Рішення № 78819206, 24.12.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

24 грудня 2018 року № 826/5641/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Келеберди В.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до державного реєстратора відділу з питань державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Подільської районної у місті Києві державної адміністрації

Подільської районної у місті Києві державної адміністрації

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Обставини справи.

ОСОБА_1 (далі - Позивач) подала до Окружного адміністративного суду міста Києва (далі - суд) позов до державного реєстратора відділу з питань державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців Подільської районної у місті Києві державної адміністрації (далі - Відповідач) та просить суд:

рішення державного реєстратора відділу з питань державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Подільської районної у місті Києві державної адміністрації Якимович Катерини Миколаївни про відмову у реєстрації об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Сирецький гай» скасувати, зобов'язати державного реєстратора вчинити дію - провести державну реєстрацію об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Сирецький гай».

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що при звернення до державного реєстратора з питання державної реєстрації об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, останнім було відмовлено відповідно до пункту 7 частини першої статті 28 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» та відповідно до частини третьої статті 4, частини дев'ятої статті 6, частини 17 статті 10 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку». Проте, вказаним рішенням, державним реєстратором порушено права співвласників багатоквартирного будинку у місті Києві, по вулиці Котовського, 47, під'їзди 1, 2, 3 на управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку шляхом створення відповідного об'єднання.

Ухвалою суду від 02 червня 2017 року відкрито провадження у справі №826/5641/17 (далі - справа), призначено судовий розгляд справи на 31 серпня 2017 року.

23 серпня 2017 року через канцелярію суду надійшли письмові заперечення відповідача проти позову, які долучено до матеріалів справи, та які обґрунтовано тим, що під час винесення оскаржуваного рішення, відповідач діяв на підставі та в межах чинного законодавства України. Жодних порушень чинного законодавства ним не було допущено. Прийняте ним рішення є цілком законним та обґрунтованим. Підстави для реєстрації об'єднання співвласників багатоквартирного будинку відсутні, оскільки за рішення про створення зазначеного об'єднання проголосувало менше загальної кількості усіх співвласників будинку. Мешканців 4, 5, 6 під'їздів про відповідні збори та, як наслідок, прийняте рішення, не було повідомлено.

У відповідному судовому засіданні судом ухвалено про залучення до участі у справі у якості співвідповідача - Подільську районну у місті Києві державну адміністрацію.

Оголошено перерву до 02 листопада 2017 року.

30 жовтня 2017 року через канцелярію суду надійшло клопотання державного реєстратора, яке долучено до матеріалів справи, та в якому висловлюється прохання про розгляд справи за його відсутності, у зв'язку з великим навантаженням в роботі та поданням до суду письмових заперечень проти адміністративного позову.

У відповідному судовому засіданні суд протокольної ухвалою змінив порядок розгляду справи, ухваливши про перехід до подальшого завершення розгляду даної адміністративної справи в порядку письмового провадження.

Разом з тим, 15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року №2147-VIII, яким внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, виклавши його в новій редакції.

Відповідно до підпункту 10 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України в новій редакції передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Таким чином, з дня набрання чинності нової редакції Кодексу адміністративного судочинства України, тобто з 15 грудня 2017 року, адміністративне судочинство здійснюється за правилами цієї редакції Кодексу.

Згідно з частиною третьою статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.

Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи ухваленням рішення за правилами нової редакції Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Обставини встановлені судом.

15 березня 2016 року було проведено установчі збори Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Сирецький гай» за адресою: місто Київ, вулиця Котовського, 47, під'їзди 1, 2, 3.

Протягом 14 днів з моменту проведення установчих зборів проведено письмове опитування мешканців вказаних під'їздів.

Згідно проведених установчих зборів та письмового опитування 60,42% співвласників зазначеного багатоквартирного будинку проголосували за створення Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку.

07 березня 2017 року представником установчих зборів ОСОБА_1 щодо державної реєстрації об'єднання було подано заяву про державну реєстрацію юридичної особи.

Для проведення державної реєстрації державному реєстратору було подано:

- Реєстраційну картку на проведення державної реєстрації юридичної особи, утвореної шляхом заснування нової юридичної особи;

- Протокол установчих зборів;

- Інвентаризаційну справу на домоволодіння № 47 (том 1, 2);

- Статут об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Сирецький гай»;

- Рішення Київської міської ради від 20 грудня 2016 року № 704/1708.

Однак, 09 березня 2017 року державним реєстратором прийнято рішення про відмову у проведенні державної реєстрації юридичної особи, утвореної шляхом заснування нової юридичної особи з зазначенням наступних причин для відмови:

- пункту 7 частини першої статті 28 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань»;

- частина третя статті 4, частина дев'ята статті 6, частина 17 статті 10 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку».

Позивач вважає, що своїм рішенням державний реєстратор порушила права співвласників багатоквартирного будинку, що знаходиться у місті Києві по вулиці Котовського, 47, під'їзди 1, 2, 3 на управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку шляхом створення об'єднання співвласників багатоквартирного будинку.

Позивач зауважує, що за вказаною адресою знаходиться два окремих багатоквартирних будинки. Інвентаризаційна справа на домоволодіння № 47 по вулиці Котовського у місті Києві складається з двох окремих томів. Том перший - 1, 2, 3, під'їзди. Том другий - 4, 5, 6 під'їзди. Дана інвентаризаційна справа містить два окремих оцінювальних акти про будинок.

Державному реєстратору було надано усі необхідні документи з яких можна було б переконатися у тому, що будинок з під'їздами № 1, 2, 3 є окремим від будинку з під'їздами 4, 5, 6.

Оскільки під'їзди 1, 2, 3, у вказаному будинку не мають спільних з під'їздами 4, 5, 6 несучих, огороджувальних та несуче-огороджувальних конструкцій будинку, механічних, електричного, сантехнічного та іншого обладнання всередині, ініціативною групою було прийнято рішення про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку у місті Києві по вулиці Котовського, 47, під'їзди 1, 2, 3, яке забезпечить експлуатацію будинку, користування квартирами та нежитловими приміщеннями і управління, утримання і використання спільного майна.

Власникам квартир в під'їздах 1, 2, 3 вказаного будинку не належить і не може належати спільне майно будинку у під'їздах № 4, 5, 6.

За таких обставин, державним реєстратором порушено право приватної спільної власності співвласників багатоквартирного будинку.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд прийшов до наступних висновків.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Статтею 13 Конвенції передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, їхньої символіки (у випадках, передбачених законом), громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців регулюються Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» від 15 травня 2003 року № 755-IV (далі - Закон) (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону, державна реєстрація юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців (далі - державна реєстрація) - офіційне визнання шляхом засвідчення державою факту створення або припинення юридичної особи, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, засвідчення факту наявності відповідного статусу громадського об'єднання, професійної спілки, її організації або об'єднання, політичної партії, організації роботодавців, об'єднань організацій роботодавців та їхньої символіки, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, зміни відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, про юридичну особу та фізичну особу - підприємця, а також проведення інших реєстраційних дій, передбачених цим Законом.

Пунктом 7 частини першої статті 1 Закону визначено, що Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - Єдиний державний реєстр) - єдина державна інформаційна система, що забезпечує збирання, накопичення, обробку, захист, облік та надання інформації про юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадські формування, що не мають статусу юридичної особи.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону державна реєстрація базується на таких основних принципах: обов'язковості державної реєстрації в Єдиному державному реєстрі; публічності державної реєстрації в Єдиному державному реєстрі та документів, що стали підставою для її проведення; врегулювання відносин, пов'язаних з державною реєстрацією, та особливостей державної реєстрації виключно цим Законом; державної реєстрації за заявницьким принципом; прийняття документів для державної реєстрації та здійснення державної реєстрації за принципом екстериторіальності в межах України; єдності методології державної реєстрації; об'єктивності, достовірності та повноти відомостей у Єдиному державному реєстрі; внесення відомостей до Єдиного державного реєстру виключно на підставі та відповідно до цього Закону; відкритості та доступності відомостей Єдиного державного реєстру.

Згідно з частиною першою статті 5 Закону систему органів у сфері державної реєстрації становлять:

1) Міністерство юстиції України;

2) інші суб'єкти державної реєстрації.

Частиною першою статті 7 Закону передбачено, що Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Відповідно до пункту 14 частини другої статті 9 Закону в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб, зокрема: відомості про керівника юридичної особи, а за бажанням юридичної особи - також про інших осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо: прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті про право здійснювати платежі за серією та номером паспорта), дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи.

