Постанова № 7882911, 28.01.2010, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м.ПолтаваСправа № 2а-47796/09/1670 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Бойка С.С.,

при секретарі Білан В.В.,

за участю:

представника позивача - Рожков М.М.

представника відповідача - Пухліков К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Відкритого акціонерного товариства Бурова компанія "Букрос"до Територіальної державної інспекції праці у Полтавській областіпро визнання припису нечинним, суд, -

В С Т А Н О В И В:

позивач Відкрите акціонерне товариство Бурова компанія "Букрос"звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Територіальної державної інспекції праці у Полтавській областіпро визнання припису №16-01-14/313-230 від 25.09.2009 року нечинним.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем неправомірно прийнято припис №16-01-14/313-230 від 25.09.2009 року яким ВАТ БК "Букрос" приписано усунути порушення законодавства про працю, оскільки наведені порушення не мали місця на товаристві.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд, задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в засіданні та у письмових запереченнях проти позову просив суд відмовити у його задоволенні посилаючись на те, що спірний припис прийнято у відповідності до діючого законодавства в зв'язку із встановленням порушень законодавства про працю на ВАТ БК "Букрос".

В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував та просив суд відмовити у його задоволенні.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що у задоволенні адміністративного позову необхідно відмовити, з наступних підстав.

Судом встановлено, що Відкрите акціонерне товариство Бурова компанія "Букрос" (далі - Позивач)зареєстровано як юридичну особу (ідентифікаційний код 00143136).

25.09.2009 року за скаргою ОСОБА_1. Територіальною державною інспекцією праці у Полтавській області проведено перевірку дотримання законодавства про працю.

За результатами перевірки 25.09.2009 року відповідачем складено Акт №16-01-14/317, в якому зафіксовано порушення Кодекс законів про працю України, а саме:

- ст.32 КЗпП України щодо строку повідомлення працівників про зміну істотних умов праці;

-ст.106 КЗпП України щодо оплати роботи в надурочний час в підвищеному розмірі;

-ст.127 КЗпП України в частині обмеження відрахувань із заробітної плати;

-ст.128 КЗпП України в щодо обмеження розміру відрахувань із заробітної плати;

-ст.136 КЗпП України в частині порядку покриття шкоди, заподіяної працівником;

-ст.147 КЗпП України стосовно виду застосування дисциплінарного стягнення;

-ст.149 КЗпП України в частині порядку застосування дисциплінарного стягнення;

-ст.26 Закону України „Про відпустки" щодо терміну надання відпустки без збереження заробітної плати.

На підставі вищенаведеного акту Відповідачем 25.09.2009 року прийнято припис №16-01-14/313-23.

З вимогою про визнання протиправним та скасування зазначеного припису позивач звернувся до суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку припису Територіальної державної інспекції праці у Полтавській області №16-01-14/313-23 від 25.09.2009 року, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст. 3 Положення про Державний департамент нагляду за додержанням законодавства про працю затвердженого Постановою КМ України від 18 січня 2003 р. N 50 (Далі - положення №50) основними завданнями Держнаглядпраці є: забезпечення захисту прав працівників шляхом здійснення державного нагляду за додержанням законодавства про працю (крім питань охорони праці) та загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) на підприємствах, в установах і організаціях усіх форм власності та у фізичних осіб, які використовують найману працю (далі - роботодавці)

Згідно із п.1 ст. 4 Положення №50 Держнаглядпраці відповідно до покладених на нього завдань: здійснює контроль додержання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування в частині забезпечення реалізації прав і гарантій працівників шляхом проведення перевірок роботодавців та робочих органів виконавчих дирекцій фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування;

Виходячи з вищенаведеного суд приходить до висновку, що відповідач правомірно 25.09.2009 року провів перевірку, за заявою, ОСОБА_1. на ВАТ БК "Букрос".

Судом встановлено, що відповідно до наказу від 31.03.08 р. №46 ОСОБА_1. був прийнятий на роботу начальником зміни, а наказом від 18.11.08 р. №55-к переведений на посаду начальника бурової з 24.11.08 р. з оплатою згідно штатного розпису. З посадовою інструкцією начальника бурової ОСОБА_1. ознайомлений 03.12.08 р. під особистий підпис. Пунктами 2.11., 2.12. посадової інструкції визначено, що начальник бурової веде облік товарно-матеріальних цінностей, приймає заходи по забезпеченню їх збереження своєчасному і правильному списанню. Забезпечує економічний розхід, сувору звітність про використання паливно - мастильних матеріалів (ПММ), деталей, запасних частин матеріалів і хімреагентів. Відповідно до п.4.2., 4.3., 4.9 інструкції начальник бурової несе відповідальність зі бережне відношення до бурового обладнання, механізмів і пристосувань. Своєчасне подання добових звітів, рапортів, місячних матеріальних звітів. Виконання функцій і службових обов'язків, встановлених даною посадовою інструкцією.

