Рішення № 78843110, 18.12.2018, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2018 року ЛуцькСправа № 803/1583/17

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Валюха В.М.,

за участю секретаря судового засідання Столярчук А.В.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Петрол-Гарант» до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

20.11.2017 Товариство з обмеженою відповідальністю «Петрол-Гарант» (далі - ТзОВ «Петрол-Гарант», позивач) звернулося з позовом до Головного управління ДФС у Волинській області (далі - ГУ ДФС у Волинській області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18.08.2017 №НОМЕР_1.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ГУ ДФС у Волинській області була проведена камеральна перевірка щодо недотримання граничних строків реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН), про що складено акт від 02.08.2017 №7555/03-20-12-07/36541339.

Перевіркою встановлено порушення ТзОВ «Петрол-Гарант» пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України) в частині несвоєчасної реєстрації податкової накладної в ЄРПН.

18.08.2017 ГУ ДФС у Волинській області, на підставі акту перевірки від 02.08.2017 №7555/03-20-12-07/36541339, прийняло податкове повідомлення-рішення №НОМЕР_1, яким до позивача застосовано штраф у загальній сумі 27296,85грн.

Позивач не погоджується із висновками акту перевірки від 02.08.2017 №7555/03-20-12-07/36541339 та прийнятим на його підставі податковим повідомленням-рішенням від 18.08.2017 №НОМЕР_1 з тих підстав, що порушення термінів реєстрації податкових накладних від 30.09.2018 №30002-30005, №300008-30042 допущено не з вини ТзОВ «Петрол-Гарант», а камеральна перевірка здійснена з порушенням вимог статей 75, 76 Податкового кодексу України (далі - ПК України) і тому її результати не можуть бути використані для обчислення будь-яких грошових зобовязань.

Позивач просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Волинській області від 18.08.2017 №НОМЕР_1.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 06.12.2017 (т.1, а.с.144-148), залишеною без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.03.2018 (т.1, а.с.192-198), в задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 14.08.2018 постанови Волинського окружного адміністративного суду від 06.12.2017 та Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.03.2018 скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції на новий судовий розгляд (т.1, а.с.224-299).

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 07.11.2018 прийнято дану справу до провадження та призначено її до судового розгляду по суті на 10:00 27.11.2018 (т.1, а.с.238), а в подальшому у розгляді справи були оголошені перерви до 12:00 06.12.2018 та 11:00 18.12.2018 у звязку із витребуванням додаткових доказів.

Крім того, 22.11.2018 та 04.12.2018 представник відповідача ОСОБА_2 подала додаткові пояснення, у яких позов заперечила та надала пояснення та їх документальне підтвердження щодо обставин укладення договору про визнання електронних документів (т.1, а.с.242-243, т.2, а.с.1-3).

23.11.2018 та 14.12.2018 на адресу суду від позивача надійшли письмові пояснення та клопотання про стягнення судових витрат (т.2, а.с.248-250, т.2, а.с. 10).

В судових засіданнях, проведених у даній справі, представник позивача ОСОБА_1 позов підтримав з підстав, викладених у позовній заяві та письмових поясненнях, та просить його задовольнити повністю.

Представник відповідача ОСОБА_2 у тих же судових засіданнях позов не визнала з та просить відмовити у його задоволенні з підстав, викладених у письмових поясненнях.

Заслухавши вступне слово учасників справи, дослідивши письмові докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити частково з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що ГУ ДФС у Волинській області була проведена камеральна перевірка щодо недотримання граничних строків реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних в ЄРПН, про що складено акт від 02.08.2017 №7555/03-20-12-07/36541339 (т.1, а.с.9-11).

Перевіркою встановлено порушення ТзОВ «Петрол-Гарант» пункту 201.10 статті 201 ПК України в частині несвоєчасної реєстрації податкової накладної в ЄРПН.

Позивач подав заперечення від 07.08.2017 №58 на вказаний акт перевірки, які були залишені без задоволення, про що ГУ ДФС у Волинській області повідомило листом від 17.08.2017 (т.1, а.с.12-13).

18.08.2017 ГУ ДФС у Волинській області, на підставі акту перевірки від 02.08.2017 №7555/03-20-12-07/36541339, прийняло податкове повідомлення-рішення №НОМЕР_1, яким до позивача застосовано штраф у загальній сумі 27296,85грн. (т.1, а.с.7).

