
8.1
ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
Іменем України
26 грудня 2018 рокуСєвєродонецькСправа № 812/344/18
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Ірметова О.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області до Головного управління ДФС у Луганській області про скасування рішення про застосування штрафу за несплату (не перерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску,-
ВСТАНОВИВ:
До Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області до Головного управління ДФС у Луганській області про скасування рішення про застосування штрафу за несплату (не перерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, з такими позовними вимогами:
- визнати протиправним та скасувати рішення № 25926690/1221/1 від 24.11.2017 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, винесене виконуючим обов'язки начальника Головного управління ДФС у Луганській області Височиною О.А.
Позовну заяву обґрунтовано тим, що Відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Станично-Луганському районі Луганської області 24.11.2017 отримано рішення № 25926690/1221/1 від 24.11.2017 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, винесене виконуючим обов'язки начальника Головного управління ДФС у Луганській області Височиною О.А.
Відповідно до зазначеного Рішення до Відділення в Станично-Луганському районі застосовано штрафних санкцій та пені на суму 9955,90 грн.
Позивач вважає вищезазначене Рішення ГУ ДФС у Луганській області протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
На підставі викладеного позивач просив суд задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою суду від 12.02.2018 відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання на 05 березня 2018 року (а.с. 1-2).
05 березня 2018 року підготовче засідання відкладено до 28.03.2018 (а.с. 214).
Ухвалою суду від 28.03.2018 зупинено провадження у справі до набрання чинності рішенням Верховного Суду у зразковій справі № 812/292/18 (а.с. 220).
Ухвалою суду від 29 листопада 2018 року поновлено провадження у справі, призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 14 грудня 2018 року (а.с. 225).
Ухвалою суду 14 грудня 2018 року закрито підготовче провадження, призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 26 грудня 2018 року (а.с. 233).
28 лютого 2018 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (а.с. 105-107), в обгрунтування якого зазначено, що Відповідно до п. 9 - 4 частини другої розд. VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону N 2464 були внесені зміни, згідно з якими платники єдиного внеску, вказані у ст. 4 Закону N 2464, які перебувають на обліку в контролюючих органах, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України, де проводилася АТО, розпочата відповідно до Указу N 405, звільняються від виконання своїх обов'язків, передбачених частиною другою ст. 6 Закону N 2464, на період з 14 квітня 2014 року до закінчення АТО або військового чи надзвичайного стану. Умовою для такого звільнення (відстрочення) є заява у довільній формі, яка подається до фіскального органу за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення АТО та сертифікат Торгово-промислової палати України. Щодо посилань позивача на положення пункту 9-4 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" як на підставу звільнення від відповідальності вважав їх безпідставними з посиланням на те, що вказані положення втратили чинність через виключення аналогічної норми із Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції".
Відповідно до п.2 ч. 11 ст. 25 Закону № 2464 (в редакції, що діяла до 01.01.2015 року, та в редакції, що діє з 01.01.2015 року) за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску штраф у розмірі (10) 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.
Відповідно до рішення №25926690/1221/1 від 24.11.2017 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску відділу виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Станично-Луганському районі Луганської області нараховано штраф у розмірі 6787,66 грн, за період з 22.07.2014 до 04.12.2014, штраф у розмірі 211,60 грн. за період з 21.01.2015 до 22.01.2015 та пеню у розмірі 2956,64 грн.
Вищезазначене свідчить, що ГУ ДФС у Луганській області на підставі даних інтегрованої картки платника, правомірно сформовано рішення №25926690/1221/1 від 24.11.2017 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахуванпя) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску до відділу виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Станично-Луганському районі Луганської області.
На підставі викладеного відповідач просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог
Представник позивача у судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, розгляд справи просив проводити без його участі.
Представник відповідача у судове засідання прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, розгляд справи просив проводити без його участі.
Вислухавши думку сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази суд встановив таке.
Судом встановлено, що Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області є юридичною особою, та є платником єдиного внеску, позивач з червня 2014 року по січень 2015 року сплачував єдиний внесок, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями (а.с. 29-57).
Також, позивач подавав до органів доходів і зборів звітність про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з червня 2014 року по листопад 2014 року (а.с. 58-104).
