Постанова № 7883187, 31.08.2009, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 Вн. № 6/458

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

          14 год.27 хв.           № 2а-4219/09/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Добрянської Я.І. при секретарі судового засідання Зубко Л.П. вирішив адміністративну справу

за позовомДержавна податкова інспекція у Дарницькому районі міста Києва

до Товариство з обмеженою вдповідальністю "Сервіс Плюс"

простягнення податкової заборгованості у розмірі 640,00грн.

за участю представників сторін:

позивача, Бурківська Н.Л., відповідача, не прибув, На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 31.08.2009 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулась Державна податкова інспекція у Дарницькому районі м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс Плюс»про стягнення заборгованості в сумі 640,00 грн.

В обґрунтування позову представник позивача зазначав, що відповідач ТОВ «Сервіс Плюс»не сплатив податковий борг в розмірі 640,00 грн., який виник на підставі Акту перевірки та податкового повідомлення рішення від 21.12.2006р. Тому, позивачем було прийнято першу податкову вимогу від 09.01.07р. №1/16 та другу податкову вимогу від 12.12.07р. №2/1048.

Відповідач в судове засідання не прибув, заперечень проти позову не надав.

Розглянувши подані стороною документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сервіс Плюс»(далі - відповідач) здійснює свою діяльність на підставі свідоцтва про державну реєстрацію (перереєстрацію) суб'єкта підприємницької діяльності –юридичної особи від 19.11.2001 року, видане Дарницькою районною у м Києві державною адміністрацією.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач має перед Державним бюджетом податковий борг у розмірі 640,00 грн., який виник з наступних підстав.

Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі міста Києва було проведено перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс Плюс»з питань своєчасності подання податкових декларацій по податку на додану вартість за період з20.06.06р. по 20.11.06р. після проведення якої позивачем складено Акт від 19.12.2006р. №4176.

В ході проведеної перевірки встановлено порушення відповідачем підпункту «а»пп.4.2.ст.4, пп.5.3.1. п.5.3. ст..5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000р. №2181.

В зв'язку із виявленим порушенням позивачем прийнято податкове повідомлення рішення від 21.12.2006р. №0999881502/0, яким визначено відповідачу суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість по вітчизняним товарам в розмірі 640,00 грн.

Однак, зазначена сума податкового зобов'язання в строку не була сплачена відповідачем.

Крім того, відповідно до довідки наданої позивачем заборгованість відповідача не погашена та складає 640,00 грн.

Також, відповідно до листі УДАІ №4948/1 від 24.11.08р. та БТІ №53061 від 16.12.08р. транспортні засоби та нежилі приміщення за відповідачем не зареєстровані.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представника позивача сторони, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги є обгрунтованими та підлягають задоволенню за таких підстав.

Згідно з п.7.8. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р. №168/97-ВР, податковим періодом є один календарний місяць, а у випадках, особливо визначених цим Законом, календарний квартал, з урахуванням того, що:

якщо особа реєструється платником податку з дня іншого, ніж перший день календарного місяця, першим податковим періодом є період, який розпочинається від дня такої реєстрації та закінчується останнім днем першого повного календарного місяця;

якщо податкова реєстрація особи анулюється у день інший, ніж останній день календарного місяця, то останнім податковим періодом є період, який розпочинається з першого дня такого місяця та закінчується днем такого анулювання.

Відповідно до підпункту «а»підпункту 4.2.2. статті 4 Закону України № 1281 контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо:

а) платник податків не подає у встановлені строки податкову декларацію.

Крім того, п.п.5.3.1 ст.5.3. Закону України №1281, передбачено строки погашення податкового зобов'язання відповідно до яких, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

У разі коли відповідно до закону контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов'язання платника податків за причинами, не пов'язаними із порушенням податкового законодавства, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму податкового зобов'язання у строки, визначені у законі з відповідного податку, а за їх відсутності -протягом тридцяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення про таке нарахування.

У разі визначення податкового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах "а" - "в" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, платник податків зобов'язаний погасити нараховану суму податкового зобов'язання протягом десяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення, крім випадків коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру апеляційного узгодження.

Згідно пп.3.1.1. п.3.1. ст.3 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.00р. №2181, активи платників податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.

Станом на час звернення позивача до суду заборгованість не погашена та становить 640,00 грн.

