Ухвала суду № 78841798, 30.05.2018, Заводський районний суд м. Дніпродзержинська

справа № 208/6208/17

№ провадження 4-с/208/7/18

УХВАЛА

Іменем України

30 травня 2018 р. м. Кам'янське

Заводський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі: Головуючого, судді Похвалітої С.М., за участю секретаря судового засідання Шешуревої Я.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» на дії державного виконавця Заводського відділу державної виконавчої служби міста Кам’янське Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області ОСОБА_2 про зобов’язання вчинити певні дії, -

в с т а н о в и в:

Заявник ОСОБА_1 особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» звернулась до Заводського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області із скаргою на дії державного виконавця Заводського відділу державної виконавчої служби міста Кам’янське Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про повернення виконавчого документа Заводського відділу державної виконавчої служби міста Кам’янське Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області ОСОБА_2 про зобов’язання вчинити певні дії.

У своїй скарзі заявник просить суд визнати неправомірними дії Головного державного виконавця Заводського відділу державної виконавчої служби міста Кам’янське Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області ОСОБА_2 щодо винесення повідомлення про повернення виконавчого документа стягувану без прийняття до виконання 13.10.2017 року; скасувати повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 13.10.2017 року; зобов’язати Головного державного виконавця Заводського відділу державної виконавчої служби міста Кам’янське Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області ОСОБА_2 відкрити виконавче провадження виконавче провадження з виконання виконавчого листа, що виданий Заводським районним судом м.Дніпродзержинська за рішенням по цивільній справі за № 2-700/10 за позовом Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 75 126,06 грн.

Посилається на те, що 25 травня 2010 року Заводським районним судом м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області винесено рішення по цивільній справі № 2-700/10 за позовом Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, яким стягнуто заборгованість у розмірі 75 126,06 грн. ОСОБА_1 особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» звернулась до Заводського відділу державної виконавчої служби міста Кам’янське Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області та було пред’явлено лист до виконання, але 13.10.2017 року державним виконавцем винесено повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання у зв’язку з тим, що стягувачем не надано підтвердження сплати авансового внеску. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб це державна установа, а тому звільняється від сплати авансового внеску за виконання рішення суду, передбаченого Законом України «Про виконавче провадження».

Суд, вивчивши матеріали цивільної справи, вважає, що вимоги заявника підлягають задоволенню з наступних підстав.

Гарантією прав фізичних і юридичних осіб у виконавчому провадженні є можливість оскарження дій або бездіяльності державних виконавців.

Оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби має відбуватися згідно зі ст.74 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ст.74 Закону України «Про виконавче провадження», рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів. Рішення виконавця про відкладення проведення виконавчих дій може бути оскаржене протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.

Як встановлено в судовому засіданні 25 травня 2012 року Заводським районним судом м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області винесено рішення по цивільній справі № 2-700/10 за позовом Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, яким стягнуто заборгованість у розмірі 75 126,06 грн..

На виконання вказаного рішення суду ОСОБА_1 особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» звернулась до Заводського відділу державної виконавчої служби міста Кам’янське Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області та було пред’явлено виконавчий лист до виконання.

13.10.2017 року державним виконавцем Заводського відділу державної виконавчої служби міста Кам’янське Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області ОСОБА_2 винесено повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання у зв’язку з тим, що стягувачем не надано підтвердження сплати авансового внеску з посилання на вимоги ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до вимог ч.4 ст.4 ЗУ «Про виконавче провадження», виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред’явлення, якщо: рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання); пропущено встановлений законом строк пред’явлення виконавчого документа до виконання; боржника визнано банкрутом; Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника; юридичну особу - боржника припинено; виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону; виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень; стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов’язковим; виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем; виконавчий документ пред’явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.

У разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим цією статтею, стягувач має право звернутися до суду чи іншого органу (посадової особи), що видав виконавчий документ, щодо приведення його у відповідність із зазначеними вимогами.

Згідно статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини п'ятої статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов’язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною ОСОБА_4 України, - і за її межами.

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов'язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають із відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний вживати передбачені Законом про виконавче провадження заходи примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина перша статті 11), а особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов'язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій (частина сьома статті 12).

Згідно до ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», до заяви про примусове виконання рішення стягувач додає квитанцію про сплату авансового внеску в розмірі 2 відсотків суми, що підлягає стягненню, але не більше 10 мінімальних розмірів заробітної плати, а за рішенням немайнового характеру та рішень про забезпечення позову - у розмірі одного мінімального розміру заробітної плати з боржника - фізичної особи та в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Від сплати авансового внеску також звільняються державні органи, особи з інвалідністю внаслідок війни, особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю I та II груп, громадяни, віднесені до категорій 1 та 2 осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, у разі їх звернення до органів державної виконавчої служби.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб, Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

Статтею 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено, що з дня початку процедури ліквідації банку припиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостереження ради і правління ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Якщо в банку, що ліквідується, здійснювалися тимчасова адміністрація, з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку тимчасова адміністрація банку припиняється. Керівники банку звільняються з роботи у зв`язку з ліквідацією банку.

