Рішення № 78842794, 28.12.2018, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 грудня 2018 року ЛуцькСправа № 0340/1873/18

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Валюха В.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Маневицької селищної ради Маневицького району Волинської області про визнання незаконним та скасування рішення, зобовязання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Маневицької селищної ради Маневицького району Волинської області (далі - Маневицька селищна рада) про визнання незаконним та скасування рішення, зобовязання вчинити дії.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням Маневицької селищної ради від 12.09.2018 №36/6 «Про розгляд заяви громадянина ОСОБА_1 щодо безоплатної передачі земельної ділянки для обслуговування літньої кухні на вул.Незалежності, 1а» відмовлено позивачу в безоплатній передачі у власність земельної ділянки, надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для обслуговування літньої кухні на вул.Незалежності 1а, орієнтовною площею 0,04 га, з земель комунальної власності, у звязку з тим, що у межах норм безоплатної передачі земельних ділянок громадянам не передбачено даний вид використання та відсутня містобудівна документація, яка обґрунтовує планувальну організацію території.

Позивач вважає вказане рішення (пункт 1) протиправним з тих підстав, що воно прийняте з порушенням вимог частини першої статті 120, пункту «г» частини першої статті 121, частин першої, сьомої статті 118, статті 122 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), відповідач в оскаржуваному рішенні зазначив підстави, не передбачені у статті 122 ЗК України, при цьому, не виконав постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.04.2018 у справі №164/1589/17.

Позивач просить визнати незаконним та скасувати пункт 1 рішення Маневицької селищної ради від 12.09.2018 №36/6 «Про розгляд заяви громадянина ОСОБА_1 щодо безоплатної передачі земельної ділянки для обслуговування літньої кухні на вул.Незалежності, 1а» та зобовязати відповідача виконати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.05.2018 у справі №164/1589/17 та надати дозвіл позивачу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для обслуговування літньої кухні по вул.Незалежності, 1а у смт.Маневичі (орієнтовний розмір земельної ділянки 0,04 га).

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 21.09.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за цим позовом, справу ухвалено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін суддею одноособово (а.с.1).

В поданому до суду відзиві на позовну заяву від 09.10.2018 №651/02-06 (а.с.27-31) відповідач позов не визнав та просить відмовити у його задоволенні з підстав правомірності та умотивованості оскаржуваного рішення, при цьому вказує, що літня кухня не є житловим будинком та не відноситься до обєктів житлової нерухомості, а відповідно до Генерального плану селища Маневичі, затвердженого рішенням Маневицької селищної ради від 20.03.2013 №25/4, відсутня містобудівна документація, яка обґрунтовує планувальну організацію території щодо розміщення літньої кухні в смт.Маневичі по вул.Незалежності.

Інших заяв по суті справи чи клопотань про розгляд справи в судовому засіданні від учасників справи не надходило.

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення частково з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.05.2018 у справі №164/1589/17 за позовом ОСОБА_1 до Маневицької селищної ради Маневицького району Волинської області про визнання незаконними рішень та зобовязання вчинити дії апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Маневицького районного суду Волинської області від 23.01.2018 скасовано та прийнято нову постанову, якою позовні вимоги задоволено частково, визнано незаконним та скасовано пункт 1 рішення Маневицької селищної ради №16/18 від 27.02.2018, зобовязано Маневицьку селищну раду розглянути повторно заяву ОСОБА_1 про безоплатну передачу у власність земельної ділянки, надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для обслуговування літньої кухні на вул.Незалежності, 1а орієнтовною площею 0,04 га з земель комунальної власності та надати дозвіл ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для обслуговування літньої кухні по вул.Незалежності, 1а у смт.Маневичі (орієнтовний розмір земельної ділянки 0,04 га), визнано незаконними та скасовано пункт 1 рішення Маневицької селищної ради від 30.11.2016 №12/24, пункти 1, 2 рішення Маневицької селищної ради від 11.05.2017 №18/17, в задоволенні решти позовних вимог відмовлено (а.с.8-13).

Пунктом 1 рішення Маневицької селищної ради від 12.09.2018 №36/6 «Про розгляд заяви громадянина ОСОБА_1 щодо безоплатної передачі земельної ділянки для обслуговування літньої кухні на вул.Незалежності, 1а» відмовлено позивачу в безоплатній передачі у власність земельної ділянки, надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для обслуговування літньої кухні на вул.Незалежності 1а, орієнтовною площею 0,04 га, з земель комунальної власності, у звязку з тим, що у межах норм безоплатної передачі земельних ділянок громадянам не передбачено даний вид використання та відсутня містобудівна документація, яка обґрунтовує планувальну організацію території. При цьому, як вбачається із тексту цього рішення, воно прийняте за результатами розгляду рішення Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.05.2018 у справі №164/1589/17 (а.с.33).