Як вбачається із розрахунку штрафу за порушення термінів реєстрації податкових накладних в ЄРПН - додатку до податкового повідомлення-рішення від 18.08.2017 №НОМЕР_1, до позивача застосований штраф за несвоєчасну реєстрацію 60 податкових накладних, складених протягом грудня 2015 - вересня 2016 року, в загальній сумі 27296,85грн., у т.ч.за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних від 30.09.2018 №30002-30005, №300008-30042 в сумі 13688,54грн. (т.1, а.с.8).

Рішенням ДФС України від 31.10.2017 податкове повідомлення-рішення від 18.08.2017 №НОМЕР_1 залишено без змін, а скарга позивача - без задоволення (т.1, а. с.14-15).

Пунктом 56.18 статті 56 ПК України передбачено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

Згідно із пунктом 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку суду, відповідач не довів правомірність оскаржуваного в даній адміністративній справі податкового повідомлення-рішення в частині застосування штрафу в сумі 13688,54грн., з огляду на таке.

Згідно із частиною пятою статті 353 КАС України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обовязковими для суду першої або апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

Отже, при новому розгляді цієї справи обовязковому врахуванню підлягали правові висновки та мотиви, які викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 14.08.2018 (т.1, а.с.224-229), та які полягають у такому.

Відповідальність за порушення термінів реєстрації податкових накладних, що підлягають наданню покупцям-платникам ПДВ, та розрахунків коригування до таких податкових накладних в ЄРПН, а також допущення помилок, при зазначенні обовязкових реквізитів податкової накладної встановлена статтею 120-1 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно з пунктом 120-1.1 цієї статті ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) порушення платниками податку на додану вартість граничних термінів реєстрації податкових накладних, що підлягають наданню покупцям-платникам податку на додану вартість, та розрахунків коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених статтею 201 цього Кодексу, тягнуть за собою накладення на платників податку на додану вартість, на яких відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обовязок щодо такої реєстрації, штрафу, зокрема, в розмірі 10 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, у разі порушення терміну реєстрації до 15 календарних днів.

В той же час, пунктом 120-1.2 статті 120-1 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що відсутність з вини платника реєстрації податкової накладної, що підлягає наданню покупцю-платнику податку на додану вартість, та розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних протягом 180 календарних днів з дати їх складання тягне за собою накладення на платників податку, на яких відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обовязок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі 50 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податковій накладній/розрахунку коригування.

Аналіз зазначених норм дає підстави вважати, що законодавець передбачив можливість застосування до платника наслідків несвоєчасної реєстрації податкової накладної, передбачених статтею 120-1 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), лише за наявності його вини.

Вказану правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 30.01.2018 у справі №815/2745/17та від 30.01.2018 у справі №816/390/17.

Попри це, судами під час розгляду справи не дано оцінки доводам позивача про те, що станом на 13.10.2016 договір №1 про визнання електронних документів, укладений 07.10.2016 між Товариством та Луцькою ОДПІ ГУ ДФС, був чинний, відтак у податкового органу не було передбачених законом підстав для відмови у прийнятті податкових накладних; суди не зясували чи припинялась дія вказаного договору станом на 13.10.2016; не надали оцінку діям контролюючого органу, який 17.10.2016 прийняв ці ж накладні без заперечень на підставі договору №1 про визнання електронних документів, від 07.10.2016; не надали оцінки законності дій контролюючого органу щодо відмови у прийнятті податкових накладних, поданих Товариством 13.10.2016, відтак не зясували, чи відбулось порушення граничних строків реєстрації податкових накладних з вини позивача. Таким чином, судами зроблено передчасний висновок про безпідставність адміністративного позову, не забезпечено повного і всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, не вжито визначених законом заходів для зясування всіх обставин справи, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Отже, під час нового судового розгляду справи підлягали додатковому зясуванню обставини щодо укладення між позивачем та Луцькою обєднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Волинській області (далі - Луцька ОДПІ) договору про визнання електронних документів та законності дій контролюючого органу щодо відмови у прийнятті податкових накладних, поданих позивачем 13.10.2016 та 17.10.2016.

