Рішення № 78819494, 24.12.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 грудня 2018 року № 826/11982/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Кузьменко А.І., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Укрпромзахист» ДоГоловного управління Державної фіскальної служби у місті Києвіпро визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20 квітня 2018 року №0371691213 та №0371761213,-В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрпромзахист» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Укрпромзахист») звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі по тексту - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 20 червня 2018 року №0371691213;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у міста Києві від 20 червня 2018 року №0371761213.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що позивачем регулярно за спірний період (серпень 2016 року -листопад 2017 року) та в подальшому було здійснено своєчасну сплату податкових зобов'язань, що підтверджується відповідними платіжними документами.

Позивач стверджує, що він фактично здійснив сплату податків в повному обсязі і відповідні суми надійшли до державного бюджету. Додатково представник позивача повідомив, що заборгованість за позивачем відповідач рахує у зв'язку з тим, що за період (квітень 2014 року-травень 2015 року) були здійснені перерахування податку на додану вартість на рахунки Державної податкової інспекції в Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, на обліку якої позивач перебував до 01 січня 2014 року. За вказаний період відповідач рахує несплату податку і всі подальші платежі зараховує в рахунок погашення заборгованості.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 серпня 2018 року відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснити її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог представник відповідача у відзиві на адміністративний позов зазначив, що позивачем в порушення пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України несвоєчасно сплачено податкові зобов'язання, визначені в податкових деклараціях з ПДВ. Додатково представник податкового органу у відзиві на адміністративний позов зазначив, що станом на 16 листопада 2017 року по ІКП за Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрпромзахист» обліковувався податковий борг в розмірі 188 640,36 грн. Таким чином, кошти, сплачені Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрпромзахист» в рахунок погашення податкових зобов'язань по деклараціях з податку на додану вартість, зараховувались в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

23 травня 2018 року Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 та пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, в порядку пункту 76.3 статті 76 Податкового кодексу України проведено камеральну перевірку дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності сплати податку на додану вартість до бюджету Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпромзахист» (код ЄДРПОУ 34431767), за результатами якої складено відповідний акт перевірки від 23 травня 2018 року №5818/26-15-12-13-20.

Перевіркою встановлено порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрпромзахист» граничних строків сплати узгодженої суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість, визначених пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, а саме: самостійно визначене грошове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 20 400,00 грн., дата сплати - 26 січня 2018 року, кількість днів затримки сплати - 57; сума сплаченого податкового боргу - 20 400,00 грн.; самостійно визначене грошове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 6 597,00 грн., дата сплати - 26 грудня 2017 року, кількість днів затримки сплати - 26; сума сплаченого податкового боргу - 6 597,00 грн.; самостійно визначене грошове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 65 839,80 грн., дата сплати - 26 лютого 2018 року, кількість днів затримки сплати - 88; сума сплаченого податкового боргу - 65 839,8 грн.; самостійно визначене грошове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 97 213,00 грн., дата сплати - 30 січня 2018 року, кількість днів затримки сплати - 61; сума сплаченого податкового боргу - 97 213,00 грн.; самостійно визначене грошове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 6 597,00 грн., дата сплати - 26 лютого 2018 року, кількість днів затримки сплати - 58; сума сплаченого податкового боргу - 6 597,00 грн.; самостійно визначене грошове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 48 446,00 грн., дата сплати - 27 лютого 2018 року, кількість днів затримки сплати - 28; сума сплаченого податкового боргу - 48 446,00 грн.; самостійно визначене грошове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 44 246,00 грн., дата сплати - 26 квітня 2018 року, кількість днів затримки сплати - 86; сума сплаченого податкового боргу - 44 246,00 грн.; самостійно визначене грошове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 15 563,20 грн., дата сплати - 26 лютого 2018 року, кількість днів затримки сплати - 27; сума сплаченого податкового боргу - 15 563,20 грн.

У висновку акта перевірки зазначено, що дані камеральної перевірки свідчать про порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрпромзахист» граничних строків сплати узгодженої суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість, передбачених пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України. Відповідальність платника передбачена пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України.

20 червня 2018 року Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві прийнято податкове повідомлення-рішення №0371761273, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Укрпромзахист» за порушення строку сплати суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість, за затримку на 57, 88, 61, 58, 86 календарних днів грошового зобов'язання в сумі 234 295,80 грн. визначено штраф у розмірі 20% в сумі 46 859,16 грн.

Крім того, 20 червня 2018 року Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві прийнято податкове повідомлення-рішення №0371691213, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Укрпромзахист» за порушення строку сплати суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість, за затримку на 26, 28, 27 календарних днів грошового зобов'язання в сумі 70 606,20 грн. визначено штраф у розмірі 10% в сумі 7 060,62 грн.

Незгода позивача із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями від 20 червня 2018 року зумовила його звернення до суду з даним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.

Згідно з пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Пунктом 36.1 статті 36 Податкового кодексу України передбачено, що податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

При цьому, податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Згідно з пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Крім того, відповідно до пункту 50.1 статті 50 Податкового кодексу України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Базові звітні (податкові) періоди для подання податкових декларацій з ПДВ визначені пунктом 49.18 статті 49 Податкового кодексу України.

За загальним правилом нарахування та сплати податків, визначеним в абзаці першому пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Між тим, підпунктом 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що ПДВ - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

Питання, пов'язані з обчисленням, нарахуванням і сплатою ПДВ, врегульовані розділом V цього Кодексу.

Так, відповідно до статті 203 Податкового кодексу України, податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Сума податкового зобов'язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого п. 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Дана норма пункту 203.2 статті 203 Податкового кодексу України кореспондується з нормою абзацу 1 пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, відповідно до якої, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом статті 14 Податкового кодексу України податковим зобов'язанням є сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (підпункт 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України), а грошовим зобов'язанням платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності (підпункт 14.1.139 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 31.1, пункту 31.3 статті 31 Податкового кодексу України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Момент виникнення податкового обов'язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою.