При вирішенні даного спору суд застосовує такі нормативно-правові акти.

Відповідно до частин першої, четвертої статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Згідно із частинами першою, другою статті 118 ЗК України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до ОСОБА_2 міністрів Автономної Республіки Крим. Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.

За приписами частин сьомої - одинадцятої статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін. У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна ОСОБА_2 Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє ОСОБА_2 Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність. Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду. У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку.

Відповідно до частини першої статті 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Пунктом «г» частини першої статті 121 ЗК України передбачено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара.

Як вбачається із оскаржуваного рішення від 12.09.2018 №36/6, однією із підстав відмови позивачу у безоплатній передачі у власність земельної ділянки, надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для обслуговування літньої кухні на вул.Незалежності 1а в смт.Маневичі, орієнтовною площею 0,04 га, з земель комунальної власності, є те, що у межах норм безоплатної передачі земельних ділянок громадянам не передбачено даний вид використання. При цьому, у відзиві на позовну заяву відповідач вказує, що літня кухня не є житловим будинком, а будівлею та не відноситься до обєктів житлової нерухомості.

Суд не погоджується із вказаними доводами відповідача, виходячи з такого.

Як убачається із розділу ІІ «Класифікація видів цільового призначення земель» Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженого наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 №548, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.11.2010 за №1011/18306, до земель житлової забудови віднесені землі «для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка».

Державним класифікатором будівель та споруд (ДК 018-2000), затвердженим наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17.08.2000 №507, надано визначення поняття «будівлі» - це споруди, що складаються з несучих та огороджувальних або сполучених (несуче-огороджувальних) конструкцій, які утворюють наземні або підземні приміщення, призначені для проживання або перебування людей, розміщення устаткування, тварин, рослин, а також предметів. До будівель відносяться: житлові будинки, гуртожитки, готелі, ресторани, торговельні будівлі, промислові будівлі, вокзали, будівлі для публічних виступів, для медичних закладів та закладів освіти та т. ін.

Отже, вказаний Державний класифікатор будівель та споруд не навів вичерпного переліку споруд, які відносяться до будівель, та у ньому не згадується таке поняття як «літня кухня», у звязку із чим для визначення того, чи відносяться літні кухні до господарських будівель, суд застосовує такі нормативно-правові акти.

Відповідно до пункту 2 розділу І Порядку проведення технічного обстеження і прийняття в експлуатацію індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, будівель і споруд сільськогосподарського призначення, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними наслідками (СС1), збудовані на земельній ділянці відповідного цільового призначення без дозвільного документа на виконання будівельних робіт, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства від 03.07.2018 №158, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.08.2018 за №976/32428, господарські (присадибні) будівлі - допоміжні (нежитлові) приміщення, до яких належать сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції тощо, та прибудови до них. Отже, цим Порядком літні кухні прямо віднесені до господарських (присадибних) будівель.

Крім того, відповідно до розділу 2 «Обєкти, що підлягають технічній інвентаризації» Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації обєктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24.05.2001 №127, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10.07.2001 за №582/5773, до об'єктів, що підлягають технічній інвентаризації, належать, зокрема, господарські будівлі (сараї /хліви/, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції, сміттєзбірники тощо), а згідно із пунктом 2.2 «Одноквартирні (садибні) житлові будинки» цієї ж Інструкції на присадибних ділянках, крім житлових будинків, розміщуються господарські будівлі (сараї /хліви/, літні кухні, гаражі, майстерні, навіси, вбиральні тощо) та господарські споруди (колодязі, вигрібні ями, огорожі, ворота, хвіртки, замощення тощо). Тобто, в розумінні цієї Інструкції літні кухні є господарськими будівлями, розміщеними на присадибних ділянках.

Відтак, суд дійшов висновку про те, що оскільки літня кухня є господарською будівлею, тому позивач має право на безоплатну передачу йому із земель комунальної власності земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) відповідно до пункту «г» частини першої статті 121 ЗК України.

