Рішення № 78835097, 31.10.2018, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/43848/17

Провадження № 2/761/1024/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2018 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі

головуючого судді Макаренко І.О.,

при секретарі Триндюк А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик», Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про захист прав споживачів та стягнення коштів, -

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом до суду, в якому просив суд: стягнути з Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» на користь ОСОБА_1 грошові кошти за договором №45D-604674 банківського вкладу «Подвійна сила» в доларах США із щомісячною виплатою процентів від 18.06.2015 року на загальну суму 223 106,24 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 18.06.2015 року між ОСОБА_1 та ПАТ «КБ «Хрещатик» був укладений договір №45D-604674 банківського вкладу «Подвійна сила» в доларах США банк прийняв грошові кошти в сумі 16 559,70 дол. США на термін з 18.06.2015 р. по 17.06.2016 р. із щомісячною виплатою процентів 11,22 % річних.

05.04.2016 р. постановою Національного банку України №234 ПАТ «КБ «Хрещатик» віднесено до категорії неплатоспроможних. Рішенням Правління Національного банку України від 02.06.2016 року №46-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «КБ «Хрещатик» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 03.06.2016 року №913, «Про початок процедури ліквідації ПАТ «КБ «Хрезатик» та делегування повноважень ліквідатора банку».

Зазначеним рішенням розпочато процедуру ліквідації ПАТ «КБ «Хрещатик» з 06.06.2016 року до 05.06.2018 року включно.

Позивачу відповідно до ст. 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фондом гарантування вкладів фізичних осіб виплачено кошти в сумі, еквівалентній 200 000,00 грн.

Позивачем було подано заяву про визнання його кредитором відповідача в процедурі ліквідації. Загальний залишок коштів позивача на рахунок складає 223 106,24 грн. та визнано позивача кредитором по грошовим вимогам.

19.01.2017 р. постановою Окружного адміністративного суду м. Києва по справі №826/6665/16, залишеною в силі ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.04.2017 р., визнано протиправною та скасовано постанову Національного банку від 05.04.2016 року №234 «Про віднесення публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» до категорії неплатоспроможних», 23.05.2017 р. ухвалою Вищого адміністративного суду України відмовлено в задоволенні клопотання про зупинення виконання вищезазначених рішень.

Таким чином, позивач зазначає, що ПАТ «КБ «Хрещатик» не віднесено до категорії неплатоспроможних та він не знаходиться в стадії ліквідації.

У своїх відзивах на позовну заяву відповідачі ПАТ «КБ «Хрещатик» та Фонд гарантування вкладів фізичних осіб зазначили, що під час тимчасової адміністрації не здійснюється примусове стягнення коштів та майна банку. Також зазначає, що рішенням правління Національного банку України від 02.06.2016 №46-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ КБ «Хрещатик» виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 03.06.2016 №913 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «КБ «Хрещатик» та делегування повноважень ліквідатору банку», останні не скасовані.

У своїй відповіді на відзив, позивач зазначає, що постанова Національного банку від 05.04.2016 року №234 «Про віднесення публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» до категорії неплатоспроможних», а також прийняте на її підставі рішення виконавчою дирекцією Фонду від 03.06.2016 №913 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «КБ «Хрещатик» та делегування повноважень ліквідатору банку» є не діючим, а тому на відповідача не поширюється режим тимчасової адміністрації.

Позивач у судове засідання не з'явився, представник позивача подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позов підтримав та просив задовольнити.

Відповідачі в судове засідання не з'явилися, про дату та час розгляду справи повідомлялися належним чином.

Суд, дослідивши та оцінивши наявні у справі докази, приходить до висновку, що позовна заява підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено, 18.06.2015 року між ОСОБА_1 та ПАТ «КБ «Хрещатик» був укладений договір №45D-604674 банківського вкладу «Подвійна сила» в доларах США банк прийняв грошові кошти в сумі 16 559,70 дол. США на термін з 18.06.2015 р. по 17.06.2016 р. із щомісячною виплатою процентів 11,22 % річних.

05.04.2016 р. постановою Національного банку України №234 ПАТ «КБ «Хрещатик» віднесено до категорії неплатоспроможних. Рішенням Правління Національного банку України від 02.06.2016 року №46-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «КБ «Хрещатик» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішння від 03.06.2016 року №913, «Про початок процедури ліквідації ПАТ «КБ «Хрезатик» та делегування повноважень ліквідатора банку».

Зазначеним рішенням розпочато процедуру ліквідації ПАТ «КБ «Хрещатик» з 06.06.2016 року до 05.06.2018 року включно.