Відповідно до п.п.6.2.1 п.6.2 ст.6 Закону України № 2181, у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

У зв'язку з несплатою податкового боргу відповідачу направлено першу податкову вимогу від 09.01.07р. №1/16 та другу податкову вимогу від 12.12.07р. №2/1048.

В зв'язку з цим, позивачем відповідно до п.6.2. ст..6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.00р. № 2181, була виставлена перша податкова вимога від 09.01.07р. №1/16, акт від 08.02.07р. №16 розміщення податкової вимоги на дошці податкових оголошень, акт від 12.03.07р. №16 зняття податкової вимоги з дошки податкових оголошень) та друга податкова вимога від 12.12.07р.№ 2/1048 (акт від 28.12.07р. розміщення податкової вимоги на дошці податкових оголошень, акт від 28.01.08р. №1048 зняття податкової вимоги з дошки податкової оголошень).

Сума податкового боргу не погашена, податкові вимоги відповідачем в адміністративному та судовому порядку не оскаржувались.

Згідно п.п.2.3.1. п.2.3. ст.2 Закону передбачено, що органами, уповноваженими здійснювати заходи з погашення податкового боргу є виключно податкові органи та державні виконавці у межах їх компетенції.

П.п. 3.1.1. п. 3.1. ст. З Закону України № 2181 -III передбачено, що активи платника податків можуть бути примусово стягнуті в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду. Відповідно, узгоджена сума податкового зобов'язання, яка не була сплачена платником податків у визначені строки, вважається сумою податкового боргу (з урахуванням штрафних санкцій) платника податків і може бути примусово стягнута за рахунок активів платника в судовому порядку.

Підпунктом 2.3.1 п.2.3 ст.2 Закону України № 2181-III передбачено, що органами, уповноваженими здійснювати заходи з погашення податкового боргу, є виключно податкові органи та державні виконавці у межах їх компетенції.

Відповідно до ст. 238 Господарською кодексу України (ГК України), за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

Згідно з ч. 1 ст. 239 Господарського кодексу України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, як визначено ст. 239 ГК України, відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб'єктів господарювання зокрема такі адміністративно-господарські санкції як адміністративно-господарський штраф; стягнення зборів (обов'язкових платежів).

Статтею 241 ГК України встановлено, що адміністративно-господарський штраф - це грошова сума, що сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності.

Перелік порушень, за які з суб'єкта господарювання стягується штраф, розмір і порядок його стягнення визначаються законами, що регулюють податкові та інші відносини, в яких допущено правопорушення.

Адміністративно-господарський штраф може застосовуватися у визначених законом випадках одночасно з іншими адміністративно-господарськими санкціями, передбаченими статтею 239 цього Кодексу.

Також ч. 1 ст. 242 ГК України встановлено, що у разі порушення суб'єктом господарювання встановлених правил обліку або звітності щодо сплати зборів (обов'язкових платежів) або їх несплати чи неповної сплати сума, яку належить сплатити, стягується до відповідного бюджету. Крім того, з суб'єкта господарювання у визначених законом випадках може бути стягнуто штраф у розмірі до п'ятдесяти відсотків належної до сплати суми збору (обов'язкового платежу).

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд прийшов до висновку, що в позовній заяві наведені обставини, які підтверджуються достатніми доказами, які свідчать про обґрунтованість позовних вимог. Докази, подані позивачем підтверджують обставини, на які позивач посилається на їх обґрунтування.

При цьому відповідно до ст. 250 ГК України, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Згідно з ч.3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3)          обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4)          безсторонньо (неупереджено);

5)          добросовісно;

6)          розсудливо;

7)          з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8)          пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9)          з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10)          своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На підтвердження викладеному в позовні заяві, позивач на думку суду довів правомірність заявлених в позові вимог.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

ПОСТАНОВИВ :

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс Плюс»(02068, м. Київ вул. Вербицького, б. 1, код. 31520162) податкову заборгованість в сумі 640,00 грн. (шістсот сорок грн. 00 коп.) з будь-яких рахунків, що буду виявлені державним виконавцем під час виконання судового рішення, на розрахунковий рахунок №31116029700003 до УДК у Дарницькому районі м. Києва, код 26077885 у банку ГУУДК у м Києві, МФО 820019, код платежу 14010100.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова суду може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції шляхом подання заяви про апеляційне оскарження постанови суду та апеляційної скарги. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються Київському апеляційному адміністративному суду через Окружний адміністративний суд міста Києва.

Суддя                                                                                 Я.І. Добрянська