Рішення № 78845169, 28.11.2018, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

Запорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Лазаренка М.С.,

за участю секретаря судового засідання Новікової Д.А.,

за участю:

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 (69063, м. Запоріжжя, вул. Тургенєва, буд. 14)

до Запорізької об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області (69001, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 14)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИВ:

25 липня 2018 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_3 (далі – позивач) до Запорізької об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення – рішення від 30.06.2016 №4811-12.

Ухвалою суду від 30.07.2018 вищевказану позовну заяву залишено без руху. 08.08.2018 позивачем виконано вимоги ухвали суду.

Ухвалою суду від 13.08.2018 відкрито загальне позовне провадження по справі.

Ухвалою суду від 21.08.2018 відкладено підготовче судове засідання на 02.10.2018.

Ухвалою суду від 02.10.2018 продовжено строки підготовчого провадження та відкладено підготовче судове засіданні на 06.11.2018.

06.11.2018 протокольно ухвалено закінчити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду в той же день, оголошено перерву до 28.11.2018.

В обґрунтування позову позивач вказує, що податкове повідомлення рішення форми «Ф» від 30.06.2016 року №4811-12 винесено відповідачем з порушенням діючого законодавства та повинно бути скасовано у зв’язку з тим, що позивач не є орендарем земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: м.Запоріжжя, вул. Калініна, 92.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просить позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнає з підстав викладених у письмовому відзиві (вх. №30975 від 02.10.2018).

Стверджує, що податкові повідомлення-рішення відповідачем винесені відповідно до вимог чинного законодавства, позовні вимоги позивача є безпідставними та задоволенню не підлягають з наступних підстав. Відповідачем встановлено порушення позивачем норм Податкового кодексу України, а саме п.286.5 ст.286. Таким чином вважає спірне рішення таким, що прийнято правомірно, просить відмовити у задоволенні позову.

На підставі статті 243 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення (скорочене рішення) та оголошено про час виготовлення повного судового рішення.

Розглянувши та дослідивши надані документи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлені наступні обставини.

Земельна ділянка, на якій розташовано будівлю, є комунальною власністю і перебувала в користуванні у позивача на підставі Договору оренди землі від 12.01.2007.

Так, 12.01.2007 ОСОБА_3 (орендар) уклав з Запорізькою міською радою (орендодавцем) Договір оренди землі, а саме: земельної ділянки загальною площею 0,3790 га для розташування житлового будинку, яка знаходиться за адресою: м.Запоріжжя, бул. Калініна, 92 (а.с.22-27).

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 371003,10 грн. (в цінах 2006 року) (п.5 Договору оренди землі).

Відповідно до п.9 Договору оренди землі, орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та в розмірі 3710 грн. 03 коп. за календарний рік в цінах 2006 року.

Згідно п.8 Договору оренди землі строк його дії до 29.05.2013 року.

30.06.2016 ГУ ДФС у Запорізькій області винесено податкове повідомлення-рішення №4811-12, яким ОСОБА_3 визначено податкове зобов'язання за платежем орендна плата з фізичних осіб за 2016 рік в розмірі 95613,44 грн. (а.с.21).

Вважаючи прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення протиправним позивач звернувся до суду із даним позовом про його скасування.

Всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, дослідивши надані позивачем та відповідачем докази, суд приходить до наступних висновків.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів ч.2 ст.2 КАС України, відповідно до яких у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Згідно зі статтею 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним.

Згідно із ст. 269 Податкового кодексу платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

У статті 270 податкового кодексу зазначено, що об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні та земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Відповідно до п. 287.2 ст. 287 податкового кодексу облік фізичних осіб - платників податку і нарахування відповідних сум проводиться щороку до 1 травня.

Відповідно до п. 286.5 ст. 286 Податкового кодексу нарахування фізичними особам сум податку проводиться контролюючими органами, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному ст. 58 цього Кодексу.

Згідно із ст. 80 Земельного кодексу суб'єктами права власності на землю є громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності.

У ст.. 116 Земельного кодексу зазначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах ії повноважень, за результатами аукціону.

Відповідно до ст. 126 Земельного кодексу документи, що посвідчують право на земельну ділянку є:

право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом;

право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою;

право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі.

Громадянин ОСОБА_3 мав в користуванні земельну ділянку відповідно до договору оренди землі від 12.01.2007 року, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 09.02.2007 року за № 040726100100, загальною площею 0,3790 га, за адресою: м. Запоріжжя, вул.Калініна, 92.

Згідно п.8 Договору оренди землі строк його дії до 29.05.2013 року.