Подання документів для державної реєстрації а також вимоги до документів, що подаються для державної реєстрації визначено статтями 14 та 15 Закону.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону для державної реєстрації створення юридичної особи (у тому числі в результаті виділу, злиття, перетворення, поділу), крім створення державного органу, органу місцевого самоврядування, подаються такі документи:

1) заява про державну реєстрацію створення юридичної особи. У заяві про державну реєстрацію створення юридичної особи, утвореної в результаті поділу, додатково зазначаються відомості про відокремлені підрозділи в частині їх належності до юридичної особи - правонаступника;

2) заява про обрання юридичною особою спрощеної системи оподаткування та/або реєстраційна заява про добровільну реєстрацію як платника податку на додану вартість, та/або заява про включення до Реєстру неприбуткових установ та організацій за формами, затвердженими відповідно до законодавства, - за бажанням заявника;

2-1) примірник оригіналу (нотаріально засвідчену копію) рішення засновників, а у випадках, передбачених законом, - рішення відповідного державного органу, про створення юридичної особи;

3) документ, що підтверджує створення громадського формування, відповідність статуту юридичної особи, на підставі якого діє громадське формування, - у разі державної реєстрації громадського формування, що є самостійним структурним підрозділом у складі іншої юридичної особи;

4) відомості про керівні органи громадського формування (ім'я, дата народження керівника, членів інших керівних органів, реєстраційний номер облікової картки платника податків (за наявності), посада, контактний номер телефону та інші засоби зв'язку), відомості про особу (осіб), яка має право представляти громадське формування для здійснення реєстраційних дій (ім'я, дата народження, контактний номер телефону та інші засоби зв'язку);

5) установчий документ юридичної особи - у разі створення юридичної особи на підставі власного установчого документа;

6) реєстр осіб (громадян), які брали участь в установчому з'їзді (конференції, зборах), - у разі державної реєстрації створення громадських об'єднань, політичної партії;

7) програма політичної партії - у разі державної реєстрації створення політичної партії;

8) список підписів громадян України за формою, встановленою Міністерством юстиції України, - у разі державної реєстрації створення політичної партії;

9) документ про сплату адміністративного збору - у випадках, передбачених статтею 36 цього Закону;

10) документ, що підтверджує реєстрацію іноземної особи у країні її місцезнаходження (витяг із торговельного, банківського, судового реєстру тощо), - у разі створення юридичної особи, засновником (засновниками) якої є іноземна юридична особа;

11) примірник оригіналу (нотаріально засвідчена копія) передавального акта - у разі створення юридичної особи в результаті перетворення або злиття;

12) примірник оригіналу (нотаріально засвідчена копія) розподільчого балансу - у разі створення юридичної особи в результаті поділу або виділу;

13) документи для державної реєстрації змін про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі, визначені частиною четвертою цієї статті, - у разі створення юридичної особи в результаті виділу;

14) документи для державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті злиття та поділу - у разі створення юридичної особи в результаті злиття та поділу;

15) список учасників з'їзду, конференції, установчих або загальних зборів членів профспілки.

Окрім того наказом Міністерства юстиції України від 09 лютого 2016 року № 359/5 затверджено Порядок державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи» (далі - Порядок).

Вказаний Порядок визначає процедуру проведення відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» (далі - Закон) державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи (далі - державна реєстрація), права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації.

Відповідно до вимог частини першої статті 25 Закону та пункту 6 розділу І Порядку державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі, зокрема, документів, що подаються заявником для державної реєстрації, судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі або заборону (скасування заборони) вчинення реєстраційних дій, а також надійшли в електронній формі від суду або державної виконавчої служби відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».

Підстави для відмови у державній реєстрації визначено статтею 28 Закону, а саме:

1) документи подано особою, яка не має на це повноважень;

2) у Єдиному державному реєстрі містяться відомості про судове рішення щодо заборони проведення реєстраційної дії;

3) у Єдиному державному реєстрі містяться відомості про судове рішення про арешт корпоративних прав - у разі державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі, у зв'язку із зміною частки засновника (учасника) у статутному (складеному) капіталі (пайовому фонді) юридичної особи;

4) не усунуто підстави для зупинення розгляду документів протягом встановленого строку;

5) документи суперечать вимогам Конституції та законів України;

6) документи суперечать статуту громадського формування;

7) порушено встановлений законом порядок створення юридичної особи, громадського формування, що не має статусу юридичної особи;

8) невідповідність найменування юридичної особи вимогам закону;

9) щодо засновника (учасника) юридичної особи, що створюється, проведено державну реєстрацію рішення про припинення юридичної особи в результаті її ліквідації;

10) щодо юридичної особи, стосовно якої подано заяву про державну реєстрацію змін до відомостей Єдиного державного реєстру, пов'язаних із зміною засновників (учасників) юридичної особи, проведено державну реєстрацію рішення про припинення юридичної особи в результаті її ліквідації;

11) документи для державної реєстрації припинення юридичної особи подані:

раніше строку, встановленого цим Законом;

щодо юридичної особи, що припиняється в результаті її ліквідації та є засновником (учасником) інших юридичних осіб та/або має не закриті відокремлені підрозділи;

в Єдиному державному реєстрі відсутній запис про державну реєстрацію юридичної особи, утвореної шляхом реорганізації в результаті злиття, приєднання, поділу або перетворення;

щодо акціонерного товариства, стосовно якого надійшли відомості про наявність не скасованої реєстрації випуску акцій;

щодо юридичної особи - емітента цінних паперів, стосовно якого надійшли відомості про наявність не скасованих випусків цінних паперів;

щодо юридичної особи, що ліквідується, стосовно якої надійшли відомості про наявність заборгованості із сплати податків і зборів та/або наявність заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування;

щодо юридичної особи, що реорганізується, стосовно якої надійшли відомості про наявність заборгованості із сплати податків і зборів та/або наявність заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та відсутній узгоджений план реорганізації юридичної особи;

щодо юридичної особи, стосовно якої надійшли відомості про наявність заборгованості із сплати страхових коштів до Пенсійного фонду України та фондів соціального страхування;

щодо юридичної особи, стосовно якої надійшли відомості про відкрите виконавче провадження;

щодо юридичної особи, стосовно якої відкрито провадження у справі про банкрутство.

Відповідно до частини четвертої статті 28 Закону, відмова у державній реєстрації з підстав, не передбачених цією статтею, а також відмова у державній реєстрації (легалізації) професійної спілки, її організації або об'єднання не допускається.

Окрім того, правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об'єднань власників жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов'язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначено Законом України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» від 29 листопада 2001 року N 2866-III (далі - Закон № 2866).

Відповідно до статті 1 Закону №2866 об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - об'єднання) - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна;

представник співвласника - фізична або юридична особа, яка на підставі договору або закону має право представляти інтереси співвласника;

співвласники багатоквартирного будинку (далі - співвласники) - власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку.

Згідно зі статтею 4 Закону № 2866 об'єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов'язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами.

Об'єднання створюється як непідприємницьке товариство для здійснення функцій, визначених законом. Порядок надходження і використання коштів об'єднання визначається цим Законом та іншими законами України.

В одному багатоквартирному будинку може бути створено тільки одне об'єднання. Власники квартир та нежитлових приміщень у двох і більше багатоквартирних будинках, об'єднаних спільною прибудинковою територією, елементами благоустрою, обладнанням, інженерною інфраструктурою, можуть створити одне об'єднання.

Основна діяльність об'єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обгрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов'язань, пов'язаних з діяльністю об'єднання.

Господарче забезпечення діяльності об'єднання може здійснюватися власними силами об'єднання (шляхом самозабезпечення) або шляхом залучення на договірних засадах суб'єктів господарювання.

Об'єднання є юридичною особою, що створюється відповідно до закону.

Об'єднання є неприбутковою організацією і не має на меті одержання прибутку для його розподілу між співвласниками.

Об'єднання відповідає за своїми зобов'язаннями коштами і майном об'єднання, від свого імені набуває майнові і немайнові права та обов'язки, виступає позивачем та відповідачем у суді.

Об'єднання не несе відповідальності за зобов'язаннями співвласників.

Майно об'єднання утворюється з:

майна, переданого йому співвласниками у власність;

одержаних доходів;

іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законом.

Майно, придбане об'єднанням за рахунок внесків та платежів співвласників, є їхньою спільною власністю.

Відповідно до статті 5 Закону № 2866 житлово-будівельні кооперативи можуть бути реорганізовані в об'єднання.

Реорганізація відбувається за рішенням загальних зборів.

Відповідно до статуту (положення) кооперативу збори можуть прийняти рішення про реорганізацію кооперативу в об'єднання. З моменту прийняття цього рішення зазначені збори вважаються установчими зборами об'єднання і далі проводяться відповідно до вимог цього Закону.

