Рішення № 78844412, 18.12.2018, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді - Калинич Я. М.

при секретарі судового засідання - Попович М.М.

за участю:

представник позивача: ОСОБА_1,

представник відповідача: Далекорей С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання неправомірною бездіяльності та зобов'язання вчинити певну дію, -

ВСТАНОВИВ:

У відповідності до ч.3 ст.243 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 18 грудня 2018 року проголошено вступну та резолютивну частини Рішення. Рішення в повному обсязі складено 28 грудня 2018 року.

ОСОБА_3 (далі - позивач, ОСОБА_3.) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Закарпатській області), в якому просить суд: 1. Визнати неправомірною бездіяльність ГУ ПФУ в Закарпатській області щодо незарахування ОСОБА_3 стажу роботи в колгоспі «Путь Ильича» за період з 03.05.1989 року по 26.10.1990 року. 2. Зобов'язати ГУ ПФУ в Закарпатській області зарахувати до трудового стажу при нарахуванні пенсії ОСОБА_3 період роботи в колгоспі «Путь Ильича» за період з 03.05.1989 року по 26.10.1990 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що засіданням комісії для розгляду питань пов'язаних з призначенням (перерахунком) пенсій ГУ ПФУ в Закарпатській області від 07.03.2018 року за № 12 встановлено, що страховий стаж позивача складає 26 років 02 місяці. Однак, на переконання позивача, пенсійним фондом, не врахований трудовий стаж в колгоспі «Путь Ильича», в якому останній безперервно працював з 03.05.1989 року по 26.10.1990 року. Згідно трудової книжки, позивач був прийнятий на роботу на посаду слюсаря у колгосп «Путь Ильича» та звільнений, що підтверджується відповідними записами завіреними печаткою та підписом. Позивач, посилаючись на ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», вважає бездіяльність відповідача щодо не зарахування йому стажу роботи в колгоспі неправомірною та просить зарахувати період з 03.05.1989 року по 26.10.1990 року до трудового стажу при нарахуванні пенсії.

В судовому засіданні представник позивача позовом підтримала та просила такий задовольнити повністю з підстав, викладених у позовній заяві та поданій відповіді на відзив.

Від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідного до якого проти позову заперечує та просить суд відмовити у його задоволенні у зв'язку з тим, що листом головного управління від 22.12.2017 року за вих. №16077/03.01 було повідомлено позивача про те, що для врахування періоду роботи в колгоспі необхідно надати довідку про фактично відпрацьовані трудодні. Жодних підтверджуючих документів не було подано до головного управління, як і не додано до адміністративного позову.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечила проти позову з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву та поданих додаткових пояснень.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, оглянувши письмові докази, які були надані, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з копії трудової книжки ОСОБА_3 03.05.1989 року останній наказом №3 від 04.05.1989 року був прийнятий в колгосп «Путь Ильича» на посаду слюсаря. 26.10.1990 року наказом №10 від 24.10.1990 року, позивач був звільнений з колгоспу у зв'язку з навчанням (а.с.10, на звороті).

Так, наказом ГУНП в Закарпатській області від 10.11.2017 року за №232о/с позивача було звільнено зі служби в поліції (а.с.12).

Головним управлінням національної поліції України було скеровано до ГУ ПФУ в Закарпатській області подання від 24.11.2017 року за №164 про призначення пенсії ОСОБА_3 (а.с.21). Відповідно до такого подання вбачається, що станом на день звільнення - 10.11.2017 року, стаж служби позивача в поліції 18 років 03 місяці 25 днів, а загальний трудовий стаж - 26 років 02 місяці 04 дні.

Вищезазначеним поданням зазначено перелік документів для призначення пенсії, які додавалися, а саме: заява, копія паспорту, копія трудової книжки, довідка з місця проживання, грошовий атестат, довідка про ДВГЗ, ідентифікаційний код, реквізити банку, свідоцтво про шлюб, свідоцтво про народження, довідка з соц. Захисту, довідка про навчання, копія диплому, архівна довідка з ДВНЗ, копія переліку прослуханих дисциплін, копія тимчасового посвідчення.

Розглянувши подані до головного управління документи, ГУ ПФУ в Закарпатській області було встановлено, що у трудової книжці колгоспника ОСОБА_3, не зроблені записи, які відображають відомості про трудову участь колгоспника, не зазначено встановлений річний мінімум трудової участі, а також про його виконання.

Листом головного управління від 22.12.2017 року за вих. №16077/03.01 було повідомлено заявника, що для врахування періоду роботи в колгоспі необхідно надати довідку про фактично відпрацьовані трудодні.