Відповідно до листа відповіді управління з питань земельних відносин Запорізької міської pади від 01.09.2014 року № 2542/02-03, яка надала копію витягу з технічної документації щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки площею 0,3790 га за адресою: м.Запоріжжя, вул. Калініна для розташування житлового будинку, що знаходиться у ОСОБА_4

Згідно листа від Запорізької міської ради від 12.06.2014 року № 07744/02-32/08, що ОСОБА_3 звернувся до управління з питань земельних відносин ЗМР щодо поновлення договору оренди землі (лист № 0-0652 від 22.07.2013 року).

Позивач вважає, що він не є користувачем земельної ділянки, оскільки Запорізька міська рада не надала відповіді на його заяву про подовження строку дії договору оренди землі, тому договір припинив свою дію.

Суд не може погодитися з таким твердження позивача у зв’язку з наступним.

ОСОБА_3 після закінчення троку договору оренди землі - 29.05.2013 року продовжував користуватися земельною ділянкою, на якій розташований житловий будинок, що належить йому на праві особистої приватної власності на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно.

Відповідно до наказу Міністерство доходів і зборів України від 16.01.2014 року за № 25 «Про затвердження узагальнюючої податкової консультації щодо орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності» - Якщо орендар проводжує користуватися земельною ділянкою після строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором (ст.33 Закону №161). Враховуючи норми чинного законодавства, якщо договір оренди земель державної та комунальної власності підлягає поновленню і платник продовжує користуватися такою земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди та не отримав письмового заперечення від орендодавця щодо використання земельної ділянки, то до поновлення у встановленому порядку договору оренди земельної ділянки такий платник буде сплачувати орендну плату відповідно до умов попереднього договору, але не нижче розміру, встановленого п.п. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 Кодексу.

Правові наслідки продовження користування майном після закінчення строку договору найму обумовлені ст.. 764 Цивільного кодексу України, відповідно до якої якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Тобто договір оренди був поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором оренди землі від 12.01.2007 року.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України № 2755-VI від 02.12.2010 (далі - ПК України).

За підпунктами 14.1.72 та 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК) земельним податком визнається обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів. Землекористувачами можуть бути юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Відповідно до п.6.1 ст.6 ПК України податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

Пунктом 16.1 ст.16 ПК України передбачено, що платник податків зобов'язаний, зокрема, сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

За визначенням пп.14.1.147 п.14.1 ст.14 ПК України плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Згідно пп.14.1.136 п.14.1 ст.14 ПК України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Платником орендної плати є орендар земельної ділянки, об'єктом оподаткування - земельна ділянка, надана в оренду.

Згідно з підпунктом 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 ПК об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Пунктом 288.1 ст.288 ПК України визначено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.

Згідно з пп.288.5.1 п.288.5 ст.288 ПК України, розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку, встановленого для відповідності категорії земельних ділянок на відповідній території.

Пунктом 288.7 ст.288 ПК України встановлено, що податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу.

За приписами п.285.1 ст.285 ПК України базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік.

Відповідно до п.285.2 ст.285 ПК України базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв'язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).

Відповідно до п.289.1 ст.289 ПК України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Відносини пов'язані орендою землі регулюються Земельним та Цивільним кодексами України, Законом України від 06.10.1998 №161 "Про оренду землі", іншими законами України та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди.

Статтею 21 Закону України "Про оренду землі" визначено, що розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Таким чином, законодавством України чітко визначено, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, Податковий кодекс України регулює лише строки внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, податковий період, порядок обчислення орендної плати та порядок її зарахування до бюджетів відповідно.

Статтею 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до частини 1 статті 6 Закону України "Про оренду землі" орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (стаття 14 Закону України "Про оренду землі").

Статтею 15 зазначеного Закону визначені істотні умови договору оренди, серед яких є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Як свідчать матеріали справи та не заперечується сторонами, в договорі оренди укладеному між позивачем та Запорізькою міською радою визначено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 371003,10 грн. (в цінах 2006 року) (п.5 Договору оренди землі) та орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та в розмірі 3710 грн. 03 коп. за календарний рік в цінах 2006 року (п.9 Договору оренди землі).

За приписами п.286.5 ст.286 ПК України нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки), які надсилають (вручають) платникові за місцем його реєстрації до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу.

Пп.54.3.3 п.54.3 ст.54 ПК України встановлено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Згідно витягу від 02.04.2014 року №18-8-05-5741/2-14 нормативна грошова оцінка складає 1780693,60 в цінах 2014 року.

