Рішення № 78825461, 14.11.2018, Брусилівський районний суд Житомирської області

Справа № 275/1058/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 листопада 2018 року смт. Брусилів

Брусилівський районний суд Житомирської області в складі:

головуючої судді Данилюк О. С.

за участю секретаря с/з Марієвської Н.А.,

представника відповідача за довіреністю ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у смт. Брусилів в в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ПАТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором, в обґрунтування своїх вимог зазначивши, що 23.07.2010 року між ПАТ Комерційний банк «Приватбанк» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір, згідно умов якого банк надав ОСОБА_3 кредит у розмірі 8000.00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Однак всупереч договірним зобов'язанням у встановлені графіком терміни позичальником не повернуто належні грошові кошти, в результаті чого сума кредиту не зменшувалась, а проценти нараховувались на фактичний залишок суми кредиту за кожний день користування кредитом. У зв'язку з цим сума боргу станом на 15.11.2017 року складає - 35421,75 грн., які й просили стягнути з ОСОБА_3 на користь банку, а також судовий збір у розмірі 1600,00 грн.

На вказану позовну заяву представником відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_2 було подано відзив, з якого вбачається наступне. Так, на думку представника відповідача, позивач не надав належних доказів того, що доданий до позовної заяви витяг з Умов та правил надання банківських послуг є таким, що діяв на момент приєднання до цих умов відповідачем. Крім того, вказані Умови не підписані відповідачем, що, на думку представника відповідача, свідчить про відсутність домовленості між ним та банком щодо отримання кредитних коштів, сплати пені та штрафів за невиконання договору. Крім того, вважає, що позивачем не надано доказів отримання кредитних коштів саме відповідачем. При цьому відповідач припускає, що виникла заборгованість за кредитом була спричинена незаконним заволодінням її платіжною карткою ОСОБА_4, з яким вона спільно проживала до травня 2017 року та який міг вільно заволодіти вказаною карткою та особистими даними відповідача. Зазначив, що ОСОБА_4 17.05.2017 року зник, взявши з собою особисті речі відповідача, через що вона звернулась до правоохоронних органів. При цьому про відсутність належної їй картки вона дізналась, отримавши даний судовий позов. За таких обставин представник відповідача вважає, що відповідач не повинна нести відповідальність за утворену внаслідок злочинних дій іншої особи заборгованість. Просив у задоволенні позову ПАТ КБ «Приватбанк» відмовити.

Представник позивача Гаренко Н.В. подав до суду відповідь на відзив відповідача ОСОБА_3, в якій зазначив, що укладення кредитного договору з ОСОБА_3 здійснювалось за принципом укладення договору приєднання у відповідності до ст. 634 ЦК України, з огляду на що вважає необґрунтованими доводи представника відповідача щодо відсутності між сторонами у вказаній цивільній справі договірних кредитних відносин. Вказану обставину, на думку представника позивача, також підтверджує виписка з карткового рахунку відповідачки, згідно якої остання користувалась грошима, наданими банком, отримувала кошти через банкомат, здійснювала розрахунки через термінали в касах магазинів, а крім того частково сплачувала заборгованість за договором. Також зазначив, що у відповідності з ЗУ «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» користувач після виявлення факту витрати електронного платіжного засобу зобов'язаний негайно повідомити про це банк у спосіб, передбачений договором. До моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач. Враховуючи, що відповідач не повідомила банк про втрату картки, при цьому особа, яка знімала кошти, мала в наявності платіжну картку і знала ПІН-код вказаної карти, вважає, що відповідальність за операції, проведені з картою, має нести саме відповідачка.

На відповідь на відзив позивача від представника відповідачки ОСОБА_3 були подані заперечення, з який вбачається наступне. Так, ОСОБА_3 не укладала кредитного договору з позивачем, зокрема шляхом заповнення анкети-заяви, оскільки в ній не передбачені всі істотні умови, необхідні для кредитного договору, тому представник відповідачки вважає, що зобов'язання за кредитним договором в неї не виникли, отже і відповідальність за їх порушення не може бути застосована.

В судове засідання представник позивача не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, надав суду заяву, за змістом якої позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у самому позові та у відповіді на відзив, просив позов задовольнити.

Представник відповідача за довіреністю ОСОБА_2 в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та запереченнях на відповіді на відзив. Додатково пояснив, що кредитну карту, за якою нарахована заборгованість, відповідач отримувала, втім, кошти з неї не знімала. Зазначеною карткою, на думку відповідачки, без її дозволу заволодів її співмешканець ОСОБА_4, у зв'язку з чим ОСОБА_3 звернулась до правоохоронних органів. Разом з тим про вказану обставину ОСОБА_3 письмово банк не повідомляла. Просив у задоволенні позову відмовити.

