Ухвала суду № 78844736, 26.12.2018, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ПРО ВІДМОВУ У ВІДКРИТТІ ПРОВАДЖЕННЯ В АДМІНІСТРАТИВНІЙ СПРАВІ

Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Сіпака А.В., розглянувши у м. Запоріжжі матеріали адміністративного позову

ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; РНОКПП НОМЕР_1)

до Новомиколаївської селищної ради Новомиколаївського району Запорізької області (Запорізька область, Новомиколаївський район, смт. Новомиколаївка, вул. Українська, буд. 34)

третя особа ОСОБА_2 (АДРЕСА_2)

про визнання дій відповідача протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (надалі - позивач) до Новомиколаївської селищної ради Новомиколаївського району Запорізької області (надалі - відповідач), третя особа ОСОБА_2, в якому позивач просить суд: 1) визнати протиправними дії Новомиколаївської селищної ради Новомиколаївського району Запорізької області щодо відмови в наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 1,0000 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Новомиколаївської селищної ради Новомиколаївського району Запорізької області в межах с. Острівське; 2) зобов'язати Новомиколаївську селищну раду Новомиколаївського району Запорізької області розглянути питання ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 1,0000 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Новомиколаївської селищної ради Новомиколаївського району Запорізької області в межах с. Острівське.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач, на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом серія НОМЕР_2, є власником житлового будинку АДРЕСА_3. Біля вказаного будинку знаходиться земельна ділянка орієнтовною площею 0,5000 га, яка була наділена її покійним батькам для ведення огородництва. Після успадкування будинку ОСОБА_1 стала землекористувачем вищевказаної земельної ділянки і по даний час користується нею. Раніше сплачувала земельний податок, однак після виходу на пенсію припинила його сплачувати.

У 2011 році, з метою оформлення законних прав на спірну земельну ділянку, звернулась із заявою до відповідача та рішенням сесії Новомиколаївської селищної ради Новомиколаївського району Запорізької області від 26 серпня 2011 року їй було надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку. У зв'язку із браком коштів позивач технічну документацію не виготовила.

У 2018 році ОСОБА_1 повторно звернулась до відповідача із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки та сусідньої земельної ділянки (одним масивом) площею 1,2000 га, однак своїм рішенням від 15.05.2018 відповідач відмовив, посилаючись на п. 3 ст. 123 ЗК України.

29 серпня 2018 року ОСОБА_1 знову звернулась до відповідача з клопотанням про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою на земельну ділянку площею вже 1,0000 га, однак рішенням сесії Новомиколаївської селищної ради Новомиколаївського району Запорізької області від 30.08.2018 позивачці було відмовлено, у зв'язку з тим, що дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення зазначеної земельної ділянки надано учаснику АТО. Тим же рішенням надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки на рахунок земель Новомиколаївської селищної ради у власність ОСОБА_2. Вважає, що при винесенні свого рішення відповідач порушив переважне право позивача, як землекористувача, на приватизацію земельної ділянки. Просить позов задовольнити.

Судом встановлено, що відповідно до Свідоцтва про право на спадщину за законом від 19.02.2000 ОСОБА_1 успадкувала після смерті своєї матері, окрім іншого майна, житловий будинок № АДРЕСА_3.

Відповідно до довідки від 06.07.2003 № 735, виданою Новомиколаївською селищною радою Новомиколаївського району Запорізької області, земельна ділянка в розмірі 0,50 га, що розташована в с. Острівське, 108 будинок належить ОСОБА_1, не приватизована.

До суду позивачем не надано правовстановлюючі документи на будинок і земельну ділянку.

Як зазначає позивач, після смерті матері вона продовжувала користуватися земельною ділянкою площею 0,5000 га та до виходу на пенсію сплачувати земельний податок.

ОСОБА_1 звернулася до Новомиколаївської селищної ради із заявою про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельні ділянки площею 0,50 га.

Новомиколаївська селищна рада рішенням від 26 серпня 2011 року № 23 ОСОБА_1 надала дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку за рахунок земель житлової забудови Новомиколаївської селищної ради в розмірі 0,50 га в с. Острівське, будинок АДРЕСА_3 Новомиколаївського району Запорізької області, з них 0,25 га (в тому числі 0,25 га під будівлями та дворами) для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, 0,25 га (в тому числі 0,25 га ріллі) для ведення особистого селянського господарства.

Як зазначає позивач технічна документація не була виготовлена у зв'язку з браком коштів.

19.04.2018 позивачкою було повторно подано заяву про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 1,200 га, що знаходиться в с. Острівське біля будинків АДРЕСА_3, АДРЕСА_4 для ведення особистого селянського господарства, однак рішенням двадцять дев'ятої сесії сьомого скликання Новомиколаївської селищної ради Новомиколаївського району Запорізької області від 15.06.2018 № 07 ОСОБА_1 було відмовлено відповідно до п. 3 ст. 123 Земельного кодексу України.

20.08.2018 позивачкою до Новомиколаївської селищної ради Новомиколаївського району Запорізької області було подано клопотання про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 1,0000 га, яка розташована на території Новомиколаївської селищної ради Новомиколаївського району Запорізької області в АДРЕСА_3, АДРЕСА_4 із земель комунальної власності.

Рішенням тридцять першої сесії сьомого скликання Новомиколаївської селищної ради Новомиколаївського району Запорізької області від 30.08.2018 № 11 ОСОБА_1 в дозволі на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за рахунок земель комунальної власності для ведення особистого селянського господарства межах с. Острівське Новомиколаївського району Запорізької області було відмовлено, у зв'язку з тим, що дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення вказаної у доданій схемі розташування земельної ділянки надано учаснику АТО і цим же рішенням відповідача надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за рахунок земель Новомиколаївської селищної ради у власність ОСОБА_2 в розмірі 1,0000 га, для ведення особистого селянського господарства, біля будинків АДРЕСА_3, АДРЕСА_4 Новомиколаївського району Запорізької області.

