Рішення № 78842552, 13.12.2018, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 204/780/18

Провадження № 2/204/676/18 р.

КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

49006, м. Дніпро, проспект Пушкіна 77-б тел. (056) 371 27 02, inbox@kg.dp.court.gov.ua

_____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 грудня 2018 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючого судді Самсонової В.В.

за участю секретаря Зайченко О.В.

за участю позивача ОСОБА_1

за участю представника позивача ОСОБА_2

за участю відповідача ОСОБА_3

за участю представника відповідача ОСОБА_4

за участю представника відповідача ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий союз», Моторного (транспортного) страхового бюро України про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,-

В С Т А Н О В И В:

В лютому 2018 року позивач звернувся до суду з даною позовною заявою, в якій, з урахуванням наданих уточнень, просив: стягнути солідарно з Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий союз», Моторного (транспортного) страхового бюро України і ОСОБА_3 на його користь матеріальну шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в розмірі 39660 грн. 77 коп.; стягнути солідарно з Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий союз», Моторного (транспортного) страхового бюро України і ОСОБА_3 на його користь вартість проведення експертного дослідження автотоварознавця по визначенню вартості матеріального збитку КТЗ на загальну суму 3300 грн. 00 коп.; стягнути з ОСОБА_3 на його користь вартість франшизи на суму 1000 грн. 00 коп., моральну шкоду у розмірі 25000 грн. 00 коп. та судові витрати у вигляді судового збору за подання позовної заяви (позовні вимоги про стягнення моральної шкоди); стягнути солідарно з Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий союз», Моторного (транспортного) страхового бюро України і ОСОБА_3 на його користь понесені ним судові витрати у вигляді судового збору за подання позовної заяви (позовні вимоги майнового характеру). В обґрунтування своїх позовних вимог вказав на те, що 23 січня 2017 року сталася дорожньо-транспортна пригода, в якій належний йому автомобіль отримав механічні пошкодження. Дорожньо-транспортна пригода сталася з вини ОСОБА_3, цивільно-правова відповідальність якого застрахована Приватним акціонерним товариством «Європейський страховий союз». Внаслідок зазначеної дорожньо-транспортної події автомобіль позивача зазнав механічних пошкоджень, в результаті яких йому була заподіяна матеріальна шкода в розмірі 39660 грн. 77 коп. ПрАТ «Європейський страховий союз» був своєчасно повідомлений відповідачем ОСОБА_3 і позивачем про зазначений страховий випадок із наданням всіх необхідних документів для призначення та виплати йому страхової суми. Однак, до цього часу ПрАТ «Європейський страховий союз» будь-яких дій з виконання своїх зобовязань за полісом обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів не зробило. ПрАТ «Європейський страховий союз» на час видання ОСОБА_6 № АК/22882230 від 22.11.2016 року являвся членом Моторного (транспортного) страхового бюро України, а членство страховиків у Моторному (транспортному) страховому бюро України є обовязковою умовою здійснення діяльності щодо обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. При цьому, одним із основних завдань Моторного (транспортного) страхового бюро України є виконання страхових зобовязань з обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності за страховиків - членів МТСБУ у разі недостатності коштів та майна цих страховиків, що визнанні банкрутом та/або ліквідовані. Але, до цього часу, Моторне (транспортне) страхове бюро України свої зобовязання щодо виплати страхового відшкодування за зазначеним вище страховим випадком на користь позивача не зробило. Крім того, внаслідок зазначеної дорожньо-транспортної пригоди він отримав легкі тілесні ушкодження. Проте, ОСОБА_3 відмовився відшкодовувати, спричинені позивачеві, матеріальну і моральну шкоду, та до цього часу навіть не вибачився, що обумовило його звернення до суду з даним цивільним позовом. При цьому, зазначив, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася з вини ОСОБА_3, йому також було завдано і моральну шкоду. Так, під час скоєння дорожньо-транспортної пригоди з вини відповідача, його життя і здоровя були в небезпеці. Більш тяжкі наслідки цієї дорожньо-транспортної пригоди не настали лише завдяки випадку та конструктивним особливостям автомобіля, які забезпечили частково його безпеку при зіткненні з автомобілем відповідача. Під час і після дорожньо-транспортної пригоди він відчув сильний фізичний біль, страх від ймовірного позбавлення життя чи отримання пожиттєвого каліцтва, душевні страждання та психологічний стрес. Він отримав тілесні ушкодження обличчя і голови, тобто фізичні наслідки зазначеної дорожньо-транспортної пригоди, психологічні ж наслідки цієї дорожньо-транспортної пригоди продовжують мати місце до цього часу. Він вимушений був багато свого часу витратити на лікування, відвідування лікарів, представників поліції, а тепер і суду, що певним чином змінило в гіршу сторону уклад його життя. Моральна шкода, завдана йому протиправними діями відповідача ОСОБА_3, виразилася в порушенні його здоровя, і її розмір він оцінив на суму 25000 грн. та яка підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_3

Ухвалою суду до участі у дану справу булу залучені - Приватне акціонерне товариство «Європейський страховий союз» і Моторне (транспортне) страхове бюро України в якості співвідповідачів.

