Постанова № 7882802, 03.02.2010, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м.ПолтаваСправа № 2а-47431/09/1670 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Єресько Л.О.,

при секретарі Кузьменко М.В.,

за участю:

представника позивача - Чхало В.В.;

представника відповідача - Назаренко В.В.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича комерційна фірма "ВЛІВ"до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекціїпро визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича комерційна фірма "ВЛІВ" (надалі - позивач)звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції (надалі - відповідач)про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 08.04.2009 року № 0000142200/0/1147, від 11.06.2009 року № 0000142200/1/1867, від 31.08.2009 року № 0000142200/2/2736, якими Товариству з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича комерційна фірма "ВЛІВ" визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб в розмірі 25 496 грн. 61 коп., в тому числі за основним платежем в сумі 8 498 грн. 87 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 16 997 грн. 74 коп.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що висновок відповідача в акті позапланової перевірки № 1111/23-209/30661592 від 25.03.2009 року про те, що позивач при оплаті фрахту фірмі Przedsiebiorstwo Producyjno-Uslugowo-Handlowe »не утримав податок з доходів нерезиденту в розмірі 6 % в сумі 8498,87 грн. є неправомірним, оскільки згідно п. 1 ст. 8 Конвенції між Урядом України і Урядом Республіки Польща про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження податкових ухилень, яка підписана 12.01.1993 року і набула чинності 24.03.1994 року, прибутки, одержані підприємством, яке є резидентом Договірної Держави, від експлуатації морських, річкових і повітряних суден, дорожніх транспортних засобів у міжнародних перевезеннях будуть оподатковуватися лише в цій Державі. В ході перевірки відповідачу на підтвердження статусу нерезидента Przedsiebiorstwo Producyjno-Uslugowo-Handlowe »було надано довідку б/н від 06.03.2009 року Управління казначейства в м. Староград Гданьський про наявність в реєстрі платників податків на товари та послуги Щиць Адама, який є власником підприємства Przedsiebiorstwo Producyjno-Uslugowo-Handlowe x»і ідентифікаційний податковий номер НОМЕР_1 якого є податковим номером підприємства. Посилання відповідача на невідповідність довідки вимогам постанови Кабінету Міністрів України № 470 від 06.05.2001 року у звязку з тим, що не містить інформацію про повну назву нерезидента та даних про поширення на нерезидента дії міжнародного договору, позивач вважає помилковими. Доводи відповідача про те, що довідка підлягала легалізації, є безпідставними з огляду на ст. 15 Договору між Україною і Республікою Польща про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах.

Також позивач зазначав, що відповідачем не дотримано передбаченого пп. 15.1.1. ст. 15 Закону України «Про порядок погашення податкових зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»граничного строку визначення податкового зобовязання із суми доходу, виплаченого позивачем нерезиденту у 4 кварталі 2005 року в сумі 12235 євро (73078,31 грн.), який згідно пп. 15.1.1. Закону України «Про порядок погашення податкових зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Крім того, позивач посилався на те, що Господарським судом Полтавської області визнано позивача банкрутом та постановою від 03.06.2008 року по справі № 7/47 розпочато ліквідаційну процедуру, у зв'язку з чим нарахування відповідачем штрафних санкцій в сумі 16997,74 грн. суперечить п. 1 ст. 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

У судовому засіданні представник позивач підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні.

У запереченнях посилався на те, що перевіркою було встановлено, що позивач здійснив виплату доходу нерезиденту - фірмі Przedsiebiorstwo Producyjno-Uslugowo-Handlowe ex»(Польща) у ІV кварталі 2005 року 12235 євро (73078,31 грн.), ІІ кварталі 2006 року 4500 євро (28235,81 грн.), ІІІ кварталі 2006 року 1000 євро (6813,97 грн.), ІV кварталі 2006 року 4600 євро (33552 грн.), при цьому всупереч п. 13.5 ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не сплатив податок в розмірі 6 % з джерела виплати доходів за рахунок цих доходів. Надана позивачем довідка б/н від 06.03.2009 року не може бути підставою для звільнення від оподаткування позивача, оскільки вона не відповідає вимогам п. 4 постанови Кабінету Міністрів України № 470 від 06.05.2001 року. Крім того, довідка згідно вищезазначеної постанови дійсна в межах календарного року, в якому вона видана, тому наявна у позивача довідка б/н від 06.03.2009 року не може бути дійсною в минулих періодах (2005 2007 рр.), в яких здійснювалася виплата доходу нерезиденту.

Доводи позивача про пропущення граничного строку визначення податкового зобовязання із суми доходу, виплаченого позивачем нерезиденту у 4 кварталі 2005 року, вважає необґрунтованими, у звязку з тим, що пп. 15.1.1. ст. 15 Закону України «Про порядок погашення податкових зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»встановлено граничний строк, який дорівнює 1095 днів, з дня наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, натомість квартальний звіт про виплачені доходи, утримання та внесення до бюджету податку на доходи нерезидентів не відповідає визначенню поняття «податкова декларація», тому дата його подання не може бути початком відліку встановленого Законом терміну.

Щодо тверджень позивача про порушення п. 1 ст. 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»зазначав, що податкове зобовязання та штрафні санкції, визначені оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями, не є податковим боргом, тому посилання позивача на вказану статтю є безпідставними.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича комерційна фірма «ВЛІВ»(ідентифікаційний код 30661592) визнаний банкрутом постановою Господарського суду Полтавської області від 03.06.2008 року і перебуває в стані ліквідаційної процедури.

У термін з 04.03.2009 року по 20.03.2009 року державним податковими ревізорами - інспекторами Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Постіл В.С., Пусан Н.Д., Бороздіною Н.М. проведено позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича комерційна фірма «ВЛІВ»(код ЄДРПОУ 30661592) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з -01.01.2006 року по 25.03.2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2006 року по 25.03.2009 року.

Перевірку здійснено на підставі п. 6 ч. 6 ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»згідно наказу Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції від 25.02.2009 року № 496 про проведення позапланової перевірки, виданого у звязку з надходженням відомостей Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва про порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ «Науково-виробнича комерційна фірма «ВЛІВ», а також відповідно до направлення № 457/000457 від 25.02.2009 року.

За результатами перевірки складено акт від 25.03.2009 р. № 1111/23-209/30661592, в якому зафіксовано, зокрема, порушення п. 13.2. ст.13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у звязку з тим, що ТОВ «НВК фірма ВЛІВ» при оплаті фрахту фірмі Przedsiebiorstwo Producyjno-Uslugowo-Handlowe »не утримало податок з доходів нерезиденту, зазначених у п. 13.1. цієї статті, за ставкою у розмірі 6 %, що визначена п. 13.5. ст. 13 Закону, від їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено нормами міжнародних угод, які набрали чинності. Сума несплаченого податку до бюджету на доходи нерезидента із джерелом їх походження з України склала 8498,87 грн.

За висновками перевірки порушення податкового законодавства виникло у зв'язку із тим, що ТОВ «НВК фірма ВЛІВ» за період з 01.10.2005 року по 18.03.2009 року сплатило дохід фірмі Przedsiebiorstwo Producyjno-Uslugowo-Handlowe » за транспортно-експедиційне обслуговування та перевезення товарів по маршрутах м. Нейруппин (Німеччина) м. Кременчук (Україна), м. Пуцк (Польща) м. Кременчук (Україна) на загальну суму 22335 євро (або 141680,09 грн.), в тому числі: у ІV кварталі 2005 року 12235 євро (73078,31 грн.), ІІ кварталі 2006 року 4500 євро (28235,81 грн.), ІІІ кварталі 2006 року 1000 євро (6813,97 грн.), ІV кварталі 2006 року 4600 євро (33552 грн.). Підстави для звільнення позивача від оподаткування цих доходів податком в розмірі 6 % відсутні, оскільки довідка б/н від 06.03.2009 року, видана управлінням казначейства в м. Староград Гданьський про наявність в реєстрі платників податків на товари та послуги Щиць Адама, ідентифікаційний податковий номер НОМЕР_1, адреса: Гімназіальна, 1А/983-200, Староград Гданьський, не відповідає вимогам постанови Кабінету Міністрів України № 470 від 06.05.2001 року, у зв'язку з тим, що не містить інформацію про повну назву або прізвище нерезидента, підтвердження, що нерезидент є особою, на яку поширюється положення міжнародного договору, тобто відповідно до законодавства відповідної країни підлягає оподаткуванню в цій країні на підставі постійного місцеперебування (місця проживання) або на іншій підставі, крім того, видана 06.03.2009 року за 2005 2008 роки, тоді як згідно постанови Кабінету Міністрів України № 470 від 06.05.2001 року довідка дійсна в межах календарного року, в якому вона видана. Тому відповідно до п. 8 постанови Кабінету Міністрів України № 470 від 06.05.2001 року ТОВ «НВК фірма ВЛІВ»було зобовязано сплатити податок з доходів нерезидента за ставкою, встановленою п. 13.5. ст.13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»- 6 % з джерела виплати таких доходів, а саме, 8498,87 грн. (141647,77 х 6%).