Судом встановлено, що 08.10.2015 між ТзОВ «Петрол-Гарант» та Луцькою ОДПІ було укладено договір про визнання електронних документів №1 (т.2, а.с.7), дія якого, відповідно до пункту 3 розділу 6 договору, була припинена 07.10.2016 у звязку із втратою чинності сертифіката ключів керівника, що підтверджується листом Луцької ОДПІ від 10.09.2018 №1844/8/03-18-08-02 та витягом з журналу обробки заяв та повідомлень (т.2, а.с.2-3).

З листа Луцької ОДПІ від 10.09.2018 №1844/8/03-18-08-02 вбачається, що 07.10.2016 о 09:02:21 на адресу Луцької ОДПІ був надісланий новий договір про визнання електронних документів №НОМЕР_2, який був прийнятий 10.10.2016 в 15:28:19 та автоматично відхилений системою 10.10.2016 о 15:28:20 зі статусом «збереження приймання звітності». 17.10.2016 після звернення платника до Луцької ОДПІ о 9:19:20 був змінений статус договору про визнання електронних документів №НОМЕР_2 від 07.10.2016 на «прийнятий» (т.2, а.с.2).

Разом з тим, з матеріалів справи також вбачається, що договір про визнання електронних документів від 07.10.2016 був доставлений до ДФС України 07.10.2016 о 9:02:21, що підтверджується квитанцією №1, та прийнятий 10.10.2016 о 15:34:55, що підтверджується отриманою позивачем квитанцією №2 (т.1, а.с.115-117).

При цьому, як встановлено під час нового розгляду справи, контролюючі органи не повідомили позивача про те, що договір про визнання електронних документів автоматично відхилений системою 10.10.2016 о 15:28:20 зі статусом «збереження приймання звітності», а навпаки, позивач отримав квитанцію №2 від 10.10.2016, якою підтверджено укладення договору.

Як також вбачається з матеріалів справи, ТзОВ «Петрол-Гарант» 13.10.2016 направлено на реєстрацію в ЄРПН податкові накладні від 30.09.2016 №30038, №30023, №30036, №30016, №30015, №30026, №30004, №30025, №30041, №30018, №30020, №30022, №30005, №30040, №30017, №30028, №30039, №30008, №30024, №30042, №30011, №30021, №30012, №30014, №30019, №30027, №30029, №30030, №30031, №30032, №30033, №30034, №30037, №30003, №30010, №30013, №30009, №30002, №30035. Згідно з квитанціями про реєстрацію податкових накладних від 13.10.2016 вказані податкові накладні не прийняті, а у графі квитанцій «виявлені помилки» зазначено: «можливо, розірвано Договір про визнання електронної звітності». При цьому, 17.10.2016 ТзОВ «Петрол-Гарант» повторно направлено на реєстрацію вказані податкові накладні, які були прийняті, що підтверджується квитанціями від 17.10.2016 (т.1, а.с.37-114).

На думку суду, оскільки позивач 13.10.2016 своєчасно направив для реєстрації вказані вище податкові накладні від 30.09.2016, уважаючи укладеним договір про визнання електронних документів від 07.10.2016 з огляду на отримання квитанції №2 від 10.10.2016, а контролюючі органи не повідомили позивача про те, що договір про визнання електронних документів був автоматично відхилений системою 10.10.2016 о 15:28:20 зі статусом «збереження приймання звітності», а також враховуючи, що до бази даних були внесені зміни щодо статусу спірного договору про визнання електронних документів №НОМЕР_2 від 07.10.2016 на «прийнятий» саме за зверненням платника, тому відсутні підстави стверджувати про наявність вини позивача у несвоєчасній реєстрації вказаних податкових накладних від 30.09.2016, яка відбулася 17.10.2016.

Суд не бере до уваги доводи представника відповідача про те, що позивач не вчинив необхідних дій, спрямованих на своєчасну реєстрацію податкових накладних від 30.09.2016, поданих для реєстрації в ЄРПН 13.10.2016, зокрема, у порядку, визначеному розділом 5 (порядок вирішення спірних питань) договору про визнання електронних документів від 07.10.2016, оскільки, як встановлено судом, у період з 9:02:22 07.10.2016 до 9:19:20 17.10.2016 вказаний договір не з вини позивача укладений не був. Крім того, вказаним договором врегульовано порядок вирішення певних типів спору, до яких не укладення самого договору не належить.

