Рішення № 78842913, 07.09.2018, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2018 року Справа № 816/1853/18 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом Головного управління ДФС у Полтавській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬФА ОІЛ УКРАЇНА», третя особа: Кременчуцька обєднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Полтавській області про стягнення 8354,70 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Головне управління ДФС у Полтавській області звернулося з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬФА ОІЛ УКРАЇНА», третя особа: Кременчуцька обєднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Полтавській області та просить стягнути з розрахункових рахунків відповідача заборгованість за податковим боргом з земельного податку з юридичних осіб в сумі 8354,70 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідно до розрахунку податкового боргу відповідачеві встановлено борг 8354,70 грн. Вказана заборгованість виникла внаслідок несплати самостійно визначеного податкового зобовязання по звітній податковій декларації за орендну плату (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) від 23.02.2015р. №8021572314 по термінам сплати: 30.11.2015р. 2192,60 грн.; 30.12.2015р. 2996,01 грн.; 30.01.2016р. 2696,09 грн. Також, на підставі податкового повідомлення-рішення №0009101202 від 14.07.2016р. до відповідача застосовано штрафну санкцію за неподання податкової звітності з плати за землю в розмірі 170,00 грн. Позивач зазначає, що у зв'язку з несплатою податкового боргу контролюючим органом відповідно до ст. 59 Податкового кодексу України було сформовано податкову вимогу форми від 18.12.2015р. №2905-23/193 на суму 2192,60 грн., яка була направлена відповідачеві, податковий борг залишився не сплаченим, а тому позивач просить стягнути вказану суму податкового боргу у судовому порядку у відповідності до вимог ст.ст. 14, 20, 95 Податкового кодексу України.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 04.06.2018 вказаний адміністративний позов передано на розгляд до Дніпропетровського окружного адміністративного суду (а.с.23,28,39).

Ухвалою суду від 09.07.2018р. вказану справу було прийнято до провадження суддею Конєвою С.О., відкрито провадження у даній адміністративній справі та призначено справу до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами відповідно до вимог ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України та зобов?язано: відповідача надати суду відзив на позов та докази в обґрунтування відзиву з дотриманням вимог ст.ст. 162, 261 Кодексу адміністративного судочинства України; третю особу надати суду письмові пояснення по суті позову згідно до вимог ст.ст. 165, 261 Кодексу адміністративного судочинства України, що підтверджується змістом відповідної ухвали суду (а.с.31).

Відповідач, у строки встановлені ухвалою суду від 09.07.2018р., відзив на позов суду не надав, зазначену ухвалу про відкриття спрощеного позовного провадження отримав 10.07.2018р. засобами електронного звязку, та у відповідності до вимог ч.11 ст.129 Кодексу адміністративного судочинства України, що підтверджується електронним повідомленням та поштовим конвертом, наявними в матеріалах справи (а.с.33,36).

Третя особа, у строки встановлені ухвалою суду від 09.07.2018р., письмові пояснення не надала, вказану ухвалу про відкриття спрощеного позовного провадження отримала 10.07.2018р. та 17.07.2018р., що підтверджується електронним повідомленням та поштовим повідомленням, наявними в матеріалах справи (а.с.33,35).

У відповідності до положень ч.6 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У відповідності до вимог ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Згідно ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи, або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Пунктом 7 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що субєктом владних повноважень - є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший субєкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Згідно п. 8 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України позивачем є особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також субєкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.

Частиною 3 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори за зверненням субєкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому субєкту законом.

Відповідно до пп. 20.1.34 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Тобто, позивач - контролюючий орган є суб'єктом владних повноважень, який у спірних правовідносинах реалізує надані йому владні управлінські функції та має право звертатися до суду з відповідними позовними вимогами щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг.

Статтею 16 Податкового кодексу України визначено, що платники податків зобов'язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом.

Підпунктом 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобовязання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Із наданих документів судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «АЛЬФА ОІЛ УКРАЇНА» 19.09.2014р. зареєстровано як юридичну особу за адресою: 49044, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Південна, буд. 2В, що підтверджується витягом з ЄДРПОУ (а.с.5-6).

23.02.2015р. відповідачем до податкового органу була подана податкова декларація з земельного податку за 2015 рік на загальну суму 35952,20 грн. із розбивкою помісячної сплати з січня по листопад у розмірі 2996,01 грн. та у грудні 2996,09 (а.с. 9-10).

Згідно наданого розрахунку суми позову, відповідач має податковий борг за податковою декларацією по земельному податку за період з жовтня по грудень 2015р. на загальну суму 8184,70 грн. (а.с. 7).

Пунктом 287.3 ст. 287 Податкового кодексу України встановлено, що податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Таким чином з урахуванням вказаної норми відповідач повинен був сплатити суму грошового зобов'язання за податковою декларацією з земельного податку за 2015 рік: за жовтень 2015 року - у строк - 30.11.2015 р., отже податковий борг виник - 01.12.2015 р.; за листопад 2015 року - у строк до 30.12.2015р., податковий борг виник - 31.12.2015р.; за грудень 2015 року - у строк до 30.01.2016р., отже податковий борг виник - 01.02.2016р. (з урахуванням вихідних та святкових днів).

