Рішення № 78831561, 12.01.2018, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/57742/16-ц

Категорія 29

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2018 року Печерський районний суд м. Києвав складі:

головуючого судді - Новака Р.В.,

при секретарі - Сердюк К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України про стягнення моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди. Свої вимоги позивач мотивував тим, що рішенням Апеляційного суду Житомирської області від 16.07.2014 у справі № 279/7429/13-ц рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 16.05.2014 змінено, зменшено розмір стягнення з 494508,00 грн. до 165648,00 грн. та вирішено провести відшкодування моральної шкоди з Державної казначейської служби України за рахунок Державного бюджету України, шляхом списання з єдиного казначейського рахунку. Крім того, рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 22.04.2015 у справі №279/1113/15-ц, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 08.07.2015 стягнуто за рахунок коштів державного бюджету України на користь ОСОБА_1 18551,58 грн. у відшкодування втраченого заробітку внаслідок незаконних дій органів досудового розслідування, прокуратури, суду. У зв'язку із невиконанням рішення суду у строки встановлені Порядком виконання рішень про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 03.08.2011 № 845, просить стягнути на його користь з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку відшкодування моральної шкоди, завданої тривалим невиконанням судового рішення, у розмірі 50000 грн.

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги та просив задовольнити в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином. Про причини неявки суд не повідомив. Направив відзив, в якому просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Заперечуючи проти задоволення позову, представник відповідача зазначив, що у відповідності до абз. 2 п.п. 1 п. 9 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України та п. 3 Порядку виконання рішень про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 03.08.2011 № 845, безспірне списання коштів державного бюджету здійснюється Казначейством, зокрема за черговістю надходження таких рішень, а отже казначейством було здійснено перерахування коштів на рахунок позивача в порядку черговості. Крім того, вказав на те, що з урахуванням залишку коштів , Казначейство не мало можливості перерахувати грошові кошти стягувачу у поточному році, оскільки асигнувань, передбачених Законом за КПКВК 3504030 було недостатньо.

Суд дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у сукупності, вважає, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 16.05.2014 позов ОСОБА_1 до прокуратури Житомирської області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним діями - задоволено частково. Рішенням Апеляційного суду Житомирської області від 16.07.2014 у справі № 279/7429/13-ц рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 16.05.2014 змінено, зменшено розмір стягнення з 494508,00 грн. до 165648,00 грн. та вирішено провести відшкодування моральної шкоди з Державної казначейської служби України за рахунок Державного бюджету України, шляхом списання з єдиного казначейського рахунку.

Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, виконавчий лист Державною казначейською службою було отримано 06.10.2014.

Разом з тим, Казначейством перерахування коштів на виконання вказаного рішення суду на користь позивача ОСОБА_1 проведено 01.09.2015, що підтверджується випискою по картковому рахунку.

Крім того, рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 22.04.2015 у справі №279/1113/15-ц, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 08.07.2015 стягнуто за рахунок коштів державного бюджету України на користь ОСОБА_1 18551,58 грн. у відшкодування втраченого заробітку внаслідок незаконних дій органів досудового розслідування, прокуратури, суду.

Згідно доводів позивача, виконавчий лист № 279/1113/15-ц було отримано державною казначейською службою 02.04.2014. Разом з тим, перерахування коштів здійснено 24.12.2015.

Статтею 81 ЦПК України, передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною 1 ст. 3 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Частиною 1 ст. 15 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 76 Цивільного процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно з правовою позицією, висловленою Верховним Судом України у постанові від 11.09.2013 (справа № 6-48 цс13), при відшкодуванні моральної шкоди, завданої особі незаконними діями чи бездіяльністю працівників виконавчої служби, застосуванню підлягають положення загального законодавства про моральну шкоду, а саме: стаття 56 Конституції України, статті 23, 1167, 1173 ЦК України.

Частиною другою статті 1167 ЦК України визначено перелік випадків відшкодування моральної шкоди органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим, органом місцевого самоврядування, фізичною або юридичною особою, яка її завдала. Зазначений перелік не є вичерпним, оскільки пункт 3 статті передбачає наявність інших випадків передбачених законом.

Відповідно до ст. 1173 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору (п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»).

Крім того, слід зазначити, що необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є факт неправомірних дій цього органу чи його посадових або службових осіб. При цьому, факт неправомірності (незаконності) прийняття неправомірного рішення, вчинення дії чи бездіяльності органу державної влади, що призвели до завдання шкоди, повинен бути встановлений у передбаченому законом порядку, тобто повинен підтверджуватись відповідним рішенням, ухвалою, постановою, вироком суду, яке має значення для справи про відшкодування шкоди. Належним доказом протиправних (неправомірних) рішень, дій чи бездіяльності є, як правило, відповідне судове рішення, що набрало законної сили, або відповідне рішення посадових осіб органу державної влади вищого рівня.

Відповідно до п. 48 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30.01.2013 № 45), перерахування коштів стягувачу здійснюється Казначейством у тримісячний строк з дня надходження необхідних документів та відомостей.

Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до абзацу 2 підпункту 1 пункту 9 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України та пункту 3 Порядку, безспірне списання коштів державного бюджету здійснюється Казначейством, зокрема, за черговістю надходження таких рішень.

Як зазначено представником відповідача у відзиві, Законами України про Державний бюджет України на 2014-2015 роки за бюджетною програмою КПКВК 3504030 «Відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, відшкодування громадянинові вартості конфіскованого та безхазяйного майна стягнутого в дохід держави, відшкодування шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадових і службових осіб» виділено 18,09 млн. грн. щорічно. Станом на дати надходження виконавчих листів Коростенського міськрайонного суду Житомирської області по справах № 279/1113/15-ц та №279/7429/13-ц на виконанні у Казначейства за бюджетною програмою КПКВК 3504030 перебували судові рішення на суму, що перевищували суми видатків, передбачених Законами про державний бюджет на відповідні роки. Таким чином, з урахуванням залишку коштів, Казначейство не мало можливості перерахувати грошові кошти стягувачу у поточному році, оскільки асигнувань, передбачених Законом за КПКВК 3504030, було недостатньо.

Проаналізувавши зазначені норми закону та зібрані у справі докази в їх сукупності, суд вважає, що в судовому засіданні не знайшов свого підтвердження факт порушення прав позивача відповідачами, завдання позивачу моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру діями чи бездіяльністю відповідачів, позивачем не надано доказів наявності моральної шкоди, протиправності діяння чи без діяння відповідачів, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням відповідачів та вини відповідачів в її заподіянні, оскільки відповідач діяв в межах наданих йому повноважень та відповідно до вимог закону, а тому, позов задоволенню не підлягає.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 8, 55, 56, 129 Конституції України, ст. ст. 2, 22, 1173, 1175 Цивільного кодексу України, ст. 25 Бюджетного кодексу України, ст.ст. 1-23, 76-81, 89, 95, 141, 258-259, 263-265, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України про стягнення моральної шкоди - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи до Апеляційного суду м. Києва або через Печерський районний суд м. Києва.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1: АДРЕСА_1.

Відповідач: Державна казначейська служба України, 01014, м. Київ, вул. Бастіонна, 6

Суддя: Р.В. Новак