Рішення № 78843087, 28.12.2018, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 грудня 2018 року ЛуцькСправа № 140/2546/18

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ковальчука В.Д.,

розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Луцького обєднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області про визнання дій неправомірними та зобовязання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася з позовом до Луцького обєднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області (далі Луцьке ОУПФУ Волинської області) про визнання дій неправомірними щодо припинення виплати призначеної пенсії по інвалідності за вересень 2018 року та зобовязання відновити виплату призначеної пенсії, з урахуванням заборгованості, що виникла з 01 вересня 2018 року, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок, відкритий в АТ Ощадбанк.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є внутрішньо переміщеною особою, з 2014 року перебуває на обліку в Луцькому ОУПФУ Волинської області та отримує пенсію у звязку з інвалідністю відповідно до Закону України Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», однак відповідач протиправно припинив виплату пенсії з 01.09.2018 року. Зазначає, що відповідно до надісланих 12.09.2018 року департаментом інформаційних систем та електронних реєстрів Пенсійного фонду України для опрацювання списків внутрішньо переміщених осіб згідно відомостей про перетин кордону 21.06.2018 року та відсутність інформації про вїзд станом на 10.09.2018 позивачу було автоматично призупинено виплату пенсії, де вказано причину до з'ясування. Позивач вважає, що відповідач припинив виплату їй пенсії з підстав, не передбачених нормами законів. Зокрема, Закон України Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування не передбачає такої підстави припинення або призупинення виплати пенсії, як до з'ясування. В подальшому виплату пенсії за заявою позивача було поновлено, однак пенсія позивачу за вересень 2018 року не була виплачена. Такі дії позивач вважає неправомірними, оскільки порушують її право на пенсійне забезпечення, а тому просить відновити виплату призначеної пенсії по інвалідності з 01.09.2018 року, з урахуванням заборгованості, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок, відкритий в АТ Ощадбанк, а також просить допустити негайне виконання рішення суду в частині виплати пенсії у межах суми стягнення за один місяць.

Ухвалою суду від 07.12.2018 року відкрито провадження в справі та ухвалено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Згідно із частиною третьою статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України заявами по суті справи є позов та відзив.

У відзиві на позовну заяву від 26.12.2018 вих. № 13903/06-4 відповідач позовних вимог не визнає та просить відмовити у задоволенні позову повністю (а.с.19-21). В обґрунтування зазначає, що за результатами верифікації у вересні 2018 року виявлено інформацію, яка надає підставу для скасування дії довідки, виданої ОСОБА_1 та припинення соціальних виплат відповідно до вимог, визначених Законом України Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб. Зазначена інформація була передана структурному підрозділу з питань соціального захисту населення для прийняття рішення щодо скасування дії довідки або відсутності підстав для її скасування. На виконання вимог Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 року №365, та відповідно до витягу рішення Комісії з питань призначення державних соціальних виплат від 21.09.2018 року №36 ОСОБА_1 відновлено нарахування пенсії по інвалідності з 01.09.2018 року та проведено виплату місячного розміру пенсії за жовтень 2018 року в сумі 1452 грн. Відповідач зазначає, що виплата пенсії за вересень поточного року буде здійснена на умовах окремого порядку, який буде визначено Кабінетом Міністрів України.

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 перебуває на обліку в Луцькому ОУПФУ Волинської області як одержувач пенсії по інвалідності (3 група загальне захворювання) з 01.08.2014 рокує, що підтверджується копією посвідчення серії ААЕ №567521 (а.с.11), та є внутрішньо переміщеною особою з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції.

Також матеріалами справи підтверджено, що Департаментом соціальної політики Луцької міської ради позивачу видано нову довідку від 16 липня 2018 року №36 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, з якої вбачається, що зареєстроване місце позивача є: кварт. ОльховськийАДРЕСА_1, м. Луганськ, а фактичне місце проживання / перебування: АДРЕСА_2 (а.с.9).

З 01.09.2018 року відповідачем було припинено виплату пенсії позивачу.

Як слідує з листа Луцького ОУПФУ Волинської області від 02.10.2018 вих. №448/С-01 (а.с.6), відповідно до надісланих 12.09.2018 року департаментом інформаційних систем та електронних реєстрів Пенсійного фонду України для опрацювання списків внутрішньо переміщених осіб згідно відомостей про перетин позивачем кордону 21.06.2018 року та відсутність інформації про вїзд станом на 10.09.2018 року, ОСОБА_1 було автоматично призупинено виплату пенсії (причина - до з'ясування). 17.09.2018 року позивач звернулась до Луцького ОУПФУ Волинської області із заявою про поновлення пенсії як внутрішньо переміщеній особі (а.с.22).

Відповідно до наказу директора департаменту Луцької міської ради №23-аг від 25.07.2018 року, керуючись Порядком призначенням (відновленням) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженим постановою КМУ від 08.06.2016 року №365, на підставі листа Луцького ОУПФУ Волинської області позивачу відновлено пенсію по інвалідності з 01.09.2018 року.