В судовому засіданні позивач і його представник ОСОБА_2 підтримали уточнені позовні вимоги та просили задовольнити їх в повному обсязі. При цьому, посилалися на обставини, які викладені в позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_3 і його представник ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечували проти позовних вимог позивача та просили відмовити в їх задоволенні в повному обсязі. При цьому, вказали, що у своїй позовній заяві ОСОБА_1 просить стягнути з відповідачів вартість заподіяної шкоди в результаті дорожньо-транспортної пригоди в сумі 39660,77 грн., що згідно наданого ним же висновку експертного дослідження автотоварознавця складає ринкову вартість досліджуваного транспортного засобу, так як вартість відновлювального ремонту не менша за його ринкову вартість. Однак, ОСОБА_1 здійснив ремонт транспортного засобу, при цьому не надав суду жодного документу, який підтверджував би факт здійснення ремонтних робіт та їх вартість. В свою чергу, транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим, а власник транспортного засобу згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з експертизою, проведеною відповідно до вимог законодавства, витрати на ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди. У разі, якщо власник транспортного засобу не згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним, йому відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати з евакуації транспортного засобу з місця цієї пригоди. Таким чином, своїми діями позивач підтверджує, що транспортний засіб «ВАЗ 21093», державний номерний знак НОМЕР_1, не є фізично знищеним, так як він був відремонтований і використовується ним. Відповідно, відшкодуванню підлягає не вартість транспортного засобу, а лише різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди. Крім того, виходячи з того, що транспортний засіб позивача був фактично відремонтований, висновок експертного дослідження автотоварознавця є таким, що не відповідає дійсності і не може бути прийнятий судом як належний доказ розміру заподіяної позивачеві шкоди. Таким чином, з урахуванням наведених вище обставин вважають, що позовні вимоги позивача не доведені належними доказами. Також зазначили, що цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована Приватним акціонерним товариством «Європейський страховий союз», яке й має відшкодовувати шкоду, заподіяну позивачу. Посилалися з цього приводу на практику ОСОБА_7 Верховного Суду.

Представник Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий союз» в судове засідання не зявився, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини своєї неявки суду не повідомив. Відзиву на позов не подав.

