Ухвала суду № 78833906, 28.11.2018, Солом'янський районний суд міста Києва

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03037, м. Київ, вул. Максима Кривоноса, 25; тел. (факс): 249-79-28; e-mail: inbox@sl.ki.court.gov.ua

03113, м. Київ, вул. Полковника Шутова, 1; тел.: (044) 456-51-65, факс: 456-93-08

_______________

Справа № 760/20081/17

Провадження № 4-c/760/203/18

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

І . Вступна частина

28 листопада 2018 року в місті Києві

Солом'янський районний суд м. Києва

у складі головуючого судді Коробенка С.В.

за участю секретаря Семененко А.Д.

розглянув матеріали скарги боржника у виконавчому провадженні ОСОБА_1 на постанову старшого державного виконавця Шевченківського районного ВДВС м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Савчука Костянтина Петровича про арешт коштів на банківських рахунках, стягувач - Публічне акціонерне товариство «Діамантбанк».

ІІ. Описова частина

02 серпня 2017 року до суду надійшла скарга боржника Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову старшого державного виконавця Шевченківського РВДВС ГТУЮ у м. Києві Савчука К.П. від 08.09.2016 про арешт коштів ФОП ОСОБА_1, прийняту у виконавчому провадженні №52178167.

Скаржник вказує, що на виконанні в Шевченківському районному відділі державної виконавчої служби перебуває виконавче провадження №52178167, відкритого на підставі виконавчого листа Солом'янського районного суду м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 судового збору в розмірі 1218 гривень.

Постановою від 26.10.2016 державний виконавець, як вказує Скаржник, наклав арешт на його банківські рахунки відкриті у ПАТ «Приватбанк» та ПАТ «ОТП Банк».

Скаржник стверджує, що зазначені рахунки використовувалися ним як фізичною особою-підприємцем у своїй господарській діяльності, з вказаних рахунків здійснювалася виплата заробітної плати працівникам, обов'язкові платежі та соціальні виплати.

Скаржник стверджує, що він є боржником у виконавчому провадженні саме як фізична особа, а не фізична особа-підприємець, а тому накладення арешту на його рахунки, відкриті для здійснення підприємницької діяльності як суб'єктом господарювання, є безпідставним.

З огляду на викладене Скаржник просив визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця про арешт на грошові кошти, накладені на банківські рахунки.

У судовому засіданні ОСОБА_1 та його представник підтримали скаргу.

Державний виконавець до суду не з'явився, просив розглянути справу на підставі наявних матеріалів.

ІІІ. Мотивувальна частина

Судом встановлено, що Солом'янським районним судом м. Києва 14 квітня 2015 року у справі № 2-3439/14 у справі за позовом ПАТ «Діамантбанк» до ПАТ «Йодопром», ОСОБА_4 та ОСОБА_1 виданий виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_1 судового збору в розмірі 1218 гривень.

На підставі зазначеного виконавчого листа державним виконавцем Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у м. Києві відкрито виконавче провадження №52178167.

Постановою від 26 жовтня 2016 року на рахунки ОСОБА_1 в ПАТ «Приватбанк» та ПАТ «ОТП Банк» накладений арешт в межах суми 1642,82 грн.

Міністерством юстиції України листом від 14.01.2011 роз'яснено, що чинне законодавство не виділяє такого суб'єкта права власності як фізична особа - підприємець та не містить норм щодо права власності фізичної особи - підприємця. Законодавство лише встановлює, що фізична особа - підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення. Отже, суб'єктом права власності визнається саме фізична особа, яка може бути власником будь - якого майна, крім майна, що не може перебувати у власності фізичної особи. При цьому, правовий статус фізичної особи - підприємця не впливає на правовий режим майна, що перебуває у його власності.

З даних роз'яснень можна зробити висновок, що у випадку виконання рішень судів про стягнення боргів з фізичної особи-підприємця стягнення можна звертати на будь-яке майно, що належить фізичній особі, яка зареєструвала таке підприємництво.

Однак виникає питання щодо звернення стягнення на майно фізичної особи - підприємця у випадку виконання рішення судів про стягнення боргів з фізичної особи. Вище наведено пункти та статті нормативно-правових актів, які встановлюють відсутність такого суб'єкта права власності на майно, як фізична особа - підприємець, а тому державний виконавець повинен ігнорувати посилання боржників на неможливість звернення стягнення на майно у зв'язку з перебуванням такого у власності фізичної особи - підприємця.

В той же час, оскільки фізична особа - підприємець є суб'єктом господарювання та може мати найманих працівників, яким виплачуються заробітні плати, сплачуються інші податки та збори до державного бюджету, то можливі певні виключення із загальної процедури виконання рішень, що зумовлено особливістю правового статусу фізичної особи - підприємця, як такого.

Згідно з ч. 2 ст. 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування», страхувальник-роботодавець відкриває окремий поточний рахунок для зарахування страхових коштів у банках у порядку, встановленому Національним банком України. Страхові кошти, зараховані на окремий поточний рахунок у банку або на окремий рахунок в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, можуть бути використані страхувальником виключно на надання матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам. Страхові кошти, зараховані на окремий рахунок, не можуть бути спрямовані на задоволення вимог кредиторів, на стягнення на підставі виконавчих та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний зняти арешт з рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом.

Отже, фізична особа - підприємець може мати відкритий у банківській установі рахунок, який не можна арештовувати при виконанні рішення суду. Так само не підлягають списанню кошти з такого рахунку.

Відповідно до листа Департаменту платіжних систем Національного Банку України від 14.12.2010 № 25-111/2972-22535 «Щодо відкриття страхувальниками-роботодавцями окремих поточних рахунків», банк відкриває окремий рахунок юридичній особі, в тому числі небанківській фінансовій установі, та фізичній особі - підприємцю за балансовим рахунком 2604 «Цільові кошти на вимогу суб'єктів господарювання».

Отже, державний виконавець не має права накладати арешт на кошти, що містяться на рахунку за № 2604 та списувати кошти з такого рахунку.

З постанови державного виконавця від 26.10.2016 вбачається, що арешт накладений на рахунки, які не відносяться до рахунків 2604.

Крім того згідно з ч. 3 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом, зобов'язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.

Таким чином, у випадку, якщо арештовані державним виконавцем банківські рахунки дійсно використовувалися для виплат обов'язкових платежів та заробітної плати найманим працівникам, банківська установа зобов'язана була повідомити про даний факт державного виконавця.

За таких обставин вимоги про визнання протиправною постанови державного виконавця від 26.10.2016 суд вважає безпідставними, у зв'язку з чим у задоволенні скарги слід відмовити.

ІV. Резолютивна частина

Керуючись ст. ст. 48, 52 Закону України «Про виконавче провадження», ст. ст. 447-451 Цивільного процесуального кодексу України, суд ухвалив:

1.У задоволенні скарги відмовити.

2.Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом 15 днів з дня складання її повного тексту.

Суддя: