Ухвала суду № 78844575, 27.12.2018, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

27 грудня 2018 року м. Житомир

справа № 240/6130/18

категорія 5.1.2

Суддя Житомирського окружного адміністративного суду Горовенко А.В., перевіривши виконання вимог законодавства при поданні позовної заяви заступника керівника Житомирської місцевої прокуратури в інтерерсах держави в особі управління Держпраці у Житомирській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про застосування заходів реагування, -

встановив:

Заступник керівника Житомирської місцевої прокуратури звернувся до суду із вказаним позовом в інтересах держави в особі управління Держпраці у Житомирській області, в якій просить:

- застосувати заходи реагування у сфері державного нагляду до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 шляхом зобов"язання фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 негайно зупинити експлуатацію АГЗП (автомобільний газозаправний пункт) по вул.Чуднівській, буд.104, м.Житомир до усунення порушень, зазначених в акті перевірки від 28.02.2018 №216/09-0012.

Перевіряючи адміністративний позов на його відповідність вимогам статті 160,161 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку, що дана позовна заява не відповідає положенням вказаних статтей з наступних підстав.

Згідно з ч.7 ст. 160 КАС України у разі пред'явлення позову особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, в заяві повинні бути зазначені підстави такого звернення.

Частиною 4 статті 53 КАС України передбачено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу.

Відповідно до ч.3 ст.23 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 № 1697-VII прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Таким чином, прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:

1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

2) у разі відсутності такого органу.

"Нездійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Суд звертає увагу, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Як свідчать матеріали даної позовної заяви, приводом для звернення прокурора до суду стало отримання від управління Держпраці у Житомирській області результатів перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 в частині дотримання вимог законодавства з охорони праці та промислової безпеки під час спорудження, монтажу, наладки та експлуатації автомобільного газозаправного пункту по вул.Чуднівська, буд.104, м.Житомир, внаслідок якої зафіксовано порушення, які створюють загрозу життю працівників підприємства відповідача.

При цьому прокурор у позові вказує, що відповідно до ст.3 Конституції України людина, її життя і здоров"я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов"язком держави.

Також зазначає, що управління Держпраці у Житомирській області не звернулась до суду із позовом про застосування заходів реагування щодо зупинення експлуатації відповідачем автомобільного газозаправного пункту, в порушення вимог Закону України "Про охорону праці", чим ставить під загрозу життя та здоров"я людей, можливе настання нещасного випадку та інших тяжких наслідків.

Водночас прокурором у позові не зазначено причин, які перешкоджають управлінню Держпраці у Житомирській області самостійно звернутися до суду з позовом про застосування заходів реагування для реалізації законодавчо встановленого за ним обов"язку здійснювати заходи державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, тим самим перешкоджати створенню загрози життю та здоров"ю людини, що також збігаються з інтересами держави.

Відтак, прокурор не підтвердив підстав свого свернення до суду з даним позовом.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 в справі № 806/1000/17.

З огляду на викладене, прокурору слід обґрунтувати підстави звернення до суду з даним позовом та необхідність захисту інтересів держави, з урахуванням викладених висновків суду, у відповідності до ч.4 ст.53 КАС України.

Згідно ч.4 ст.53 КАС України невиконання вимог даної норми має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу.

Окрім того, згідно з абзацом частини 2 статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду суб’єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб’єкту владних повноважень право на пред’явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб’єкта владних повноважень

Частиною 6 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Як свідчить зміст позовної заяви та додані до неї документи, прокурор просить застосувати заходи реагування до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 в результаті виявлених порушень зазначених у акті перевірки від 28.02.2018 №216/09-0012.

Відповідно до копії листа від 16.08.2018 №3559 управління Держпраці у Житомирській області надіслало до Житомирської місцевої прокуратури копії матеріалів, отриманих за результатами позапланової перевірки, фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 в період з 27.02.2018 по 28.02.2018. Вказаний лист отримано Житомирською місцевою прокуратурою 17.08.2018, відповідно до штампу вхідної кореспонденції.

З огляду на викладене, суд дійшов до висновку, що Житомирська місцева прокуратура дізналася про результати перевірки 17.08.2018, а до суду в інтересах держави заступник керівника Житомирської місцевої прокуратури звернувся лише 22.12.2018, тобто з пропуском тримісячного строку, встановленого процесуальним законом для звернення до суду.

Заява про поновлення пропущеного строку звернення до суду та докази поважності причин його пропуску до суду не подавалися.

Частинами першою та другою статті 169 КАС України, визначено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

З урахуванням викладеного, позовну заяву слід залишити без руху із встановленням позивачу строку для усунення її недоліків, шляхом подання до суду:

- позовної заяви (її копій відповідно до кількості учасників справи) з обґрунтуванням підстав для звернення до суду із даним позовом;

- заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду та доказів поважності причин його пропуску.

Керуючись статтями 160, 161, 169, 243, 248, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, Житомирський окружний адміністративний суд,-

ухвалив:

1. Позовну заяву заступника керівника Житомирської місцевої прокуратури в інтерерсах держави в особі управління Держпраці у Житомирській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про застосування заходів реагування, - залишити без руху.

2. Встановити заступнику керівника Житомирської місцевої прокуратури строк для усунення зазначених недоліків позовної заяви - 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

3. Роз’яснити заступнику керівника Житомирської місцевої прокуратури, що у випадку невиконання вимог ухвали у встановлений судом строк позовну заяву буде повернено.

4. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя А.В. Горовенко