Представник Моторного(транспортного)страхового бюроУкраїни ОСОБА_5в судовомузасіданні незаперечував протизадоволення позовнихвимогах ОСОБА_1про стягненняфраншизи пополісу ПрАТ«Європейський СтраховийСоюз» АК/2288230в сумі1000,00грн.,а віншій частинійого позовнихвимог заперечуваві просиввідмовити йомув повномуобсязі.При цьому,зазначив,що відсутніпідстави длястягнення звідповідачів всолідарному порядкусуми матеріальноїшкоди,суми витратна проведенняекспертних досліджень,оскільки доказів,що взаємоповязаними,сукупними неправомірнимидіями відповідачівабо діямиз єдністюнаміру щодоспричинення шкоди,завдали шкодипозивачу,матеріали позовноїзаяви немістять іні чимне підтверджується,більш тогошкода буласпричинена неправомірнимидіями тількивідповідача ОСОБА_3,а іншівідповідачі небули учасникамиданого ДТП.Відповідальність страховоїкомпанії зане виплатустрахового відшкодуванняза данимвипадком такожне євзаємоповязаними,сукупними неправомірнимидіями відповідачів,бо регулюютьсяіншими нормамиправа. Крім того, день скоєння ДТП, внаслідок якої пошкоджено автомобіль позивача і йому завдано майнової та моральної шкоди, є тим днем, коли позивач довідався про порушення свого права та про особу, яка його порушила, і саме із цього часу в нього виникло право вимоги як до безпосереднього заподіювача шкоди, так і до страхової компанії, відповідальної за останнього. Тобто, право кредитора (потерпілого) на отримання відшкодування завданої йому шкоди, шляхом виконання страховиком за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ узятих на себе зобов'язань не є безумовним, а повязується з поданням до такого страховика (МТСБУ) заяви про здійснення страхової відшкодування (виплати), що у свою чергу законодавець обмежує. Доказів, що позивач у такий строк звернувся до страховика з передбаченими законом документами, матеріали справи не містять. Також вказав, що розпорядженням Нацкомфінпослуг від 29.08.2017 року за № 3620 «Про анулювання ліцензій на провадження страхової діяльності ПрАТ « Європейський Страховий Союз» з державного реєстру фінансових установ та анулювання свідоцтва про реєстрацію фінансової установи» було анульовано ліцензію на страхову діяльність, видану ПрАТ «Європейський страховий союз». Розпорядженням Нацкомфінпослуг від 12.10.2017 року за № 4061 «Про виключення ПрАТ «Європейський Страховий Союз» з державного реєстру фінансових установ та анулювання свідоцтва про реєстрацію фінансової установи» ПрАТ «Європейський Страховий Союз» виключено з державного реєстру фінансових установ та анульовано свідоцтво про реєстрацію фінансової установи. Законом № 1961-ІV встановлено, що страховик, який протягом двох місяців має заборгованість перед МТСБУ щодо сплати у повному обсязі внесків, відрахувань до фондів МТСБУ, створених відповідно до цього Закону, або компенсації витрат, здійснених МТСБУ за його зобовязаннями, втрачає статус асоційованого та/або повного члена МТСБУ. ПрАТ «Європейський Страховий Союз» втратило статус асоційованого члена МТСБУ 03.10.2017 року. Підставою припинення членства компанії стала заборгованість по сплаті відрахувань до фондів МТСБУ понад два місяці. Разом з тим, ПрАТ «Європейський Страховий Союз», в законному (або судовому) порядку не припинила свою діяльність, не перебуває в стадії припинення, також її не визнано банкрутом та не перебуває в цій стадії. В звязку з цим, незалежно від того, що у ПрАТ «Європейський Страховий Союз» анулювали ліцензію і членство його припинено у МТСБУ, цей страховик зобовязаний був виконати свої зобовязання, які виникли за укладеними договорами ОСЦПВ до цього часу, а в даному випадку по страховому полісу - АК/2288230. При цьому, як вбачається з фотокарток автомобіля НОМЕР_2, наданим учасником справи, станом на 06.06.2018 року, має вже вид відремонтованого. В позовній заяві (уточнених) позивач же не зазначав цю важливу обставину, яка можливо б була вважлива при вирішенні питання учасниками спору про передачу пошкодженого майна, проведення судової автотоварознавчої експертизи тощо.

Вислухавши сторони, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню по наступним обставинам.

У судовому засіданні було встановлено, що 23 січня 2017 року о 17 год. 30 хв. у м. Дніпрі по вул. Фабрично-Заводській з боку вул. Новокримської в напрямку вул. Макарова відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів: «Фольксваген», державний номерний знак НОМЕР_3, яким керував ОСОБА_3, і «ВАЗ 21093», державний номерний знак НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_1.

Постановою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 31 серпня 2017 року у справі про адміністративне правопорушення № 204/693/17 ОСОБА_3 був визнаний винним в скоєному ДТП, а провадження у справі про адміністративне правопорушення у відношенні нього закрите у звязку зі збігом строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених статтею 38 КУпАП. Дана постанова скасована не була і набрала законної сили 12 вересня 2017 року (а.с.7).

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обовязковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, обставини дорожньо-транспортної пригоди, зокрема щодо винуватості ОСОБА_3 не потребують доказування, оскільки вони встановлені постановою суду по вищевказаній справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили.

У зазначеній дорожньо-транспортній пригоді, автомобілю «ВАЗ 21093», державний номерний знак НОМЕР_1, який належить ОСОБА_1, були спричинені механічні пошкодження.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

На підставі п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

При цьому, цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 була застрахована Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ЮНІВЕС», на підтвердження чого йому був виданий ОСОБА_6 № АК/2288230 обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 22.11.2016 року. ОСОБА_6, ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну складає 100000,00 грн. з безумовною франшизою в сумі 1000 грн. (а.с.49).

Позивач стверджував, що він звернувся до вищевказаного страховика з заявою щодо відшкодування заподіяної йому шкоди, але до теперішнього часу він не виконав своїх зобовязань, у звязку з чим, на його думку, таке відшкодування має виконати Моторне (транспортне) страхове бюро України.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Звертаючись досуду позивачвказав,що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди йому спричинена матеріальна шкода у розмірі 39660 грн. 77 коп., у звязку з пошкодженням належного йому автомобіля «ВАЗ 21093», державний номерний знак НОМЕР_1.

Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

На підтвердження заявлених ним вимог суду було надано:

-ОСОБА_8 № 4836/1 експертного дослідження автотоварознавця по визначенню вартості матеріального збитку КТЗ від 11.08.2017 року, згідно якого вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «ВАЗ 21093», державний номерний знак НОМЕР_1, пошкодженого внаслідок ДТП, складає 39660 грн. 77 коп. (а.с.8-30);

-ОСОБА_8 № 5732/1 експертного дослідження автотоварознавця по визначенню вартості КТЗ в пошкодженому стані від 15.08.2018 року, згідно якого ринкова вартість автомобіля «ВАЗ 21093», державний номерний знак НОМЕР_1, в пошкодженому стані, складає 10670 грн. 60 коп. (а.с.170-193).

В той же час, суду надані докази того, що станом на теперішній час автомобіль «ВАЗ 21093», державний номерний знак НОМЕР_1, вже відремонтований, що підтверджується відповідними фотокартками цього автомобіля (а.с.196-198).

Більш того, зазначені обставини, зокрема щодо того, що автомобіль позивача вже відремонтований, визнав і сам позивач у справі, а тому ці обставини не підлягають доказуванню в порядку ч. 1 ст. 82 ЦПК України, згідно якої обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є витрати, яких особа зазнала у звязку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати,які особазробила абомусить зробитидля відновленнясвого порушеногоправа (реальнізбитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи виграти на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Разом з тим, враховуючи ту обставину, що автомобіль позивача вже відремонтовано, останнім не надано суду належних доказів, в порядку § 1 Глави 5 Розділу 1 чинного ЦПК України, для підтвердження своїх реальних збитків, які він поніс для відновлення належного йому автомобіля «ВАЗ 21093», державний номерний знак НОМЕР_1.

Більш того, відповідно до п. 15 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», якщо пошкоджений транспортний засіб не може бути відновлено або вартість його відновлювального ремонту з урахуванням зношеності та втрати товарної вартості перевищує його ринкову вартість на момент пошкодження, розмір шкоди визначається за ринковою вартістю транспортного засобу на момент пошкодження. Порядок відшкодування шкоди, пов'язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, регламентовано статтею 30 Закону № 1961-IV, який згідно зі статтею 8 ЦК (аналогія закону) може застосовуватись не лише страховиком, а й іншими особами, які здійснюють діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, та відповідають за завдану шкоду. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з експертизою, проведеною відповідно до вимог законодавства, витрати на ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди.

ОСОБА_6 же з положеннями ст. 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом (рапортом), звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди. Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Зокрема згідно наданого самим позивачем ОСОБА_8 № 4836/1 експертного дослідження автотоварознавця по визначенню вартості матеріального збитку КТЗ від 11.08.2017 року, вартість відновлювального ремонту його автомобіля складає 44683,40 грн. (а.с.15), в той час як його (автомобіля) ринкова вартість складає 39660,77 грн., у звязку з чим вартість матеріального збитку встановлена в розмірі зазначеної суми.

Таким чином, в порядку ст. 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», відповідно до наданого позивачем ОСОБА_8 експерта його автомобіль вважається фізично знищеним.

В свою чергу, згідно з розясненнями ч. ч. 2-3 п. 9 Постанови Пленум Верховного Суду України від 27.03.1992 за № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», при визначенні розміру відшкодування шкоди, заподіяної майну, незалежно від форм власності, судам слід враховувати, що відшкодування шкоди шляхом покладення на відповідальну за неї особу обов'язку надати річ того ж роду і якості, виправити пошкоджену річ, іншим шляхом відновити попереднє становище в натурі, застосовується, якщо за обставинами справи цей спосіб відшкодування шкоди можливий. Коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості на час розгляду справи втраченого майна, робіт, які необхідно провести, щоб виправити пошкоджену річ, усунути інші негативні наслідки неправомірних дій заподіювача шкоди. Як при відшкодуванні в натурі, так і при відшкодуванні заподіяних збитків грішми потерпілому на його вимогу відшкодовуються неодержані доходи у зв'язку з заподіянням шкоди майну. Постановляючи рішення про стягнення на користь потерпілого відшкодування вартості майна, що не може використовуватись за призначенням, але має певну цінність, суд одночасно повинен обговорити питання про передачу цього майна після відшкодування збитків особі, відповідальній за шкоду.