Суд, вислухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Так, з матеріалів справи встановлено, що 23.07.2010 року ОСОБА_3 підписала анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг (а.с. 8).

За умовами вказаного договору, відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифи складає між нею та Банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві.

Згідно розрахунку, наданого ПАТ КБ «Приватбанк», заборгованість ОСОБА_6 перед банком станом на 15.11.2017р. складає 35421,75 гривень, з яких: заборгованість за кредитом - 16410, 32 гривень; заборгованості по відсоткам за користування кредитом -7 145, 94 гривні; заборгованість за пенею - 9702,55 гривень; штраф (фіксована частка) - 500.00 гривень, штраф (процентна складова) - 1662, 94 гривень. (а.с. 5-7).

Відповідно до ст. ст. 509, 1054 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язується вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші тощо), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

При цьому, звертаючись до суду з позовом про стягнення заборгованості, позивач не надав належних та допустимих доказів наявності між сторонами договірних відносин щодо нарахування відсотків за користування кредитом, комісії за користування кредитом, пені та штрафу.

Відповідно до вимог ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ПАТ КБ «Приватбанк» зазначив, що сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов договору, підписавши заяву-анкету.

Однак, такі доводи позивача не можуть бути прийняті до уваги, оскільки матеріали справи не містять доказів, які підтверджують факт ознайомлення позичальника з усіма істотними умовами договору. Відсутність підпису відповідача на умовах та правилах надання споживчого кредиту фактично надає можливість банку надавати умови в будь-якій редакції та стверджувати, що зазначені умови погоджені з відповідачем. Зазначення в заяві на видачу кредиту про ознайомлення відповідача з умовами надання кредиту без ідентифікації самих умов, як таких, що погоджені підписом відповідача, не може бути належним доказом ознайомлення та погодження відповідача саме з тією редакцією умов, на якій наполягає банк.

Умови та Правила надання банківських послуг не містять підпису відповідача. Позивач не надав доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору і що саме ці Умови мав на увазі відповідач, підписуючи заяву позичальника.

Зазначена правова позиція міститься у постанові Верховного суду України від 22 березня 2017 року (справа № 6-2320цс16).

Таким чином, позивачем не доведено, що між сторонами досягнуто згоди щодо розміру відсотків за користування кредитом, пені, комісії та штрафу.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги банку в частині стягнення з відповідача заборгованості за кредитом в сумі 16410, 32 гривень та відсотків за користування кредитом підлягають задоволенню, при цьому розмір відсотків відповідно до ст. 1048 ЦК України визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Розрахунок відсоткових коштів за несвоєчасне виконання зобов'язання на рівні облікової ставки НБУ України здійснюється за формулою:

Сума боргу Х ставка % / 100% /365 днів Х кількість днів = сума

В сумі заборгованість за несвоєчасне виконання зобов'язання складає 7161, 44 грн.

Таким чином, з відповідача ОСОБА_6 на користь Банку підлягає стягненню в рахунок заборгованості за кредитом сума 23 571 гривні 76 копійок, в задоволенні інших позовних вимог банку слід відмовити.

Суд не приймає до уваги доводи представника відповідача щодо відсутності відповідальності відповідача за утворену внаслідок злочинних дій іншої особи заборгованість за кредитом, оскільки в порушення вимог ЗУ «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» відповідач ОСОБА_3 після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу негайно не повідомила про це банк, через що має відповідати за операції, проведені з її картою. При цьому звернення до правоохоронних органів від обов'язку повідомити банк про втрату платіжного засобу його власника не звільняє.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України ПАТ КБ «ПриватБанк» має право на компенсацію відповідачем судового збору, сплаченого за подання позовної заяви, пропорційно задоволеним вимогам від заявлених, в сумі 1064 грн. 74 коп.

На підставі ст. ст. 509, 638, 1048, 1054 ЦК України та керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 89, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1, і.к. НОМЕР_1, паспорт НОМЕР_2, виданий Брусилівським РВ УМВС України в Житомирській області 09.04.2002 року, адреса реєстрації: АДРЕСА_1) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (адреса: вул. Набережна Перемоги, 50, м. Дніпро, код ЄДРПОУ 14360570, рах. № 29092829003111, МФО № 305299) заборгованість за кредитним договором у розмірі 23571 гривні 76 копійок, а також судові витрати у розмірі 1064 грн. 74 коп., а всього 24 636 (двадцять чотири тисячі шістсот тридцять шість) гривень 50 копійок.

В решті позову, - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Житомирської області шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня його проголошення.

Повний текст рішення виготовлено 19.11.2018 року.

СУДДЯ О.С. Данилюк