Участь в установчих зборах беруть члени житлово-будівельного кооперативу, які повністю сплатили вартість квартир і належну частку у вартості нежитлових приміщень та іншого майна і виявили таке бажання.

У разі сплати вартості квартир і належної частки у вартості нежитлових приміщень та іншого майна не в повному обсязі окремими членами житлово-будівельного кооперативу вони можуть брати участь у зборах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, за згодою інших членів житлово-будівельного кооперативу.

Створені відповідно до цієї статті об'єднання звільняються від сплати реєстраційного збору.

Статтею 6 Закону № 2866 передбачено, що об'єднання може бути створено лише власниками квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (багатоквартирних будинках). Установчі збори об'єднання у новозбудованих багатоквартирних будинках можуть бути проведені після державної реєстрації права власності на більше половини квартир та нежитлових приміщень у такому будинку.

Для створення об'єднання скликаються установчі збори.

Скликання установчих зборів здійснюється ініціативною групою, яка складається не менш як з трьох власників квартир або нежилих приміщень.

Повідомлення про проведення установчих зборів направляється ініціативною групою не менше ніж за 14 днів до дати проведення установчих зборів. Повідомлення направляється в письмовій формі і вручається кожному співвласнику під розписку або шляхом поштового відправлення (рекомендованим листом). У повідомленні про проведення установчих зборів зазначається, з чиєї ініціативи скликаються збори, місце і час проведення, проект порядку денного.

Час і місце проведення обираються зручними для більшості можливих учасників зборів.

Установчі збори веде голова зборів, який обирається більшістю голосів присутніх співвласників або їх представників.

Кожний співвласник (його представник) під час голосування має кількість голосів, пропорційну до частки загальної площі квартири або нежитлового приміщення співвласника у загальній площі всіх квартир та нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку.

Якщо одна особа є власником квартир (квартири) та/або нежитлових приміщень, загальна площа яких становить більш як 50 відсотків загальної площі всіх квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку, кожний співвласник на установчих зборах має один голос незалежно від кількості та площі квартир або нежитлових приміщень, що перебувають у його власності.

Рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало більше половини загальної кількості усіх співвласників.

Якщо в результаті проведення установчих зборів для прийняття рішення не набрано кількості голосів "за" або "проти", встановленої частиною дев'ятою цієї статті, проводиться письмове опитування співвласників, які не голосували на установчих зборах.

Письмове опитування співвласників проводиться протягом 15 календарних днів з дати проведення установчих зборів. Якщо протягом зазначеного строку необхідну кількість голосів "за" не набрано, рішення вважається неприйнятим.

Письмове опитування під час установчих зборів об'єднання проводиться в порядку, передбаченому Законом України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку».

Рішення приймається шляхом поіменного голосування. Під час підрахунку голосів враховуються і голоси, подані співвласниками під час проведення установчих зборів, і голоси, подані під час письмового опитування. Рішення оформляється особистим підписом кожного, хто проголосував, із зазначенням результату голосування ("за" чи "проти").

Установчі збори приймають рішення про створення об'єднання і затверджують його статут.

Державна реєстрація об'єднання (асоціації) проводиться у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб. Об'єднання (асоціація) вважається утвореним з дня його державної реєстрації.

З матеріалів справи вбачається, що за адресою по вулиці Котовського, 47 у місті Києві знаходиться два відокремлених багатоквартирних будинки, які містять одну юридичну адресу, тобто їх поштові адреси дублюються. Однак, один будинок містить 1, 2 та 3 під'їзди. Інший будинок містить 4, 5 та 6 під'їзди.

Зазначені багатоквартирні будинки не містять несучих, огороджувальних, несуче-огороджувальних конструкцій будинку, механічного, електричного, сантехнічного та іншого обладнання всередині.

В матеріалах справи наявний лист Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) від 02 березня 2017 року № 055-3906 в якому зазначено про те, що а проекті Реєстру адрес, який розроблено у місті Києві відповідно до Положення про реєстр адрес у місті Києві, яке затверджено рішенням Київської міської ради від 22 травня 2013 року № 337/9394, зафіксовано окремі два об'єкти нерухомості - багатоквартирні житлові будинки за однією адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до наявних планово-картографічних матеріалів, Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) вважає, вірно присвоєну поштову адресу житлового будинку, що наведений на схемі під № 2. А потову адресу об'єкту нерухомості - житловому будинку під № 1 необхідно уточними відповідно до пункту 3.13 зазначеного Положення (а.с. - 25).