Строк сплати податку та збору встановлюється відповідно до податкового законодавства для кожного податку окремо. Зміна платником податку, податковим агентом або представником платника податку чи контролюючим органом встановленого строку сплати податку та збору забороняється, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк (пункту 38.1 статті 38 Податкового кодексу України).

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, податкову декларацію за жовтень 2017 року направлено позивачем на електронну адресу податкового органу та 16 листопада 2017 року прийнято відповідачем. Відповідно до вказаної декларації сума податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного періоду, складала 276 750,00 грн.

Копіями платіжних доручень №299 від 05 жовтня 2017 року, №341 від 24 жовтня 2017 року, №371 від 14 листопада 2017 року та №389 від 28 листопада 2017 року підтверджується, що позивачем сплачено 301 468,00 грн.

Податкову декларацію за листопад 2017 року направлено позивачем на електронну адресу податкового органу та 08 грудня 2017 року прийнято відповідачем. Відповідно до вказаної декларації сума податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного періоду, складала 6 597,00 грн.

Відповідно до платіжного доручення №414 від 20 грудня 2017 року, копія якого наявна в матеріалах справи, позивачем сплачено 6 597,00 грн.

15 січня 2018 року позивачем за допомогою електронного зв'язку направлено на адресу відповідача податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 2017 року, яку в цей же день було доставлено та прийнято податковим органом. Відповідно до вказаної декларації сума податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного періоду складала 117 613,00 грн., що рахується як взаємоузгоджена сума.

Згідно з платіжними дорученнями №419 від 21 грудня 2017 року та №37 від 29 січня 2018 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрпромзахист» сплачено 20 400,00 грн. та 97 213,00 грн. відповідно, в загальній сумі 117 613,00 грн.

З урахуванням наявних в матеріалах справи доказів, суд зазначає, що позивачем не порушено граничного терміну подання податкових декларацій, адже, зважаючи на вказане вище, Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрпромзахист» надало достатні та допустимі докази того, що ним сумлінно та вчасно подавались декларації у встановлений законодавством термін та вчасно сплачувались узгоджені суми податкових декларацій.

Відповідно до статті 203 Податкового кодексу України податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Сума податкового зобов'язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Зважаючи на вказане, позивачем не було порушено ані строку подання декларацій, ані строку сплати, який встановлено Податковим кодексом України.

Також варто зазначити, що в перелічених вище платіжних дорученнях в розділі призначення платежу позивачем не вказано період, за який сплачувались грошові кошти, але вказано, що це розрахунок по ПДВ позивача, який здійснено на «ел. адм. подат.» та відповідно до дати внесення грошових коштів суд дійшов висновку, що це ПДВ за жовтень-грудень 2017 року.

В постанові Верховного Суду України від 16 червня 2015 року по справі №21-377а15 зазначено, що Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що здійснення помилки під час перерахування узгодженої суми грошового зобов'язання до державного бюджету в строк, встановлений пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова. Відтак дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобов'язання, не можуть бути підставою для застосування штрафів, передбачених пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України.

Крім того, на думку суду, для підтвердження факту несплати узгодженої суми грошового зобов'язання необхідно встановити, що у строк, передбачений пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, платник податків не вчиняв дії, спрямовані на перерахування узгодженої суми грошового зобов'язання до державного бюджету. А оскільки такі суми зараховуються на єдиний казначейський рахунок, то помилкове визначення коду бюджетної класифікації у платіжному дорученні під час сплати суми податкового зобов'язання не є достатньою правовою підставою для висновку про несплату необхідної суми грошового зобов'язання у визначений вказаною нормою Податкового кодексу України строк, а відтак і для застосування на підставі пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України штрафних (фінансових) санкцій.

Відповідно до пункту 87.1 статті 87 Податкового кодексу України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Сплата грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснення також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.

Згідно з пунктом 87.9 статті 87 Податкового кодексу України, у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

При погашенні суми податкового боргу (його частини) кошти, що сплачує такий платник податків, у першу чергу зараховуються в рахунок податкового зобов'язання. У разі повного погашення суми податкового боргу кошти, що сплачує такий платник податків, в наступну чергу зараховуються у рахунок погашення штрафів, в останню чергу зараховуються в рахунок пені.

Якщо платник податків не виконує встановленої цим пунктом черговості платежів або не визначає її у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеного порядку), контролюючий орган самостійно здійснює такий розподіл такої суми у порядку, визначеному цим пунктом (пункт 131.2 статті 131 Податкового кодексу України).

Представник податкового органу стверджував, що станом на 16 листопада 2017 року по ІКП за Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрпромзахист» обліковувався податковий борг в розмірі 188 640,36 грн. Таким чином, кошти, сплачені Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрпромзахист» в рахунок погашення податкових зобов'язань по деклараціях з податку на додану вартість, зараховувались в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення.

Водночас, контролюючим органом не надано до суду доказів існування вказаного податкового боргу.

При цьому, матеріали справи містять докази своєчасності сплати самостійно визначених сум податкового зобов'язання, а відтак суд приходить до висновку про протиправність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 20 червня 2018 року.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно вимог частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірність та обґрунтованість своїх рішень з урахуванням вимог частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-246, 255, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1.Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпромзахист» задовольнити.

2.Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 20 червня 2018 року №0371691213 та №0371761213.

3.Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпромзахист» (04050, м. Київ, вул. Мельникова, 12, код ЄДРПОУ 34431767) понесені ним судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) гривні 00 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя А.І. Кузьменко