07 березня 2018 року на засіданні комісії для розгляду питань, пов'язаних з визначенням (перерахунком) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, було розглянуто питання про призначення пенсії за вислугу років гр. ОСОБА_3

Комісією було встановлено, що згідно подання ГУНП України в Закарпатській області про призначення пенсії страховий стаж ОСОБА_3 складає 26 років 02 місяці, із них 18 років 03 місяці складає військова служба. Згідно п. б ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» пенсія за вислугу років призначається, особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, «значеним у пунктах «б»-«д» статті 1-2 цього Закону, в разі досягнення ними на день звільнення зі служби 45-річного віку, крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону, за наявності у них страхового стажу 25 років і більше, з них не менше ніж 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба. Відповідно до ст. 56 Законом України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-ХІІ від 05.11.1991 року, при обчисленій стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю. Оскільки, для підтвердження стажу роботи в колгоспі за період з 03.05.1989 року по 26.10.1990 року, відсутня довідка або запис у трудовій книжці про фактично відпрацьовані трудодні даний період не може бути зарахований до загального страхового стажу. Наявний загальний страховий стаж складає 23 роки 09 місяців. А тому, оскільки підтвердженого на даний час страхового стажу недостатньо для призначення пенсії згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» - відмовлено в призначенні пенсії гр. ОСОБА_3 та рекомендовано надати необхідні документи, що підтверджують стаж роботи в колгоспі за період з 03.05.1989 року по 26.10.1990 року.

Не погоджуючись з такою відмовою позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Згідно п. 1 ст. 1 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (надалі Закон № 1788) громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до ст. 2 Закону № 1788 існують такі види державних пенсій, трудових пенсій: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.

Статтею 7 Закону № 1788 визначено, що звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію.

Відповідно до п.п. 1 - 3 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2014 №280 Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, що реалізує державну політику з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню.

Основними завданнями Пенсійного фонду України є: реалізація державної політики з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; внесення пропозицій Міністрові соціальної політики щодо забезпечення формування державної політики із зазначених питань; виконання інших завдань, визначених законом.

Відповідно до ст.58 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» Пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов'язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені цим Законом і статутом Пенсійного фонду.

Статтею 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що страховий стаж - період (строк) протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Пунктом 1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби», та деяких інших осіб затвердженого постановою Пенсійного фонду України від 30.01.2007 року №3-1 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.02.2007 року за №135/13402 встановлено, що заяви про призначення пенсії за вислугу років та по інвалідності особам, звільненим зі служби, які мають право на пенсію згідно із Законом, та особам, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до міжнародних договорів у галузі пенсійного забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, подаються цими особами до головних управлінь Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - органи, що призначають пенсії) через уповноважені структурні підрозділи Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства надзвичайних ситуацій України, Міністерства інфраструктури України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державної прикордонної служби України, Державної податкової служби України, Державної пенітенціарної служби України, Державної інспекції техногенної безпеки України (далі - міністерства та інші органи).

Відповідно до правових положень Порядку № 3-1, на уповноважені структурні підрозділи міністерств та відповідних служб покладено функції щодо підготовки та подання до органів, що призначають пенсії, необхідних для призначення пенсії документів.

Разом з тим, пунктами 12 і 13 Порядку № 3-1 передбачено, що уповноважений структурний підрозділ у 10-денний термін з дня одержання заяви про призначення пенсії оформляє всі необхідні документи і своє подання про призначення пенсії (додаток 2), ознайомлює з ним особу, якій оформлюється пенсія, і направляє до органу, що призначає пенсії за місцем проживання особи.

Уповноважений структурний підрозділ надає допомогу особі в одержанні відсутніх на момент подання заяви документів для призначення пенсії.

У разі, якщо підготовлені не всі необхідні для призначення пенсії документи, подаються наявні документи, а документи, яких не вистачає, подаються додатково в строки, визначені пунктом 6 цього Порядку.

Копії документів, необхідних для призначення пенсії, що подаються уповноваженими структурними підрозділами до органів, що призначають пенсії, мають бути завірені цими уповноваженими структурними підрозділами в установленому порядку

Копії документів, необхідних для призначення пенсії, що подаються безпосередньо заявниками до органів, що призначають пенсії, завіряються органами, що призначають пенсії.

При прийманні документів для призначення пенсії орган, що призначає пенсії: перевіряє правильність оформлення заяви й подання про призначення пенсії, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; здійснює попередню перевірку змісту і належного оформлення представлених документів; перевіряє правильність копій відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розходження.

Орган, що призначає пенсії, має право вимагати від міністерств та інших органів, заявників дооформлення поданих документів, а також подання додаткових документів та перевіряти в необхідних випадках обґрунтованість їх видачі.