Але позивач в судовому засіданні повідомив, що його автомобіль вже відремонтований і передавати свій автомобіль відповідачу він відмовляється, оскільки автомобіль йому необхідний для роботи.

Тобто, з вищевказаного випливає, що автомобіль позивача не є фізично знищеним, що ставить під сумнів наданий позивачем висновок експерта автотоварознавця з приводу визначення спричиненої шкоди внаслідок пошкодження належного йому автомобіля, тим більше, що доказів на підтвердження його реальних збитків, оскільки автомобіль вже відремонтований, суду не надано, а саме: накладних, чеків, квитанції тощо.

З урахуванням зазначеного, суд вважає необґрунтованими позовні вимоги позивача в частині стягнення на його користь матеріальної шкоди.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

ОСОБА_6 з ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до п. 22.3 ч. 2 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», якщо судом встановлено відшкодувати потерпілому моральну шкоду, передбачену пунктами 3, 4 частини другої статті 23 Цивільного кодексу України, таке відшкодування у розмірі, визначеному судом, здійснює особа, яку визнано винною у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди.

Зокрема встановленим є той факт, що з вини ОСОБА_3 було пошкоджено належний позивачеві автомобіль, внаслідок чого був порушений його звичний уклад життя, перенесені душевні хвилювання і стрес. Тому, з урахуванням вимог розумності і справедливості, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, враховуючи характер порушення прав позивача та глибину його душевних страждань, в наслідок пошкодження належного йому транспортного засобу, що потребувало від нього додаткових зусиль для організації свого життя, суд приходить до висновку, що необхідно стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди в розмірі 1500 грн. 00 коп.

Посилання сторони позивача на спричинення йому тілесних ушкоджень суд вважає безпідставними, оскільки на їх підтвердження було надано висновок СМЕ № 264, який був складений 28 січня 2017 року, в той час як сама дорожньо-транспортна пригода сталася ще 23 січня 2017 року, тобто через пять днів після самої події, що не дає підстав стверджувати, що ці тілесні ушкодження позивач отримав саме в ДТП, що сталася 23 січня 2017 року, враховуючи, що згідно зазначеного висновку СМЕ № 264 його тілесні ушкодження відносяться до категорії «легких» і мають незначні скороминущі наслідки (а.с.212 на обороті), а з моменту ДТП минув певний строк.

Крім того, відповідно до положень ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин, в порядку ч. 1 ст. 141 ЦПК України, з ОСОБА_1 на користь позивача слідує стягнути пропорційно розміру задоволених вимог судовий збір в сумі 704 грн. 80 коп. (в порядку ч. ч. 1-2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» в редакції на момент звернення до суду з даним позовом).

Витрати позивача на проведення експертних досліджень автотоварознавця і складання ОСОБА_8 № 4836/1 та № 5732/1 суд залишає за позивачем в порядку ч. 2 ст. 141 ЦПК України, оскільки вказані висновки визнані судом неналежними доказами, а в задоволенні самих позовних вимог в цій частині, на підтвердження яких і були надані ці висновки, судом відмовлено.

На підставі вищевикладеного, керуючись, ст. ст. 16, 22, 23, 1166, 1187, 1190, 1194 ЦК України, Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. 9 Закону України «Про страхування» від 07.03.1996 року, ст. ст. 12, 13, 76-82, 89, 141, 223, 229, 247, 258-259, 263-265, 273, 352, 354-355 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_3, Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий союз», Моторного (транспортного) страхового бюро України про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди в розмірі 1500 грн. 00 коп. і судовий збір в сумі 704 грн. 80 коп., а всього 2204 грн. 80 коп.

В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3, Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий союз», Моторного (транспортного) страхового бюро України - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду через Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України, суд вважає необхідним зазначити у резолютивній частині рішення наступні дані:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4, зареєстроване місце проживання: 49000, АДРЕСА_1.

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5, зареєстроване місце проживання: 49000, м. Дніпро, пров. Альпійський, буд. 5-а.

Приватне акціонерне товариство «Європейський страховий союз», ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 33552636, місцезнаходження: 04128, м. Київ, вул. Академіка Туполєва, буд. 18-В, офіс 4.

Моторне (транспортне) страхове бюро України, ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 21647131, місцезнаходження (юридична адреса): 02002, м. Київ, Русанівський бульвар, буд. 8; поштова адреса (для листування): 02002, м. Київ, а/с 272.

Суддя В.В. Самсонова