Як свідчать пред'явлені службові записки головного бухгалтера ОСОБА_2. від 30.04.09 р. 01.06.09 р., 03.07.09 р., 05.08.09 р. та від 31.08.09 р. ОСОБА_1. як матеріально-відповідальна особа не звітується за матеріальні цінності отримані в підзвіт з грудня 2008 р. В кожній доповідній зазначено з грудня 2008 р. по останній місяць з врахуванням дат подання доповідних.

Судом встановлено, що наказами від 30.04.09 р. №69, від 01.06.09 р. №83, від 04.07.09 р. №95 передбачене оголосити ОСОБА_1 суворі догани за невиконання службових обов'язків згідно осадової інструкції. При цьому, вид дисциплінарного стягнення не відповідає вимогам ст.147 КЗпП України. Також порушений порядок застосування дисциплінарного стягнення (ст.149 КЗпП України), оскільки пояснення працівника відсутні, під розписку ОСОБА_1. про застосування дисциплінарного стягнення не повідомлений.

Вказаними вище наказами (пунктами 2) також передбачено за нанесення матеріальних збитків в часткове відшкодування вирахувати з місячної заробітної плати 30% (за наказом №69) та по 100% заробітної плати ОСОБА_1. за подальшими наказами. Три цьому, адміністрацією підприємства порушено вимоги ст.128 КЗпП України в щодо обмеження розміру відрахувань із заробітної плати, ст.136 КЗпП України в частині порядку покриття шкоди, заподіяної працівником. Будь-які документи щодо повідомлення працівника про проведення відрахувань відсутні. Також пред'явлені документи не дають можливості встановити факт надання його згоди на проведення утримань чи виявлену ним незгоду.

Крім цього, в порушення вимог ст.127 КЗпП України із заробітної плати ОСОБА_1. проводились утримання раніше виплачених сум без наказу (розпорядження) і після закінчення місячного строку з дня виплати неправильної суми, що підтверджується матеріалами справи.

Як свідчить особовий рахунок ОСОБА_1. за травень 2009 року ним відпрацьовано 18 днів/192 год. при нормі тривалості робочого часу 143 години. Оплату праці в підвищеному розмірі за роботу в надурочний час не проведено, чим порушено вимоги ст.106 КЗпП України.

Разом з тим, позивачем порушено ст..26 Закону України „Про відпустки" щодо терміну надання відпустки без збереження заробітної плати. Наприклад, згідно наказу від 01.08.09 р. №61-к надано відпустку працівникам підприємства (за списком 51 чол.) з різною тривалістю такої відпустки, в т.ч ще перевищує 15 К.Д. (ОСОБА_6. з 03.08.09 по 13.08.09 р. та з 21.08. по 11.08.09 р.). Цим же наказом передбачено перевести на 3-х денний робочий тиждень з 17 08 09 року окремих працівників підприємства (ОСОБА_3., ОСОБА_4., ОСОБА_5.) чим порушено ст.32 КЗпП України щодо строку повідомлення працівників про зміну істотних умов пращ.

Відповідно до п.3 ст. 6 Положення №50 посадові особи Держнаглядпраці (головні державні інспектори праці, їх заступники, державні інспектори праці) мають право давати посадовим особам органів виконавчої влади та місцевого самоврядування, роботодавців, робочих органів виконавчих дирекцій фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування приписи щодо усунення порушень законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування в частині забезпечення реалізації прав і гарантій працівників, які підлягають обов'язковому виконанню з письмовим повідомленням про вжиті заходи у місячний або в інший, зазначений у приписі строк.

25.09.2009 року Відповідач реалізовуючи надані йому повноваження Положенням №50 прийняв спірний припис №16-01-14/313-230 з вимогою усунути встановлені у акті перевірки №16-01-14/317 від 25.09.2009 року порушення.

Судом встановлено, що наведені у акті перевірки №16-01-14/317 від 25.09.2009 року та у приписі №16-01-14/313-230 від 25.09.2009 року порушення мали місце на ВАТ БК "Букрос", що підтверджується матеріалами справи.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач правомірно прийняв спірний припис №16-01-14/313-230 від 25.09.2009 року з метою усунення порушень законодавства про працю встановлених на ВАТ БК "Букрос".

Згідно із ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття спірного припису покладено на відповідача.

В даному випадку Територіальна державна інспекція праці у Полтавській області довела правомірність своїх дій та прийнятого припису №16-01-14/313-230 від 25.09.2009 року.

Таким чином, суд перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов висновку, що позовні вимоги не обґрунтовані, безпідставні, а тому у їх задоволенні необхідно відмовити.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Копію постанови направити сторонам.

Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга може бути подана у 20-денний строк після подачі заяви про апеляційне оскарження в порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови виготовлено 03.02.2010 року.

СуддяС.С. Бойко