Крім того, Фонд безпосередньо або шляхом делегування повноважень уповноваженій особі Фонду з дня початку процедури ліквідації банку здійснює повноваження органів управління банку; приймає в управління майно ( у тому числі кошти) банку, вживає заходів щодо забезпечення його збереження, формує ліквідаційну масу, виконує функції з управління та продає майно банку; складає реєстр акцептованих вимог кредиторів (вносить зміни до нього) та здійснює заходи щодо задоволення вимог кредиторів; вживає у встановленому законодавством порядку заходів до повернення дебіторської заборгованості банку, заборгованості позичальників перед банку та пошуку, виявлення, повернення (витребування майна банку, що перебуває у третіх осіб, тощо.

Державна Організація (установа, організація) «Фонд гарантування вкладів фізичних осіб» - це повне найменування юридичної особи, що має організаційно-правову форму - державна організація (установа, заклад), про що зазначено в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Таким чином, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб є державною, спеціалізованою установою, яка виконує функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків. Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об`єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні. Фонд є установою, що не має на меті отримання прибутку.

Згідно до норм ст. 5 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд підзвітний ОСОБА_4 України, Кабінету ОСОБА_5 України та Національному банку України.

Фонд є єдиним розпорядником коштів, акумульованих в процесі його діяльності (п.1 ч. 1. ст.20 Закону). Державний орган - це одна особа або організована група осіб, спеціально призначені для реалізації державної влади в передбачених законом випадках.. Державні підприємства, установи, організації - це організовані групи осіб, призначення яких є виконання робіт, надання послуг населенню або державі в цілому, його окремим органам, посадовим особам.

Згідно ст. 41 Закону України «Про виконавче провадження» у разі, якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з одержання виконавцем відповідного рішення.

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» та частиною четвертою статті 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною ОСОБА_5 України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Поняття «суд, встановлений законом», стосується не лише правової основи існування суду, але й дотримання ним норм, які регулюють його діяльність (див., mutatismutandis, рішення ЄСПЛ у справі «Сокуренко і Стригун проти України» («Sokurenko and Strygunv. Ukraine») від 20 липня 2006 року, заяви № 29458/04 та № 29465/04, § 24).

Консультативна рада європейських суддів у Висновку № 11 (2008) до уваги Комітету ОСОБА_5 Європи щодо якості судових рішень зазначила, що «якість судового рішення залежить головним чином від якості його вмотивування. … Виклад підстав прийняття рішення не лише полегшує розуміння та сприяє визнанню сторонами суті рішення, але, насамперед, є гарантією проти свавілля. По-перше, це зобов'язує суддю дати відповідь на аргументи сторін та вказати на доводи, що лежать в основі рішення й забезпечують його правосудність; по-друге, це дає можливість суспільству зрозуміти, яким чином функціонує судова система» (пункти 34-35).

Європейський суд з прав людини вказує на те, що «пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати вмотивування своїх рішень, хоч це не може сприйматись, як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо вмотивування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено лише у світлі конкретних обставин справи» (див. mutatis mutandisрішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» («Pronina v. Ukraine») від 18 липня 2006 року, заява № 63566/00, § 23).

Так, в аналізу вищезазначених норм, суд приходить до висновку, що є достатні підстави для задоволення скарги заявника, з огляду на те, що судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України, та згідно до Конституції України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.

Відповідно до вимог ст.451 ЦПК України, за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Стосовно судового збору, суд зазначає, що провадження стосовно виконання судових рішень є завершальною й невід'ємною частиною (стадією) судового провадження в конкретній справі, у якій провадження за скаргою не відкривається. За подання заяви про видачу судового наказу сплачено відповідний судовий збір. У розділі VII ЦПК України та в Законі України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» (далі - Закон № 3674-VI) не передбачено необхідності сплати судового збору за подання скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу ДВС позивачем, який є стягувачем.

Керуючись Законом України «Про виконавче провадження», ст.ст. 258, 260, 451 ЦПК України, суд -

у х в а л и в:

Скаргу ОСОБА_1 особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» на дії державного виконавця Заводського відділу державної виконавчої служби міста Кам’янське Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області ОСОБА_2 про зобов’язання вчинити певні дії, задовольнити.

Визнати неправомірними дії Головного державного виконавця Заводського відділу державної виконавчої служби міста Кам’янське Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області ОСОБА_2 щодо винесення повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання 13.10.2017 року.

Скасувати повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 13.10.2017 року та зобов’язати Головного державного виконавця Заводського відділу державної виконавчої служби міста Кам’янське Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області ОСОБА_2 відкрити виконавче провадження виконавче провадження з виконання виконавчого листа, що виданий Заводським районним судом м.Дніпродзержинська за рішенням по цивільній справі № 2-700/10 за позовом Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 75 126,06 грн.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області безпосередньо або через Заводський районний суд м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області, шляхом подачі в п’ятнадцятиденний строк з дня проголошення ухвали апеляційної скарги. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається з дня отримання копії ухвали.

Суддя Похваліта С. М.