При вирішенні цього спору суд також враховує правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 30.01.2018 у справі №815/2745/17, відповідно до якої доводи контролюючого органу про необхідність оскарження дій чи бездіяльності ДФС щодо відмови у реєстрації податкових накладних є необґрунтованими, оскільки такий алгоритм дій (спочатку оскарження дій/бездіяльності щодо неприйняття/нереєстрації податкових накладних, а лише потім податкового повідомлення-рішення про застосування штрафних санкцій внаслідок порушення терміну реєстрації цих документів) не передбачено нормами ПК України.

Отже, суд дійшов висновку, що реєстрація вказаних вище податкових накладних від 30.09.2016 в ЄРПН відбулася з порушенням встановлених строків не з вини позивача, яким доведено здійснення передбачених законодавством дій для своєчасної реєстрації податкових накладних, що виключає склад податкового правопорушення, та доводить безпідставність та протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення в частині застосування штрафу в сумі 13688,54грн.

Разом з тим, суд не погоджується із доводами позивача про незаконність проведення контролюючим органом камеральної перевірки з огляду на те, що в період виникнення спірних правовідносин предметом камеральної перевірки не могло бути дослідження порушення термінів реєстрації податкових накладних, оскільки Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» від 21.12.2016 №1797-VІІІ, який набрав чинності 01.01.2017, підпункт 75.1.1 статті 75 ПК України було доповнено абзацом другим, яким визначено, що предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобовязання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах. Відтак, враховуючи, що камеральну перевірку було проведено 02.08.2017, тобто, після набрання чинності змінами до підпункту 75.1.1 статті 75 ПК України, при цьому, норми ПК України не забороняють проводити контролюючому органу камеральні перевірки своєчасності реєстрації податкових накладних в ЄРПН за період до 01.01.2017, тому суд бере до уваги як належний доказ акт камеральної перевірки від 02.08.2017 №7555/03-20-12-07/36541339, на підставі якого прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Таким чином, оскільки факти несвоєчасної реєстрації 60 податкових накладних, описані в акті камеральної перевірки від 02.08.2017 №7555/03-20-12-07/36541339, є доведеними та учасниками справи визнаються, проте, відсутні підстави стверджувати про наявність вини позивача у несвоєчасній реєстрації зазначених вище податкових накладних від 30.09.2016, тому з наведених вище підстав, виходячи із наданих частиною другою статті 245 КАС України суду повноважень, позовні вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18.08.2017 №НОМЕР_1 підлягають до задоволення частково шляхом прийняття судом рішення про визнання протиправним та скасування вказаного податкового повідомлення-рішення в частині застосування штрафу в сумі 13688,54грн. (тобто, у тій частині, яким застосовано штраф в розмірі 10 % за несвоєчасну реєстрацію 17.10.2016 усіх податкових накладних від 30.09.2016) та про відмову у задоволенні решти позовних вимог.

Згідно із частинами першою, третьою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Відповідно до частини шостої статті 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Суд погоджується із доводами позивача про те, що у випадку направлення справи на новий судовий розгляд саме судом першої інстанції вирішується питання про розподіл судових витрат, понесених на усіх стадіях розгляду справи.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач сплатив судовий збір в загальному розмірі 6560,00грн., у т.ч.: 1600,00грн. згідно із платіжним дорученням від 09.11.2017 №1135 за подання позову (т.1, а.с.2); 1760,00грн. згідно із платіжним дорученням від 11.12.2017 №1252 за подачу апеляційної скарги (т.1, а.с.160); 3200,00грн. згідно із платіжним дорученням від 23.04.2018 №326 за подання касаційної скарги (т.1, а.с. 207).

Отже, враховуючи, що позовні вимоги задоволені частково (на суму штрафу 13688,54грн., що становить 50,15%), тому на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати у вигляді судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 3289,84грн.

Керуючись статтями 243-246, 250 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Волинській області від 18 серпня 2017 року №НОМЕР_1 в частині застосування штрафу в сумі 13688 гривень 54 копійки.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Головного управління ДФС у Волинській області (43010, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, 4, ідентифікаційний код 39400859) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Петрол-Гарант» (43020, Волинська область, м.Луцьк, вул.Електроапаратна, 3, ідентифікаційний код 36541339) судові витрати в розмірі 3289 гривень 84 копійки (три тисячі двісті вісімдесят девять гривень вісімдесят чотири копійки).

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 255 КАС України, та може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.М.Валюх

Повний текст рішення складено 22 грудня 2018 року