У вищевказані строки відповідач суми узгодженого податкового зобов'язання з земельного податку не сплатив.

Згідно до п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Так, на виконання вимог п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України з метою вжиття заходів щодо погашення податкового боргу податковою інспекцією була сформована податкова вимога форми Ю №2905-23/193 від 18.12.2015р. на суму 2192,60 грн., яка була 29.12.2015р. вручена відповідачеві згідно вимог п. 42.2 ст. 42 та п. 58.3 ст. 58 Податкового кодексу України, що підтверджується копією поштового повідомлення (а.с. 8-зворот).

Зазначена податкова вимога залишилася не виконана відповідачем у встановлені строки.

У відповідності до п. 59.5 ст. 59 Податкового кодексу України у разі, якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

Згідно п. 60.6 ст. 60 Податкового кодексу України у разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений у повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Відповідної правової позиції дотримується і Вищий адміністративний суд України у інформаційному листі від 23.04.2012 р. №1044/11/13а.

Крім того, п. 54.1 ст. 54 Податкового кодексу України передбачено, що якщо платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Пунктом 56.11 ст. 56 Податкового кодексу України визначено, що не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.

У відповідності до ст. 36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком і збором.

Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно до п.286.2 ст.286 Податкового кодексу України встановлено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Відповідно до норм п.120.1 ст.120 Податкового кодексу України, неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків) тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

З аналізу вказаних норм податкового законодавства вбачається, що юридична особа платник плати за землю самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями, при цьому, неподання такої декларації тягне за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень.

Так, як свідчать матеріали справи, податковим органом була проведена камеральна перевірка даних, задекларованих у податковій звітності податковій декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2016 рік за результатом якої складено акт перевірки №1299/16-03-12-02 від 23.06.2016р. за яким встановлено неподання відповідачем податкової звітності з плати за землю (земельний податок) за 2016 рік, що підтверджується змістом копії відповідного акту перевірки (а.с.12-13).

На підставі вказаного акту перевірки за порушення п.286.2 ст.286 Податкового кодексу України, податковим органом було винесено податкове повідомлення-рішення №0009101202/944 від 14.07.2016р. за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 170,00 грн.

Вказане податкове повідомлення-рішення отримане відповідачем 21.07.2016р., що підтверджується копією податкового повідомлення-рішення та поштового повідомлення (а.с.11).

Отже, враховуючи не надання відповідачем доказів своєчасності подання податкової декларації зі сплати земельного податку за 2016 рік, застосування до відповідача штрафних санкцій за вищенаведеним податковим повідомленням-рішенням є обґрунтованим.

Вказана сума штрафу відповідачем не сплачена у встановленому законодавством порядку, такі докази в матеріалах справи відсутні.

Згідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а за змістом ст. 90 цього Кодексу суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні.

Відповідач у встановлені строки відзиву на позов не подав, доказів сплати податкового боргу за узгодженими податковими зобов'язаннями по поданій декларації з земельного податку за 2015 рік за період жовтень-грудень 2015 року у загальній сумі 8184,70 грн. у встановлені законодавством строки у відповідності до вимог п.287.3 ст.287 ПК України суду не надав, як і не надав доказів подання податкової декларації з земельного податку за 2016 рік, а також відповідачем не надано доказів і оскарження податкового повідомлення-рішення про застосування штрафу в установленому законодавством порядку.

За таких обставин, суд приходить до висновку про обґрунтованість та доведеність позовних вимог позивачем щодо стягнення з відповідача податкового боргу у загальній сумі 8354,70 грн., виходячи з вимог вищенаведеного чинного законодавства України.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч. 2 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, повязані із залученням свідків та проведенням експертиз, у зв'язку з чим судові витрати суб'єкта владних повноважень по сплаті судового збору не підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 90, 132, 139, 193, 194, 205, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Головного управління ДФС у Полтавській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬФА ОІЛ УКРАЇНА», третя особа: Кременчуцька обєднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Полтавській області про стягнення 8354,70 грн. задовольнити повністю.

Стягнути з розрахункових рахунків Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬФА ОІЛ УКРАЇНА» (49044, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Південна, буд. 2В, код ЄДРПОУ 39401790) в дохід бюджету (р/р 33219811700008, одержувач: Управління державної казначейської служби України у м. Кременчуці/м. Кременчук/18010500; код одержувача: 37965850; банк одержувача: ГУДКС України в Полтавській області; МФО 831019) податковий борг по сплаті земельного податку з юридичних осіб у загальному розмірі 8354,70 грн. (вісім тисяч триста пятдесят чотири гривні 70 копійок).

Рішення суду може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення, або протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення (у разі оголошення в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи в порядку письмового провадження) відповідно до вимог статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України та у порядку, встановленому п.п.15.1 п.15 Розділу VІІ Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду набирає законної сили у строки, визначені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя ОСОБА_1