У 2015 році нормативна грошова оцінка земель населених пунктів, яка проведена за вихідними даними станом на 01.04.1996р., та грошова оцінка сільськогосподарських угідь, яка проведена станом 01.07.1995р. підлягає індексації станом на 01.01.2011 на коефіцієнт 3,9968 який визначається виходячи з добутку коефіцієнтів індексації за 1996 рік - 1,703; за 1997 рік -1,059; за 1998 рік - 1,006; за 1999 рік – 1,127; за 2000 рік -1,182; за 2001 рік - 1,02; за 2005 рік- 1,035; за 2007 рік - 1,028; та за 2008 рік- 1,152; за 2009рік|- 1,059; за 2010 рік -1,0; за 2012- 1,0; за 2013 рік - 1,0; за 2014 - 1,249; за 2015 - 1,433. Нормативна грошова оцінка земель за 2002,2003,2004 та 2006 роки не індексувалась.

Таким чином нормативна грошова оцінка на 2016 рік складає 95613,44 гривень.

Індексація нормативної грошової оцінки земель передбачена пунктом 289.1 ст. 289 ПК України, відповідно до якого для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель (п. 289.2 ст. 289 ПК України). Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель.

Зміна індексації нормативної грошової оцінки є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати шляхом внесення відповідних змін до договорів оренди землі його учасниками.

Зазначене не тягне автоматичну зміну умов договорів щодо розміру орендної плати, а відтак і відповідного донарахування податковим органом суми податкового зобов'язання з орендної плати за 2016 рік за оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням.

Зазначена правова позиція підтверджується Постановою Верховного Суду від 20.06.2018 по справі № 813/3819/17.

При цьому, виходячи із принципу пріоритетності норм Податкового кодексу України над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у пункті 5.2 статті 5 Податкового кодексу України щодо відносин оподаткування, розмір орендної плати в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлений підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України розмір земельного податку, встановлений для відповідної категорії земельних ділянок на відповідній території.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до договору дарування житлового будинку від 26.07.2016 року ОСОБА_3 передав як дарунок у власність ОСОБА_5 п'ятиквартирний житловий будинок літ. А3-2, А4-2, загальною площею 1911,2 кв.м. житловою площею 404,9 кв.м., який розташований за адресою: м.Запоріжжя, вулиця Святоволодимирівська (попередня назва вул.. Калініна), буд.92, а ОСОБА_5 прийняв у власність вказаний житловий будинок. Вказаний житловий будинок розташований на земельній ділянці розміром 0,3790 га, якій присвоєно кадастровий номер 2310100000:03:019:0021. Відповідно до п.11 договору дарування житлового будинку від 26.07.2016 року право власності на відчужуваний житловий будинок у Обдаровуваного виникає з моменту прийняття дарунка та з моменту державної реєстрації права на нерухоме майно (ч.4 ст. 334 ЦК України)

У частинах першій та другій статті 120 Земельного кодексу України встановлено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Тобто, у позивача з моменту відчуження житлового будинку відповідно до договору дарування від 26.07.2016 року припинено право користування земельною ділянкою площею 0,3790 га, якій присвоєно кадастровий номер 2310100000:03:019:0021.

Виходячи з матеріалів справи, суд встановив, що безпідставним є нарахування податкового зобов'язання у розмірі 47806,72 грн. (95613,44 грн. - 47806,72 грн.), оскільки з 26.07.2016 року позивач перестав користуватися вищезазначеною земельною ділянкою, а відповідачем нараховано податок за весь 2016 рік, чим порушено права позивача .

Частиною 1 ст.77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 КАС України).

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині нарахування податкового зобов'язання у розмірі 47806,72 грн. та задовольняє адміністративний позов у цій частині. В іншій частині спірне податкове повідомлення-рішення винесено відповідачем правомірно.

За таких обставин, виходячи з меж позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

У відповідності до ч.3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 956,13 грн., що підтверджується платіжною квитанцією №42 від 25.07.2018 (а.с.3).

Таким чином, виходячи із суми задоволених позовних вимог, судовий збір у розмірі 478,07 грн. підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8-10, 14, 90, 139, 143, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_3 до Запорізької об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення – рішення від 30.06.2016 №4811-12, винесене Запорізькою об’єднаною державною податковою інспекцією Головного управління державної служби у Запорізькій області відносно ОСОБА_3, в частині нарахування податкового зобов’язання з орендної плати за землю у сумі 47806,72 грн. (сорок сім тисяч вісімсот шість гривень 72 копійки).

Стягнути на користь ОСОБА_3 судовий збір в розмірі 478,07 грн. (чотириста сімдесят вісім гривень 07 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізькій області.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення складено у повному обсязі 07.12.2018.

Суддя М.С. Лазаренко