За таких обставин Департаментом містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) підтверджено факт знаходження за однією поштовою адресою двох різних будинків.

При цьому, власникам квартир в під'їздах 1, 2, 3 вказаного будинку не належить і не може належати спільне майно будинку у під'їздах № 4, 5, 6 і навпаки.

Судом також встановлено, що за прийняття рішення про створення Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Сирецький гай», відповідно до протоколу, проголосували співвласники, загальна площа квартири та/або нежитлових приміщень яких становить 8999,98 м2 (а.с. - 17-18).

Зазначеним протоколом уповноважено ОСОБА_1 підписати затверджений Зборами статут Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Сирецький гай», а також підгодовувати та підписати протокол цих Зборів та інші документи, необхідні для державної реєстрації Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Сирецький гай», та подати ці документи для державної реєстрації Об'єднання (а.с. - 22-23).

За таких обставин, відповідачем жодних підтверджень того, що позивачем при зверненні до державного реєстратора з метою державної реєстрації об'єднання порушено встановлений законом порядок створення юридичної особи, громадського формування, що не має статусу юридичної особи та не дотримано інших вимог законодавства, до суду не надано. Жодних доказів на підтвердження обставини порушення позивачем вимог частини третьої статті 4 та частини дев'ятої статті 6 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» до суду надано не було.

Створення об'єднання, скликання і проведення установчих зборів об'єднання та державна реєстрація об'єднання врегульовано статтею 6 Закону, якою і керувався позивач.

Окрім того, посилання відповідача на недотримання позивачем вимог частини сімнадцятої статті 10 зазначеного Закону не стосується питання державної реєстрації об'єднання, оскільки у вказаній статті мова йде про поточну діяльність об'єднання співвласників багатоквартирного будинку.

Із системного аналізу викладеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення державного реєстратора відділу з питань державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Подільської районної у місті Києві державної адміністрації Якимович Катерини Миколаївни про відмову у реєстрації об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Сирецький гай» від 09 березня 2017 року, у зв'язку з чим, позов підлягає задоволенню.

Суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та знайшли своє підтвердження під час судового розгляду.

Встановлені судом обставини щодо наявності підстав для скасування прийнятого відповідачем рішення є підставами для зобов'язання державного реєстратора вчинити дію - провести державну реєстрацію об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Сирецький гай».

Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Суд не може витребувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Відповідно до частин першої-четвертої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Беручи до уваги вищевикладене, виходячи з предмету адміністративного позову та встановлених обставин під час розгляду справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог зважаючи на недоведеність відповідачем правомірності прийнятого ним рішення.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Долученою до матеріалів справи квитанцією від 25 квітня 2017 року № 6125 підтверджується сплата позивачем судового збору у розмірі 640,00 гривень, який підлягає відшкодуванню на його користь.

Керуючись статтями 2, 9, 19, 72-77, 90, 139, 143, 243-246, 255 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

Задовольнити адміністративний позов ОСОБА_1 (04136, АДРЕСА_2, ІПН: відомості відсутні) до державного реєстратора відділу з питань державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Подільської районної у місті Києві державної адміністрації (04070, місто Київ, вулиця Костянтинівська/Хорива, 9/6, код ЄДРПОУ: 37333608) до Подільської районної у місті Києві державної адміністрації (04070, місто Київ, Контрактова площа, 2, код ЄДРПОУ: 37333608) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.

Скасувати рішення державного реєстратора відділу з питань державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Подільської районної у місті Києві державної адміністрації Якимович Катерини Миколаївни про відмову у реєстрації об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Сирецький гай».

Зобов'язати державного реєстратора вчинити дію - провести державну реєстрацію об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Сирецький гай».

Присудити на користь ОСОБА_1 (04136, АДРЕСА_2, ІПН: відомості відсутні) за рахунок бюджетних асигнувань Подільської районної у місті Києві державної адміністрації (04070, місто Київ, Контрактова площа, 2, код ЄДРПОУ: 37333608) сплачений позивачем судовий збір у розмірі 640 (шістсот сорок ) гривень 00 копійок.

Відповідно до частини першої статті 293 КАС України, учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 255 КАС України, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Підпунктом 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя В.І. Келеберда