Рішення № 78843529, 17.12.2018, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2018 року Справа № 160/7369/18 Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Неклеса О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_2 управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому, з урахуванням уточнень прийнятих судом, просить:

- визнати протиправними дії ОСОБА_2 управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та скасувати рішення ОСОБА_2 управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо припинення з 01 лютого 2017 року виплати призначеної пенсії за віком ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1;

- зобовязати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області відновити виплату ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, призначеної за віком пенсії, урахуванням заборгованості, що виникла з 01 лютого 2017 року, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок, відкритий в АТ «Ощадбанк»;

- допустити негайне виконання рішення суду в частині виплати пенсії у межах стягнення за один місяць, відповідно до п.1 ч.1 ст.371 КАС України.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що вона належить до категорії внутрішньо переміщених осіб, як особа, що перемістилась з тимчасово окупованої території, у звязку з чим звернулась до відповідача із заявою про виплату пенсії. З лютого 2017 року виплату пенсії їй було припинено та станом на 22 жовтня 2018 року заборгованість не виплачено, у звязку з встановленням відсутності за фактичним місцем проживання, з урахуванням акту обстеження від 24.02.2017 року. Зауважила, що жодним Законом не встановлено обмежень права на отримання пенсійних виплат осіб, які проживають на території, яка не контролюється органами державної влади. Вважає, що відповідач не приймаючи рішення відповідно до ч.1 ст.49 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», 01 лютого 2017 року зупинив виплату її пенсії, що є підставою для задоволення позовних вимог.

Адміністративний позов не відповідав вимогамст.161 КАС України, тому ухвалою суду від 05.10.2018 року був залишений без руху, з наданням строку для усунення недоліків. На виконання ухвали суду позивач виправив вказані недоліки, згідно уточненої позовної заяви від 29.10.2018 р. вх.№51551/18.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2018 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

16.11.2018 р. на адресу суду від ОСОБА_2 управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач не визнає адміністративний позов та вважає його таким, що не підлягає задоволенню, з огляду на наступне. Для осіб, які переїхали на територію, підконтрольну українській владі та зареєструвались, як внутрішньо переміщені особи, застосовується особливий порядок відновлення соціальних виплат, зокрема пенсій, який проводиться згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 року №365. Комісією з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам виконкому Соборної районної у місті ОСОБА_3, протоколом №7 від 03.03.2017 року позивачу було відмовлено у призначенні (відновленні) пенсії у звязку з відсутністю за фактичним місцем проживання, з урахуванням акту обстеження, відповідно до п.13 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 року №365. Зауважив, що поновлення виплати пенсії буде здійснено після особистого звернення позивача з паспортом та відповідним пакетом документі для написання заяви встановленого зразка у зручний для позивача спосіб за місцем отримання пенсії. Питання щодо поновлення виплати пенсії позивачу можливий на підставі винесеного рішення комісії з питань призначення державних соціальних виплат Дніпропетровської облдержадміністрації. Враховуючи викладене, відповідач вважає, що для здійснення виплати пенсії позивачу, як внутрішньо переміщеній особі, починаючи з 01.02.2017 року немає законних підстав.

Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, зясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні, суд прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі, з огляду на наступне.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, є пенсіонером за віком, що підтверджується копією пенсійного посвідчення №137210.

Відповідно до довідки від 11.11.2017 року №1201680959 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, фактичним місцем проживанням позивача є: 49044, АДРЕСА_1.

ОСОБА_1 на момент звернення до суду перебуває на обліку в ОСОБА_2 управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за віком.

З лютого2017 року відповідачем було припинено виплату пенсії ОСОБА_1.

Позивач звернулась до ОСОБА_4 відділу обслуговування громадян (сервісний центр) Управління обслуговування громадян ОСОБА_2 управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою від 26.07.2018 року, в якій просила повідомити розмір та причину затримки виплати пенсії та сформованої заборгованості, а також виплатити пенсії та сформовану заборгованість.

ОСОБА_4 відділу обслуговування громадян (сервісний центр) Управління обслуговування громадян ОСОБА_2 управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 08.08.2018 року №Б 12696-18 позивача було повідомлено, щоКомісією з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам виконкому Соборної районної у місті ОСОБА_3, протоколом №7 від 03.03.2017 року позивачу було відмовлено у призначенні (відновленні) пенсії у звязку з відсутністю за фактичним місцем проживання, з урахуванням акту обстеження, відповідно до п.13 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 року №365. Зазначив, що поновлення виплати пенсії буде здійснено після особистого звернення позивача з паспортом та відповідним пакетом документів для написання заяви встановленого зразка у зручний для позивача спосіб за місцем отримання пенсії.

Вважаючи протиправними дії ОСОБА_2 управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та рішення щодо припинення виплати їй пенсії з лютого 2017 року, позивач звернулась до суду з цим адміністративним позовом.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другоїстатті 19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Згідно із частиною першоюстатті 46 Конституції Українигромадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03 травня 1996 року, ратифікованаЗаконом України від 14 вересня 2006 року № 137-V, який набрав чинності з 01 лютого 2007 року (далі - Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов'язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.

Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, якегарантується міжнародними зобов'язаннями України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначаєЗакон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»(далі - Закон№ 1058-IV).

Частиною третьоюстатті 4 Закону № 1058-IVвстановлено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Статтею 5 Закону № 1058-IVпередбачено, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, визначених цимЗаконом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цимЗакономвизначаються, зокрема, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів ПФУ та накопичувальної системи пенсійного страхування.

Отже, нормативно-правовим актом, яким визначено підстави припинення пенсійних виплат (які є складовою порядку пенсійного забезпечення), єЗакон № 1058-IV. Інші нормативно-правові акти у сфері правовідносин, врегульованихЗаконом № 1058-IV, можуть застосовуватися виключно за умови, якщо вони не суперечать цьому Закону.

Відповідно до частини першоїстатті 47 Закону № 1058-IVпенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

Згідно із частиною першоюстатті 49 Закону № 1058-IVвиплата пенсії за рішенням територіальних органів ПФУ або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною ОСОБА_3 України (положення пункту 2 частини першої статті 49 втратили чинність як такі, що є неконституційними, на підставіРішення Конституційного Суду України від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009); 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

Наведений перелік підстав для припинення виплати пенсії за рішенням територіальних органів ПФУ є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, прямо передбачених законом.

Закон № 1058-IVне передбачає такої підстави припинення або призупинення виплати пенсії, як відсутність за фактичним місцем проживання.

Конституційний Суд України у Рішенні від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009 зазначив, що виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, в Україні чи за її межами.

У рішенні у справі «Пічкур проти України», яке набрало статусу остаточного 07 лютого 2014 року, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) дійшов висновку про те, що право на отримання пенсії, яке стало залежним від місця проживання заявника, свідчить про різницю в поводженні, яка порушувала статтю 14 Конвенції, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції. При цьому Суд зауважив, що у цій справі право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця поживання заявника, що призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (пункти 51-54).

Відповідно до частини першоїстатті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року №3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.

Отже, право на пенсію та її одержання не може пов'язуватися з місцем проживання людини.

Будь-які мотиви прийняття пенсійним органом рішення про припинення виплати позивачу пенсії, а також посилання на встановленузакономпідставу для припинення виплати пенсії відповідачем не зазначено.

Також суд зазначає, що посилання відповідача на постанову Кабінету Міністрів України Кабміну від 08.06.2016 року №365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» є безпідставним, оскільки постанови Кабінету Міністрів України є підзаконними нормативно-правовими актами, у зв'язку з чим при вирішенні спірних правовідносин слід керуватися правовим актом, який має вищу юридичну силу, у цьому випадку - Законом №1058-IV.

У цьому випадку, наявність у позивача статусу внутрішньо переміщеної особи потребує від пенсіонера на відміну від інших громадян України здійснення додаткових дій, не передбачених законами щодо пенсійного забезпечення, зокрема, ідентифікація особи, надання заяви про поновлення виплати пенсії, які припинені Пенсійним фондом без законних на те підстав.

Таким чином, припиняючи нарахування та виплату пенсії позивачу за відсутності передбачених законами України підстав, відповідач порушив його право на її отримання.

Вказана правова позиція викладена у рішенні Верховного Суду від 03.05.2018 року у зразковій справі про припинення виплати пенсії внутрішньо переміщеній особі №805/402/18 (провадження №Пз/9901/20/18).

Відповідно до абз.2 ст.87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.

Відповідно до вимог ч. 1ст. 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно з ч.1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Згідно з ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 ст. 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем по справі, як суб'єктом владних повноважень, не виконано покладеного на нього обов'язку щодо доказування правомірності своїх дій щодо припинення виплати пенсії позивача з лютого 2017 року.

За наведених обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимоги позивача допустити негайне виконання рішення суду в частині виплати пенсії в межах суми стягнення за один місяць, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.371 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

Оскільки вимоги позивача стосуються присудженню виплати пенсії та вони є такими, що підлягають задоволенню, суд прийшов до висновку про наявність підстав допустити негайне виконання рішення суду в частині виплати пенсії в межах суми стягнення за один місяць.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи наявність підстав для задоволення позовної заяви ОСОБА_1, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ОСОБА_2 управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь позивача суму сплаченого нею судового збору у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 9, 77, 78, 139, 241-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання: 49044, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) до ОСОБА_2 управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (місцезнаходження: 49094, Дніпропетровська область, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, буд. 26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії ОСОБА_2 управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та скасувати рішення ОСОБА_2 управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо припинення з 01 лютого 2017 року виплати призначеної пенсії за віком ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1.

Зобовязати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області відновити виплату ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, призначеної за віком пенсії, з урахуванням заборгованості, що виникла з 01 лютого 2017 року, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок, відкритий в АТ «Ощадбанк».

Допустити негайне виконання рішення суду в частині виплати пенсії у межах стягнення за один місяць, відповідно до п.1 ч.1 ст.371 КАС України.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ОСОБА_2 управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) судовий збір в розмірі 704,80 грн. (сімсот чотири гривні 80 коп.).

Копію рішення суду направити сторонам.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено та підписано 17 грудня 2018 р.

Суддя О.М. Неклеса