Частиною першою статті 19 ЦПК України установлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Разом з тим відповідно до пункту 1 частини першої та частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України(далі - КАС України) юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження. Зокрема, юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; спорах між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом; спорах щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму; спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації; спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності; спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов'язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб; спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб; спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони" , за винятком спорів, пов'язаних із укладенням договору з переможцем переговорної процедури закупівлі, а також зміною, розірванням і виконанням договорів про закупівлю; спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень"; спорах щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років" .

З аналізу наведених процесуальних норм убачається, що до адміністративної юрисдикції відноситься справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один з його учасників - суб'єкт владних повноважень здійснює владні управлінські функції, в цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.

Натомість визначальні ознаки приватноправових відносин - юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу суб'єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням наявного приватного права (як правило, майнового) певного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб'єкта владних повноважень.

При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

За змістом положень статті 122 ЗК України вирішення питань щодо передачі земельних ділянок у власність або в користування із земель державної чи комунальної власності належить до компетенції відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Зокрема, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або в користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до частини третьої статті 116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі:

а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян;

б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;

в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Оскаржуючи протиправні дії селищної ради щодо відмови в наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 1,0000 га, яке викладено у формі рішення, на підставі якого ОСОБА_1 може отримати у приватну власність земельну ділянку, позивач обґрунтувала свій позов наявністю спору про право з двох підстав, а саме - у зв'язку з фактичним узаконенням права користування земельною ділянкою, яка була наділена ще її покійним батькам для ведення огородництва, за яку вона сплачувала земельний податок та яка розташована біля будинку АДРЕСА_3 в с. Острівське, який належного їй на праві власності на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом від 19.02.2000, та у зв'язку з порушенням її переважного права, як землекористувача, на приватизацію земельної цієї ділянки.

Аналіз змісту статті 19 ЦПК України та статті 19 КАС України у сукупності дає підстави для висновку, що при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і цивільних справ у кожній конкретній справі недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб'єктного складу спірних правовідносин (участь у них суб'єкта владних повноважень). Визначальною ознакою для правильного вирішення такого питання є характер правовідносин, із яких виник спір.

Оспорювання дій, які викладені у формі рішення, органу місцевого самоврядування як суб'єкта владних повноважень поглинається спором про речове, приватне право, яке як могло належати особі до звернення до органу місцевого самоврядування, так і виникнути в результаті реалізації рішення органу місцевого самоврядування, але захист якого відбувається у порядку цивільного судочинства (стаття 19 ЦПК України) у спосіб, характерний для приватноправових відносин.

Отже, розгляду адміністративними судами підлягають спори, що мають в основі публічно-правовий характер, тобто випливають із владно-розпорядчих функцій або виконавчо-розпорядчої діяльності публічних органів. Якщо в результаті прийняття рішення особа набуває або позбувається речового права на земельну ділянку, то спір стосується приватноправових відносин і підлягає розгляду в порядку цивільного чи господарського судочинства залежно від суб'єктного складу сторін спору.

У справі, яка розглядається, позивачка обґрунтовувала позов про визнання дій протиправними, які викладені у формі рішення, органу місцевого самоврядування наявністю в неї існуючого речового права на спірну земельну ділянку. Оскільки орган місцевого самоврядування надав ОСОБА_2 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, імовірним та/або можливим власником якої вважає себе позивачка, то у цьому випадку обраний ОСОБА_1 спосіб захисту приватного права є запобіганням вчиненню дій, що порушують права та створюють небезпеку порушення цивільних прав. І саме від встановлення обставин, з якими позивачка пов'язує виникнення в неї речового права на спірну земельну ділянку, залежить правильне вирішення спору.

Виходячи з наведених вище норм процесуальних законів можна зробити висновок, що здійснення захисту такого цивільного права, як і встановлення його існування, не віднесено до компетенції адміністративного суду.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі «Zand v. Austria» вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з &?н;…&?к; питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів &?д;…&?т;». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Таким чином, беручи до уваги те, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі і обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін, суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні частини першої статті 6 Конвенції.

З огляду на положення зазначених норм права суддя дійшов висновку, що спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Згідно з п.1 ч.1 ст.170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Про відмову у відкритті провадження у справі суддя постановляє ухвалу не пізніше п'яти днів з дня надходження позовної заяви (ч.2 ст.170 КАС України).

Позивач звернулася до адміністративного суду з вимогами, які мають розглядатись за правилами, встановленими Цивільним процесуальним кодексом України в Новомиколаївському районному суді Запорізької області.

За вказаних обставин суд дійшов висновку, що дана позовна заява не належить розгляду в порядку адміністративного судочинства, а отже у відкритті провадження у справі має бути відмовлено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.170, 241-243, 248 КАС України, суддя,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті провадження у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; РНОКПП НОМЕР_1) до Новомиколаївської селищної ради Новомиколаївського району Запорізької області (Запорізька область, Новомиколаївський район, смт. Новомиколаївка, вул. Українська, буд. 34), третя особа ОСОБА_2 (АДРЕСА_2) про визнання дій відповідача протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.

Роз'яснити позивачу про розгляд позову за правилами, встановленими Цивільним процесуальним кодексом України, у Новомиколаївському районному суді Запорізької області.

Ухвала набирає законної сили у строк та порядок визначений ст.256 КАС України.

Ухвала оскаржується у строк та порядок встановлений ст.ст.294, 295 КАС України.

Суддя А.В. Сіпака