Спеціальним законом, який регулює діяльність банку в період здійснення тимчасової адміністрації та процедури ліквідації, а також врегульовує інші питання, пов'язані із здійсненням вказаних процедур, є Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Порядок визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, передбачений ст. 27 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Позивачу відповідно до ст. 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фондом гарантування вкладів фізичних осіб виплачено кошти в сумі, еквівалентній 200 000,00 грн.

19.01.2017 р. постановою Окружного адміністративного суду м. Києва по справі №826/6665/16, залишеною в силі ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.04.2017 р., визнано протиправною та скасовано постанову Національного банку від 05.04.2016 року №234 «Про віднесення публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» до категорії неплатоспроможних», 20.07.2017 р. ухвалою Вищого адміністративного суду України залишено рішення попередніх інстанцій без змін.

Оскільки, постанову Національного банку від 05.04.2016 року №234 «Про віднесення публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» до категорії неплатоспроможних» було скасовано, а тому прийняте на її підставі рішення виконавчою дирекцією Фонду від 03.06.2016 №913 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «КБ «Хрещатик» та делегування повноважень ліквідатору банку» є не діючим, а тому на відповідача не поширюється режим тимчасової адміністрації

Відповідно до ч.1 ст.1058 ЦК України, за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Згідно з ч. 1,2 ст. 1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). Договором може бути передбачено внесення грошової суми на інших умовах її повернення.

Згідно положень ч. 1 ст. 1066 ЦК України, за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Європейський суд з прав людини у справі ZOLOTAS ПРОТИ ГРЕЦІЇ (No 2) зазначив наступне: "Суд зазначає, що на підставі статті 830 Цивільного кодексу, якщо особа, яка кладе суму грошей у банк, передає йому право користування нею, то банк має її зберігати і, якщо він використовує її на власну користь, повернути вкладнику еквівалентну суму за умовами угоди. Отже, власник рахунку може добросовісно очікувати, аби вклад до банку перебував у безпеці, особливо якщо він помічає, що на його рахунок нараховуються відсотки. Закономірно, він очікуватиме, що йому повідомлять про ситуацію, яка загрожуватиме стабільності угоди, яку він уклав з банком, і його фінансовим інтересам, аби він міг заздалегідь вжити заходів з метою дотримання законів і збереження свого права власності. Подібні довірчі стосунки невід'ємні для банківських операцій і пов'язаним з ними правом.

Суд водночас нагадує, що принцип правової певності притаманний усій сукупності статей Конвенції і є одним з основоположних елементів правової держави (Nejdet Sahin і Perihan Sahin проти Туреччини, [ВП], N 13279/05, § 56, 20 жовтня 2011 року)".

Згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини": "суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права".

Відмовляючись повернути кошти, які належать на праві власності Позивачу, Відповідач порушує положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ст. 1 Першого Протоколу, підписаного та ратифікованого Україною, яка у відповідності до ст. 5 цього ж протоколу, є додатковою статтею Конвенції.

Крім того, ст. 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Також, ч. ч. 1, 2, ст. 319 та ч. 2 ст. 386 ЦК України визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Відповідно до положень ч. ч. 1-3 ст. 1068 ЦК України банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Банк зобов'язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом. Банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором.

При цьому, за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором. Умова договору про відмову від права на одержання вкладу на першу вимогу є нікчемною.

Судом у судовому засіданні встановлено, що відповідач не виконав вимоги позивача щодо розірвання договору банківського вкладу, повернення коштів, чим допустив порушення його прав як вкладника.

Враховуючи, що з діючих норм законодавства вкладник за договором банківського вкладу, в силу ст.ст. 1060, 1061 ЦК України, вправі вимагати від банку повернення здійсненого вкладу разом з нарахованими процентами в будь-який момент, а банк, отримавши відповідну вимогу, повинен видати вклад у повному обсязі. Банк не виконав вимог позивача та не повернув суми вкладу, тому суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача суми вкладу за вказаним договором та задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 319, 386, 525, 610, 612 1058, 1060, 1061, 1066, 1068 , ст. 3-5, 12-13, 81, 258, 268, 272, 353 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик», Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про захист прав споживачів та стягнення коштів - задовольнити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» на користь ОСОБА_1 грошові кошти за договором №45D-604674 банківського вкладу «Подвійна сила» в доларах США із щомісячною виплатою процентів від 18.06.2015 року на загальну суму 223 106,24 грн.

Стягнути з акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» на користь держави судовий збір у розмірі 2231,06 грн.

Відповідно до п. 15.5 розділу 15 XIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України рішення суду може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СУДДЯ