Рішенням ГУ ДФС у Луганській області про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску № 25926690/1221/1 від 24.11.2017 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області застосовано штрафні санкції за несвоєчасну сплату єдиного внеску у розмірі 6787,66 грн за період з 22.07.2014 по 04.12.2014, у розмірі 211,60 грн за період з 21.01.2015 по 22.01.2015, та нараховано пеню у розмірі 2956,64 грн (а.с. 7, 109).
Спірним у даній справі є правомірність прийняття відповідачем № 25926690/1221/1 від 24.11.2017 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.
При вирішенні справи, суд виходить з наступного.
За вимогами ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи" від 04 липня 2013 року № 406-VІІ до Закону № 2464-VI та Податкового кодексу України внесено зміни, відповідно до яких право на адміністрування єдиного внеску, яке раніше було у органів Пенсійного фонду України, передано органам доходів і зборів.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".
Згідно з частиною другою статті 2 Закону № 2464-VI виключно цим Законом визначаються принципи збору та ведення обліку єдиного внеску, платники єдиного внеску, порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, розмір єдиного внеску, орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність, склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску
Відповідно до положень пункту 1 частини другої статті 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Порядок обчислення та строки сплати єдиного внеску передбачені статтею 9 Закону № 2464-VI. Частиною восьмою цієї статті передбачено, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.
Днем сплати єдиного внеску вважається: у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів (п. 1 ч. 10 ст. 9 № 2464).
Стаття 25 Закону № 2464-VІ регламентує заходи впливу та стягнення, і частиною першої цієї статті передбачено, що рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов'язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами.
Положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Відповідно до частини десятої статті 25 Закону № 2464-VІ на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.
Частиною одинадцятою цієї статті передбачено, що орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску штрафні санкції, зокрема за несвоєчасну сплату єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум (у редакції Закону до 01 січня 2015 року - 10 відсотків).
На час виникнення спірних правовідносин позивач перебував на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території проведення антитерористичної операції, а тому норми Закону № 2464 необхідно застосовувати з урахуванням норм Закону № 1669.
Закон України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" № 1669-VII від 02 вересня 2014 року (далі - Закон № 1669-VII), який набрав чинності з 15 жовтня 2014 року, визначає, серед іншого, тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції.
Підпунктом 8 пункту 4 статті 11 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1669-VII внесено зміни до Закону № 2464-VІ, а саме підпункт "б" розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" доповнено пунктом 9-3 (пункт 9-4 в редакції Закону з 13 березня 2015 року) такого змісту:
"9-4. Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.
Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.
Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.
Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу".
Таким чином, саме перебування платників єдиного внеску на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводилася антитерористична операція, є підставою для зупинення застосування до таких платників заходів впливу та стягнення і відповідальності за порушення Закону № 2464-VІ.
Зазначена норма проіснувала в Законі № 1669 з 15 вересня 2014 року до 1 січня 2016 року, внаслідок її виключення згідно із Законом України від 24 грудня 2015 року № 911-8, але в повній мірі збереглася в Законі № 2464.
Пункт 9-4 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України № 2464 (після внесення змін до Закону № 1669-VIIЗаконом України від 24 грудня 2015 року № 911-8) продовжує свою дію в часі.
Отже, позивач звільняється від відповідальності за несвоєчасну сплату єдиного внеску з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції за умови перебування його на обліку органу доходів і зборів, розташованому на території населеного пункту, де проводилася така операція.
Відповідно до ст. 1 Закону № 1669 період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.
Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 № 1079-р зупинено дію розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 № 1053 «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція».
Тобто, зазначене розпорядження Кабінету Міністрів України було чинним та не скасовувалось, дія якого лише була зупинена на відповідний час.
02 грудня 2015 року Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України». Зазначене розпорядження опубліковано 08 грудня 2015 року на єдиному веб-порталі органів виконавчої влади України Урядовий портал.
Пунктом 1 та 3 вказаного розпорядження, затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком та визнано такими, що втратили чинність: розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053 «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція»; розпорядження Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 року № 1079 «Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України» від 30 жовтня 2014 року №1053.
Вищевказаними розпорядженнями затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція з початку її проведення та на теперішній час.
Згідно з додатками до розпоряджень Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 № 1275-р та № 1053-р від 30.10.2014, до зазначених населених пунктів належить місто Сєвєродонецьк.