Крім того, суд враховує, що за приписами частини сьомої статті 118 ЗК України підставою відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

На думку суду, відсутність у Генеральному плані селища Маневичі, затвердженого рішенням Маневицької селищної ради від 20.03.2013 №25/4 «Про визнання існуючого генерального плану селища Маневичі Маневицької селищної ради придатним для подальшого його використання» (а.с.34) містобудівної документації, яка обґрунтовує планувальну організацію території щодо розміщення літньої кухні в смт.Маневичі по вул.Незалежності, не є в розумінні частини сьомої статті 118 ЗК України підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, та, крім того, відповідач не надав жодних доказів на підтвердження того, що у вказаному генеральному плані чи іншій містобудівній документації земельна ділянка по вул.Незалежності, 1а в смт.Маневичі орієнтовною площею 0,04 га, яку просить передати у власність позивач, має інше цільове призначення, ніж для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Крім того, суд також враховує, що рішенням виконавчого комітету Маневицької селищної ради від 18.09.2003 №2244 позивачу було надано дозвіл на будівництво літньої кухні і господарської будівлі на вул.Незалежності, 1а (а.с.14), а право власності на вказану літню кухню зареєстровано за позивачем у встановленому порядку, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 07.11.2016 №72433611 (а.с.7).

З урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням вимог чинного законодавства України, позивачу безпідставно відмовлено у його заяві про безоплатну передачу у власність земельної ділянки, надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для обслуговування літньої кухні на вул.Незалежності 1а в смт.Маневичі, орієнтовною площею 0,04 га, з земель комунальної власності, у звязку із чим з наведених вище мотивів та підстав, виходячи з наданих суду статтею 245 КАС України повноважень, позовні вимоги про визнання незаконним та скасування пункту 1 оскаржуваного рішення від 12.09.2018 №36/6 підлягають до задоволення шляхом прийняття судом рішення про визнання його пункту 1 протиправним та скасування.

При вирішенні позовних вимог про зобовязання вчинити дії суд виходить з того, що відповідач неодноразово незаконно відмовляв позивачу у безоплатній передачі у власність земельної ділянки, надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для обслуговування літньої кухні на вул.Незалежності 1а в смт.Маневичі, орієнтовною площею 0,04 га, з земель комунальної власності, що встановлено постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.05.2018 у справі №164/1589/17, якою до того ж зобовязано Маневицьку селищну раду не лише розглянути повторно заяву ОСОБА_1 про безоплатну передачу у власність земельної ділянки, надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для обслуговування літньої кухні на вул.Незалежності, 1а орієнтовною площею 0,04 га з земель комунальної власності, а й надати дозвіл ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для обслуговування літньої кухні по вул.Незалежності, 1а у смт.Маневичі (орієнтовний розмір земельної ділянки 0,04 га), та яку у цій частині відповідач не виконав.

За приписами частини четвертої статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

На думку суду, оскільки відсутні передбачені законом підстави для відмови у наданні позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для обслуговування літньої кухні на вул.Незалежності 1а в смт.Маневичі, орієнтовною площею 0,04 га, а відповідач не виконав постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.05.2018 у справі №164/1589/17 у частині надання дозволу ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для обслуговування літньої кухні по вул.Незалежності, 1а у смт.Маневичі (орієнтовний розмір земельної ділянки 0,04 га), тому позовні вимоги про зобовязання вчинити дії підлягають до задоволення частково шляхом прийняття судом рішення про зобовязання відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

При цьому, позовні вимоги про зобовязання відповідача виконати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.05.2018 у справі №164/1589/17 до задоволення не підлягають, оскільки судові рішення виконуються органами державної виконавчої служби, а рішення, дії чи бездіяльність, вчинені субєктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, оскаржуються до суду першої інстанції, де розглядалася справа, у порядку статті 383 КАС України.

Керуючись статтями 243 - 246, 262 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати пункт 1 рішення Маневицької селищної ради Маневицького району Волинської області від 12 вересня 2018 року №36/6 «Про розгляд заяви громадянина ОСОБА_1 щодо безоплатної передачі земельної ділянки для обслуговування літньої кухні на вул.Незалежності, 1а».

Зобовязати Маневицьку селищну раду Маневицького району Волинської області (44601, Волинська область, смт.Маневичі, вул.Незалежності, 19, ідентифікаційний код 04333193) надати ОСОБА_1 (44600, Волинська область, смт.Маневичі, вул.Незалежності, 1а/4, паспорт АС264325) дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для обслуговування літньої кухні на вул.Незалежності 1а в смт.Маневичі Маневицького району Волинської області, орієнтовною площею 0,04 га.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 255 КАС України, та може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.М.Валюх