореспондується і з правилами частин 3 та 4 ст. 29 ЦК України.

Відповідно до частини 4 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає.

Згідно ч. 2 ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.

Згідно ст. 18 Закону України «Про охорону дитинства» держава забезпечує право дитини на проживання в таких санітарно-гігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку.

Системний аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що неповнолітня дитина не має права вільно та самостійно обирати місце свого проживання, і набуває право користування житлом за місцем проживання батьків, або одного з батьків, з ким вона проживає.

Неповнолітня дитина не є самостійним суб'єктом житлових правовідносин, а набуття або втрата права користування житлом дитиною залежить від набуття або втрати такого права її батьками.

Отже, неповнолітня дитина не може бути самостійним відповідачем за позовом про визнання її такою, що втратила права користування житлом, та зберігає або втрачає таке право автоматично разом з батьками.

Судом встановлено, що відповідно до акту про не проживання та посвідчений начальником дільниці №4 ОСОБА_12 від 07.08.2018 року, який підписаний сусідами будинку АДРЕСА_1 про те, що ОСОБА_2 та неповнолітній ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3 не проживають за вищевказаною адресою з лютого 2018 року.

Відповідач ОСОБА_2 не несе витрат на утримання житла, будь-яких доказів про те, що у відповідачів існують перешкоди у користуванні спірним житлом суду не надано.

Отже, на підставі зазначених судом норм чинного законодавства, що регулюють даний вид правовідносин, беручи до уваги всі зібрані і досліджені судом докази у справі в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов є таким, що підлягає задоволенню.

Питання щодо судових витрат суд вирішує на підставі положень ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 4-5, 12, 13, 76-82, 89, 141, 200, 206, 263-265,280 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 (проживає та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1) до ОСОБА_2 (зареєстрований АДРЕСА_1), ОСОБА_3 (зареєстрований АДРЕСА_1), третя особа Служба у справах дітей виконкому Саксаганської районної у місті ради (адреса: 50071, вул. Володимира Великого,32, м. Кривий Ріг, Дніпропетровської області), третя особа Виконком Саксаганської районної у місті ради Відділ реєстрації місця проживання громадян Саксаганського району (адреса: 50071, вул. Володимира Великого,32, м. Кривий Ріг, Дніпропетровської області) про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - задовольнити.

Визнати ОСОБА_2, разом з її малолітнім сином - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, такими що втратили право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_3.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 (зареєстрований АДРЕСА_1) на користь ОСОБА_1 (проживає та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1) судовий збір у розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом 30 днів з дня його проголошення, не подання заяви про перегляд заочного рішення або апеляційної скарги, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте Саксаганським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області за письмовою заявою відповідача, оформленою згідно ст.285 ЦПК України та поданою протягом 30 днів з дня його проголошення. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржено відповідачем в загальному порядку до Апеляційного суду Дніпропетровської області шляхом подання апеляційної скарги через Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом 30 днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку до Апеляційного суду Дніпропетровської області шляхом подання апеляційної скарги через Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Суддя Н.В. Чернова