Отже, позивач є суб'єктом правовідносин, для врегулювання яких необхідно застосувати п. 9-4 розділу VIII Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".
Таким чином, відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені Законом України № 2464 за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску не застосовується.
Доводи відповідача стосовно обов'язкового звернення позивача до податкового органу з заявою щодо звільнення його від виконання своїх обов'язків згідно п. 9-4 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464 є безпідставними, оскільки приписи п. 9-4 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VI не ставлять факт звільнення платника від обов'язку зі сплати єдиного внеску у залежність від часу подання відповідної заяви, а прямо встановлює, що така заява подається у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення АТО.
Засвідчення факту настання форс-мажорних обставин, які призвели до несвоєчасної сплати єдиного внеску, така умова для звільнення від відповідальності також відсутня у нормі прямої дії пункту 9-4 розділу VIII Закону № 2464-VІ.
Перевага надається спеціальним нормам, що визначають звільнення позивача від відповідальності за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, без подання сертифікатів Торгово-промислової палати (пункт 9-4 Закону № 2464), а не Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", який щодо спірних відносин є загальними.
Таким чином, приймаючи спірне рішення, відповідач діяв всупереч вимогам Закону № 2464.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, рішення № 25926690/1221/1 сформовано 24.11.2017, з посиланням на статтю 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", яка визначає заходи впливу та стягнення.
Наявність заборони (в силу закону) щодо застосування відповідальності, штрафних та фінансових санкцій за невиконання обов'язків платника єдиного внеску у період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, унеможливлює складання відповідачем та направлення позивачу спірного рішення.
Суд зазначає, що термін "відповідальність" необхідно розуміти як встановлені законом та іншими нормативно-правовими актами санкції. Санкція - це заходи відповідальності, що застосовуються державою за порушення передбачених нормою права зобов'язань і вимог, а також з метою захисту інтересів суспільства і держави, прав і свобод людини та організацій (тобто юридичних осіб), правопорядку.
Частиною 1 статті 58 Конституції України визначено, що ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.
З огляду на дію зазначеної норми, судом встановлено, що позивач звільнявся від виконання обов'язків платника єдиного внеску, встановлених ч. 2 ст. 6 Закону № 2464, починаючи з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції.
Зазначена справа відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду від 30 березня 2018 року №812/292/18 (№Пз/9901/22/18) за результатами розгляду зразкової справи. Таким чином, з урахуванням ч. 3 ст. 291 КАС України суд враховує висновки Верховного Суду, викладені у рішенні від 30 березня 2018 року №812/292/18 (№ Пз/9901/22/18).
За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність визнання протиправним та скасування рішення Головного управління ДФС у Луганській області від 24.11.2017 № 25926690/1221/1 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне неперерахування) єдиного внеску за період з 22.07.2014 по 04.12.2014 та з 21.01.2015 по 22.01.2015.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд виходить з наступного.
При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у сумі 1762,00 грн (платіжне доручення № 194 від 01.02.2018) (а.с. 3).
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, судовий збір підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача.
Керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 19, 20, 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позов Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області до Головного управління ДФС у Луганській області про скасування рішення про застосування штрафу за несплату (не перерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, задовольнити у повному обсязі.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДФС у Луганській області від 24 листопада 2017 року № 25926690/1221/1 про застосування до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області штрафу у розмірі 6787,66 грн за період з 22.07.2014 по 04.12.2014, у розмірі 211,60 грн за період з 21.01.2015 по 22.01.2015, та пені в сумі 2956,64 грн за несплату (не перерахування) або несвоєчасну плату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Луганській області (код ЄДРПОУ 39591445, 93400, вул. Енергетиків, 72, м. Сєвєродонецьк, Луганська обл.) на користь Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області (93411, Луганська обл., місто Сєвєродонецьк, просп. Гвардійський, будинок 30, код ЄДРПОУ 41313100) судові витрати у розмірі 1762,00 грн (одну тисячу сімсот шістдесят дві грн. 00 коп).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.
Суддя О.В. Ірметова
Судове рішення № 78846751, Луганський окружний адміністративний суд було прийнято 26.12.2018. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти корисні дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити корисні дані.
Це рішення відноситься до справи № 812/344/18. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: