Ухвала суду № 78846931, 19.12.2018, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №813/2291/18

УХВАЛА

з питань залишення позову без розгляду

19 грудня 2018 року

Львівський окружний адміністративний суд,

у складі:

головуючого-судді Ланкевича А.З.,

секретар судового засідання Фуртак А.В.,

за участі:

позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у підготовчому засіданні в м.Львові в порядку загального позовного провадження заяву позивача про поновлення строку звернення до адміністративного суду та клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Львівського державного університету внутрішніх справ про визнання протиправною бездіяльності, зобов’язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся з позовом, в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо відмови внести зміни в наказ від 27.05.2010 року №33 дск;

- зобов’язати відповідача внести зміни до наказу від 27.05.2010 року №33 дск, зазначивши в ньому: «скасувати з 08.06.2010 року надбавку у розмірі 15% до посадового окладу, за роботу в умовах режимних обмежень, з дня скасування допуску до державної таємниці полковнику міліції ОСОБА_1».

Ухвалою судді від 12.11.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження.

Від позивача надійшла заява, в якій просить поновити пропущений строк звернення до адміністративного суду з цим позовом. Обґрунтовуючи заяву, посилається на те, що про порушення своїх прав, свобод та інтересів позивач дізнався у лютому 2018 року, отримавши архівний витяг з наказу від 27.05.2010 року №33 дск, згідно якого йому з 08.06.2010 року скасовано надбавку у розмірі 15% до посадового окладу за роботу в умовах режимних обмежень. За таких обставин, вважає причини пропуску строку звернення до адміністративного суду з цим позовом поважними, у зв’язку із чим просить поновити такий.

В підготовчому засіданні позивач зазначену заяву підтримав, просив її задовольнити з підстав, викладених у ній та наданих суду поясненнях.

Від представника відповідача надійшло клопотання про залишення позову без розгляду на підставі п.8 ч.1 ст.240 Кодексу адміністративного судочинства України. В обґрунтування клопотання посилається на те, що про порушення своїх прав, свобод та інтересів позивач дізнався 10.06.2010 року, однак з даним позовом звернувся до суду лише 04.06.2018 року, тобто з пропуском встановленого законом шестимісячного строку. При цьому, будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження поважності причин такого пропуску позивачем не надано. З огляду на наведене, посилаючись на ст.ст.123, 240 Кодексу адміністративного судочинства України, просить суд залишити позов без розгляду.

В підготовчому засіданні представник відповідача зазначене клопотання підтримав, просив його задовольнити з підстав, викладених у ньому та наданих суду поясненнях.

Вирішуючи подані клопотання, суд враховує таке.

За правилами ч.ч.1, 2 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів

Згідно ч.3 ст.123 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Так, з аналізу вказаних приписів Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що у випадку пропуску строку звернення до суду підставами для розгляду справи є лише наявність поважних причин, тобто, обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

Водночас при визначенні початку перебігу строку для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи суд має з'ясувати момент, коли особа фактично дізналась або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, або бездіяльності), а не коли така особа з'ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.

Як видно з матеріалів справи, у період з 12.01.1978 року по 14.01.2011 року позивач проходив службу в органах внутрішніх справ.

Під час проходження служби у Львівському державному університеті внутрішніх справ, згідно наказу відповідача №219 о/с від 03.06.2010 року, позивача відряджено для подальшого проходження служби за переведенням в інтересах служби у розпорядження ГУ МВС України у Львівській області.

Займана посада (до і після переведення), як стверджує позивач, передбачала необхідність роботи із секретною інформацією, однак на підставі наказу відповідача №219 о/с від 03.06.2010 року видано наказ №40 від 09.06.2010 року, яким ОСОБА_1 скасовано допуск та доступ до державної таємниці у зв’язку із звільненням з займаної посади.

Крім того, наказом відповідача від 27.05.2010 року №33 дск «Про надання допуску та доступу до інформації, що становить державну таємницю та скасування надбавки» позивачу скасовано з 01.06.2010 року надбавку у розмірі 15% до посадового окладу за роботу в умовах режимних обмежень у зв’язку з припиненням роботи з інформацією, що становить державну таємницю.

Позивач з таким не погоджується та вказав, що скасування надбавки призвело до невключення її до довідки, що надавалась органу Пенсійного фонду України для призначення пенсії, яку позивач отримує за посадою начальника факультету кримінальної міліції Львівського державного університету внутрішніх справ. Наведене й зумовило позивача звернутись до суду за судовим захистом.

Водночас, як зазначив позивач у заяві про поновлення строку, про порушення своїх прав, свобод та інтересів (наказ від 27.05.2010 року №33 дск) йому стало відомо в лютому 2018 року – після отримання архівного витягу із спірного наказу.