Зазначене також підтверджується витягом з протоколу №36 комісії з розгляду питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам від 21.09.2018 року Департаменту соціальної політики Луцької міської ради (а.с.23).

Крім того, у вищенаведеному листі зазначено, що у жовтні 2018 року нараховано борг в сумі 1452,00 грн. за вересень 2018 року. Виплата зазначеної заборгованості буде проведена на умовах окремого порядку, який буде визначено Кабінетом Міністрів України.

Позивач не погодилася із наведеною заборгованістю по пенсії за вересень 2018 року та звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області із заявою від 19.10.2018 року, де, крім іншого, просила здійснити виплату нарахованої, але не виплаченої з вини Луцького ОУПФУ Волинської області пенсії по інвалідності за вересень 2018 року (а.с.8).

Листом від 30.10.2018 вих. №1185/С-01 (а.с.7) Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області повідомило позивача про те, що відповідно до Порядку здійснення верифікації та моніторингу достовірності інформації, поданої фізичними особами для нарахування та отримання соціальних виплат, пільг, субсидій, пенсій, заробітної плати, інших виплат, що здійснюються за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, коштів Пенсійного фонду України, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 №136, Міністерство фінансів України здійснює верифікацію достовірності інформації, яка впливає на дію довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (далі - довідки). За результатами верифікації у вересні 2018 виявлено інформацію, яка дає підставу для скасування дії довідки позивача та припинення соціальних виплат відповідно до вимог, визначених Законом України Закону України Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб. Зазначена інформація була передана структурному підрозділу з питань соціального захисту населення для прийняття рішення щодо скасування дії довідки або відсутності підстав для її скасування. Так, на виконання вимог постанови Кабінету Міністрів України №365 від 08.06.2016 та згідно витягу з рішення Комісії з питань призначення державних соціальних виплат від 21.09.2018 року №36 позивачу відновлено нарахування пенсії по інвалідності з 01.09.2018 року та проведено виплату місячного розміру пенсії за жовтень в сумі 1452 гривень. Виплата пенсії за вересень поточного року буде здійснена після встановлення порядку проведення таких виплат чинним законодавством.

З приводу спірних правовідносин суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд зазначає, що спеціальний статус внутрішньо переміщеної особи не збігається та не може підміняти собою жоден із закріплених у Конституції України конституційно-правових статусів особи.

Конституційний Суд України у рішенні від 7 жовтня 2009 року № 25-рп/2009 зауважив, що виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, в Україні чи за її межами.

У зазначеному рішенні Конституційного Суду України та відповідній практиці Європейського суду з прав людини застосовано підхід, згідно з яким право на пенсію та її одержання не може бути пов'язане з місцем проживання людини. Такий підхід можна поширити не тільки на громадян, що виїхали на постійне місце проживання до інших держав, а й на внутрішньо переміщених осіб, які мають постійне місце проживання на непідконтрольній Уряду України території. У контексті справи, що розглядається, правовий зв'язок між державою і людиною, який передбачає взаємні права та обов'язки, підтверджується фактом набуття громадянства. Свобода пересування та вільний вибір місця проживання гарантується статтею 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України.

Частиною першою статті 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Отже, право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.

Відповідно до Преамбули Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування № 1058-IV від 09 липня 2003 року (далі - Закон України № 1058) цей Закон, зокрема, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій.

Зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

Частиною 3 статті 4 Закону України № 1058 визначено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Вимогами статті 5 Закону України № 1058 передбачено, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом, зокрема, визначаються порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.

Відповідно до пункту 16 Прикінцевих положень Закону України №1058 до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Отже, нормативно-правовим актом, яким визначено підстави припинення пенсійних виплат (які є складовою порядку пенсійного забезпечення), є Закон України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. Інші нормативно-правові акти у сфері правовідносин, врегульованих Законом України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, можуть застосовуватися виключно за умови, якщо вони не суперечать цьому Закону.

За приписами частини першої статті 47 Закону України № 1058 пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

Статтею 49 Закону України №1058 передбачено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

Наведений перелік підстав для припинення виплати пенсії за рішенням територіальних органів ПФУ розширеному тлумаченню не підлягає та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, прямо передбачених законом.

Відповідно до частини другої статті 49 Закону України № 1058 поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати.

Судом встановлено, що Луцький ОУПФУ Волинської області, призупиняючи виплату пенсії позивачу з 01 вересня 2018 року, причиною вказав до з'ясування.

Відповідач, обґрунтовуючи правомірність припинення виплати пенсії ОСОБА_1, посилається на Порядок здійснення верифікації та моніторингу достовірності інформації поданої фізичними особами для нарахування та отримання соціальних виплат , пільг, субсидій, пенсій, заробітної плати, інших виплат, що здійснюються за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, коштів Пенсійного фонду України, фондів загальнообовязкового державного соціального страхування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 № 136.

Однак, як свідчить аналіз положень Закону № 1058, припинення виплати пенсії можливе лише за умови прийняття пенсійним органом відповідного рішення з підстав, визначених статтею 49 цього Закону.