Не пізніше 10 днів після надходження заяви з необхідними для призначення, переведення з одного виду пенсії на інший та відновлення раніше призначеної пенсії документами орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, переведення з одного виду пенсії на інший та відновлення раніше призначеної пенсії або про відмову в призначенні, переведенні з одного виду пенсії на інший та відновленні раніше призначеної пенсії.

Рішення щодо призначення, переведення з одного виду пенсії на інший та відновлення раніше призначеної пенсії оформляється розпорядженням органу, що призначає пенсії (п. 16-18 Порядку № 3-1).

Частиною третьою статті 44 Закону №1058 передбачено, що органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

Відповідно до статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру тривалості роботи і перерв. Під час обчислення стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.

Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» основним документом, що підтверджує стаж роботи, трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання а також архівними установами.

Відповідно до Постанови Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 №310 про трудові книжки колгоспників, основним документом про трудову діяльність членів колгоспу є трудова книжка колгоспника, в яку, зокрема, заносяться відомості про трудову участь колгоспника в громадському господарстві: дата прийняття в колгосп, встановлений річний мінімум трудової участі, його фактичне виконання. Якщо колгоспник не виробив встановлений мінімум трудової участі в громадському господарстві з причин, визнаних правлінням колгоспу чи загальними зборами колгоспників поважними, адміністрація колгоспу має внести відповідні записи до трудової книжки.

Якщо питання зарахування до стажу певного року роботи, в якому не вироблено мінімуму трудоднів з поважних причин не розглядалося правлінням колгоспу або загальними зборами колгоспників, воно може бути розглянуто правонаступником.

Період роботи з 03.05.1989 року по 26.10.1990 року в колгоспі «Путь Ильича» до загального трудового стажу позивачу не зараховано оскільки, відсутня довідка або запис у трудовій книжці про фактично відпрацьовані трудодні.

В ході судового розгляду, позивачем було надіслано запит до адміністрації архівного відділу Палкінського району Псковської області Російської Федерації про надання інформації, чи надходили для зберігання в архів документи, які підтверджують кількість відпрацьованих ним трудоднів у колгоспі «Путь Ильича» за період роботи 1989-1990 роки (а.с.56).

На вищевказаний запит архівним відділом Палкінського району Псковської області Російської Федерації було надано відповідь (архівна довідка), відповідно до якої повідомляє, що підтвердити стаж ОСОБА_3 в колгоспі «Путь Ильича» за 1989-1990 роки неможливо, оскільки особових рахунках колгоспу за 1989-1990 роки ОСОБА_3 не значиться. В протоколах засідань членів правління колгоспу за 1989-1990 роки інформації про роботу (прийняття та звільнення) ОСОБА_3 немає. Інших документів, які б підтвердили стаж роботи (відомості про видачу заробітної плати, наряди на виконання робіт, табелі обліку робочого часу, картки ф. Т-2, договори) на зберігання в архів не надходили (а.с.65).

Згідно із пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядку №637) у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Отже, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а уточнюючі довідки підприємств необхідні в разі відсутності відповідних відомостей у трудовій книжці.

Судом встановлено, що в трудовій книжці позивача відсутні дані про фактично відпрацьовані трудодні в колгоспі за період з 03.05.1989 року по 26.10.1990 року, в архівній довідці, виданої архівним відділом Палкінського району Псковської області Російської Федерації, чітко зазначено, що серед документації колгоспу «Путь Ильича» ОСОБА_3 не значиться. Також, суд скептично оцінює записи в трудовій книжці позивача, оскільки позивача прийнято в колгосп на роботу наказом №3 від 04.05.1989 року з 03.05.1989 року, трудова книжка заповнена також 03.05.1989 року тобто заднім числом. Також, згідно з трудової книжки вбачається, що позивача прийнято на роботу на посаду слюсаря, однак трудова книжка заповнена як на водія.

Таким чином, за наявними документами загальний страховий стаж становить 23 роки 09 місяці, що є недостатнім для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Частиною першою статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до частини першої статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень довів правомірність своєї поведінки у спірних правовідносинах. В ході судового розгляду справи, не знайшли свого підтвердження обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо неправомірності дій відповідача, що полягають в незарахуванні кількості днів до загального стажу, а тому суд дійшов висновку, що відповідач діяв правомірно.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на встановлені обставини справи та наведені норми закону, якими регулюються спірні відносини, суд дійшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог позивача та відсутність підстав для задоволення позову.

У зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог судові витрати, понесені позивачем, відшкодуванню не підлягають відповідно до положень статті 139 КАС України.

Керуючись ст. ст. 5, 9, 19, 77, 139, 243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання неправомірною бездіяльності та зобов'язання вчинити певну дію - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (з урахуванням особливостей, що встановлені пп. 15.5 п. 15 Розділу VII КАС України).