Проте суд не враховує зазначені доводи позивача, з огляду на наступне.

Відповідно до п.п.4.1, 4.2 розділу VI наказу Міністерства внутрішніх справ України від 31.12.2007 року №499 «Про впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ» (чинного на час виникнення спірних правовідносин), при переміщенні, переведенні, а також звільненні осіб рядового і начальницького складу фінансовий апарат (бухгалтерія) зобов'язаний задовольнити їх усіма належними видами грошового та дорожнього забезпечення і про виплачені суми зробити відповідні записи в грошовому атестаті, зразок якого наведено у додатку до цієї Інструкції. Грошовий атестат особам рядового і начальницького складу видається, зокрема: а) в усіх випадках переміщення з одного органу внутрішніх справ до іншого, у тому числі при направленні до вищих навчальних закладів МВС для навчання. У разі, якщо грошовий атестат з будь-яких причин при відбутті виданий не був, фінансовий апарат (бухгалтерія) зобов'язаний надіслати цей атестат за новим місцем служби вибулого протягом десяти днів.

Згідно п.4.8 цього ж наказу, у грошовому атестаті має бути підпис його власника, що підтверджує правильність записів за проведеними розрахунками.

Матеріалами справи підтверджено та й не заперечувалось позивачем у підготовчому засіданні, що 10.06.2010 року йому видано грошовий атестат №12. При цьому, суд встановив, що у такому була відсутня надбавка до посадового окладу за роботу в умовах режимних обмежень.

Разом з тим, 10.06.2010 року позивач, як того вимагає п.4.8 вищевказаного наказу, власноручно підписав графу «відомості, подані в атестаті, уважаю правильними».

Таким чином, 10.06.2010 року позивач дізнався про всі складові свого грошового забезпечення, в т.ч. і про відсутність спірної надбавки. Відповідно, саме з цього моменту слід обраховувати початок перебігу шестимісячного строку для звернення до адміністративного суду із заявленим позовом.

В той же час, з даною позовною заявою позивач звернувся до суду 04.06.2018 року, тобто після закінчення строку, установленого законом.

Крім того, суд звертає увагу, що в матеріалах справи наявні постанови Львівського окружного адміністративного суду від 10.05.2011 року у справі №2а-1824/11/1370 та від 25.04.2012 року у справі №2а-14337/11/1370, предметом позову яких, серед іншого, був вищезгаданий грошовий атестат позивача.

Вказане лише додатково підтверджує обізнаність позивача про наявність відповідного порушення.

Суд враховує, що обов'язковою умовою поновлення судом строків на звернення до адміністративного суду є існування поважної причини (певних обставин або обставини, за яких своєчасне здійснення процесуальної дії було неможливим або утрудненим) пропуску такого строку, факт якої має підтверджуватися належними та допустимими доказами.

Натомість, встановлені судом обставини свідчать про те, що позивач знав та мав можливість знати про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, в т.ч. вжити своєчасних заходів щодо їх захисту в межах установленого Кодексом адміністративного судочинства України строку звернення до адміністративного суду, але не скористався такою за відсутності поважних причин.

При цьому, юридична необізнаність позивача щодо норм пенсійного законодавства не може бути визнана поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Зважаючи на викладене, суд приходить висновку, що в контексті даної спірної ситуації, підстави, вказані позивачем у заяві про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, слід визнати неповажними.

Відповідно до п.8 ч.1 ст.240 Кодексу адміністративного судочинства України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо: з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

За таких обставин, враховуючи пропуск встановленого законом шестимісячного строку звернення до суду з цим позовом та відсутність обґрунтованого клопотання для визнання причин пропуску поважними, суд приходить висновку про наявність підстав для застосування процесуальних наслідків, передбачених п.8 ч.1 ст.240 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме – про залишення позову без розгляду.

Щодо судових витрат, то питання щодо їх розподілу суд не вирішує, оскільки позивач, відповідно до ст.5 Закону України «Про судовий збір», звільнений від сплати судового збору і такий ним не сплачувався.

Керуючись ст.ст.122, 123, 132, 240, 243, 248, 250, 256, 293-295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в :

у задоволенні заяви позивача про поновлення строку звернення до адміністративного суду з позовом – відмовити.

Клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду – задовольнити.

Позов ОСОБА_1 до Львівського державного університету внутрішніх справ про визнання протиправною бездіяльності, зобов’язання вчинити дії – залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п’ятнадцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Ланкевич А.З.

Оригінал повного тексту судового рішення складено в одному примірнику 26.12.2018 року.