Разом із тим, наявність передбачених статтею 49 Закону України № 1058 підстав для припинення виплати пенсії позивачу відповідач не наводить.

Доводи відповідача з посиланням як на підставу припинення пенсійних виплат на постанову Кабінету Міністрів України №136, суд вважає безпідставним, оскільки Закон України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування має вищу юридичну силу.

Суд зазначає, що за змістом конституційних норм, Кабінет Міністрів України не наділений правом вирішувати питання, які належать до виключної компетенції Верховної Ради України, так само як і приймати правові акти, які підміняють або суперечать законам України.

Тому, припиняючи (призупиняючи) виплату пенсії позивачеві за відсутності передбачених законами України підстав, відповідач порушив право позивача на отримання пенсії. При цьому право на отримання пенсії є об'єктом захисту за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Втручання відповідача у право позивача на мирне володіння своїм майном у вигляді пенсії суд вважає таким, що не ґрунтується на Законі.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Щокін проти України», питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним.

Отже, встановлення судом відсутності законності втручання, тобто вчинення дій не у спосіб, визначений законом, є достатньою підставою для висновку про те, що право позивача на мирне володіння своїм майном було порушено.

З огляду на викладене суд вважає, що припинення виплати пенсії позивачу з 01 вересня 2018 було здійснено не у спосіб, передбачений Законом №1058, а з точки зору положень статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод мало місце втручання у право власності позивача, і таке втручання не було законним.

Аналогічний правовий підхід застосовано в постанові Верховного Суду від 02.10.2018 по справі № 185/9755/16-а, висновки якого, відповідно до частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, підлягають врахуванню судами.

У пункті 1 постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 року №637 Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам встановлено, що призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 року №509. Виплата (продовження виплати) пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення (далі - соціальні виплати), що призначені зазначеним особам, здійснюється виключно через рахунки та мережу установ і пристроїв Публічного акціонерного товариства Державний ощадний банк України.

Тобто, за приписами наведеної норми умовами призначення та продовження виплати пенсій внутрішньо переміщеним особам є: знаходження внутрішньо переміщених осіб на обліку місця перебування, що підтверджується довідкою; наявність рахунку в установі ПАТ Державний ощадний банк України.

Довідкою від 16 липня 2018 року №36 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, виданою Департаментом соціальної політики Луцької міської ради, підтверджується знаходження ОСОБА_1 на обліку місця перебування за фактичним місцем проживання / перебування: АДРЕСА_2 (а.с.9), а з витягу з протоколу №36 комісії з розгляду питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам від 21.09.2018 року Департаменту соціальної політики Луцької міської ради слідує, що позивач пройшла ідентифікацію в Ощадбанку(а.с.23).

За таких обставин, враховуючи відсутність факту прийняття відповідного рішення, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача правових підстав для невиплати позивачу пенсії за вересень 2018 року, тому в даному випадку наявні протиправні дії відповідача щодо припинення виплати позивачу призначеної пенсії по інвалідності за вересень 2018 року, у звязку із чим позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню шляхом визнання таких дій протиправними та зобовязання відповідача відновити виплату ОСОБА_1 призначеної пенсії по інвалідності, з урахуванням заборгованості, що виникла з 01 вересня 2018 року, перерахувавши кошти ОСОБА_1 на поточний її рахунок, відкритий в Публічному акціонерному товаристві Державний ощадний банк України.

Згідно із частинами 1 та 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Як встановлено частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Під час розгляду справи відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав до суду достатньо належних і достовірних доказів, а відтак, не довів правомірності своїх дій.

Приписами частини 1 статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

Оскільки присуджені позивачу виплати є періодичними та здійснюються з Державного бюджету України, тому рішення підлягає негайному виконанню у межах суми стягнення за один місяць.

Враховуючи те, що ухвалою суду від 07.12.2018 року про відкриття провадження в адміністративній справі позивача звільнено від сплати судового збору, тому розподіл судових витрат між сторонами відповідно до вимог статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України не проводиться.

Керуючись статтями 243 246, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Луцького обєднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області (43005, Волинська область, місто Луцьк, проспект Президента Грушевського, будинок 1, код ЄДРПОУ 40370530) щодо припинення виплати ОСОБА_1 (43018, АДРЕСА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) призначеної пенсії по інвалідності за вересень 2018 року

Зобовязати Луцьке обєднане управління Пенсійного фонду України Волинської області (43005, Волинська область, місто Луцьк, проспект Президента Грушевського, будинок 1, код ЄДРПОУ 40370530) відновити виплату ОСОБА_1 (43018, АДРЕСА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) призначеної пенсії по інвалідності, з урахуванням заборгованості, що виникла з 01 вересня 2018 року, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок ОСОБА_1, відкритий в Публічному акціонерному товаристві Державний ощадний банк України.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині виплати ОСОБА_1 (43018, АДРЕСА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) пенсії по інвалідності у межах суми стягнення за один місяць.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням вимог підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII Перехідні положення цього Кодексу. Апеляційна скарга може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Суддя В.Д. Ковальчук