На підставі акту перевірки винесено податкове повідомлення рішення № 0000142200/1147 від 08.04.2009 року, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича комерційна фірма «ВЛІВ» визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб в сумі 25496,61 грн., в тому числі за основним платежем 8498,87 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 16997,74 грн.

Вказане податкове повідомлення рішення позивачем оскаржено в адміністративному порядку.

Рішенням про результати розгляду первинної скарги позивача Кременчуцькою обєднаною державною податковою інспекцією від 09.06.2009 року № 17508/10/25-010, скаргу позивача не задоволено, натомість суму податкового зобовязання збільшено на 5,04 грн. (1,68 грн. основного платежу, 3,36 грн. штрафної (фінансової) санкції.

Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією винесено податкове повідомлення-рішення № 0000142200/1867 від 11.06.2009 року, з аналогічною сумою податкового зобов'язання, яку було визначено податковим повідомленням рішенням № 0000142200/1147 від 08.04.2009 року.

За результатами розгляду повторної скарги позивача Державною податковою адміністрацією у Полтавській області прийнято рішення від 20.08.2009 року № 1927/10/25-017, яким податкові повідомлення-рішення № 0000142200/1147 від 08.04.2009 року та № 0000142200/1867 від 11.06.2009 року залишено без змін, а скаргу без задоволення.

У зв'язку з цим Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією було винесено податкове повідомлення рішення № 0000142200/2736 від 31.08.2009 року, яким встановлено новий граничний термін сплати податкового зобов'язання.

Рішенням Державної податкової адміністрації України від 02.10.2009 року № 9799/6/25-0115 повторну скаргу позивача залишено без розгляду.

Позивач не згоден з податковими повідомленнями-рішеннями, прийнятими за результатами перевірки та в ході апеляційного узгодження податкових зобов'язань, у зв'язку з чим оскаржив їх до суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку податковим повідомленням рішенням Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції від 08.04.2009 року № 0000142200/0/1147, від 11.06.2009 року № 0000142200/1/1867, від 31.08.2009 року № 0000142200/2/2736, суд виходить з наступного.

Як встановлено судом, між позивачем (замовник) та підприємством Przedsiebiorstwo Producyjno-Uslugowo-Handlowe »(Польща) (експедитор) було укладено договір № 039 від 03.10.2005 року на транспортно-експедиційне обслуговування при перевезенні вантажів автомобільним транспортом. Згідно п. 1 Договору експедитор, діючи в межах даного Договору, за дорученням та за рахунок замовника, надає експедиторські послуги з перевезення вантажів у міжміських та міжнародних сполученнях за допомогою транспортних послуг перевізника, тобто організовує експедицію найманим транспортом маршрутом, вказаним у разовій заявці, яка може бути отримана факсом, має юридичну силу оригіналу і є невід'ємною частиною договору. Термін дії договору, встановлений п.9.1. Договору (до 31.12.2005 року), був продовжений до 31.12.2006 року згідно додаткової угоди № 1 від 04.01.2006 року та до 31.12.2007 року згідно додаткової угоди № 3 від 25.09.2007 року.

На виконання договору сторонами були складені та підписані акти виконаних робіт щодо виконання замовлень з транспортної доставки /експедиції вантажів, які належать замовнику (Товариству з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича комерційна фірма «ВЛІВ»), а саме, акт від 21.09.2005 року (послуги перевезення маршрутом: м. Пуцьк (Польща) м. Кременчук (Україна) на суму 1 192 євро); акт від 21.10.2005 року (послуги перевезення маршрутом: м. Пуцьк (Польща) м. Кременчук (Україна) на суму 1 385 євро); акт від 28.10.2005 року (послуги перевезення маршрутом: м. Пуцьк (Польща) м. Кременчук (Україна) на суму 1 400 євро); акт від 08.11.2005 року (послуги перевезення маршрутом: м. Пуцьк (Польща) м. Кременчук (Україна) на суму 2800 євро); акт від 18.11.2005 року (послуги перевезення маршрутом: м. Пуцьк (Польща) м. Кременчук (Україна) на суму 1400 євро); акт від 22.11.2005 року (послуги перевезення маршрутом: м. Нейропін (Німеччина) м. Кременчук (Україна) на суму 2 450 євро); акт від 06.12.2005 року (послуги перевезення маршрутом: м. Пуцьк (Польща) м. Кременчук (Україна) на суму 1 400 євро); акт від 13.12.2005 року (послуги перевезення маршрутом: м. Пуцьк (Польща) м. Кременчук (Україна) на суму 1 400 євро); акт від 22.02.2006 року (послуги перевезення маршрутом: м. Нейропін (Німеччина) м. Кременчук м. Вінниця (Україна) на суму 2 250 євро); акт № 14/03 від 14.03.2006 року (послуги перевезення маршрутом: м. Нойрупппін (Німеччина) м. Кременчук (Україна) на суму 2 100 євро); акт № 20/03 від 20.03.2006 року (послуги перевезення маршрутом: м. Нойрупппін (Німеччина) м. Кременчук (Україна) на суму 2 100 євро); акт № 26/04 від 26.04.2006 року (послуги перевезення маршрутом: м. Пуцьк (Польща) м. Кременчук (Україна) на суму 1400 євро).

При цьому, позивачем здійснено оплату наданих послуг на суму 22335 євро, в тому числі: у ІV кварталі 2005 року 12235 євро, ІІ кварталі 2006 року 4500 євро, ІІІ кварталі 2007 року 1000 євро, ІV кварталі 2006 року 4600 євро, що підтверджується наявними у справі копіями платіжних доручень із відповідними відмітками банків.

Відповідно до п. 13.1. ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 року № 334/94-ВР будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях) оподатковуються у порядку і за ставками, визначеними цією статтею. Для цілей цієї статті під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, слід розуміти, зокрема, роялті, фрахту та доходи від послуг типу "інжиніринг".

Згідно п. 1.16. ст. 1 зазначеного Закону нерезидентами є юридичні особи та суб'єкти господарської діяльності, що не мають статусу юридичної особи (філії, представництва тощо) з місцезнаходженням за межами України, які створені та здійснюють свою діяльність відповідно до законодавства іншої держави.

Пунктом 13.2. ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»передбачено, що резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях), крім доходів, зазначених у пунктах 13.3 - 13.6, зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 13.1 цієї статті, за ставкою у розмірі 15 відсотків від їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачене нормами міжнародних угод, які набрали чинності.

Відповідно до п. 13.5. ст. 13 Закону сума фрахту, що сплачується резидентом нерезиденту за договорами фрахту, оподатковується за ставкою 6 відсотків у джерела виплати таких доходів за рахунок цих доходів. При цьому: базою для оподаткування є базова ставка такого фрахту; особами, уповноваженими стягувати цей податок та вносити його до бюджету, є резидент, який виплачує такі доходи, незалежно від того, чи є він платником цього податку чи ні, а також чи є він суб'єктом спрощеного оподаткування чи ні.

Під фрахтом згідно п. 1.35.1. ст. 1 Закону розуміється винагорода (компенсація), що сплачується за договорами перевезення, найму або піднайму судна або транспортного засобу (їх частин) для цілей: перевезення вантажів та пасажирів морськими або повітряними суднами;перевезення вантажів залізничним або автомобільним транспортом.

З аналізу вищевикладених положень Закону вбачається, що резидент України (юридична особа, суб'єкт господарської діяльності України, що не має статусу юридичної особи (філії, представництва тощо), які створені та здійснюють свою діяльність відповідно до законодавства України з місцезнаходженням на її території п. 1.15. ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»), при здійсненні виплат нерезиденту за договорами перевезення (фрахту) зобов'язаний стягувати та вносити до бюджету податок у розмірі 6 відсотків від суми коштів, які підлягають виплаті нерезиденту, якщо інше не передбачене нормами міжнародних угод, які набрали чинності.

Судом встановлено, що 12.01.1993 року між Урядом України і Урядом Республіки Польща було підписано Конвенцію про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження податкових ухилень (набрала чинності 11.03.1994 року).

Відповідно до ст.8 Конвенції прибутки, одержані резидентом Договірної Держави від експлуатації морських, річкових і повітряних суден, дорожніх транспортних засобів у міжнародних перевезеннях будуть оподатковуватись лише в цій Державі.

При цьому ч. 1 ст. 4 Конвенції встановлено, що при застосуванні цієї Конвенції термін "резидент однієї Договірної Держави" означає особу, яка за законодавством цієї Держави підлягає оподаткуванню в ній на підставі місця проживання, постійного місця перебування, місця знаходження керівного органу, місця реєстрації або іншого аналогічного критерію.

З огляду на викладене, положеннями Конвенції звільнено резидента України від обов'язку стягувати та вносити до бюджету податок у розмірі 6 відсотків від суми коштів, сплачених за надання послуг з міжнародних перевезень, у разі, якщо їх отримувачем є резидент Польщі.

Довідкою б/н від 06.03.2009 року Управління казначейства в м. Староград Гданьський, наданою позивачем суду, та яка була наявна на момент проведення перевірки, підтверджено наявність на дату видачі довідки в реєстрі платників податків на товари та послуги ОСОБА_1, ідентифікаційний податковий номер НОМЕР_1, АДРЕСА_1, а також підтверджено, що зазначений суб'єкт був зареєстрований платником податків на товари і послуги в 2005 р., 2006 р., 2007 р. та в 2008 р.

З наявних у справі договору між позивачем (замовник) та підприємством Przedsiebiorstwo Producyjno-Uslugowo-Handlowe »(Польща) (експедитор) № 039 від 03.10.2005 року на транспортно-експедиційне обслуговування при перевезенні вантажів автомобільним транспортом, актів виконаних робіт, вбачається, що вони скріплені печаткою dsiebiorstwo Producyjno-Uslugowo-Handlowe »ОСОБА_1», на якій зазначено ідентифікаційний податковий номер підприємства НОМЕР_1.

Таким чином, ідентифікаційний податковий номер підприємства zedsiebiorstwo Producyjno-Uslugowo-Handlowe »відповідає ідентифікаційному податковому номеру ОСОБА_1, що свідчить про те, що господарські операції підприємства здійснюються та оподатковуються за податковим номером ОСОБА_1, який несе відповідальність за діяльність підприємства.

Довідкою б/н від 06.03.2009 року підтверджено, що суб'єкт господарювання (ОСОБА_1) з ідентифікаційним податковим номером НОМЕР_1, під яким здійснюється також господарська діяльність підприємства siebiorstwo Producyjno-Uslugowo-Handlowe », наявний у реєстрі платників податків з товарів і послуг, тобто є особою, яка підлягає оподаткуванню за законодавством Польщі, та в розумінні Конвенції є резидентом Польщі.

Отже, доходи резидента Польщі - польського підприємства siebiorstwo Producyjno-Uslugowo-Handlowe »ОСОБА_1»з ідентифікаційним податковим номером у Польщі НОМЕР_1, у вигляді коштів, отриманих від позивача за надання послуг з міжнародних перевезень протягом 2005-2007 рр. в сумі 22335 євро, підлягали оподаткуванню лише в Польщі, у зв'язку з чим з позивач на підставі ст. 8 Конвенції звільнявся від передбаченого пп. 13.2., 13.5. ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»обов'язку стягувати та вносити до бюджету податок у розмірі 6 відсотків від виплаченої суми коштів.

Висновок перевірки про відсутність у позивача підстав для звільнення від оподаткування у зв'язку з невідповідністю довідки б/н від 16.03.2009 року вимогам п. 4 постанови Кабінету Міністрів України № 470 від 06.05.2001 року, суд оцінює критично.

Відповідно до п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 06.05.2001 року № 470 «Про затвердження Порядку звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування»підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 5 і 6 цього Порядку, особі, яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір (далі - довідка), а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором. Довідка видається компетентним органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором, за формою згідно з додатком 1 або згідно із законодавством такої країни. Довідка, яка надається за формою, затвердженою згідно із законодавством відповідної країни, повинна бути належним чином легалізована, перекладена відповідно до законодавства України та обов'язково містити таку інформацію: повну назву або прізвище нерезидента; підтвердження, що нерезидент є особою, на яку поширюється дія положення міжнародного договору, тобто відповідно до законодавства відповідної країни підлягає оподаткуванню в цій країні на підставі постійного місцеперебування (місця проживання) або на іншій підставі; назву компетентного органу, прізвище та підпис уповноваженої особи компетентного органу, яка засвідчує підтвердження; дату видачі. Довідка дійсна в межах календарного року, в якому вона видана.

