Ухвала суду № 7883286, 03.02.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 22-а-1762/09 Головуючий у 1-й інстанції: Доборянська Я.І.

Суддя-доповідач: Саприкіна І.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"03" лютого 2010 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Саприкіної І.В.,

суддів: Костюк Л.О., Малиніна В.В.,

при секретарі: Приходько Є.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Вуглеенергоспецкомплект»на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.12.2008 року у справі за їх позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, –

В С Т А Н О В И Л А :

ТОВ «ТД «Вуглеенергоспецкомплект»звернулися до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до ДПІ у Голосіївському районі міста Києва про визнання протиправним та скасування рішення № 0000252306/0 від 17.05.2007 року про застосування штрафних санкцій.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.12.2008 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, ТОВ «ТД «Вуглеенергоспецкомплект»подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою задовольнити позовні вимоги повністю. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на неповне з’ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, незаконність, необґрунтованість та необ’єктивність оскаржуваного рішення, що є підставою для його скасування.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що з’явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що вона не підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Голосіївському районі м. Києва на підставі Акту документальної невиїзної перевірки ТОВ «ТД «Вуглеенергоспецкомплект»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ за вересень місяць 2006 року від 07.05.2007 року за № 241/1/1-3-06-32552842 прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.05.2007 року № 0000252306/0, за яким було зменшено сума бюджетного відшкодування з ПДВ на 700000,00 грн.

В даному акті зазначено, що не може бути підтверджена сума заявлена до відшкодування за вересень 2006 року у розмірі 700000,00 грн., оскільки, згідно п.п. 7.7.2, 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(далі –Закон) бюджетному відшкодування підлягає частина такого від’ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

Окружний адміністративний суд міста Києва в своєму рішенні прийшов до висновку про необхідність відмови в задоволенні позовних вимог.

Апеляційна інстанція повністю погоджується з такими доводами суду першої інстанції, з огляду на наступне:

Відповідно ч. 2 ст. 69 КАС України докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст. 86 КАС України).

З матеріалів справи слідує, що між ТОВ «ТД «Вуглеенергоспецкомплект»та ТОВ «КМТ-Агро»був укладений Договір поставки № КА-608-20-Т/ОР від 07.08.2006 року, за яким позивач у серпні 2006 рок придбали у ТОВ «КМТ-Агро»олію ріпакову у кількості 1235 тон на загальну суму 4 200 000,00 грн.. у тому числі ПДВ 20% -700 000,00 гри., на підтвердження чого останнім було видано наступні податкові накладні: № 30 від 08.08.2006 року, № 33 від 09.08.2006 року.

Позивачем було перераховано на користь ТОВ «КМТ-Агро»за олійножирову продукцію на підставі рахунку б/н від 08.08.2006 року загальну суму 4 200 000,00 грн., у тому числі ПДВ 20% - 700 000,00 грн., про що свідчать платіжні доручення: № 3 від 08.08.2006 року на суму 1 400 000,00 грн., № 4 від 08.08.2006 року на суму 1 400000,00 грн., та № 5 від 09.08.2006 року 1 400 000,00 грн.

Факт одержання товару за Договором поставки підтверджується накладною від 31.08.2006 року за № 945.

Судом першої інстанції встановлено, що товар був переданий на відповідальне зберігання до ВАТ «Чернівецький олійно-жировий комбінат». Тобто, позивач передав придбаний у контрагента товар у серпні 2006 року у повному обсязі, згідно акту прийому-передачі від 24.11.2006 року, постачальнику, у якого товар був придбаний раніше.

Господарська діяльність –це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою (п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Отже, ніякого прибутку позивачем не отримано, товар (олія ріпакова) знаходився на складі постачальника, а були лише проведені операції переведення грошових коштів по банку. Тому, апеляційна інстанція приходить до аналогічного з судом першої інстанції висновку, що заявлення позивачем до відшкодування податку на додану вартість з такої операції є неправомірним, оскільки податковий кредит позивача повинен перекриватися його ж зобов'язаннями в результаті реалізації товару.

У відповідності з п. 1.8 ст. 1 Закону, бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Апеляційна інстанція приходить до аналогічного з судом першої інстанції висновку, що в ході проведення перевірки правомірно встановлено, що ніякого прибутку позивач не отримав через те, що товар був по суті повернутий постачальнику за ціною придбання, так як, фактично знаходився на складі постачальника, а мали місце лише проведені операції переведення грошових коштів по банку. Таким чином, придбаний товар (олія ріпакова) було реалізовано його постачальнику.

Згідно з вимогами п.п. 7.4.1. ст. 7 Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 ст. 6 та ст. 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За змістом п.п. 7.7.1.ст. 7 Закону порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків. Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду

Отже, суд першої інстанції правильно дійшов до висновку, що операція переведення грошових коштів призвела до виникнення у позивача податкових зобов’язань, проте відшкодування податку на додану вартість є неправомірним, оскільки зазначений товар для використання в господарській діяльності не призначався та фактично не використовувався.

Виходячи з положень ч. 1 ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ.

Враховуючи викладене колегія суддів вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення про зменшення суми бюджетного відшкодування, прийнято відповідачем на основі акту перевірки, яка проведена з додержанням норм чинного законодавства, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Таким чином, апеляційна інстанція приходить до висновку, що суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

За таких підстав, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції –без змін.

Керуючись ст.ст. 198, 200, 205, 206 КАС України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А:

В задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Вуглеенергоспецкомплект»- відмовити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.12.2008 року –залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 08 лютого 2010 року.

Головуючий суддя:                    

Судді: