Постанова № 7882601, 28.01.2010, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" січня 2010 р. Справа № 2а-3238/09/0970

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Судді Лучко О.О.

при секретарі Круглій О.М.,

з участю сторін:

представника позивача - Федьківа В.Б.,

представника відповідача - не з"явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом: Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську, вул. Незалежності, 20, м. Івано-Франківськ, 76000

до відповідача: спільного підприємства "Івано-Франківський центральний ринок", вул. Дністровська, 5, м. Івано-Франківськ, 76000

про стягнення заборгованості в сумі 9788,38 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

01 грудня 2009 року ДПІ в м.Івано-Франківську звернулася з адміністративним позовом до спільного підприємства “Івано-Франківський центральний ринок” про стягнення заборгованості в сумі 9788,387 грн.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав та пояснив суду, що на відповідача покладено обовязок сплачувати земельний податок. Однак, СП “Івано-Франківській центральний ринок” допущено заборгованість по сплаті земельного податку згідно розрахунку №9649 від 20.02.2008 року на суму 8300,52 грн, залишку не сплаченої пені в сумі 875,49 грн, та пені, що буде розрахована на суму несплаченого податкового боргу в сумі 612,37 грн. Загальна заборгованість відповідача по даному виду податку станом на 07.08.2009 року складає 9788,38 грн. У відповідності до вимог ст.2 Закону України “Про плату за землю”використання землі в Україні є платним. чим порушено вимоги Закону України “Про плату за землю”, Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”. Просив позов задовольнити.

Представник відповідача повторно в судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, про причини неявки суд не повідомив, правом на подання заперечення не скористався.

Вислухавши представника позивача, оцінивши матеріали справи та дослідивши подані докази, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог, а тому позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України спільне підприємство “Івано-Франківський центральний ринок” є юридичною особою - субєктом підприємницької діяльності та взяте на облік ДПІ в м. Івано-Франківську як платник податків.

Спільне підприємство “Івано-Франківський центральний ринок” зобовязане сплачувати земельний податок у 2008 році в розмірі 8583,23 грн. щомісяця. Станом на 10.08.2009 року заборгованість по сплаті земельного податку у відповідача становить 9788,38 грн.

Згідно ч.1 ст.67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Законом України “Про систему оподаткування” визначено види податків і зборів (обовязкових платежів), що справляються на території України. Відповідно до п.3 ч.1 ст.9 Закону України “Про систему оподаткування”платник податків повинен сплачувати належні суми податків і зборів (обовязкових платежів) у встановлений законом термін. Обовязок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обовязкових платежів) припиняється із сплатою податку, збору (обовязкового платежу) або його скасуванням або списанням податкової заборгованості відповідно до Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

Земельний податок - це обов'язковий платіж, що справляється з юридичних і фізичних осіб за користування земельними ділянками.

Відповідно до ст.2 Закону України “Про плату за землю” використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів - учасників угоди про розподіл продукції, сплачують земельний податок.

Статтею 4 даного Закону передбачено, що розмір земельного податку не залежить від результатів господарської діяльності власників землі та землекористувачів. Ставки земельного податку, порядок обчислення і сплати земельного податку не можуть встановлюватись або змінюватись іншими законодавчими актами, крім цього Закону.

Об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди. Суб'єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар (стаття 5 Закону).

Відповідно до ст.13 Закону України “Про плату за землю”від 03.07.1992 року №2535-Х-111 підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

В статті 14 даного Закону зазначено, що платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Платник податків має право подавати щомісячно нову звітну податкову декларацію, що не звільняє його від обов'язку подання податкової декларації до 1 лютого поточного року, у тому числі і за нововідведені земельні ділянки, що не звільняє від обов'язку подання податкової декларації протягом місяця з дня виникнення права на нововідведену земельну ділянку, протягом 20 календарних днів місяця наступного за звітним.

Відповідно до статті 15 даного Закону власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок, а також орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Згідно із ст.17 Закону України “Про плату за землю”від 03.07.1992 року № 2535-Х-111 податкове зобовязання по земельному податку, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарними днем звітного (податкового) місяця.

Платежі за землю зараховуються до відповідних місцевих бюджетів у порядку, визначеному Бюджетним кодексом України для плати за землю (стаття 20 Закону).

Відповідно до ст. 27 Закону України “Про плату за землю” контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності здійснюється органами державної податкової служби.

Як встановлено судом, відповідач є платником земельного податку та ним допущено заборгованість по сплаті земельного податку згідно розрахунку №9649 від 20.02.2008 року на суму 8300,52 грн, залишку не сплаченої пені в сумі 875,49 грн, та пені в сумі 612,37 грн. Загальна заборгованість відповідача по даному виду податку станом на 07.08.2009 року складає 9788,38 грн. Вказана заборгованість підтверджується довідкою ДПІ в м. Іван-Франківську від 10.08.2009 року за №174, податковим розрахунком земельного податку та іншими матеріалами справи.

Таким чином, відповідачем не було сплачено у встановлені законодавством терміни узгоджені податкові зобовязання, а тому з метою вжиття заходів щодо погашення заборгованості відповідачу направлялись 07 травня 2008 року та 17 червня 2008 року відповідно перша та друга податкові вимоги. Однак, відповідачем заборгованість не була сплачена.

Положенням п.п.5.1 ст.5 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” встановлено, що податкове зобовязання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим в день подання такої податкової декларації.

Відповідно до п.п.5.4.1 п.5.4 ст.5 даного Закону України узгоджена сума податкового зобовязання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Підпунктом 6.2.1. пункту 6.2. статті 6 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” передбачено, що у разі, коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобовязання, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги. Податкові вимоги також надсилаються платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суму податкових зобов'язань у встановлені законом строки, без попереднього направлення (вручення) податкового повідомлення (п.п.6.2.2. п.6.2 ст.6 даного Закону).

Відповідно до п.п.3.1.1. п.3.1. ст.3 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.

Стосовно судових витрат, то відповідно до ч.4 ст.94 КАС України у справах, в яких позивачем є субєкт владних повноважень, а відповідачем фізична чи юридична особа, судові витрати, здійсненні позивачем, з відповідача не стягуються.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги стосовно стягнення заборгованості по земельному податку є обґрунтованими, а позов підлягає до задоволення.

На підставі ст.124 Конституції України, керуючись статтями 2, 8-14, 86, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочиннства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути за рахунок активів субєкта підприємницької діяльності - спільного підприємства "Івано-Франківський центральний ринок" (код ЄДРПОУ 01559620, вул. Дністровська,5, м.Івано-Франківськ, 76000) в дохід бюджету податковий борг в сумі 9788,38 грн. (девять тисяч сімсот вісімдесят вісім гривень тридцять вісім копійок).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України про апеляційне оскарження постанови подається заява протягом 10 днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Відповідно до ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у 20-денний строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя:Лучко О.О.

Постанова складена в повному обсязі 02.02.2010 року.