Разом з тим, необхідно зазначити, що порядок і розмір податку на доходи нерезидентів встановлений ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яка не містить вказівок будь-якому органу виконавчої влади на додаткову розробку нормативно-правових актів і не надає повноважень із встановлення додаткових умов для застосування її норм.

У зв'язку з цим постанова Кабінету Міністрів України від 06.05.2001 року № 470 не може регулювати правовідносини між резидентами Польщі та України, які регламентовані Конвенцію між Урядом України і Урядом Республіки Польща про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження податкових ухилень, і якою подання будь-яких довідок чи іншої інформації стосовно отримання права для уникнення подвійного оподаткування не передбачено. Такі додаткові умови не встановлені і ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Згідно ч. 4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

З довідки б/н від 06.03.2009 року Управління казначейства в м. Староград Гданьський вбачається, що суб'єкт з ідентифікаційним податковим номером НОМЕР_1 (Producyjno-Uslugowo-Handlowe »ОСОБА_1») підпадає під визначення резидента Польщі, у зв'язку з чим його відносини з позивачем регулюються нормами Конвенції.

При цьому згідно ч. 1 ст. 15 Договору між Україною і Республікою Польща про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах, підписаного 24.05.1993 року (ратифікованого 04.02.1994 року, набрав чинності 14.08.1994 року) документи, які підготував або засвідчив відповідний орган однієї з Договірних Сторін, скріплені гербовою печаткою і підписом уповноваженої особи, мають силу документа на території іншої Договірної Сторони без потреби будь-якого іншого засвідчення. Це стосується також копій і перекладів документів, які засвідчені відповідним органом.

Тому довідка б/н від 06.03.2009 року Управління казначейства в м. Староград Гданьський не потребувала будь-якого додаткового засвідчення.

У разі наявності сумніву у достовірності або достатності інформації, зазначеної у довідці, орган державної податкової служби мав можливість затребувати таку довідку від нерезидента, або зробити запит до компетентного органу Польщі. Натомість, відповідачем не вживалися заходи щодо перевірки статусу нерезидента edsiebiorstwo Producyjno-Uslugowo-Handlowe ».

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позивач при сплаті коштів резиденту Польщі ebiorstwo Producyjno-Uslugowo-Handlowe ex»за надані транспортно-експедиційні послуги у 2005 -2007 рр. в сумі 22335 євро, не зобов'язаний був стягувати та перераховувати до бюджету податок у розмірі 6 відсотків від виплаченої суми коштів.

За таких обставин визначення позивачу податкового зобов'язання з податку з доходів юридичних осіб в сумі 8 498 грн. 87 коп. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 16 997 грн. 74 коп. згідно пп. 17.1.9. п. 17.1. ст. 17 Закону України «Про порядок погашення податкових зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»здійснено необґрунтовано, без урахування вимог чинних міжнародних договорів, Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а також обставин перевірки.

Враховуючи вищевикладене, податкові повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції від 08.04.2009 року № 0000142200/0/1147, від 11.06.2009 року № 0000142200/1/1867, від 31.08.2009 року № 0000142200/2/2736, є неправомірними.

Зважаючи на те, що податкове повідомлення-рішення є правовим актом індивідуальної дії, та згідно ч. 2 ст. 162 КАС України, у разі його неправомірності, визнається судом протиправним і скасовується, суд вважає за необхідне згідно ч. 2 ст. 11 КАС України вийти за межі позовних вимог про визнання нечинними вищевказаних податкових повідомлень-рішень, натомість визнати їх протиправними і скасувати.

Отже, позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі наведеного, керуючись ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 року № 334/94-ВР, ст. 8 Конвенції між Урядом України і Урядом Республіки Польща про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження податкових ухилень від 12.01.1993 року, статтями 2, 94, ст.158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича комерційна фірма "ВЛІВ" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції від 08.04.2009 року № 0000142200/0/1147, від 11.06.2009 року № 0000142200/1/1867, від 31.08.2009 року № 0000142200/2/2736, якими Товариству з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича комерційна фірма "ВЛІВ" визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб в розмірі 25 496 грн. 61 коп., в тому числі за основним платежем в сумі 8 498 грн. 87 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 16 997 грн. 74 коп.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича комерційна фірма "ВЛІВ" витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп.

Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга може бути подана у 20-денний строк після подачі заяви про апеляційне оскарження в порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови виготовлено 08 лютого 2010 року.

СуддяЛ.О. Єресько